Справа № 183/5428/17
№ 2-о/183/29/18
29 березня 2018 року Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючої судді Сороки О.В.,
секретаря Дем'яненка Р.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новомосковського міськрайонного суду цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи - Василівська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковська районна нотаріальна контора, про встановлення постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, -
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просить встановити факт постійного проживання зі спадкодавцем ОСОБА_2 з 1992 року до відкриття спадщини, тобто смерті останнього - ІНФОРМАЦІЯ_4.
В обґрунтування заяви ОСОБА_1 зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_2. Після його смерті залишилася спадщина у вигляді житлового будинку та земельної ділянки площею 0,43 га, розташовані по АДРЕСА_1. За життя ОСОБА_2 на зазначене майно заповіту не склав, вона являється єдиним спадкоємцем за законом після його смерті, інших спадкоємців немає.
Однак, звернувшись до нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину, 16 червня 2017 року державним нотаріусом Новомосковської районної нотаріальної контори Крутько Л.П. заявникові було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, належне ОСОБА_2 З наданих нотаріусу документів не вбачався факт проживання зі спадкодавцем однією сім'єю. Між тим, заявник зазначає, що з ОСОБА_2 вони проживали разом з 1992 року однією сім'єю по день його смерті - ІНФОРМАЦІЯ_4, вели спільне господарство, бюджет, піклувалися один про одного. Заявник купувала необхідні ліки, коли ОСОБА_2 хворів доглядала його, а коли він помер, поховала його і оплатила усі ритуальні послуги.
ОСОБА_1 вважає себе спадкоємцем четвертої черги за законом після померлого ОСОБА_2, тому звернулася до суду з зазначеною заявою, просить встановити факт проживання однією сім'єю разом зі спадкодавцем понад п'ять років до часу відкриття спадщини.
Ухвалою суду від 30 жовтня 2017 року відкрите провадження у справі.
У відповідності до положень п.9 ч.1 ст.1 Розділу ХІІІ ЦПК України в редакції, встановленій Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII, справа розглянута за правилами загального позовного провадження, з урахуванням вимог до заяви, в редакції ЦПК України, що діяли до набрання чинності Законом України № 2147-VIII.
Представник заявника ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заяву про встановлення факту підтримав.
Представник заінтересованої особи Василівської сільської ради в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про дату, час і місце засідання, причини неявки суду не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи.
Представник заінтересованої особи Новомосковської районної державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надавши заяву про слухання справи у його відсутність.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до наступного висновку.
Суду надана копія рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 листопада 2004 року, у відповідності до якого судом визнано право власності на земельну ділянку площею 0,43 га і будинок з надвірними побудовами по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 (а.с.18). Права власності останнього на зазначений житловий будинок також підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 02.12.2014 року (а.с.14).
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Всесвятське Новомосковського району Дніпропетровської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть (а.с. 6).
У відповідності до ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менше як п'ять років до часу відкриття спадщини.
З матеріалів спадкової справи вбачається, що ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за заповітом, що складається з земельної ділянки площею 4,9500 га кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, належної померлому ОСОБА_2 (а.с.39).
Однак, в судовому засіданні встановлено, що спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_2 на інше спадкове майно є ОСОБА_1, про що свідчить заява останньої про прийняття спадщини, яка також міститься в матеріалах спадкової справи (а.с.31).
16 червня 2017 державним нотаріусом Новомосковської районної державної нотаріальної контори Крутько Л.П. ОСОБА_1 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на майно, належне ОСОБА_2, померлому ІНФОРМАЦІЯ_4, оскільки нею не були представлені до нотаріальної контори документи, що стверджують факт родинних відносин між нею та ОСОБА_2 (а.с. 20).
Інших спадкоємців за законом померлого ОСОБА_2 судом не встановлено.
Між тим, в матеріалах справи міститься акт, складений депутатом Василівської сільської ради Карпенко Н.М., в присутності сусідів, у відповідності до якого ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживала з ОСОБА_2, померлим ІНФОРМАЦІЯ_4, без реєстрації з 1992 року по ІНФОРМАЦІЯ_4, що складає більше п'яти років до відкриття спадщини (а.с.15).
Також належним та допустимим доказом суд приймає довідку № 472 від 29.05.2017 року, видану виконкомом Василівської сільської ради, у відповідності до якої ОСОБА_2 проживав в АДРЕСА_1 по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 разом з ОСОБА_1 без реєстрації з 1992 року по день смерті (а.с.37).
Постанова Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 року за № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», надає роз'яснення, що при вирішені спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила ч. 2 ст. 3 СК України, про те, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільними побутом, мають взаємні права та обов'язки.
До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім'єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також, інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, та мали взаємні права та обов'язки.
Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 обґрунтована та підлягає задоволенню, в судовому засіданні знайшло своє підтвердження, що ОСОБА_1 проживала однією сім'єю з ОСОБА_2 не менше п'яти років до часу відкриття спадщини, вони були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, на виконання вимог ст.1268 ЦК України, спадкоємець прийняла спадщину після смерті спадкодавця ОСОБА_2, як спадкоємець за законом, а інших спадкоємців за законом судом не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12,76,81,89,263,265,315 ЦПК України, ст.ст. 1217, 1264 ЦК України, суд, -
ухвалив:
Заяву ОСОБА_1, заінтересовані особи - Василівська сільська рада Новомосковського району Дніпропетровської області, Новомосковська районна нотаріальна контора, про встановлення постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання спадкоємця ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, зі спадкодавцем ОСОБА_2, померлим ІНФОРМАЦІЯ_4, однією сім'єю з 1992 року по день відкриття спадщини, тобто по ІНФОРМАЦІЯ_4.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя О.В. Сорока.