Іменем України
10 травня 2018 року
Київ
справа №826/10097/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3839/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Пасічник С.С.,
суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва у складі судді Костенка Д.А. від 25 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Чаку Є.В., суддів Мєзєнцева Є.І., Старової Н.Е. від 04 червня 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, Управління державного казначейства у Подільському районі міста Києва про стягнення надміру сплаченого податку на прибуток підприємств,
Публічне акціонерне товариство «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» (далі - позивач/Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби (далі - відповідач 1/Інспекція), управління державного казначейства у Подільському районі міста Києва (далі - відповідач 2/Казначейство) про стягнення надміру сплаченого податку на прибуток підприємств у розмірі 657254,00 грн.
Обґрунтовуючи позовну заяву, зазначало, що по Філії «Подільське відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Києві» обліковувалась переплата з податку на прибуток банківських установ у розмірі 657254 грн., яка після неодноразових звернень до Інспекції із заявами про повернення надмірно сплаченого податку та всупереч статті 43 Податкового кодексу України залишилась неповернутою.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2013 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року, позов задоволено; стягнуто з відповідного рахунку Державного бюджету України на користь Товариства суму надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі 657254 грн.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Інспекція подала касаційну скаргу, в якій просила їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань позивач звернувся після спливу 1095 денного строку від дня виникнення переплати, що виключає підстави для їх повернення з бюджету. Також зазначив, що в провадженні Вищого адміністративного суду України перебуває справа №2а-6518/12/2670 (К/9991/62786/12), у рішенні суду по якій вже надано оцінку діям Інспекції щодо розгляду заяв Товариства про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань з податку на прибуток у розмірі 657254 грн., однак наведене залишено поза увагою судів попередніх інстанцій у даній справі.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23 червня 2014 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
Позивач у запереченнях на касаційну скаргу проти доводів та вимог останньої заперечив, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів попередніх інстанцій, які він просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.
В подальшому, справа передана до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду від 12 січня 2018 року визначено колегію суддів для розгляду касаційної скарги у складі судді-доповідача Пасічник С.С., суддів Васильєвої І.А., Юрченко В.П.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що наявність у філії «Подільське відділення ПАТ Промінвестбанк в місті Києві» переплати з податку на прибуток у розмірі 657254 грн. підтверджується наявними у справі засвідченими копіями платіжних доручень від 12 травня 2008 року №503 на суму 455965 грн., від 11 серпня 2008 року №921 на суму 310288 грн., від 11 листопада 2008 року №1334 на суму 234613 грн., від 24 грудня 2008 року №1517 на суму 9747 грн., розрахунком податкових зобов'язань щодо сплати консолідованого податку на прибуток підприємства за 2008 рік (від 04 лютого 2009 року вх. №259592) та актом від 28 грудня 2011 року звірення розрахунків з бюджетом за період з 01 січня 2011 року по 28 грудня 2011 року.
Встановлено, що керуючий філії «Подільське відділення Промінвестбанку в місті Києві» звернувся до Інспекції із заявою від 05 травня 2011 року №05-366 щодо повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 657254 грн. на відповідний рахунок, реквізити якого вказані в заяві, однак на вказану заяву відповідач 1 відповідь не надав, а кошти в сумі 657254 грн. залишились не повернутими.
В подальшому згідно з наказом Товариства від 04 травня 2011 року №262о/с припинено діяльність філії «Подільське відділення ПАТ Промінвестбанк в місті Києві» шляхом реорганізації у Подільське безбалансове відділення з підпорядкуванням філії «Київське міське відділення ПАТ Промінвестбанк».
Керуючий філії «Київське міське відділення ПАТ Промінвестбанк» звернувся до Інспекції із заявою від 21 вересня 2011 року №07/1701 щодо повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 657254 грн. на відповідний рахунок, реквізити якого вказані в заяві, на яку відповідач 1 листом від 12 жовтня 2011 року №16805/10/19-004 надав відповідь про те, що повернення суми з рахунку податку на прибуток можливе після проведення документальної виїзної перевірки щодо підтвердження достовірності наявної переплати.
Також, керуючий Філії «Київське міське відділення ПАТ Промінвест-банк» звернувся до Інспекції з листом від 10 листопада 2011 року №07/2291, в якому просив задовольнити заяву від 21 вересня 2011 року №07/1701 щодо повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 657254 грн., зазначивши про проведення документальної перевірки достовірності та повноти задекларованих показників фінансово-господарської діяльності за період з 01 липня 2007 року по 31 грудня 2009 року та складення акта від 15 квітня 2010 року №36/22-10/093222194, що підтверджує достовірність наявної переплати, однак на вказаний лист відповідач 1 надав відповідь від 01 грудня 2011 року №19838/10/19-004, що переплата в сумі 657254 грн. може бути повернена на розрахунковий рахунок Філії «Подільське відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Києві» в погашення податкових зобов'язань з інших платежів або шляхом передачі електронної копії особового рахунку податку на прибуток після завершення процедури реорганізації та зняття з обліку до органів ДПС, за основним місцем обліку правонаступника.
Керуючий Філії «Київське міське відділення ПАТ Промінвестбанк» звернувся до Інспекції з листом від 29 грудня 2011 року №18-1-9/1800 про передачу облікової справи по податку на прибуток для злиття даних облікової картки реорганізованої Філії з даними облікової картки з цього податку ПАТ «Промінвестбанк» в СДПІ у м.Києві по роботи з ВПП із залишком позитивного сальдо у сумі 657254 грн. по Філії «Подільське відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Києві», на яку відповідач 1 надав відповідь від 27 січня 2012 року №1140/10/19-004, що облікова справа реорганізованої Філії «Подільське відділення ПАТ Промінвестбанк в м.Києві» та облікова картка буде передана до органу ДПС за основним місцем обліку правонаступника після проведення документальної позапланової перевірки, завершенні реорганізації та знятті з обліку відокремленого підрозділу.
Окрім того, 24 квітня 2012 року голова правління ПАТ «Промінвестбанку» звернувся до Інспекції з заявою №207-08-01-1/18-8 щодо повернення надміру сплаченої суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 657254 грн., в якій в доповнення до раніше поданих заяв просив перерахувати суму надміру сплаченого податку на прибуток в розмірі 657254 грн. на відповідний рахунок, зазначений в заяві, на яку відповідач 1 надав відповідь від 11 травня 2012 року №9/20-204, аналогічну за змістом відповіді від 01 грудня 2011 року №19838/10/19-004.
В ході розгляду справи також встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2012 року по справі №2а-6518/12/2670, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2012 року, визнано протиправною бездіяльність Інспекції, що виявилася у невиконанні передбачених дій та заходів для повернення надміру сплаченого податку на прибуток, а також зобов'язано вжити заходів, визначених статтею 43 Податкового кодексу України з розгляду заяви позивача про повернення надміру сплаченого податку на прибуток у розмірі 657254 грн.
На виконання вищевказаної постанови та вимоги державного виконавця від 14 березня 2013 року №459/3 по виконавчому провадженню ВП №36523214 відповідачем 1 надана Товариству відповідь від 15 травня 2013 року №6142/10/10-05, в якій повідомлено про відсутність підстав для повернення зазначено суми, оскільки із заявою про повернення надміру сплачених грошових зобов'язань позивач звернувся після спливу 1095 денного строку від дня виникнення переплати.
У справі, що розглядається, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку про наявність у позивача права на повернення суми надміру сплаченого податку на прибуток у розмірі 657254 грн., оскільки наявність переплати підтверджується документально та позивачем виконано усі умови, передбачені статтею 43 Податкового кодексу України, які необхідні для повернення надміру сплачених сум податку на прибуток. У зв'язку з цим суди погодилися з обраним позивачем способом захисту порушеного права, постановивши стягнути з Державного бюджету України відповідні кошти.
Верховний Суд зазначає, що при постановленні зазначених вище судових рішень судами попередніх інстанцій не враховано наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Основного Закону України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент спірних відносин; далі - ПК України) надміру сплачені грошові зобов'язання - це суми коштів, які на певну дату зараховані до відповідного бюджету понад нараховані суми грошових зобов'язань, граничний строк сплати яких настав на таку дату.
Підпунктом 17.1.10 статті 17 ПК України передбачено, зокрема, що платник податків має право на повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.
Алгоритм дій державних органів та їх взаємовідносини в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань регламентовано статтею 43 ПК України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затверджений, зокрема, відповідно до статті 43 ПК України, спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України від 21 грудня 2010 року №974/1597/499 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за №1386/18681; який був чинний на час виникнення спірних відносин; далі - Порядок взаємодії).
Відповідно до пункту 43.3 статті 43 ПК України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
За правилами пункту 43.5 статті 43 ПК України та пункту 7 Порядку взаємодії, положення яких кореспондуються між собою, контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Як визначено у пункті 10 Порядку взаємодії, на підставі отриманих висновків органи Державного казначейства України здійснюють повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надмірно зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
Наведені положення не передбачають повернення помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над цим. Повернення з Державного бюджету України помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань у випадках, передбачених податковим законодавством, є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення таких платежів.
За таких обставин та з урахуванням наведеного рішення судів про задоволення позовних вимог в частині стягнення з Державного бюджету України надмірно сплачених сум грошового зобов'язання з податку на прибуток є помилковим з огляду на те, що така вимога позивача не є правильним способом захисту прав платника податків. У цьому випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача до виконання покладених на нього Законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення відповідних сум коштів із відповідного бюджету.
При цьому слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах від 24 листопада 2015 року у справі №816/1229/14 та від 1 березня 2016 року у справі №826/4860/13-а, який має враховуватись при застосуванні норм права у подібних правовідносинах.
У абзаці другому частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору) законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Подібну за правовим регулюванням норму викладено й у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року), відповідно до якої суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.
Наведених вимог судами попередніх інстанцій дотримано не було.
Крім того, вказуючи про відмінність обставин та підстав позову у справі №2а-6518/12/2670 даній справі та відсутність підстав для залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до пункту третього частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору), який передбачає, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо у провадженні цього або іншого адміністративного суду є адміністративна справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, судом першої інстанції не наведено конкретних ознак відмінності таких, а тому не обґрунтовано відхилено доводи Інспекції про наявність в провадженні суду справи №2а-6518/12/2670 із тотожним спором, без надання відповідної правової оцінки можливості оспорювати у даному процесі відповідні факти і правовідносини. Судом апеляційної інстанції наведені обставини взагалі залишено поза увагою.
До того ж, положення пункту третього частини першої статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України не пов'язують можливість залишення позовної заяви без розгляду із обов'язком сторони у справі подання відповідного клопотання про це, а тому посилання суду першої інстанції на неподання такого відповідачем 1 є безпідставними. Достатньою та необхідною правовою підставою для вирішення питання щодо залишення позовної заяви без розгляду у відповідності до вказаної процесуальної норми є повідомлення суду обставин наявності тотожного спору.
Отже, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився й апеляційний суд, без повного з'ясування всіх обставин справи та застосування належного способу захисту прав позивача передчасно дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідного рахунку Державного бюджету України на користь Товариства суму надмірно сплаченого податку на прибуток у розмірі 657254 грн.
Як встановлено частиною 1 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент ухвалення даної постанови), рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частиною 4 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України на суд покладається обов'язок вживати визначених законом заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
За правилами статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи, що допущені судами першої та апеляційної інстанції порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, судові рішення на підставі статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві задовольнити частково.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 25 липня 2013 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2014 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
С.С. Пасічник
І.А. Васильєва
В.П. Юрченко ,
Судді Верховного Суду