11 травня 2018 року ЛуцькСправа № 803/665/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Ксензюка А.Я.,
розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до члена комісії з питань призначення державних соціальних допомог виконавчого комітету Луцької міської ради ОСОБА_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до члена комісії з питань призначення державних соціальних допомог виконавчого комітету Луцької міської ради ОСОБА_2 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності щодо не розгляду звернення, одержаного Луцькою міською радою 30 січня 2018 року, та зобов'язання розглянути вказане звернення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем порушено вимоги Закону України «Про звернення громадян» 02 жовтня 1996 року №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР), а саме, відповідачем не надано відповіді на звернення позивача від 30 січня 2018 року, що є наслідком протиправної бездіяльності відповідача. При цьому, зазначає, що звернення позивача адресувалося члену комісії з питань призначення державних соціальних допомог виконавчого комітету Луцької міської ради ОСОБА_2 та мало бути розглянуте саме нею.
З наведених вище підстав позивач просив позов задовольнити повністю.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2018 прийнято дану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом та на підставі пункту 1 частини першої, частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) суддею одноособово, у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно із частиною третьою статті 263 КАС України заявами по суті справи є позов та відзив.
У відзиві на позов від 07 травня 2018 року (а. с. 28-31) відповідач позовних вимог не визнала, мотивуючи тим, що права, свободи або законні інтереси позивача відповідачем не порушувалися, оскільки у наданні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг на всю житлову площу комісією з питань призначення державних соціальних допомог виконавчого комітету Луцької міської ради відмовлено ОСОБА_3, а не позивачу. Крім того, зазначає що до подання позову їй не було відомо про наявність звернення №7 позивача від 31 січня 2018 року, оскільки воно адресовано їй, як голові постійної комісії Луцької міської ради з питань соціального захисту, охорони здоров'я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови, однак відповідач є членом вказаної комісії. При цьому, зазначає, що звернення №7 ОСОБА_1 було розглянуто на засіданні постійної комісії з питань соціального захисту, охорони здоров'я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови від 20 лютого 2018 року. Відповідач також вказує, що особисто до неї як до депутата Луцької міської ради ОСОБА_1 не звертався. Разом з тим, відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду, оскільки він ставить під сумнів рішення комісії від 19 травня 2017 року №7 та від 27 липня 2017 року №10.
З наведених підстав відповідач просила відмовити у задоволенні позову повністю.
Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі статті 1 Закону №393/96-ВР звернувся до голови постійної комісії Луцької міської ради з питань соціального захисту, охорони здоров'я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови, яка відповідно до рішення виконавчого комітету Луцької міської ради від 28 квітня 2017 року №205-1 є членом комісії з питань призначення державних соціальних допомог виконавчого комітету Луцької міської ради (а. с. 9-10), із зверненням №7 від 31 січня 2018 року у якому просив надати відповіді на такі запитання і пропозицію:
«1. Зазначте причини та мотиви, якими Ви керувалась голосуючи «проти» надання субсидії на оплату житлово-комунальних послуг на понаднормову площу помешкання ОСОБА_3 («Протокол №7» від 19.04.2017 і «Протокол №10» від 27.07.2017 комісії).
2. Зазначте причини і мотиви, якими Ви керувались, та їх правове обґрунтування ігнорування (відхилення) положень абз. четвертого п.4 Положення 848 у ситуації із ОСОБА_3, у відповідності до яких вона мала всі підстави для того, щоб скористатись своїм правом на отримання субсидії на оплату житлово-комунальних послуг на понаднормову площу її помешкання, а їй було у цьому відмовлено («Протокол №7» від 19.04.2017 і «Протокол №10» від 27.07.2017 комісії).
3. Чи знаєте Ви про існування такого поняття як «колізія правових норм» і яким чином вирішується зазначена проблема юриспруденцією? Якщо так і під час вирішення питання по ОСОБА_3 стикнулись з цією проблемою, то яким чином для себе Ви вирішили питання виходу із конкуренції правових норм (питання стосується осіб, що мають юридичну освіту чи перебувають на посадах, які вимагають наявності юридичної освіти).
4. Поясніть, яким чином реалізувалась соціальна політика держави України у ситуації із ОСОБА_3 (особою літнього віку: 68 років; непрацездатною: пенсіонеркою; тяжко та невиліковно хворою: ішемічна хвороба серця та цукровий діабет; проживає сама; рівень доходів якої значно менший за розмір житлово-комунальних послуг її помешкання при наданій субсидії) при відмові їй в призначенні субсидії на оплату житлово-комунальних послуг на понаднормову площу її помешкання (для розуміння цього питання див. Талиця1).
5. Що потрібно особисто Вам для того, щоб у ситуації із ОСОБА_3 Ви проголосували «за» призначення їй субсидії на оплату житлово-комунальних послуг на всю площу її помешкання.
6. Як на Вашу думку, що слід вчинити ОСОБА_3 для виходу із цієї ситуації.
7. Чи надасте Ви мені в електронному виді на електронну адресу, зазначену в шапці цього звернення, фото себе (Ви все ж таки реалізовуєте одну із функцій нашої держави) та згоду на його поширення.»
Як слідує із позовної заяви вказане звернення було прийняте працівниками центру надання адміністративних послуг Луцької міської ради 30 січня 2018 року.
26 лютого 2018 року Луцька міська рада на звернення ОСОБА_1 від 30 січня 2018 року надала відповідь за №М-340/1-215 про те, що звернення щодо призначення субсидії гр. ОСОБА_3 було розглянуто на засіданні постійної комісії міської ради з питань соціального захисту, охорони здоров'я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови 20 лютого 2018 року. А також зазначено, що вищевказаною комісією було рекомендовано департаменту соціальної політики міської ради надати відповідь заявнику по суті звернення (а. с. 34). Зазначена у відповіді інформація підтверджується витягом з протоколу засідання постійної комісії міської ради з питань соціального захисту, охорони здоров'я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови від 20 лютого 2018 року №43 (а. с. 35).
Відповідно до частин першої, другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд не бере до уваги доводи відповідача про пропущення позивачем шестимісячного строку звернення до суду, оскільки позивач не оскаржує рішення комісії з питань призначення державних соціальних допомог від 19 травня 2017 року №7 та від 27 липня 2017 року №10, а оскаржує бездіяльність відповідача щодо не розгляду звернення від 30 січня 2018 року №7, тому позивач не пропустив шестимісячний строк звернення до суду, передбачений частиною другої статті 122 КАС України.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довела правомірності оскаржуваної в даній адміністративній справі бездіяльності щодо не розгляду звернення позивача, з огляду на таке.
Згідно з статтею 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
Дана стаття закріплює одну з основоположних засад взаємовідносин держави і людини - право звернення з індивідуальними і колективними зверненнями. Конституція гарантує громадянам право направляти як індивідуальні, так і колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб. Це важлива ознака конституційного ладу України.
Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об'єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів врегульовано Законом №393/96-ВР. Даний Закон забезпечує громадянам України можливості для участі в управлінні державними і громадськими справами, для впливу на поліпшення роботи органів державної влади і місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, для відстоювання своїх прав і законних інтересів та відновлення їх у разі порушення.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону №393/96-ВР громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.
Частинами першої - сьомою статті 5 цього ж Закону визначено, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об'єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне). Звернення може бути усним чи письмовим. Усне звернення викладається громадянином на особистому прийомі або за допомогою засобів телефонного зв'язку через визначені контактні центри, телефонні "гарячі лінії" та записується (реєструється) посадовою особою. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв'язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім'я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв'язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.
Згідно із частинами першою - третьою статті 7 №393/96-ВР звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об'єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п'яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз'ясненнями.
Як передбачено частиною першою статті 20 Закону №393/96-ВР, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п'ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п'яти днів.
З матеріалів справи слідує, що звернення позивача №7 від 30 січня 2018 року адресовано безпосередньо відповідачу. Проте, членом комісії з питань призначення державних соціальних допомог виконавчого комітету Луцької міської ради ОСОБА_2 всупереч вимогам Закону №393/96-ВР звернення позивача за №7 розглянуте не було.
Разом з тим, суд не погоджується з позицією відповідача, що звернення ОСОБА_1 №7 від 30 січня 2018 року належним чином розглянуте на засіданні постійної комісії Луцької міської ради з питань соціального захисту, охорони здоров'я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови від 20 лютого 2018 року шляхом його обговорення та надання рекомендацій департаменту соціальної політики міської ради надати позивачу відповідь по суті звернення, про що листом Луцької міської ради від 26 лютого за №М-340/1-25 позивачу надана відповідь, оскільки вказане звернення позивача адресовано особисто відповідачу та порушенні в ньому питання стосуються відповідача, як члена комісії з питань призначення державних соціальних допомог виконавчого комітету Луцької міської ради, а тому постійна комісія Луцької міської ради з питань соціального захисту, охорони здоров'я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови в даному випадку не наділена повноваженнями щодо розгляду вказаного звернення так, як і департамент соціальної політики міської ради щодо надання відповіді по суті звернення.
Як слідує із витягу з протоколу засідання комісії Луцької міської ради з питань соціального захисту, охорони здоров'я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови від 20 лютого 2018 року (а. с. 35) відповідач була присутня при обговоренні звернення позивача, тому суд вважає, що твердження відповідача щодо необізнаності наявності звернення позивача №7 до отримання даного позову не відповідає фактичним обставинам справи. При цьому, зазначення позивачем у зверненні, що ОСОБА_2 є головою комісії Луцької міської ради з питань соціального захисту, охорони здоров'я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови відповідає рішенню Луцької міської ради від 28 квітня 2017 року № 205-1 «Про затвердження нового складу комісії з питань призначення соціальних допомог» (а. с. 9-10), яке надане позивачу на його запит листом Луцької міської ради від 05 грудня 2017 року № 0-26/994 (а. с. 8). Крім того, суд зазначає, що зміна складу комісії Луцької міської ради з питань соціального захисту, охорони здоров'я, материнства та дитинства, освіти, науки, культури, мови не звільняє відповідача від обов'язку виконання вимог Закону №393/96-ВР щодо розгляду звернення позивача від 30 січня 2018 року №7.
Разом з тим, суд вважає помилковим твердження відповідача щодо відсутності порушених прав та/або законних інтересів позивача, оскільки в даному позові ОСОБА_1 оскаржує бездіяльність відповідача щодо не розгляду його звернення № 7 від 30 січня 2018 року, а не рішення комісії з питань призначення державних соціальних допомог щодо відмови в призначенні субсидії громадянці ОСОБА_3
Таким чином, з урахуванням наведених норм чинного законодавства України та встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що відповідач звернення ОСОБА_1 від 30 січня 2018 року № 7 не розглянула, відповіді на порушені питання та пропозицію не надала та не вжила відповідних заходів для його вирішення, відтак таку бездіяльність відповідача члена комісії з питань призначення державних соціальних допомог виконавчого комітету Луцької міської ради ОСОБА_2 щодо не розгляду звернення позивача необхідно визнати протиправною.
Оскільки суд дійшов висновку, що звернення ОСОБА_1 від 30 січня 2018 року №7 не розглянуто, у зв'язку з чим бездіяльність відповідача визнана протиправною, тому таке звернення підлягає розгляду. Виходячи із наданих суду частиною другою статті 245 КАС України повноважень, позовні вимоги про зобов'язання відповідача вчинити дії - належним чином розглянути вказане звернення підлягають до задоволення шляхом прийняття рішення про зобов'язання члена комісії з питань призначення державних соціальних допомог виконавчого комітету Луцької міської ради ОСОБА_2 у встановленому законодавством порядку розглянути звернення позивача від 30 січня 2018 року №7. Прийняття рішення саме в такій редакції буде гарантувати дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача, оскільки на відповідача, з урахуванням висновків, викладених у цьому рішенні, буде покладено обов'язок розглянути зазначене вище звернення ОСОБА_1 з дотриманням вимог Закону України «Про звернення громадян».
Відповідно до частини першої статті 371 КАС України негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 1 - 4 частини першої статті 283 цього Кодексу.
Враховуючи те, що дане рішення суду прийняте в адміністративній справі, визначеній пунктом 1 частини першої статті 263 КАС України, зазначене рішення підлягає негайному виконанню.
Керуючись статтями 243, 245, 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про звернення громадян», суд
Позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність члена комісії з питань призначення державних соціальних допомог виконавчого комітету Луцької міської ради ОСОБА_2 щодо не розгляду звернення ОСОБА_1 від 30 січня 2018 року №7.
Зобов'язати члена комісії з питань призначення державних соціальних допомог виконавчого комітету Луцької міської ради ОСОБА_2 у встановленому законодавством порядку розглянути звернення ОСОБА_1 від 30 січня 2018 року №7.
Рішення суду підлягає негайному виконанню.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.Я. Ксензюк