Іменем України
10 травня 2018 року
Київ
справа №632/2059/16-а
адміністративне провадження №К/9901/36957/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Мороз Л.Л.,
суддів: Бучик А.Ю., Гімона М.М.,
розглянувши у порядку попереднього розгляду у касаційній інстанції адміністративну справу № 632/2059/16-а
за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області, прийняту 12 грудня 2016 року у складі судді Кочнєва О.В. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 08 лютого 2017 року у складі колегії суддів: головуючого - Лях О.П., суддів: Старосуда М.І., Яковенка М.М.,
ОСОБА_1 звернулась до Первомайського міськрайонного суду Харківської області з позовом до управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області, в якому (з урахуванням заяви про часткову зміну позовних вимог) просила:
- визнати нечинними та скасувати рішення відповідача від 30 вересня 2016 року № 116/Д-14 та від 07 жовтня 2016 року № 124/Д-14;
- зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію державного службовця у розмірі 80% від заробітної плати у розмірі 4748,40 грн. за період з 01 грудня 2015 року по 30 квітня 2016 року та у розмірі 5416,96 грн. за період з 01 травня 2016 року та по життєво, виплатити позивачу недоотримані кошти пенсії за вищевказаний період у розмірі 21822,23 грн.;
Постановою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 12 грудня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 08 лютого 2017 року, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання перерахувати та виплачувати пенсію державного службовця у розмірі 80% від заробітної плати відповідної категорії державного службовця на підставі зміненого з 01 грудня 2015 року розміру заробітної плати за період з 01 грудня 2015 року до 21 квітня 2016 року залишені без розгляду. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання перерахувати та виплачувати пенсію державного службовця у розмірі 80% від заробітної плати відповідної категорії державного службовця на підставі зміненого з 01 грудня 2015 року та окремо з 01 травня 2016 року розміру заробітної плати за період з 22 квітня 2016 року до 21 жовтня 2016 року та пожиттєво, а також щодо виплати позивачу недоотриманих коштів пенсії за вищевказаний період у розмірі 21822,23 грн. відмовлено
Як встановлено, з грудня 2009 року позивач перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» у розмірі 80% від заробітної плати, яку отримувала на останній перед виходом на пенсію посаді начальника управління Пенсійного фонду України у Первомайському районі Харківської області, за наявності стажу державної служби - 10 років 1 місяць і 18 днів.
У зв'язку з підвищенням державним службовцям заробітної плати, позивач протягом вересня-жовтня 2016 року як не працюючий пенсіонер звернулася до відповідача із заявами про перерахунок раніше призначеної їй пенсії державного службовця за період з 01 грудня 2015 року.
Проте, позивачу відмовлено в перерахунку пенсії у зв'язку з відсутністю законодавчо встановлених підстав на перерахунок пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993 року.
Залишаючи без розгляду позовні вимоги за період з 01 грудня 2015 року до 21 квітня 2016 року, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, зазначив, що позов був поданий після закінчення строків, установлених частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України, і судом причини пропуску не визнано поважними.
При прийнятті рішення по суті позовних вимог суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що на час звернення позивача до ПФУ із заявою про перерахунок пенсії державного службовця були відсутні законодавчі підстави для перерахунку пенсії з підстав збільшення заробітної плати працюючим державним службовцям.
У касаційній скарзі позивач заявив вимогу про скасування рішень судів та прийняття нового рішення про задоволення позову.
В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права.
Зокрема, заявник зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» збільшено посадові оклади державного службовця відповідної посади, тому вважає, що на підставі статті 37-1 Закону України «Про державну службу» (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії) має право на перерахунок призначеної їй пенсії.
Заявник вважає, що має місце звуження обсягу його прав.
ПФУ надало заперечення проти касаційної скарги, просить залишити скаргу без задоволення у зв'язку з її необґрунтованістю.
Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а судових рішень - без змін, оскільки відсутні підстави для їх скасування.
Умови пенсійного забезпечення державних службовців до 01 травня 2016 року визначалися Законом України від 16 березня 1993 року № 3723-ХІІ «Про державну службу» (далі - Закон № 3723-ХІІ).
Частина перша статті 37-1 зазначеного Закону у редакції, чинній до 01 січня 2015 року, передбачала, що у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям, а також у зв'язку із набуттям особою права на пенсійне забезпечення державного службовця за цим Законом, відповідно, здійснюється перерахунок раніше призначених пенсій.
Проте, 01 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, згідно з якою умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, законодавець повноваження на встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій державним службовцям після 01 січня 2015 року делегував Уряду.
Правове регулювання Урядом зазначеного питання у період з 01 січня по 01 грудня 2015 року знайшло своє відображення у пунктах 4, 5 Постанови Кабінету Міністрів України № 865, за змістом яких підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця було передумовою для перерахунку пенсії.
Так, за правилами пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом № 3723-ХІІ, визначається в такому порядку:
1) пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку;
2) іншим пенсіонерам на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.
Перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи. Форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення (перерахунку) пенсії державним службовцям, затверджується правлінням ПФ України за погодженням з Мінсоцполітики (пункт 5 постанови Кабінету Міністрів України № 865).
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року № 1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» (далі - Постанова КМУ № 1013), якою підвищено розміри заробітку працюючих державних службовців та яка відповідно до її пункту 6 застосовується з 01 грудня 2015 року, пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а пункт 5 викладено в такій редакції: «форма довідки про заробітну плату, що подається для призначення пенсії державним службовцям, затверджується правлінням Пенсійного фонду України за погодженням з Міністерством соціальної політики».
Положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, Постанова КМУ № 1013 не містить.
Отже, з 01 грудня 2015 року по 01 травня 2016 року чинне законодавство, яке регламентувало пенсійне забезпечення державних службовців, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців не визначало як підставу для перерахунку пенсій, призначених за статтею 37 Закону № 3723-ХІІ. При цьому чинна у зазначений період редакція статті 37-1 Закону № 3723-ХІІ не визначала передумов перерахунку пенсій, а лише відносила вирішення такого питання до компетенції Кабінету Міністрів України.
У ході реформування системи державного управління 10 грудня 2015 року прийнято новий закон, який регулює відносини, що виникають у зв'язку із вступом на державну службу, її проходженням та припиненням, Закон № 889-VIII.
З 01 травня 2016 року набув чинності Закон України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII «Про державну службу», а положення Закону № 3723-XII втратили чинність, в тому числі норми, якими було врегульоване пенсійне забезпечення державних службовців (крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону № 889-VIII).
Натомість, у статті 90 Закону № 889-VIII закріплено правило, за яким пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV, стаття 42 якого визначає підстави перерахунку призначених пенсій, підвищення розміру заробітку працюючих державних службовців до яких не віднесено.
Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України у зв'язку зі зміною правого регулювання спірних правовідносин є безпідставними, адже ані Закон № 76-VIII, яким, зокрема, статтю 37-1 Закону № 3723-ХІІ викладено у новій редакції, ані стаття 90 Закону № 889-VIII, не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.
З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.
У рішенні від 09 жовтня 1979 року у справі «Ейрі проти Ірландії» суд констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат (рішення від 12 жовтня 2004 року у справі «Кйартан Асмудсон проти Ісландії»).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що з 01 грудня 2015 року, початку застосування Постанови КМУ № 1013, якою пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України № 865 виключено, а її пункт 5 викладено в іншій редакції, та у зв'язку з набранням у подальшому чинності Законом № 889-VIII, яким по-іншому врегульовані правовідносини, пов'язані із пенсійним забезпеченням державних службовців, пенсії, призначені за статтею 37 Закону № 3723-XII, не підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців.
Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 07 листопада 2017 року у справі № 398/4332/16.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей Суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих державних службовців, у відповідача не було правових підстав для здійснення такого перерахунку.
Отже, касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення судів - без змін.
Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Первомайського міськрайонного суду Харківської області, прийняту 12 грудня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду, прийняту 08 лютого 2017 року у справі № 632/2059/16-а залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
...........................
...........................
...........................
Л.Л. Мороз
М.М. Гімон
А.Ю. Бучик ,
Судді Верховного Суду