Справа № 206/788/18
Провадження № 2-о/206/208/18
08.05.2018 м. Дніпро
Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Маштака К.С., за участю секретаря судового засідання Стахів О.О., представника заявника ОСОБА_1, представника заінтересованої особи ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу окремого провадження за заявою ОСОБА_3, заінтересовані особи: ОСОБА_4, державний нотаріус Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 про встановлення факту, що має юридичне значення
Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заявник посилалась на те, що ІНФОРМАЦІЯ_7 померла її рідна сестра ОСОБА_6. Після її смерті відкрилась спадщина, яка складається з такого: частка квартири № АДРЕСА_2; частки квартири № АДРЕСА_3; садового будинку № АДРЕСА_4; гаражів в гаражному кооперативі «Парус»; грошових внесків, автобусів та автомобілів. ОСОБА_6 залишила заповіт, яким заповіла все майно сину ОСОБА_4. Мати заявника та ОСОБА_6 - ОСОБА_7 на час смерті доньки ОСОБА_6 була непрацездатною та мала право на обов'язкову частку у спадщині, в зв'язку із чим звернулась із заявою про прийняття спадщини, відповідно до закону у встановлений шестимісячний строк. Після чого, померла ІНФОРМАЦІЯ_8. Таким чином, ОСОБА_6 прийняла спадщину після смерті своєї доньки ОСОБА_6, однак не оформила належним чином своїх прав на спадкове майно. Після смерті матері, заявник та онук ОСОБА_7 (син ОСОБА_6) - ОСОБА_4 прийняли спадщину у встановленому законом поряду. Інша донька ОСОБА_7 - ОСОБА_8 відмовилась від належної їй за законом частки у спадщині на користь заявника. 13.06.2017 державним нотаріусом було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою було відмовлено заявнику у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері - ОСОБА_7, яка прийняла спадщину. В обґрунтування відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_7 нотаріусом було зазначено, що актовий запис про народження № 6 від 18.02.1952, виданий Покровським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області на ім'я «ОСОБА_13». В свідоцтві про шлюб, виданому 06.10.1973, зазначено «ОСОБА_6». В повторному свідоцтві про смерть, виданому відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області зазначено «ОСОБА_6». Тобто, заявник не може підтвердити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_10 є рідною дочкою ОСОБА_7, та рідною сестрою заявника. Факт зміни прізвища сестри та заявника з «ОСОБА_6» на «ОСОБА_6» та «ОСОБА_6» обумовлено реєстрацією шлюбу. Таким чином, заявник звертається до суду з метою встановлення відповідного факту (факту родинних відносин) щоб у подальшому отримати спадщину, яка залишилась після смерті матері - ОСОБА_7 На підставі вищевикладеного, заявник просила встановити факт родинних відносин між ОСОБА_11 та ОСОБА_6, а саме те, що останні були рідною матір'ю та донькою відповідно.
Представник заінтересованої особи заперечував проти задоволення заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, оскільки вважав, що у даному випадку встановлення факту пов'язується з наступним вирішенням спору про право, також зазначив про наявність цивільної справи № 205/4407/17 про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, за позовом ОСОБА_4, а ОСОБА_3 залучена в справі у якості третьої особи, та де провадження у справі зупинено до розгляду даної цивільної справи окремого провадження, оскільки встановлення факту родинних відносин може вплинути на обсяг спадкового майна. Просив провадження у справі закрити.
Представник заявника заперечувала проти задоволення клопотання представника заінтересованої особи про закриття провадження у справі, при цьому зазначила, що факт, про який просить встановити заявник є передумовою оформлення спадкових прав не лише заявника, а й заінтересованої особи, окрім того, вважала, що встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Вислухавши пояснення представника заявника, думку та клопотання представника заінтересованої особи, вивчивши та дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що в заява має бути залишена без розгляду з наступних підстав.
13.06.2017, згідно постави державного нотаріуса Восьмої дніпровської державної нотаріальної контори ОСОБА_5, ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої матері ОСОБА_7, яка прийняла спадщину, але не оформила своїх спадкових прав після смерті ОСОБА_6. Постанова мотивована тим, що ОСОБА_3 не може підтвердити факт родинних стосунків, а саме те, що ОСОБА_10 є рідною дочкою ОСОБА_7, за наявності розбіжностей в імені ОСОБА_10 у актовому записі про народження, свідоцтві про шлюб та повторному свідоцтві про смерть (т. 1 а.с. 8).
Ті ж самі обставини стали підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4, оскільки останній не може підтвердити факт родинних відносин, а саме: що ОСОБА_10 є рідною дочкою ОСОБА_7 та те, що ОСОБА_4 є рідним онуком ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 263).
Вказані обставини стали підставою для звернення заявника до суду з метою встановлення юридичного факту, а саме родинних відносин між померлою сестрою заявника та їх матір'ю, яка прийняла спадщину після смерті своєї доньки на підставі ст. 1241 ЦК України, для оформлення спадкових прав заявника.
Вивчаючи матеріали справи, в тому числі, спадкові справи відкриті після смерті ОСОБА_7, ОСОБА_6 судом, також, встановлено таке.
Відповідно до довідки № 763/9 від 15.11.2012, підписаної міським головою Петропавлівського району Дніпропетровської області, ОСОБА_11 та ОСОБА_7 народили та виховували п'ятеро дітей, а саме: ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_15, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_16, ІНФОРМАЦІЯ_5, що також підтверджується відповідними свідоцтвами про народження (т. 1 а.с. 13, 17 - 21).
Згідно свідоцтва про народження, виданого повторно виконавчим комітетом Вишнівської сільської ради Покровського району Дніпропетровської області, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_13, батьками дитини зазначено ОСОБА_11 та ОСОБА_7 (а.с.14).
06.10.1973 ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, змінила прізвище на «ОСОБА_6», що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, зареєстрованого Григоро-Бригадирською сільською радою Кобелякського району Полтавської області (т. 1 а.с. 15).
06.10.1980 у ОСОБА_6 та ОСОБА_17 народився син - ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про народження, виданого 26.11.1980 Бабушкінським відділом ЗАГСу (т. 1 а.с. 95)
На випадок своєї смерті ОСОБА_6 все належне їй майно заповіла ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6 (т. 1 а.с. 83). ІНФОРМАЦІЯ_7 померла ОСОБА_6, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 15.05.2012 Відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області (т. 1 а.с. 11).
Таким чином, судом встановлено, що дійсно у документах, а саме: свідоцтві про народження ОСОБА_16, свідоцтві про укладення шлюбу ОСОБА_10, свідоцтві про народження ОСОБА_4 та свідоцтві про смерть ОСОБА_6 наявні розбіжності в імені, а саме: «ОСОБА_6» та «ОСОБА_13».
Між тим, 18.03.1988 ОСОБА_15 змінила прізвище на «ОСОБА_15», що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, зареєстрованого Заводським р/в РАЦСу (т.1 а.с.15).
Після смерті ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_7, ІНФОРМАЦІЯ_9 та ІНФОРМАЦІЯ_10 ОСОБА_4 - син померлої, ОСОБА_7 - мати померлої та ОСОБА_3 - сестра померлої, надали заяви до нотаріальної контори, згідно яких, спадщину після ОСОБА_6 прийняли (т. 1 а.с. 75-77).
27.03.2014 ОСОБА_4 отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом, після померлої ОСОБА_6, на 3/4 частини квартири № АДРЕСА_1, 9/16 частки квартири № АДРЕСА_5/АДРЕСА_6, розташоване на земельній ділянці площею 626 кв. м., що знаходиться у АДРЕСА_6 грошових внесків, на рахунках АТ «ОЩАДБАНК». Вказані свідоцтва мають відмітку про те, що свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/4 частин та 3/16 ще невидано (т. 1 а.с. 163-166).
ІНФОРМАЦІЯ_8 померла ОСОБА_7, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 12.08.2013 Самарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції (т. 1 а.с. 12).
17.08.2013 ОСОБА_3 звернулась до 8 ДДНК з заявою, згідно якої зазначила, що приймає спадщину після померлої матері ОСОБА_7 (т. 2 а.с. 180).
З аналогічною заявою звернувся онук ОСОБА_7 - ОСОБА_4 (т. 2 а.с. 9).
Донька ОСОБА_7 - ОСОБА_8 надала заяву згідно якої відмовилась від прийняття спадщини на користь ОСОБА_3 (т. 2 а.с. 12).
Отже, судом встановлено, що після смерті ОСОБА_6, частину спадщини прийняв її син, який згодом отримав свідоцтва про право на спадщину, інша частина спадщини на сьогодні залишається за померлою з огляду на відсутність документів, які підтверджують родинні стосунки між ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно із п. п. 1, 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право. У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
З системного аналізу вище наведеного вбачається, що встановлення факту, що має юридичне значення в окремому провадженні можливе при умові, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають безпосередньо залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичної особи без повторного звернення до суду на підставі цього рішення та встановлення такого факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов'язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними.
Отже, вирішуючи питання встановлення факту в межах порушених заявою, суд приходить до висновку, що рішення прийняте за результатами даної заяви, зокрема задоволення заяви та/або відмова у задоволенні заяви про встановлення такого факту безпосередньо пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Такого висновку суд передусім дійшов з огляду на наявність спору між заінтересованою особою про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, де третьою особою залучено у справі заявника, та де провадження у справі було зупинено до вирішення даної цивільної справи окремого провадження, з підстав можливості впливу встановленого факту на обсяг спадкового майна, що не заперечувалось самим заявником та наявності інших спадкоємців (інших дітей ОСОБА_7, а саме: ОСОБА_14, ОСОБА_16.) спадкові права й обов'язки яких можуть бути порушені у разі встановлення відповідного факту.
Відповідно до ч. 6 ст. 294 ЦПК України, суд якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, залишає заяву без розгляду, і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подавати позов на загальних підставах.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про необхідність залишити без розгляду заяву ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення.
Виходячи з вищевикладеного суд не вбачає підстав для закриття провадження справі, оскільки правові підстави для таких дій у суду відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 293, 294, 260-261, 263, 315, 353 ЦПК України,
Заяву ОСОБА_3 про встановлення факту, що має юридичне значення залишити без розгляду. Роз'яснити заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. В задоволенні заяви заінтересованої особи про закриття провадження у справі відмовити повністю.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 11.05.2018.
Суддя К.С. Маштак