про залишення позовної заяви без розгляду
10 травня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/811/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1)
відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636)
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 02.03.2018 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що вона 22.06.2017 року звернулася до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2 га для ведення особистого селянського господарства на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, додавши усі необхідні документи. У зв'язку з тим, що відповідач станом на 12.02.2018 року не повідомив позивачку про результати розгляду її заяви, 13.02.2018 року її представник звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання інформації щодо результатів розгляду заяви позивачки. Відповідач 21.02.2018 року надіслав позивачці копію листа - відповіді від 20.07.2017 року за №С-13308/0-9798/0/6-17, яким їй відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Позивачка, вважаючи цю відмову протиправною та такою, що суперечить статті 118 ЗК України, наполягаючи на тому, що нею виконано всі вимоги, передбачені законодавством, для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, просить суд:
- визнати протиправною відмову ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства площею 2 га на території Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області, викладену в листі від 20.07.2017 року за №С-13308/0-9798/0/6-17;
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області надати їй такий дозвіл.
Також позивачка просила застосувати судовий контроль за виконанням судового рішення шляхом зобов'язання відповідача подати до суду звіт про його виконання.
Ухвалою судді від 06.03.2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Від представника відповідача до суду надійшло клопотання, у якому вона просила залишити позовну заяву ОСОБА_1 без розгляду на підставі статті 123 КАС України, посилаючись на пропущення позивачкою строку звернення до адміністративного суду.
Представник позивачки подав до суду заперечення на це клопотання, стверджуючи, що позивачка отримала спірне рішення відповідача лише 27.02.2018 року, тому саме з цієї дати вона дізналася про порушення своїх прав вказаним рішенням, а відтак підстави для застосування ч.3 ст.123 КАС України відсутні.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що він виник у зв'язку з відмовою ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні позивачці дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у межах норм безоплатної приватизації.
Відповідно до частини 6 статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
З матеріалів справи вбачається, що позивачка 22.06.2017 року звернулася до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області з заявою (клопотанням) про надання їй дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для передачі їй безоплатно у приватну власність для ведення особистого селянського господарства площею 2 га із земель резерву Тишківської сільської ради Добровеличківського району Кіровоградської області. Вказана заява з додатками зареєстрована в ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області 22.06.2017 року за №С-13308/0/5-17. (а.с. 25)
За наслідками розгляду цієї заяви ГУ Держгеокадасту у Кіровоградській області 20.07.2017 року, в межах місячного строку, установленого частиною 7 статті 118 ЗК України, надано відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, мотиви якої викладені у листі №С-13308/0-9798/0/6-17 від 20.07.2017 року, що підтверджується зокрема даними реєстраційно-контрольної картки, заведеної відповідно до Типової інструкції з діловодства в територіальних органах Держгеокадастру, затвердженої наказом Держгеокадастру №600 від 15.10.2015 року, Інструкції з діловодства за зверненнями громадян у Державній службі України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органах, затвердженої наказом Держгеокадастру №153 від 12.07.2017 року. (а.с. 26, 27)
Згідно з поясненнями представника відповідача, цей лист 20.07.2017 року направлено на адресу позивачки поштою простою кореспонденцією.
У позові позивачка стверджує, що про цей лист вона дізналася лише 27.02.2018 року, після звернення її представника у лютому 2018 року до відповідача із заявою про отримання інформації щодо результатів розгляду заяви від 22.06.2017 року. (а.с. 12, 13)
Суд зазначає, що останній день місячного строку розгляду клопотання позивачки про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою, зареєстрованого 22.06.2017 року, припадав на вихідний день 22.07.2017 року, а тому останнім днем цього терміну вважається перший після нього робочий день 24.07.2017 року.
Отже, не отримавши після цієї дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, позивачка відповідно до абз.2 ч.7 ст.118 ЗК України з 25.07.2017 року набула право у місячний строк замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу за принципом мовчазної згоди, про що мала повідомити відповідача.
Відтак, з настанням цього терміну закон пов'язує виникнення правових наслідків для особи, що звернулася за отриманням дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, проте не отримала жодного рішення за своїм клопотанням.
Втім позивачка не скористалася правом замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки за принципом мовчазної згоди, а також не цікавилася результатами розгляду свого клопотання аж до 13.02.2018 року, коли через представника звернулася до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою щодо надання інформації про прийняте рішення. (а.с. 12)
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання; правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 45 рішення від 28.10.1998 року у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 року у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 року у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Частиною 1 статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з частиною 1 статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
За правилами частини 1, 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд зазначає, що з огляду на нормативне регулювання порядку безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами, установленого статтею 118 ЗК України, позивачка, не отримавши 25.07.2017 року позитивного рішення відповідача про надання їй дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, будучи зацікавленою в одержанні такої земельної ділянки (зокрема в розробленні проекту землеустрою щодо її відведення), з цього дня набула можливість захистити своє право на отримання земельної ділянки двома способами: або замовивши проект землеустрою щодо відведення її у власність за принципом мовчазної згоди, або оскаржуючи у судовому порядку відмову у наданні такого дозволу. Обравши останній спосіб захисту, позивачка повинна була діяти, сумлінно дотримуючись порядку та строків звернення до суду, установлених чинним законодавством, зокрема не зволікати з поданням позову, для чого повинна була своєчасно пересвідчитися в наявності рішення про відмову у наданні їй дозволу на розроблення проекту землеустрою та з'ясувати її мотиви.
На момент виникнення у позивачки права на позов діяли норми статті 99 КАС України (у чинній на той час редакції), які визначали тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду так само як і правила частини 1, 2 статті 122 КАС України, чинного на даний час.
За таких обставин суд вважає, що право оскаржити відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою виникло у позивачки саме з 25.07.2017 року - з дня коли вона повинна була дізнатися про таке рішення відповідача. Відтак, установлений законом шестимісячний строк для подання позову щодо оскарження цієї відмови закінчився 25.01.2018 року. Подавши цей позов 02.03.2018 року, позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суду.
Згідно з частиною 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України.
Так, згідно з частинами 3, 4 статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
В ухвалі про відкриття провадження у даній справі питання про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду не вирішувалося. У ході розгляду справи позивачка не заявляла про поновлення пропущеного строку звернення до суду. Підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними судом не знайдено. Той факт, що копію листа-відповіді ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №С-13308/0-9798/0/6-17 від 20.07.2017 року позивачка отримала лише 28.02.2018 року на запит від 12.02.2018 року, поданий після спливу строку звернення до суду, не є доказом поважності причин пропуску цього строку, оскільки не свідчить про наявність непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними труднощами для вчинення дій щодо звернення до адміністративного суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку.
Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням).
Тож для повернення судового збору, сплаченого за подання цього позову, позивачці слід звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись статтями 122, 123, 240, 248, 256, 294, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без розгляду.
Копію ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 15 - денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш