Постанова
Іменем України
08 травня 2018 року
м. Київ
справа № 310/4139/13-ц
провадження № 61-11767св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулька Б. І., Синельникова Є. В., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Бердянський місцевий прокурор Запорізької області в інтересах держави,
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - ОСОБА_2,
відповідачі: Бердянська міська рада Запорізької області, управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області у складі суддіПарія О. В. від 01 березня 2016 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Дашковської А. В., Кримської О. М., від 16 січня 2018 року
У квітні 2013 року Бердянський місцевий прокурор Запорізької області в інтересах держави звернувся до суду з позовом до Бердянської міської ради Запорізької області, ОСОБА_1, управління Держземагенства у Бердянському районі Запорізької області про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акта на право приватної власності на земельну ділянку, скасування запису про його державну реєстрацію та повернення земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, щопідпунктом 1.97. пункту 1 рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 28 затверджено технічну документацію та передано у приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,1169 га для ведення садівництва в межах норм безоплатної приватизації, яка розташована в обслуговуючому садівничому кооперативі «Гроно» (далі - АСК «Гроно»). 08 грудня 2009 року Бердянським районним відділом Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» проведена реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку за ОСОБА_1 Проведеною прокурорською перевіркою встановлено, що рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 23 «Про погодження місця розташування та надання дозволу на розробку проекту відведення ОСК «Гроно» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСК «Гроно» земельної ділянки орієнтовною площею 18,37 га, що розташована в східній частині м. Бердянська для розміщення та використання земель загального користування садівничого товариства із зазначенням необхідності розробити проект відведення та погодити його відповідно до норм чинного законодавства в термін до 01 жовтня 2010 року для затвердження та прийняття рішення на сесії міської ради. Станом на час прийняття Бердянською міською радою Запорізької області рішення від 29 жовтня 2009 року № 28 та станом на теперішній час проект землеустрою щодо відведення ОСК «Гроно» земельної ділянки для розміщення та використання земель загального користування садівничого товариства не розроблений, з дозвільними установами не погоджений, межі земельної ділянки в натурі не встановлені.
Прокурор зазначав, що документи, які посвідчують право на земельну ділянку у ОСК «Гроно» відсутні, тому Бердянська міська рада Запорізької області, приймаючи 29 жовтня 2009 року рішення № 28 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва», всупереч вимогам чинного законодавства України, незаконно розпорядилася землею комунальної власності, проект відводу земельної ділянки ОСОБА_1 не розроблявся та відповідно не затверджувався. Перевіркою також встановлено, що голова ОСК «Гроно» ОСОБА_3 протягом 2009-2010 років, діючи умисно, незаконно складав та видавав особам, зазначеним у рішенні Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 28 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва», довідки, в яких вказував відомості, що не відповідають дійсності, про те, що ці особи, є членами ОСК «Гроно» та мають у користуванні земельні ділянки.
Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 грудня 2010 року ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України. Крім того, вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 квітня 2011 року за частиною першою статті 367 КК України засуджено начальника Управління Держкомзему у м. Бердянську Запорізької області ОСОБА_4, який у 2009-2010 роках незаконно погодив членам ОСК «Гроно» технічну документацію щодо відведення земельних ділянок, які не перебували у користуванні вказаного кооперативу.
Ураховуючи викладене, прокурор просив суд: визнати незаконним та скасувати підпунктом 1.97. пункту 1 рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 28 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва»; визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,1169 га для ведення садівництва на території ОСК «Гроно» вартістю 420,84 грн, виданий на ім'я ОСОБА_1; скасувати державну реєстрацію акта на право власності на земельну ділянку, виданого на ім'я ОСОБА_1 здійснену в «Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі» за реєстраційним номером 010926502157 від 08 грудня 2009 року; зобов'язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку вартістю 420,84 грн НОМЕР_1 площею 0,1169 га, що розташована в ОСК «Гроно» у м. Бердянську Запорізької області, територіальній громаді м. Бердянська Запорізької області.
Заочним рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області
від 01 березня 2016 року позов Бердянського місцевого прокурора Запорізької області в інтересах держави задоволено частково.
Визнанонезаконним та скасованопідпункт 1.97. пункту 1 рішення сімдесят четвертої сесії п'ятого скликання Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 28 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва».
Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,1169 га для ведення садівництва на території ОСК «Гроно», вартістю 420,84 грн, виданий на ім'я ОСОБА_1
Зобов'язано ОСОБА_1 повернути земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,1169 га, вартістю 420,84грн, що розташована в ОСК «Гроно» у м. Бердянську Запорізької області, територіальній громаді м. Бердянська Запорізької області.
У решті позову відмовлено.
Задовольняючи частково позов Бердянського місцевого прокурора Запорізької області, суд першої інстанції виходив із того, що спірна земельна ділянка передана ОСОБА_1 з порушенням порядку, визначеного земельним законодавством, із землі, яка ОСК «Гроно» у встановленому законом порядку не передавалась. Докази того, що ОСОБА_1 був членом ОСК «Гроно» у матеріалах справи відсутні, а рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 28 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва» прийняте на підставі виданих головою ОСК «Гроно» документів, в яких було вказано завідомо неправдиві дані, що особи, яким передано у власність земельні ділянки для ведення садівництва є членами ОСК «Гроно» та мають у користуванні земельні ділянки, за що останнього визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 366 КК України.
Позовна вимога про скасування запису про державну реєстрацію акта на право власності на земельну ділянку не належить до передбаченого законом способу захисту порушеного права.
Постановою Апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану його представником - ОСОБА_2, залишено без задоволення.
Заочне рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області
від 01 березня 2016 року залишено без змін.
Апеляційний суд, залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, виходив із того, що ОСОБА_1 не мав законних підстав для отримання у власність спірної земельної ділянки, а державний акт, виданий йому з порушенням вимог земельного законодавства, тому земельна ділянка є такою, що підлягає поверненню за належністю територіальній громаді м. Бердянська в особі Бердянської міської ради Запорізької області.
Разом з тим відповідно до пункту 5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства», який набрав чинності 15 січня 2012 року, протягом трьох років з дня набрання чинності цим Законом особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено право власності або інше речове право особи. Тому прокурор пред'явив позов у межах строку позовної давності.
У лютому 2018 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права,просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди у порушення частини четвертої статті 61 ЦПК України 2004 року та частини шостої статті 82 ЦПК України в обґрунтування судових рішень послались на обставини, встановлені вироками Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 грудня 2010 року та від 05 квітня 2011 року, які не стосуються його, ОСОБА_1, дій.
Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій не досліджувалися докази, що містяться в матеріалах кримінальних справ, однак таким доказам була надана оцінка.
Висновок апеляційного суду про те, що позов пред'явлено у межах строку позовної давностісуперечить правовим позиціям, висловленим Верховним Судом України в аналогічних цивільних справах у постановах: від 08 червня 2016 року № 6-3089цс15 та від 30 листопада 2016 року № 6- 413цс16.
У березні 2018 року заступник керівника Бердянської місцевої прокуратури Запорізької області подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено, що судові рішення є законними і обґрунтованими, суди правильно застосували норми матеріального та процесуального права, врахувавши, що вироки у кримінальних справах хоча і не стосуються дій ОСОБА_1, однак підтверджують порушення процедури передачі земельних ділянок у власність громадянам, зокрема, ОСОБА_1
Крім того, апеляційним судом правильно застосовані норми матеріального права щодо позовної давності.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
28 березня 2018 року справа надійшла до Верховного Суду.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Положенням частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону судове рішення апеляційного суду не відповідає.
Судом установлено, що на підставі рішення Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 28 «Про передачу у власність земельних ділянок громадянам для ведення садівництва» (підпункт 1.97.) затверджено технічну документацію та передано в приватну власність ОСОБА_1 земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,1169 га для ведення садівництва.
08 грудня 2009 року на підставі вказаного рішення Бердянським районним відділом Запорізької регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру» проведено реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_1 площею 0,1169 га на ім'я ОСОБА_1
Рішенням Бердянської міської ради Запорізької області від 29 жовтня 2009 року № 23 «Про погодження місця розташування та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки ОСК «Гроно» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення ОСК «Гроно» земельної ділянки, орієнтовною площею 18,37 га в східній частині м. Бердянська Запорізької області для розміщення та використання земель загального користування садівничого товариства із зазначенням необхідності розробити проект відведення та погодити його відповідно до норм чинного законодавства в термін до 01 жовтня 2010 року для затвердження та прийняття рішення на сесії міської ради.
Рішення щодо надання земельної ділянки площею 18,37 га ОСК «Гроно» в користування або за договором оренди міською радою не приймалося.
Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 01 грудня 2010 року голову правління ОСК «Гроно» ОСОБА_3 визнано винним у тому, що він протягом 2009-2010 років, діючи умисно, незаконно складав та видавав громадянам, у тому числі ОСОБА_1, довідки про те, що вони є членами ОСК «Гроно» та мають у користуванні земельні ділянки, що розташовані на території орієнтовною площею 18,37 га в східній частині м. Бердянська Запорізької області (частина перша статті 366 КК України).
Вироком Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 05 квітня 2011 року, який набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною першою статті 367 КК України. Також вироком встановлено, що ОСОБА_4, працюючи начальником Управління Держкомзему у м. Бердянську Запорізької області, протягом 2009-2010 років незаконно погодив технічну документацію із землеустрою на території ОСК «Гроно», не пересвідчився у тому, що земельні ділянки знаходяться у користуванні ОСК «Гроно» та видав громадянам, зокрема, ОСОБА_1, висновки, якими узгодив оформлення державних актів на право власності на землю.
У частині першій статті 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
За частиною другою статті 3 ЦПК України 2004 року у випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
При цьому відповідно до частин першої, п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Виходячи зі змісту статей 256, 261 ЦК України позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).
При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення її права або про особу, яка його порушила.
Таким чином, положення закону про початок перебігу позовної давності поширюється й на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.
Згідно зі статтею 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
З огляду на положення статті 261 ЦК України, статті 45 ЦПК України 2004 року суд повинен був з'ясувати, з якого моменту у прокурора виникло право на звернення до суду в інтересах держави з вищезазначеним позовом.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №№ 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11 вересня 1997 року, передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).
Крім того, за нормою статті 268 ЦК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) передбачено винятки із загального правила про поширення позовної давності на всі цивільні правовідносини і визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, зокрема у пункті 4 частини першої статті 268 ЦК України зазначено, що на вимогу власника або іншої особи про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, яким порушено його право власності або інше речове право, позовна давність не поширюється.
Однак пункт 4 частини першої статті 268 ЦК України за своєю суттю направлений на захист прав власників та інших осіб від держави.
Оскільки держава зобов'язана забезпечити належне правове регулювання відносин і відповідальна за прийняті її органами незаконні правові акти, їх скасування не повинне ставити під сумнів стабільність цивільного обороту, підтримувати яку покликані норми про позовну давність, тому, на відміну від інших учасників цивільних правовідносин, держава несе ризик спливу строку позовної давності на оскарження нею незаконних правових актів державних органів, якими порушено право власності чи інше речове право.
Отже, з огляду на статус держави та її органів, як суб'єктів владних повноважень, положення пункту 4 частини першої статті 268 ЦК України не поширюються на позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади.
На такі позови поширюється положення статті 257 ЦК України щодо загальної позовної давності, і на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення прав і законних інтересів.
Зазначену правову позицію висловив Верховний Суд України у своїй постанові від 08 червня 2016 року № 6-3029цс15, така правова позиція є незмінною і підстав для відступлення від неї немає.
Таким чином, у порушення вимог статей 89, 263-264, 382 ЦПК України апеляційний суд: на зазначені положення закону увагине звернув;не встановив, який державний орган, чи орган місцевого самоврядування у цих правовідносинах мав би знати, чи повинен знати про порушене право; невірно визначився із положенням закону про позовну давність та дійшов передчасного висновку про безпідставність доводів апеляційної скарги щодо пропуску позовної давності.
Усунути ці недоліки розгляду справи на стадії касаційного перегляду з урахуванням повноважень суду касаційної інстанції неможливо.
Відповідно до пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
За таких обставин судове рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 263 ЦПК України та ухвалено з порушенням норм процесуального права, що в силу пункту 1 частини третьої та четвертої статті 411 ЦПК України є підставою для його скасування з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палатиКасаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Апеляційного суду Запорізької області від 16 січня 2018 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Д. Д. Луспеник
Судді: О. В. Білоконь
Б. І. Гулько
Є. В. Синельников
Ю. В. Черняк