Іменем України
10 травня 2018 року
Київ
справа №820/1849/17
адміністративне провадження №К/9901/2606/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бевзенка В.М.,
суддів - Данилевич Н.А., Шарапи В.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_2
на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року (прийняту у складі головуючого судді - Бадюкова Ю.В.)
та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (постановлену у складі колегії суддів: головуючого судді - Лях О.П., суддів - Старосуда М.І., Яковенка М.М.)
у справі за позовом ОСОБА_2
до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області
третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області
про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. ОСОБА_2 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, в якому просила:
1.1. визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нездійснення нарахування судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області Дегтярчук Марині Олександрівні суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік»;
1.2. стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, код ЄДРПОУ 26281249, на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, суддівську винагороду за січень-березень 2017 року в сумі 67648,14 гривень;
1.3. постанову суду в частині стягнення суддівської винагороди за березень 2017 року в сумі 26208,14 гривень допустити до негайного виконання.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
2. 25 липня 2017 року Харківський окружний адміністративний суд вирішив:
2.1. у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди - відмовити у повному обсязі.
3. Постанова суду першої інстанції мотивована, зокрема, тим, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» 6 грудня 2016 року № 1774-VIII було змінено порядок визначення розміру суддівської винагороди: з нарахування її у відповідності до мінімальної заробітної плати на її нарахування, виходячи з розрахункової величини - прожитковий мінімум для працездатних осіб. Цим же Законом України було внесено і відповідні зміни до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року.
4. Також Харківський окружний адміністративний суд вказав, що до матеріалів справи позивачем не надано, а судом під час розгляду справи не виявлено доказів зменшення суддівської винагороди Позивачу у порівнянні з попереднім роком його роботи та до прийняття змін у порядок нарахування суддівської винагороди, у зв'язку із прийняттям Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» 06 грудня 2016 року № 1774-VIII.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
5. 15 листопада 2017 року Харківський апеляційний адміністративний суд вирішив:
5.1. апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення;
5.2. постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року по справі № 820/1849/17 залишити без змін.
6. Апеляційний суд мотивував свою ухвалу, зокрема, тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. Позивач подала касаційну скаргу.
8. У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить:
8.1. Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі № 820/1849/17 за адміністративним позовом судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області Дегтярчук Марини Олександрівни до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди;
8.2. ухвалити нове рішення, яким визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області щодо нездійснення нарахування судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області Дегтярчук Марині Олександрівні суддівської винагороди виходячи із розміру мінімальної заробітної плати, визначеної Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» та стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, код ЄДРПОУ 26281249, на користь ОСОБА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, не доплачену суддівську винагороду за січень-березень 2017 року в сумі 67648,14 гривень;
8.3. справу розглядати без її участі.
9. Ухвалою Верховного Суду від 03 січня 2018 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 та установлено строк для подачі відзиву на касаційну скаргу та заперечень щодо поданих заяв чи клопотань.
10. Відповідачем (Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Харківській області) подано відзив на касаційну скаргу, у якому він вказує, що підстави для використання розміру мінімальної заробітної плати як розрахункової величини при визначенні розміру суддівської винагороди судді, що не проходив кваліфікаційне оцінювання, - відсутні. Вважає, що судами першої та апеляційної інстанції при прийнятті рішень дотримано всі норми матеріального права і ці рішення не можуть бути скасовані.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області просить: відмовити у задоволенні вимог касаційної скарги та залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін; справу розглядати за участю представника територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області.
II. АРГУМЕНТИ СТОРІН
11. Аргументи сторони, яка подала касаційну скаргу:
11.1. Позивач вважає, що відповідачем безпідставно та незаконно нараховується суддівська винагорода з урахуванням прожиткового мінімуму громадян на 2017 рік, що суперечить порядку визначення суддівської винагороди, встановленого пунктом 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1402 та ч. 3 ст. 133 Закону України № 2453, яким встановлено, що розмір суддівської винагороди розраховується виходячи з розміру мінімальної заробітної плати;
11.2. на переконання ОСОБА_2 Територіальне управління Державної судової адміністрації, не проводячи виплату суддівської винагороди, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, чим порушив її право на передбачений Законом України № 2453-VI розмір суддівської винагороди, виходячи з посадового окладу в розмірі 10 мінімальних заробітних плат, визначених ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік», починаючи з 01 січня 2017 року, що є конституційною гарантією незалежності судді.
IІI. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовувала тим, що Указом Президента України від 27 жовтня 1997 року № 1201/97 вона призначена строком на п'ять років на посаду судді Лозівського міського суду Харківської області. На підставі цього Указу наказом в.о. начальника управління юстиції Позивач зарахована до штату Лозівського міськрайонного суду Харківської області на посаду судді.
Постановою Верховної Ради України від 06 березня 2003 року № 629-IV України ОСОБА_2 обрано на посаду судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області безстроково.
На підставі Указу Президента України від 23.03.2004 року № 358/2004 наказом начальника територіального управління Державної судової адміністрації в Харківській області з 27 березня 2004 року Позивача зараховано до штату Лозівського міськрайонного суду Харківської області.
13. За інформацією територіального управління Державної судової адміністрації України Харківській області ОСОБА_2 за січень-березень 2017 року нараховано та виплачено такі суми суддівської винагороди:
- січень 2017 року - нарахована заробітна плата в розмірі 22400,00 гривень, виплачена заробітна плата з відрахуванням податків в розмірі 18032,00 гривень;
- лютий 2017 року - нарахована заробітна плата в розмірі 19040,00 гривень, виплачена заробітна плата з відрахуванням податків в розмірі 15327,20 гривень;
- березень 2017 року - нарахована заробітна плата в розмірі 26208,14 гривень, виплачена заробітна плата з відрахуванням податків в розмірі 21097,55 гривень.
14. Із таким нарахуванням та виплатою винагороди у меншому розмірі ніж передбачено законодавством Позивач не погоджується й наводить такі аргументи.
15. Частиною 2 статті 130 Конституції України визначено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
16. ОСОБА_2 стверджує, що призначена на посаду судді до набрання чинності Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року) та не проходила кваліфікаційного оцінювання на підтвердження відповідності займаній посаді (здатності здійснювати правосуддя у відповідному суді). Тому вона вважає, що її посадовий оклад судді слід вираховувати з розміру, визначеного ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року). А отже, відповідно до цієї статті, як вважає Позивач, посадовий оклад має становити 10 мінімальних заробітних плат.
17. Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII передбачено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня - 3200 гривень.
18. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» 6 грудня 2016 року № 1774-VIII не внесено змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року чи Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року щодо регулювання розміру суддівської винагороди суддів, які не пройшли кваліфікаційного оцінювання. Тому, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року - відсутні законодавчі підстави враховувати п. 3 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1774.
19. Також Позивач вказує, що зважаючи на ч. 1 ст. 154 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» територіальними органами Державної судової адміністрації України є територіальні управління Державної судової адміністрації України. Тому саме на відповідача, як територіальний орган Державної судової адміністрації покладено обов'язок щодо нарахування та виплати суддям грошового забезпечення в розмірі, визначеному Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
20. В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначила про те, що відповідач в порушення вимог ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 1 ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII, якими встановлено, що розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій, п. 23 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 1402 та ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року № 2453-VI, згідно якої розмір посадового окладу має бути 10 мінімальних заробітних плат, статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII, якою установлено, що у 2017 році розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня - 3200 гривень, - протиправно не нарахував судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області Дегтярчук Марині Олександрівні суддівської винагороди у встановленому розмірі.
IV. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ
21. Конституція України
21.1. Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
21.2. Частина друга статті 130. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
22. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI
22.1. Частина третя статті 133. Посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.
23. Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII
23.1. Частина перша статті 135. Суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
23.2. Пункт 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення». До проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529; 2015 р., №№ 18-20, ст. 132 із наступними змінами).
24. Закон України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII
24.1. Стаття 8. Установити у 2017 році мінімальну заробітну плату: у місячному розмірі: з 1 січня - 3200 гривень.
25. Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII
25.1. Пункт 3 II. «Прикінцеві та перехідні положення». Установити, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
V. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
26. Оцінюючи обґрунтованість поданої касаційної скарги, Суд виходить з такого.
27. Відповідно до принципу законності, передбаченого ст. 19 Конституції України, відповідач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області зобов'язане діяти винятково на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
28. Отже суддівська винагорода має розраховуватися на підставі приписів ч. 2 ст. 130 Конституції України, ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI, ч. 1 ст. 135, Пункту 23 Розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, пункту 3 ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII.
29. Як передбачено ч. 3 ст. 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI (тобто нормою, на підставі якої має визначатися розмір посадового окладу Позивача) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється у розмірі 10 мінімальних заробітних плат. Як бачимо, ця норма відсилає до норм іншого нормативного акту, яким власне й визначено розмір мінімальної заробітної плати. У нашому випадку таким нормативним актом є Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII.
30. Пунктом 3 II. «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата (3200 гривень) після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600 гривень.
31. Отже, хоча законодавець і закріпив два розміри мінімальної заробітної плати (1600 і 3200 гривень), однак заборонивши використовувати для розрахунку посадового окладу 3200 гривень, натомість передбачив обов'язок розраховувати розмір цього окладу (суддівської винагороди), виходячи із 1600 гривень.
32. Відповідно, Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
33. Також Суд наголошує, що таким правовим регулюванням законодавець жодним чином не порушив гарантії суддів щодо розміру суддівської винагороди, оскільки для визначення посадового окладу судді використовується розмір мінімальної заробітної плати, не менший від попереднього.
34. Враховуючи наведений аналіз змісту правового регулювання, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій у адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди.
35. Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують і полягають у повторній оцінці положень законодавства й встановлених судами обставин.
36. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду має ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
37. Приписами частини першої статті 341 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
38. Згідно статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
39. З урахуванням викладеного, Суд дійшов висновку, що судами першої і апеляційної інстанцій винесені законні і обґрунтовані рішення, постановлені з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.
40. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.
41. Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -
1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року - залишити без задоволення.
2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25 липня 2017 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України у Харківській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення суддівської винагороди - залишити без змін.
3. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач В.М. Бевзенко
Судді В.М. Шарапа
Н.А. Данилевич