Справа № 183/5967/17
№ 2/183/989/18
іменем України
29 березня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
при секретарі Дем'яненка Р.К.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи - відділ обліку та реєстрації громадян виконкому Новомосковської міської ради, Будинкоуправління №1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою №2 в будинку №11 по вул.Танкова в смт.Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що з 17.11.1998 року з відповідачем по справі знаходилася у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дітей - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, 15.08.2003 року, які до теперішнього часу проживають з позивачем. 01.11.2010 року рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області шлюб між позивачем та відповідачем було розірвано.
З 2005 року ОСОБА_2 не проживає разом із сім'єю за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується відповідними актами. Оскільки відповідач вже досить тривалий час не проживає за вищезазначеною адресою, у позивача виникають труднощі зі сплати платежів за комунальні послуги, що об'єктивно порушує її права. У зв'язку з зазначеним, позивач змушена звернутися до суду з позовом, в якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування зазначеним вище житловим приміщенням.
24 листопада 2017року ухвалою суду відкрито провадження у справі.
Ухвалою суду від 27 лютого 2018 року залучено в якості третьої особи у даній цивільній справі - Будинкоуправління №1 Гвардійської квартирно-експлуатаційної частини району. За результатами підготовчого провадження відповідною ухвалою суду справу призначено до судового розгляду по суті.
Позивач в судове засідання не з'явилася, надавши суду заяву про розгляд справи за її відсутності, згідно якої позовні вимоги підтримує у повному обсязі та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач в судове засідання не з'явився, вважається таким, що повідомлений належним чином, оскільки судові повістки направлялися за місцем реєстрації, а тому у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд з погодження позивача, провів заочний розгляд справи.
Представник третьої особи в судове засідання також не з'явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності, згідно чинного законодавства.
У відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, справи в судах першої інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Кодексом, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цим Кодексом.
Згідно з ч.4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши докази з точки зору належності та допустимості, а у своїй сукупності з точки зору достатності, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що на підставі ордеру № 182 від 05.10.2000 року ОСОБА_2 на сім'ю, яка складається 4 чоловік, КЄЧ району було надано право на заняття квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2. В зазначеній квартирі зареєстровані- основний квартиронаймач ОСОБА_2, його колишня дружина ОСОБА_1, діти ОСОБА_2 та ОСОБА_4
Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01.11.2010 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано(а.с.5).
Станом на 13 грудня 2017 року реєстрація відповідача по справі - ОСОБА_2 в квартирі №АДРЕСА_3 підтверджується також відомостями з відділу адресно-довідкової роботи Управління паспортної роботи громадянства та реєстрації фізичних осіб ГУ ДМС України у Дніпропетровській області (а.с.9).
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його родини за ним зберігається житлове приміщення на протязі шести місяців, а ст. 72 ЖК України передбачено, що визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, проводиться виключно в судовому порядку.
Суду надано акт, затверджений начальником Будинкоуправління №1 Гвардійської КЕЧ району від 03.07.2017 року, у відповідності до якого члени комісії, а також сусіди підтвердили той факт, що ОСОБА_2 не проживає в зазначеній квартирі з 2005року(а.с.7).
У відповідності до статті 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Як випливає із зазначеної норми закону, зняття з реєстрації місця проживання може бути здійснено на підставі рішення суду виключно при позбавлення права власності на житлове приміщення, позбавленні права користування житловим приміщенням, визнанні особи безвісно відсутньою, оголошенні фізичної особи померлою.
З огляду на те, що Закон є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правовідносини, пов'язані із зняттям з реєстрації місця проживання, положення статті 7 цього Закону підлягають застосуванню до усіх правовідносин, виникнення, зміна чи припинення яких пов'язані з юридичним фактом зняття з реєстрації місця проживання.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року (справа № 21-1438а15).
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню, суд вважає, що ОСОБА_2 не проживаючи в наданому йому житловому приміщенні понад шести місяців, втратив право користування ним, з підстав, визначених ст.71 ЖК України. Даних про наявність будь-якої домовленості між позивачем та відповідачем з приводу користування житловим приміщенням, а також доказів про поважність причин відсутності відповідача у житловому приміщенні за місцем реєстрації суду не надано.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 4, 12,76,81,89, 141, 223, 263, 265,280 ЦПК України, ст.ст. 71, 72 Житлового кодексу України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою №2 в будинку №11 по вул.Танкова в смт.Гвардійське Новомосковського району Дніпропетровської області.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Сорока О.В.