Україна
Донецький окружний адміністративний суд
07 травня 2018 р. Справа№805/1824/18-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Христофоров А.Б. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області про:
- про визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області № 4 від 26.01.2018 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області зарахувати до загального та пільгового стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» стаж роботи ОСОБА_1, у період з 18.03.1992 року по 28.05.1992 року за професією учень гірника підземного з повним підземним робочим днем у шахті та період з 29.05.1992 року по 23.03.1995 року гірником підземним 3-го розряду з повним підземним робочим днем у шахті як пільговий стаж;
- зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області призначити ОСОБА_1, пенсію за віком на пільгових умовах згідно пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту звернення із первісною заявою про призначення пенсії, з 19.01.2018 року,-
07.03.2018 року позивач направив позовну заяву, яка надійшла на адресу суду 14.03.2018 року з позовними вимогами до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, в обґрунтування позовним вимог зазначив, що він є внутрішньо переміщеною особою та 19.01.2018 року звернувся до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах з наданням необхідних документів, однак, рішенням від 26.01.2018 року відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу, з посиланням на той факт, що надані довідки є недійними, оскільки надані підприємством, що знаходиться на території непідконтрольній українській владі. З зазначеним не згоден, оскільки має право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з наявним пільговим стажем, що підтверджується трудовою книжкою та довідками, однак відповідачем зазначений факт не прийнято до уваги. Вважає, що відповідач таким чином порушує його право на отримання пенсії на пільгових умовах.
27.04.2018 року відповідачем направлено відзив на позовну заяву в електронному вигляді, який надійшов на адресу суду в письмовому вигляді 03.05.2018 року, де зазначив, що вимоги позивача суперечать чинному законодавству та не підлягають задоволенню, позивач дійсно звернувся до пенсійного фонду з заявою про призначення пенсії на пільгових умовах, однак ним надано пільгові довідки від підприємства, що знаходиться на території непідконтрольній українській владі та провести достовірність наданих довідок є неможливим. За таких обставин рішенням відмовлено в призначені пенсії на пільгових умовах. З огляду на вищевказане вважає, що не порушив прав позивача та діяв в межах наданих йому законами та нормативними актами повноважень.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19.03.2018 року позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддям від 06.04.2018 року здійснено розподіл справи № 805/1824/18-а та справу передано до провадження судді Христофорова А.Б., ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, (РНОКПП НОМЕР_1), громадянин України, перебуває на обліку Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області, відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області, є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в даних правовідносинах здійснює повноваження, покладені Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року №384/2011 (далі за текстом - Положення №384/2011) та відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатне здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Судом встановлено, що позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області з заявою №262 від 19.01.2018 року та відповідними документами про призначення пенсії на пільгових умовах за списком №1 відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області №4 від 26.01.2018 року відмовлено у призначенні пенсії на пільгових умовах, у зв'язку з відсутністю пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах згідно пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».(а.с.14-15)
Згідно рішення, до пільгового стажу не зараховано період роботи з 18.02.1992 року по 23.03.1995 року у ДВАТ «Шахта імені 60-річчя Радянської України», так як довідкі про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії надані підприємством, що знаходиться на території на яких органи державної влади не здійснюють повноваження та згідно статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII, є недійсними та не створюють правових наслідків.(а.с. 15 зворот )
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон № 1058-ІV від 09.07.2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі- Закон № 1058).
Відповідно до статті 26 Закону № 1058, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до статті 5 Закону №1058, винятково цим Законом визначається, зокрема, пенсійний вік чоловіків і жінок, після досягнення якого особа має право на призначення пенсії за віком.
Пунктом 2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».
За змістом частини третьої статті 114 Закону №1058-ІV, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років. Такий самий порядок пенсійного забезпечення поширюється і на працівників, безпосередньо зайнятих повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) на шахтах з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, що реструктуризуються або перебувають у стадії ліквідації, але не більше двох років.
За наявності стажу на підземних роботах менше 10 років у чоловіків і менше 7 років 6 місяців у жінок та страхового стажу, встановленого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім пункту 1 частини другої цієї статті, за кожний повний рік зазначених робіт пенсійний вік, встановлений абзацом першим статті 26 цього Закону, зменшується на один рік. При цьому пенсійний вік для жінок не може бути нижчим за вік, встановлений абзацом першим пункту 1 частини другої цієї статті.
Питання призначення пенсій на пільгових умовах згідно зі списками № 1 та № 2 деталізоване у Порядку застосування списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженому наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18 листопада 2005 року № 383 (далі - Порядок № 383).
Пунктом 10 Порядку № 383 визначено, що для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).
Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України та Міністерством фінансів України.
З аналізу зазначених норм чинного законодавства вбачається, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.
Отже, необхідними умовами для виникнення у особи права на пенсійне забезпечення на пільгових умовах, відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», є встановлення факту перебування особи на посаді або виконання нею робіт, що містяться у Списку №1, а також документальне підтвердження зайнятості працівника за відповідною професією.
Позивачем заявлені вимоги про зарахування до пільгового стажу період роботи з 18.03.1992 року по 28.05.1992 року та з 29.05.1992 року по 23.03.1995 року.
Судом встановлено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_2:
- запис №10 від 18.03.1992 року позивач переведений учнем гірника з повним робочим днем у шахті відповідно до наказу № 272-к від
15.03.1992 року;
-запис №11 від 29.05.1992 року позивач переведений гірником з розряду підземним із повним робочим днем у шахті відповідно до наказу № 463 від
29.05.1992 року;
- запис №12 від 23.03.1995 року позивач був звільнений з підприємства за власним бажанням відповідно до наказу № 307- к від 23.03.1995 року.
Підставою для не зарахування до пільгового стажу роботи спірного періоду в даній справі є надання позивачем пільгових довідок від підприємства, яке знаходиться на непідконтрольній українській владі території.
Позивачем були надані наступні документи на підтвердження наявності пільгового стажу: довідка про заробітну плату для обчислення пенсії №349/11 від 17.11.2014 року ; довідка про підземні списки №348/11 від 17.11.2014 року; довідка про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів №347/11 від 17.11.2014 року, зазначені довідки надані ДВАТ «Шахта імені 60-річчя Радянської України». Також, позивачем надано наказ №190/К від 03.04.1995 року про атестацію робочих місць.
Дійсно, відповідно до статті 9 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України (далі - Закон № 1207-VII) ці довідки є недійсними і не створюють правових наслідків.
Проте, в даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності пільгового характеру роботи, у зв'язку з наданням зазначених довідок підприємством, що знаходиться на території, непідконтрольній українській владі.
Щодо окупованих територій у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані так звані намібійські винятки: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.
У рішенні Європейського суду з прав людини Мозер проти Республіки Молдови та Росії від 23.02.2016 ЄСПЛ констатував, що Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов'язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих defacto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами....
Таким чином, суд бере до уваги відомості, які зазначені у довідках від 17.11.2014 року, оскільки вони повністю узгоджується із відомостями, зазначеними у трудовій книжці, з огляду на неможливість іншого способу отримати відомості, зазначені у довідках.
Суд зауважує на тому, що вданому випадку, підтвердженням (доказом), що позивач, у період з 18.03.1992 року по 23.03.1995 рокуу працював повний робочий день на підземних роботах - є записи в його трудовій книжці (а.с.20 зворот -21), що відповідає вимогам законодавства і не потребує інших способів доведення цього факту.
Також, оцінюючи спірні правовідносини суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV, має застосовуватися при розгляді справ як джерело права.
Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidouv. Turkey", "Cyprusv. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozerv/ theRepublicofMoldovaandRussia", "IlascuandOthersv. Moldova and Russia"), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibiacase), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони.
Разом з цим, позивач має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком, відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд вважає, що відповідачем неправомірно не розглянуто питання щодо зарахування до пільгового стажу, який дає право на пенсію на пільгових умовах, періоди роботи на ДВАТ «Шахта імені 60-річчя Радянської України» 18.03.1992 року по 23.03.1995 року.
Однак, враховуючи той факт, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий стаж позивача, суд вважає, що належним способом захисту прав позивача, буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву з врахуванням вищенаведених обставин.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно положень статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначив ЄСПЛ у справі Latvia (п.77 рішення Великої палати ЄСПЛ від 18.02.2009 р.) стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції не накладає ніяких обмежень на свободу держави, що ратифікувала Конвенцію, приймати рішення про те, чи створювати якусь схему соціального забезпечення, або обирати тип або розмір виплат, які надаються відповідно до будь-якої такої схеми. Однак, якщо в державі існують чинні законодавчі норми, що передбачають такі виплати на основі права на соціальну підтримку незалежно від того, чи обумовлені вони попередньою сплатою внесків ці норми слід вважати такими, що створюють майновий інтерес, що потрапляє в сферу дії статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції для осіб, що відповідають пропонованим до благоотримувачів вимогам.
У справі Будченко проти України (рішення від 24 квітня 2014 року, заява № 38677/06) ЄСПЛ також зазначив, що якщо у Договірній державі є чинне законодавство, яким виплату коштів передбачено як право на соціальні виплати (обумовлені чи не обумовлені попередньою сплатою внесків), таке законодавство має вважатися таким, що передбачає майнове право, що підпадає під дію статті 1 Першого протоколу, відносно осіб, які відповідають її вимогам.
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, статті 14 Закону № 1788, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку. ЄСПЛ неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що предмет і мета Конвенції як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (п.53 рішення у справі Ковач проти України, п.59 рішення у справі Мельниченко проти України, п.50 рішення у справі Чуйкіна проти України тощо).
Це, звичайно, не означає, що суд має приймати рішення на користь людини кожного разу, коли вона про це просить, але суд повинен оцінювати фактичні обставини справи з урахуванням того, що права, гарантовані КонституцієюУкраїни та Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, мають залишатися ефективними, тобто людину не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав навіть теоретично. Більше того, відповідно до статті 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.
Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування у спорі покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено та не надано доказів на підтвердження правомірності прийнятого спірного рішення.
З огляду на встановлені обставини справи та наведені норми закону, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог яке полягає у скасуванні рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача з урахуванням висновків суду.
Оскільки позов задоволено повністю, у відповідності до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача судовий збір у сумі 352,00 грн (50%).
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 205, 250, 255, 257-263, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області ( вул.. Центральна,103,смт. Велика Новосілка, Великоновосілківський район, Донецька область, 85500) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії- задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області № 4 від 26.01.2018 року про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області розглянути повторно заяву ОСОБА_1 №262 від 19.01.2018 року про призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту 3 статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням висновків суду.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Великоновосілківському районі Донецької області (РНОКПП 22008309) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1) судовий збір у сумі 352 (чотириста п'ятдесят дві) грн. 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Повне судове рішення складено 07.05.2018 року.
Суддя Христофоров А.Б.