Іменем України
Київ
10 травня 2018 року
справа №2а-0470/2065/11
адміністративне провадження №К/9901/17189/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у складі колегії суддів Олефіренко Н.А., Білак С.В., Шальєва В.А., у справі № 2а-0470/2065/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбуркомплект" до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
У лютому 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбуркомплект" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з адміністративним позовом до Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 10 лютого 2011 року №0000282301, №0000272301, з мотивів безпідставності їх прийняття.
30 червня 2011 року постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду у задоволені адміністративного позову відмовлено з підстав доведеності податковим органом податкових правопорушень, покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач неправомірно сформував валові витрати та податковий кредит за операціями з придбання консалтингових послуг з маркетингових досліджень у Приватного підприємства «Сталкертрейд». Суд першої інстанції висновувався на відсутності документів, які підтверджують реальність господарської операції, за наявності документів які фіксують цю операцію.
Справа розглядалася судами неодноразово.
19 грудня 2017 року постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, прийнятої в порядку нового розгляду постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2011 року скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги Товариства задоволені, визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення податкового органу від 10 лютого 2011 року №0000282301 про збільшення податку на прибуток на загальну суму 70 142,50 грн та №0000272301 про збільшення податку на додану вартість в сумі 10 625 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції висновувався на правомірності формування Товариством валових витрат та податкового кредиту.
06 лютого 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга відповідача, в якій він посилається на винесення постанови з порушенням норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року та залишити в силі постанову Дніпропетровського адміністративного суду від 30 червня 2011 року. Податковий орган з посиланням на приписи Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 2000 року за №27/4248), доводить, що витрати визнаються витратами відповідного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Поданими до перевірки документами не підтверджено зв'язок замовлених та оплачених маркетингових досліджень з господарською діяльністю позивача, що виключає можливість віднесення їх вартості до складу валових витрат та віднесення сплаченого в їх ціні податку на додану вартість до складу податкового кредиту.
01 березня 2018 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу, після усунення її недоліків відповідно до ухвали цього суду від 09 лютого 2018 року.
26 березня 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив позивача на касаційну скаргу, в якому він, посилаючись на частину другу статті 339 Кодексу адміністративного судочинства України, просить закрите касаційне провадження за касаційною скаргою Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року. Вирішення процесуального питання у зазначений спосіб позивач доводить посиланням на пункт 6 частини 6 статті 12, пункт 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд відхиляє клопотання позивача, з огляду на положення частини четвертої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції після 15 грудня 2015 року), якою встановлено, що Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі.
Виходячи з дії положень загально-правового принципу норми права у часі, враховуючи те, що розгляд справи розпочато у лютому 2011 року, впродовж семи років процесуального фільтру щодо обмеження права на оскарження за малозначністю або інших підстав не існувало, Суд не вбачає можливим позбавити будь-кого із учасників цього судового процесу права на касаційний перегляд.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України на підставі акту планової виїзної перевірки Товариства від 01 лютого 2011 року №103/232/34063409 з питань дотримання зокрема податкового законодавства за період з 01 жовтня 2008 року по 30 вересня 2010 року винесені 10 лютого 2011 року податкові повідомлення-рішення.
По податку на прибуток.
Податковим повідомленням-рішенням №0000282301 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 56 114 грн за штрафними (фінансовими) санкціями 14 028 грн 50 коп. Правовою підставою визначення податку цим рішенням наведені положення пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, підпункту 5.7.7 пункту 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР. Штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі абзацу першого пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що Товариством отримані консалтингові послуги з маркетингових досліджень утилізації та переробки відпрацьованих автомобільних покришок (шин) та інших виробів із гуми на підставі договору від 03 червня 2009 року №3/06-2009, укладеного між Товариством з Приватним підприємством «Сталкертрейд». Факт виконання та отримання послуг підтверджений за висновком суду апеляційної інстанції відповідними первинними бухгалтерськими документами.
Відповідно до пункту 5.1 підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку має право включати до складу валових витрат, які мають бути безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю такого платника податків та підтверджені відповідними первинними бухгалтерськими документами оформленими у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-14.
Суд зазначає, що дослідженнями акту перевірки податкового органу, аналізом видів економічної діяльності Товариства наведеними в касаційній скарзі, встановленими обставинами під час апеляційного провадження, доведено факт споживання послуг в процесі вчинення господарської діяльності Товариством. Із системи наведених бухгалтерських проводок актом перевірки відслідковується зв'язок понесених витрат на послуги з визначенням доходу Товариства, що спростовує посилання податкового органу на недотримання позивачем положення Стандарту №16 «Витрати».
Відтак, пов'язаність отриманих послуг з господарською діяльністю Товариства та підтвердження їх первинними документами доводить правомірність віднесення позивачем до складу валових витрат дев'яти місяців 2009 року (трьох кварталів) вартості послуг у розмірі 42 500 грн.
Судом апеляційної інстанції встановлено повністю обставини віднесення до складу валових витрат другого кварталу 2008 року витрат на оплату праці технічного директора Товариства, у тому числі премії за червень 2008 року на суму 180 000 грн та страхового збору (внесків) до фондів державного загальнообов'язкового страхування на суму 1955 грн, шляхом дослідження трудового договору, наказу, відомості заробітної плати за червень 2008 року, правомірності нарахування соціальних внесків.
Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про правомірність формування позивачем валових витрат за фактом віднесення до їх складу витрат на оплату праці та сум внесків на соціальні заходи відповідно до підпункту 5.7.7 пункту 5.7 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та не відповідність висновків податкового органу про порушення позивачем цих норм стосовно наведених витрат.
Правомірність формування Товариством, як платником податку на прибуток валових витрат, доводить безпідставність визначення податку на прибуток спірним податковим повідомленням-рішенням і, як наслідок цього, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій.
По податку на додану вартість.
Податковим повідомленням-рішенням №0000272301 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 8500 грн за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 2125 грн, правовою підставою збільшення податку наведені норми підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року №168/97-ВР. Штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі абзацу першого пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.
Положення підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» пов'язують право на формування податкового кредиту платником податку на додану вартість насамперед з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач як платник податків використав придбанні консалтингові послуги з маркетингових досліджень утилізації та переробки відпрацьованих автомобільних покришок (шин) та інших виробів із гуми в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності.
Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту серпня 2009 року сплаченої суми податку на додану вартість у сумі 8500 грн.
Суд зазначає, що відсутність підстав для збільшення податку на додану вартість доводить безпідставність застосування штрафу спірним податковим повідомленням-рішенням.
Суд визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Криворізької південної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 19 грудня 2017 року у справі № 2а-0470/2065/11залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Р.Ф.Ханова
Судді І.А.Гончарова
І.Я.Олендер