Провадження № 22-ц/774/3871/18 Справа № 200/534/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т. В. Доповідач - Максюта Ж.І.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
07 травня 2018 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області Максюта Ж.І., ознайомившись із апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 квітня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,-
Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 березня 2014 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Не погодившись з вказаним рішенням суду,01 квітня 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська з заявою про перегляд заочного рішення.
18 квітня 2014 року ухвалою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення повернуто апелянту у зв'язку з невиконанням ухвали Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 02 квітня 2018 року про залишення заяви без руху.
Не погодившись з вказаною ухвалою 23 квітня 2018 року ОСОБА_3 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на апеляційне оскарження з підстав того,що він не отримував копії оскаржуваної ухвали 22 травня 2014 року,у справі відсутній фіксальний чек ПАТ "Укрпошта" на підтвердження оплати відправлення, повідомлення за номерами, які містяться на а.с. 35 та а.с 38 згідно інформації сайту Укрпошти не зареєстровані в системі.
Однак зазначені апелянтом підстави не можуть бути визнані поважними причинами для поновлення строку, оскільки спростовуються матеріалами справи.
Як вбачається з матеріалів справи, копію оскаржуваної ухвали суду від 18 квітня 2014 рокупро повернення заяви про перегляд заочного рішення отримано апелянтом 22 травня 2014 року,про що свідчить відповідне поштове повідомлення (а.с.38). Крім того, з матеріалів справи також вбачається, що апелянт не цікавився результатами розгляду його заяви про перегляд заочного рішення з 2014 року по квітень 2018 року.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 №475/97- ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також, справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Однією з основних гарантій права сторони на судовий захист є право оскарження судових рішень (стаття 129 Конституції України). Реалізація цього права здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій.
Рішеннями Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У справі «Устименко проти України» від 29 жовтня 2015 року ЄСПЛ вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (справа «Рябих проти Росії» ).
У справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 7 липня 1989 року ЄСПЛ вказав, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справа «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
Відповідно до ч.4 ст.358 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
З урахуванням викладеного, оскільки апелянтом не наведено поважних підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали, у відкритті апеляційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись ст.358 ЦПК України, суддя, -
Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 18 квітня 2014 року.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя Ж.І.Максюта