Провадження № 11-кп/774/995/18 Справа № 207/4103/14-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - ОСОБА_2
08 травня 2018 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
Головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря с/з - ОСОБА_5 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12014040780001285 за апеляційними скаргами прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції, захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 березня 2016 року, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, 2014 року народження, працюючого слюсарем ПАТ «ДніпроАзот», який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 , -
Вироком Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 березня 2016 року ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за ст. 336 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки.
На підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного ОСОБА_7 покарання та встановлено іспитовий строк один рік з покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Згідно з вироком суду, обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення за таких обставин.
Як встановлено судом першої інстанції, військовозобов'язаний запасу ОСОБА_7 , достовірно знаючи про те, що він є особою, що підлягає мобілізації відповідно до ст.19 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», отримавши повістку про призов по мобілізації відповідно до Указу президента України № 607 від 21 липня 2014 року «Про часткову мобілізацію відмовився від призову по мобілізації.
Згідно тимчасового посвідчення, виданого на підставі РПК від 03.11.2009року номер 24, ОСОБА_7 є військовозобов'язаним та прийнятий на тимчасовий облік запасу Збройних сил України за ВОС №849669А за спеціальністю слюсар.
Відповідно облікової картки до військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 має військове звання солдат, кваліфікацію слюсар, призивною комісією визнаний придатним до служби в Збройних силах України.
06 серпня 2014 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання Указу Президента України № 607 від 21.07.2014 року «Про часткову мобілізацію для проведення призову за мобілізацією та проходження медичного огляду прибув військовозобов'язаний ОСОБА_7 .
06.08.2014 року ОСОБА_7 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 від медичного огляду відмовився. Всупереч ст..65 Конституції України, яка передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України та всупереч Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» військовозобов'язаний ОСОБА_7 06.08.2014 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ухилитися від призову за мобілізацією та, не маючи правових підстав на відстрочку від призову по мобілізації, від подальшого призову за мобілізацією відмовився, про що письмово повідомив працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 .
В апеляціях:
-Не погодившись з прийнятим рішенням прокурор, який приймав участь при розгляді справи у суді першої інстанції подав апеляційну скаргу в який не оспорюючи фактичні обставини кримінального правопорушення, встановлені судом і викладені у вироку, доведеність винуватості у вчиненні злочину і правильність кваліфікації його діяння, просить вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на 2 (два) роки.
В обґрунтування апеляційних вимог посилається на неправильне застосування судом закону про кримінальну відповідальність у зв'язку з невідповідністю призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість.
Свої доводи мотивує тим, що при постановленні вироку суд безпідставно звільнив обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, не врахувавши, що ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, не розкаявся. У зв'язку з чим, призначене обвинуваченому покарання, внаслідок м'якості, не відповідає тяжкості злочину, даним про його особу і нездатне сприяти виправленню обвинуваченого, а також попередженню вчиненню нових злочинів як самим обвинуваченим, так і іншими особами.
- Не погодившись з прийнятим рішенням адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу у якій просить вирок суду першої інстанції скасувати, закривши кримінальне провадження. Заперечує правильність установлених фактичних обставин справи, вважає, що суд першої інстанції не дав належної оцінки зібраним доказам і дійшов помилкового висновку про доведеність винуватості ОСОБА_7 в ухиленні від призову за мобілізацією. Стверджує, що ОСОБА_7 не ухилявся від мобілізації, стороною обвинувачення в ході судового засідання не було надано жодного доказу його вини.
На думку захисника, була допущена неповнота при дослідженні обставин написання ОСОБА_7 заяви про відмову від мобілізації. Зазначає, що вирок суду не містить об'єктивних доказів вини ОСОБА_7 у вчиненому злочині.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, яка підтримала апеляційну скаргу прокурора, просила її задовольнити та скасувати вирок суду через невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м'якість, проти апеляції захисника заперечувала; захисника ОСОБА_6 та обвинуваченого, які підтримали апеляційну скаргу захисника та просили вирок суду скасувати та закрити кримінальне провадження, заперечували проти апеляції прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає апеляційні скарги такими, що не підлягають задоволенню з таких підстав.
Перевіряючи доводи прокурора про невідповідність призначеного покарання ОСОБА_7 ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення внаслідок м'якості, колегія суддів вважає їх безпідставними та такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до змісту ст. ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності і індивідуалізації.
Суд, при призначенні покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Як вбачається з вироку суду першої інстанції суд, при призначенні покарання ОСОБА_7 , врахував ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, особу обвинуваченого,матеріали, що його характеризують, відношення до вчиненого, який раніше не судимий, зайнятий суспільно корисною працею, позитивно характеризується за місцем проживання, має сім'ю, в якій виховується малолітня дитина, вчинений злочин не є тяжким.
До обставин, що пом'якшують покарання, суд відніс наявність у обвинуваченого малолітнього сина, щодо якого він не позбавлений батьківських прав.
Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.
Отже суд, дотримуючись вимог кримінального закону, призначив обвинуваченому ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримінованого злочину із застосуванням положень ст. ст. 75, 76 КК України, яке за своїм видом та розміром є необхідним і достатнім для його виправлення, будь - яких підстав для призначення більш суворого покарання з мотивів, зазначених в апеляційній скарзі прокурора, колегія суддів не вбачає, та підстав вважати таке покарання несправедливим унаслідок м'якості немає.
Колегія суддів з правильністю висновків суду першої інстанції погоджується та з урахуванням вищенаведених обставин вважає призначене покарання законним, справедливим та достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 щодо неповноти і необ'єктивності проведеного судового розгляду кримінального провадження, та те, що висновки суду про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, не відповідають фактичним обставинам провадження та не підтверджуються дослідженими судом доказами, не заслуговують на увагу.
У відповідності до ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, суд повинні оцінювати докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ при цьому не має наперед встановленої сили.
Аналіз доказів у кримінальному провадженні: тимчасове посвідчення № НОМЕР_2 , дослідженого при судовом розгляді, згідно якому військовозобов'язаний ОСОБА_7 прийнятий на тимчасовий облік запасу Збройних сил України за ВОС № 849669А за посадою слюсар 2-КПО на підставі РПК №24 від 03.11.2009 року ІНФОРМАЦІЯ_2 ; за обліковою карткою до військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_7 має військове звання солдат, кваліфікацію слюсар, призивною комісією визнаний придатним до служби в Збройних Силах України; показанням свідка - військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 , що 06.08.2014 року ОСОБА_7 був викликаний до ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання Указу Президента України № 607 від 21.07.2014 року «Про часткову мобілізацію для проведення призову за мобілізацією та проходження медичного огляду і написав заяву 06.08.2014 року, що відмовляється від призову за мобілізацією у зв'язку з народженням дитини 01.08.2014 року, народження дитини не було підставою для відмови від мобілізації і не давало право на відстрочку від мобілізації, медичну комісію ОСОБА_7 не пройшов; заявою ОСОБА_7 від 06.08.2014 року комісару ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_9 , що він відмовився від мобілізації у зв'язку з народженням дитини 01.08.2014 року, - свідчить про те, що військовозобов'язаний ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянин України всупереч ст.65 Конституції України, яка передбачає, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цінності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України та всупереч Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» 06.08.2014 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ухилитися від призову за мобілізацією, та, не маючи правових підстав на відстрочку від призову по мобілізації, від подальшого призову за мобілізацією відмовився, про що письмово повідомив працівників Дніпродзержинського об'єднаного міського військового комісаріату.
Крім того, в суді апеляційної інстанції обвинувачений ОСОБА_7 підтвердив власноручне написання їм вищевказаної заяви.
Колегія суддів погоджується із кваліфікувацією дій обвинуваченого за ст.336 КК України, як ухилення від призову за мобілізацією.
Дотримуючись вимоги кримінального процесуального закону, суд повно і всебічно дослідив всі представлені стороною обвинувачення докази винуватості ОСОБА_7 і дав їм належну правову оцінку.
Інших підстав, які б свідчили про істотні порушення вимог кримінального процесуального закону згідно ст.ст. 87, 412 КПК України, під час апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено.
Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, колегія суддів -
Апеляційні скарги прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом першої інстанції та захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 18 березня 2016 року щодо ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Касаційна скарга на судові рішення може бути подана до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дні проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.
Судді:
______________ ______________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4