03 травня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1158/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Притули К.М.,
за участю секретаря: Потєхіної І.В.
позивача: ОСОБА_1
представника відповідача: Бойко М.А.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить:
- визнати дії Державної казначейської служби України щодо не виплати ОСОБА_1 нарахованих пенсійних виплат в сумі 19071,72 грн. протиправними;
- зобов'язати Державну казначейську службу України здійснити дії щодо виплати ОСОБА_1 нарахованих пенсійних виплат в сумі 19071,72 грн. визначених постановою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2011 року;
- зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 з державного бюджету України компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплачених у встановлений строк сум, в сумі - 4005,05 грн.
Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10 квітня 2018 року, відкрито та призначено до розгляду справу за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.1-2).
В обґрунтування позовних вимог вказано про те, що рішенням суду присуджено Управлінню Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської області перерахувати та виплатити позивачу основну та додаткову пенсію як інваліду 2 групи, відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. З ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи із мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. У зв'язку з відсутністю коштів на рахунках Управлінню Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської області, виконавчі листи було спрямовано до Державної казначейської служби з метою їх виконання по бюджетній програмі для забезпечення виконання рішень судів. Однак, виплати за виконавчим документом не було здійснено в розумні строки у зв'язку з чим у позивача виникло право на компенсацію відповідно до ст. 4 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень». Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить зобов'язати його нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суму коштів по пенсійним виплатам з урахуванням індексу інфляції на суму невчасно виплачених коштів.
Відзив на позовну заяву від Державної казначейської служби України до суду в встановлений строк не надходив.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві та просив їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити в їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши думку сторін, розглянувши подані позивачем документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Постановою Устинівського районного суду Кіровоградської області від 25 січня 2011 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 02.08.2011 року позовні вимоги прокурора Устинівського району Кіровоградської області в моїх ОСОБА_1 було задоволено.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської області перерахувати та виплатити позивачу основну та додаткову пенсію як інваліду 2 групи, відповідно до ст. 50, ч. 4 ст. 54, ч. З ст. 67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виходячи із мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з 01 серпня 2010 року по 31 грудня 2010 року включно, з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період.
Судом встановлено, що до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області від Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області актом приймання-передавання від 10.07.2015 згідно з Порядком № 440 надійшла постанова Устинівського районного суду Кіровоградської області від 25.01.2011 по справі № 2-а-62/2011 про зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Устинівському районі Кіровоградської виплатити на користь ОСОБА_1 коштів у сумі 19 071,72 грн. Вказані документи взято на облік за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою».
Відповідно до пояснень позивача, він звернувся до відповідача зі зверненням про виплату зазначених коштів.
Листами від 02.02.2018 р. №К-8-6-12-8/111-823/01-35 та від 13.03.2018 р. №5-13/1709-4242 відповідач повідомив, що на виконанні у Державній Казначейській службі України за бюджетною програмою "Заходи щодо виконання рішень судів, що гарантовані державою" знаходяться виконавчі документи, видані Устинівським районним судом Кіровоградської області щодо виплати ОСОБА_1 нарахованих пенсійних виплат в сумі 19071,72 грн., погашення заборгованості за вказаною програмою здійснюється в порядку черговості та відбудеться в першому кварталі 2018 року.
Суд зазначає, що частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» ст. 6 ч.2 рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ст. 3 ч.1 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).
Стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду. Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України (ст. 3 ч.2 ЗУ «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»).
Відповідно до положень Бюджетного кодексу України рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання. Безспірне списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) здійснюється Казначейством України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, за черговістю надходження таких рішень, щодо видатків бюджету - в межах відповідних бюджетних призначень та наданих бюджетних асигнувань.
Будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України (ст. 23 ч. 1 Бюджетного кодексу України).
Слід зазначити, що механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення, визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
Зокрема, пунктом 3 зазначеного Порядку № 845 передбачено, що рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
Також, відповідно до пункту 47 Порядку № 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих органом Казначейства документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником, інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника.
Отже, безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою «Заходи щодо виконання рішень суду, що гарантовані державою» для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством виключно у порядку черговості надходження виконавчих документів. Діючими нормативно-правовими актами, що регулюють поряд виконання судових рішень, не передбачено обставин, за наявності яких, Казначейство може здійснити першочергове або позачергове безспірне списання коштів.
Таким чином, Державна казначейська служба України діяла у межах наданих повноважень, на підставі та у спосіб, визначений чинним законодавством, відповідачу не відмовлено у виконанні судового рішення, виконавчий лист виконується в порядку черговості надходження виконавчих документів, виконання судового рішення на користь позивача поза чергою призведе до порушення принципу рівності перед законом, оскільки будуть порушені права осіб, які подали виконавчі листи до Казначейства раніше ніж позивач.
Як встановлено частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, спірним правовідносинам, що можуть бути предметом розгляду в адміністративних справах, повинні бути притаманні такі ознаки як порушення прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, що вчинені обов'язково у сфері публічно-правових відносин.
Відповідно до ст. 5 ч.1 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що відповідачем було прийнято на виконання рішення про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів по постанові Устинівського районного суду Кіровоградської області від 25.01.2011 року по справі № 2-а-62/2011 про зобов'язання виплатити на користь ОСОБА_1 кошти у сумі 19071,72 грн.
Щодо вимоги позивача про зобов'язання Державної казначейської служби нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію у розмірі трьох відсотків річних від несплачених у встановлений строк сум, суд зазначає наступне.
За змістом ст.ст. 549, 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3% річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.
Згідно з ч.2 ст.509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного Кодексу України. У відповідача не виникло перед позивачем грошового зобов'язання у порядку ст. 11 ЦК України як зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.
Правовідносини між позивачем та Казначейською службою України виникли виключно в площині виконання рішення суду.
Виходячи з наведеного, вимога позивача щодо нарахування та виплати суми коштів з урахуванням встановленого індексу інфляції є не обґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 6 ч.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права). Аналогія закону та аналогія права не застосовується для визначення підстав, меж повноважень та способу дій органів державної влади та місцевого самоврядування.
Аналізуючи дану статтю суд зазначає, що застосування аналогії закону можливе за таких умов: 1) відносини сторін перебувають у сфері дії публічного права, тобто є адміністративними правовідносинами; 2) вказані правовідносини не врегульовані адміністративним законодавством; 3) існують норми, що регулюють подібні за змістом адміністративно-правові відносини.
Оскільки правовідносини у даній справі чітко врегульовані Законами України «Про виконавче провадження» та «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», то підстави для застосування аналогії закону у даних правовідносинах відсутні.
Відповідно до частини першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки при розгляді справи не встановлено обставини, що вказували б на протиправність дій чи бездіяльності відповідача, суд приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити за безпідставністю заявлених позовних вимог..
Керуючись ст.ст. 77, 139, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Державної казначейської служби України (код ЄДРПОУ 37567646, 01601, м.Київ, вул. Бастіонна, 6) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Кіровоградський окружний адміністративний суд.
Дата складання та підписання рішення в повному обсязі 11 травня 2018 року.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. Притула