Іменем України
08 травня 2018 року
Київ
справа №672/455/17
адміністративне провадження №К/9901/30750/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гриціва М.І., судді Коваленко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про призначення пенсії на пільгових умовах, за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Полотняка Ю.П., Драчук Т.О., Загороднюка А.Г. від 25 січня 2018 року,
У квітні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про призначення пенсії на пільгових умовах, та просив:
- визнати незаконним рішення комісії по призначенню пенсій Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 12 січня 2017 року № 1 про відмову у зарахуванні до пільгового стажу роботи ОСОБА_2 періодів роботи з 01 липня 1982 року по 31 грудня 1982 року; з 01 січня 1983 року по 31 грудня 2000 року; з 01 січня 2001 року по 12 липня 2001 року;
- визнати незаконним рішення Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області № 976 від 20 січня 2017 року про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах ОСОБА_2 та про відмову у зарахуванні до пільгового стажу роботи періоду з 13 липня 2001 року по 31 грудня 2006 року;
- зобов'язати Городоцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області призначити ОСОБА_2 пенсію на пільгових умовах, починаючи з 07 жовтня 2016 року відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Постановою Городоцького районного суду Хмельницької області від 06 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено повністю.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що право позивача на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» належним чином підтверджено відповідними записами у трудовій книжці та показами свідків.
Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року постанову Городоцького районного суду Хмельницької області від 06 листопада 2017 року скасовано, прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позов, поданий позивачем до суду першої інстанції, не заявлений до комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Хмельницькій області як до відповідача, хоча по суті позовні вимоги заявлені саме до комісії, а остання не залучалась судом першої інстанції до розгляду справи.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, посилаючись на допущені судом апеляційної інстанції порушення норм матеріального і процесуального права, ОСОБА_2 звернувся із касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, в якій просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року та залишити в силі рішення Городоцького районного суду Хмельницької області від 06 листопада 2017 року.
У касаційній скарзі скаржником зазначається, що факт його роботи трактористом, зайнятим на виробництві сільськогосподарської продукції підтверджений трудовою книжкою та показами свідків, а тому Городоцьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Хмельницької області протиправно не зарахувало йому до пільгового стажу вказані ним періоди роботи.
Від Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області у встановлений касаційним судом термін (до 13 квітня 2018 року) відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_2 не надходило, що відповідно до частини четвертої статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини третьої статті 211 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частини четвертої статті 328 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 159 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) та частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України (в редакції, чинній після 15 грудня 2017 року) встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону судове рішення суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені в касаційній скарзі мотиви скаржника є прийнятні з огляду на наступне.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач після досягнення 55-річного віку у 2016 році звернувся до Городоцького об'єднаного управління пенсійного фонду України Хмельницької області із заявою з відповідними документами про призначення йому пільгової пенсії відповідно до пункту «в» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач в період з 06 червня 1982 року по 12 липня 2001 року працював «механізатором» в спецгоспі "Дружба", згодом КСП «Дружба», ЗАСТ «Дружба», приватному сільськогосподарському підприємстві "Дружба"; з 13 липня 2001 року позивача прийнято на роботу в селянське фермерське господарство "Хлібороб" механізатором (трактористом-машиністом); вказані обставини підтверджується записами у трудовій книжці ОСОБА_2
Після досягнення позивачем 55 років він звернувся із заявою про призначення йому пенсії за віком на пільгових умовах, однак рішенням комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 1 від 12 січня 2017 року позивачу не зараховано до пільгового стажу періоди роботи з 01 липня 1982 року по 31 грудня 1985 року, з 01 січня 1987 року по 31 грудня 1987 року, з 01 січня 1990 року по 31 грудня 1998 року, з 01 січня 2000 року по 12 липня 2001 року, оскільки в книгах обліку праці та розрахунків з членами спецгоспу, розрахункових відомостях по оплаті праці "механізатори" в графі "посада" проставлена професія "механізатор", а не "тракторист-машиніст"; рішенням комісії Городоцького об'єднаного управління пенсійного фонду Хмельницької області № 976 від 20 січня 2017 року позивачу не зараховано до пільгового стажу період роботи з 13 липня 2001 року по 31 грудня 2006 року по професії "тракторист-машиніст" в фермерському господарстві "Хлібороб", оскільки, відповідно до первинних документів ОСОБА_2 працював на посаді механізатора.
Протоколом № 976 від 20 січня 2017 року ОСОБА_2 відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, про що повідомлено йому листом Городецького об'єднаного управління пенсійного фонду України Хмельницької області від 24 січня 2017 року № 341/02.
Відповідно до пункту «в» частини першої статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» трактористи-машиністи, безпосередньо зайняті у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 30 років, з них не менше 20 років на зазначеній роботі, мають право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи.
Порядок призначення пенсій на пільгових умовах цій категорії працівників роз'яснено у листі Міністерства соціального забезпечення України від 20 січня 1992 року № 7. До трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, належать працівники, які оформлені на роботу трактористами-машиністами, мають відповідні посвідчення, постійно зайняті на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах протягом повного сезону сільгоспробіт в рослинництві та тваринництві. Трактористам-машиністам, які відпрацювали повний польовий період на тракторах та інших самохідних сільськогосподарських машинах, весь рік роботи зараховується до стажу, який дає право на пільгове пенсійне забезпечення, і в тому випадку, якщо в між польовий або міжсезонний період вони виконували інші роботи на стаціонарних і причіпних установках та агрегатах, з ремонту сільськогосподарської техніки, на тваринницьких фермах тощо. Віднесення господарства до сільгосппідприємств, трактористи-машиністи яких мають право на пільгову пенсію, здійснюється відповідно до класифікатора галузей народного господарства. До сільськогосподарських належать підприємства, які виробляють продукцію рослинництва і тваринництва. Єдина назва професії "тракторист-машиніст", запроваджена в 1961 році, охоплює такі професії: бульдозерист, бульдозерист-скреперист, грейдерист; комбайнер; машиніст дощувальної установки, змонтованої на базі трактора; машиніст скрепера, скреперист; машиніст чаєзбиральної машини; машиніст екскаватора; машиніст-водій льонозбиральної машини, самохідної широкозахватної сінокосарки; механік-комбайнер, тракторист, тракторист-бульдозерист. До числа трактористів-машиністів, безпосередньо зайнятих у виробництві сільгосппродукції, віднесено працівників, прийнятих на роботу трактористами-машиністами, які мають про це відповідні посвідчення.
Таким чином, головними умовами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах є виконання робіт на посаді тракториста-машиніста (фактично - механізатора), безпосередня зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, досягнення відповідного віку, а також наявність кількості відповідного стажу.
Згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, передбачено, що уточнюючі довідки підприємств або організацій для підтвердження спеціального трудового стажу, приймаються у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років.
Суди попередніх інстанцій встановили, що архівні довідки від 13 жовтня 2016 року № 636, від січня 2017 року № 4/01-32, від 16 червня 2016 року № 607, від 16 червня 2016 року № 608, від 16 червня 2016 року № 609, від 16 червня 2016 року № 610 про щорічну кількість відпрацьованих вихододнів та щомісячні суми заробітної плати за кожні роки, видані на підставі розрахункових відомостей (механізатор).
Судами встановлено, що у Загальносоюзному класифікаторі професій робітників, посад службовців і тарифних розрядів, затвердженому постановою Державного комітету СРСР по стандартах від 27 серпня 1986 року № 016 та введеному в дію з 01 січня 1987 року, і класифікаторі професій ДК 003:2010 на зміну ДК 003:2005, затвердженому та введеному в дію наказом Держспоживстандарту України від 28 липня 2010 року № 327, професія «механізатор» відсутня, а міститься професійна назва роботи тракторист-машиніст сільськогосподарського виробництва.
Таким чином, суди попередніх інстанцій встановили, що позивачу безпідставно було відмовлено у призначені пенсії на пільгових умовах, оскільки матеріалами справи підтверджено, що позивач виконував роботу за професією тракториста, зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції.
Згідно з пунктом 4 постанови Пенсійного фонду України Про затвердження порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років від 10листопада 2006 року № 18-1, комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов'язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. Головою Комісії є начальник головного управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.
Посилання суду апеляційної інстанції на незалучення Комісії з питань підтвердження стажу роботи у якості відповідача є суперечливим, оскільки дана Комісія діє при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Хмельницькій області, яке в свою чергу було залучено до розгляду даної справи.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У рішенні у справі "Сутяжник проти Росії" (№ 8269/02) Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що не може бути скасоване правильне по суті судове рішення та не може бути відступлено від принципу правової визначеності лише задля правового пуризму, судове рішення може бути скасоване лише з метою виправлення істотної судової помилки.
У цій справі рішення арбітражного суду, яке набрало законної сили, було скасовано в порядку нагляду з припиненням провадження у справі суто з підстави того, що спір не підлягав розгляду арбітражними судами, хоча у подальшому вимоги заявника були задоволені судом загальної юрисдикції. Ухвалюючи рішення ЄСПЛ виходив з того, що, хоча як принцип, правила юрисдикції повинні дотримуватися, однак, враховуючи обставини даної справи, була відсутня соціальна потреба, яка б виправдовувала відступлення від принципу правової визначеності.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року підлягає скасуванню, а касаційна скарга задоволенню.
Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України, якщо суд касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
За наявними в матеріалах справи доказами ОСОБА_2 відповідно до квитанції № 2 від 03 квітня 2017 року за подання позову сплатив судовий збір у розмірі 640,00 грн., відповідно до квитанції № 75 від 26 лютого 2018 року за подання касаційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 1280,00 грн.
Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На цій підставі, на користь ОСОБА_2 належить стягнути судові витрати у розмірі 1920,00 грн. пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 25 січня 2018 року скасувати, постанову Городоцького районного суду Хмельницької області від 06 листопада 2017 року залишити в силі.
Стягнути на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1920,00 грн. пропорційно за рахунок бюджетних асигнувань Городоцького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Хмельницької області та Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття.
Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
Головуючий Я.О. Берназюк
Судді: М.І. Гриців
Н.В. Коваленко