Іменем України
10 травня 2018 року
Київ
справа №826/10262/15
адміністративне провадження №К/9901/9972/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,
розглянувши у письмовому провадженні у касаційній інстанції адміністративну справу № 826/10262/15
за позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування припису та постанови, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 08 квітня 2016 року у складі судді Оксененко О.М.,
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправною та скасування постанови № 13 від 17 лютого 2015 року; закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за відсутності його складу; визнання протиправним та скасування припису від 05 січня 2015 року; визнання протиправним та скасування припису від 31 липня 2014 року.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 січня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2016 року апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки вона не відповідає вимогам закону щодо чіткості заявлених вимог; строку подання; сплати судового збору.
У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування оскаржуваного судового рішення та направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Відповідач заперечень чи пояснень по справі до суду касаційної інстанції не подав.
Суд заслухав доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, та, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог скарги, дійшов висновку про задоволення касаційної скарги з огляду на таке.
З урахуванням положень частини 2 статті 211 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання касаційної скарги) ухвала про залишення апеляційної скарги без руху могла бути оскаржена в касаційному порядку.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, апеляційний суд виходив, зокрема, з того, що апеляційна скарга містить незрозумілу вимогу про оскарження рішення суду першої інстанції, дата якого відрізняється від наявного у справі рішення.
При цьому, суд апеляційної інстанції вказав, що має місце невідповідність апеляційної скарги пункту 4 частини 2 статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого в апеляційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права.
Суд не погоджується з таким твердженням суду апеляційної інстанції, оскільки описка у даті оскарженого рішення, допущена позивачем, не свідчить про те, що у скарзі не зазначено обґрунтування вимог особи, яка подала апеляційну скаргу.
Суд апеляційної інстанції також дійшов висновку щодо пропуску строку звернення з апеляційної скаргою.
Частиною 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час подання апеляційної скарги) передбачено, що у разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Обґрунтовуючи твердження про порушення строку звернення з апеляційної скаргою, суд зазначив, що в матеріалах справи відсутні будь-які відомості, що позивач подала апеляційну скаргу протягом 10 днів з моменту отримання копії рішення суду першої інстанції.
З цього приводу суд зазначає, що у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України відлік строку на оскарження починається з дня отримання копії постанови. Але суд апеляційної інстанції не встановив, коли позивач отримав копію постанови, у зв'язку з чим висновок про порушення строку на апеляційне оскарження є необґрунтованим.
Крім того, суд апеляційної інстанцій помилково відмовив заявнику у звільненні від сплати судового збору.
Частиною 1 статті 88 КАС передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Суд апеляційної інстанції у цій справі дійшов висновку, що оскільки сукупний дохід сім'ї позивача (3 особи) складає 5606,79 грн., а судовий збір становить 2090,09 грн. заявник має можливість сплатити судовий збір.
Суд не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції з огляду на таке.
Сплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до правосуддя, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету. Про це вказано у Рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі».
З огляду на це, адміністративні суди зобов'язані забезпечити доступ до суду з неухильним дотриманням вимог Закону про судовий збір, у тому числі й щодо відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати.
Враховуючи, що на час подання апеляційної скарги прожитковий мінімум в середньому на одну особу в Україні становив 1330 гривень, сім'я позивача, у разі сплати судового збору, матиме залишок коштів, менший встановленого прожиткового мінімуму.
За таких обставин, вимога суду до позивача сплатити 2090,09 грн. судового збору, безперечно, є надмірною, а тому наявні підстави для звільнення позивача від судового збору.
Суд апеляційної інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, тому касаційну скаргу належить задовольнити, а рішення суду скасувати з направлення справи для продовження розгляду.
Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду, прийняту 08 квітня 2016 року у справі № 826/10262/15 скасувати з направленням справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
А.Ю. Бучик
М.М. Гімон ,
Судді Верховного Суду