10 травня 2018 року м. Кропивницький Справа № П/811/437/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу
позивач: Головне управління ДФС у Кіровоградській області (25006, м.Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501)
відповідач: комунальне підприємство "Власівські мережі" Власівської селищної ради (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Лівобережна, 9, код ЄДРПОУ 32092251)
про стягнення податкового боргу, -
Головне управління ДФС у Кіровоградській області (надалі - ГУ ДФС у Кіровоградській області) 08.02.2018 року звернулося до суду з позовом до комунального підприємства "Власівські мережі" Власівської селищної ради (надалі - КП "Власівські мережі") про стягнення податкового боргу на загальну суму 97706,42 грн.
Позов мотивовано тим, що відповідачем не сплачено земельний податок за податковою декларацією з плати за землю за серпень - грудень 2017 року у розмірі 3933,98 грн., а також узгоджені суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за листопад 2017 року та за податковим повідомленням - рішенням №0014145301 від 19.12.2017 року, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за цим платежем у розмірі 21 145,29 грн. Крім того, відповідачу нарахована пеня з податку на прибуток підприємств на суму грошового зобов'язання, визначеного на підставі податкового повідомлення-рішення №0001201405 від 23.06.2017 року, у розмірі 119331, 41 грн., яка погашена відповідачем частково, а заборгованість становить 72627,15 грн. Оскільки ці кошти у встановлений чинним законодавством строк відповідачем не сплачені, вони є податковим боргом, який позивач просить стягнути з рахунків відповідача у банках, які його обслуговують, а також з рахунків платника податків в системі електронного адміністрування ПДВ, на користь відповідних бюджетів.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти позову, стверджуючи, що ним погашено податковий борг з земельного податку у сумі 3933, 98 грн. та з податку на додану вартість у сумі 443, 76 грн., заявлений до стягнення. Також відповідач вказує, що нарахування штрафних санкцій у вигляді пені в сумі 119331, 41 грн. є неправомірним, оскільки згідно з пунктом 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України за наслідками діяльності у 2015 році штрафні (фінансові) санкції до платників податку на прибуток підприємств за порушення порядку обчислення, правильності заповнення податкових декларацій з податку на прибуток підприємств та повноти його сплати не застосовуються. Водночас наполягає на тому, що розрахунок нарахованої пені є необґрунтованим, оскільки відповідно до п.129.4 ст.129 ПК України з 01.01.2017 року повинна застосовуватися облікова ставка НБУ, яка діє на кожен день прострочення. З цих підстав просить суд відмовити у задоволенні позову.
Від представника позивача до суду надійшла відповідь на відзив, у якій він визнав факт повного погашення відповідачем у січні 2018 року податкового боргу з земельного податку у сумі 3933, 98 грн. та з податку на додану вартість у сумі 21 145,29 грн., заявленого до стягнення. Щодо податкового боргу з податку на прибуток підприємств, повідомив, що 19.02.2018 року відповідач згідно з платіжним дорученням №80 перерахував за цим платежем 10124 грн., а тому заборгованість наразі становить 62503, 15 грн.
Відповідач правом подачі заперечень в порядку ст. 164 КАС України не скористався.
Розглянувши справу за правилами спрощеного позовного провадження, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
КП "Власівські мережі" Власівської селищної ради з 12.07.2002 року зареєстроване як юридична особа, перебуває на обліку платників податків в Олександрійській ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області (Світловодське відділення). (а.с. 25 - 30)
У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх податкових зобов'язань у нього утворилася заборгованість перед бюджетом, стягнення якої є предметом даного спору.
Так, КП "Власівські мережі" до Олександрійської ОДПІ ГУ ДФС у Кіровоградській області 17.02.2017 року подано податкову декларацію з плати за землю (земельний податок) за 2017 рік, у якій ним самостійно обчислено річну суму податкового зобов'язання у розмірі 9543, 06 грн. з розбивкою її рівними частками за місяцями у розмірі 795, 26 грн. (795, 20 грн. - у грудні 2017 року) (а.с. 18 - 19) У встановлені статтею 287 ПК України строки відповідачем не сплачено земельний податок за серпень - грудень 2017 року, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 3933, 98 грн., яку позивач заявив до стягнення. (а.с. 17)
Разом з тим, як свідчать матеріали справи, ще до подання позову відповідач платіжним дорученням №28 від 23.01.2018 року перерахував до бюджету 5520 грн. земельного податку та повністю погасив податковий борг, що представник позивача визнав у відповіді на відзив. (а.с. 44, 58)
Також судом установлено, що КП "Власівські мережі" до контролюючого органу 19.12.2017 року подано податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2017 року, у якій визначено суму податку, яка сплачується до державного бюджету, у розмірі 87983 грн. (а.с. 14) У строк, установлений статтею 203 ПК України, цю суму відповідачем до бюджету не сплачено.
ГУ ДФС у Кіровоградській області у грудні 2017 року проведено камеральну перевірку КП "Власівські мережі" з питання своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з податку на додану вартість. За наслідками перевірки складено акт №000211/11-28-53-01/32092251 від 01.12.2017 року, яким встановлено порушення відповідачем п. 201.10 ст. 201 ПК України. (а.с. 15) На підставі цього акту контролюючим органом винесено податкове повідомлення рішення форми "Н" №0014145301 від 19.12.2017 року, яким на підставі п.120.1 ст.120 ПК України до відповідача застосовано штраф у розмірі 443,76 грн. (а.с. 16). Вказане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 22.12.2017 року, у встановленому порядку не оскаржено. Платіжним дорученням №591 від 27.12.2017 року відповідач перерахував на сплату грошового зобов'язання, визначеного цим податковим повідомленням - рішенням, кошти у сумі 443,76 грн. (а.с. 45), які були зараховані на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення.
Водночас за рахунок переплати по інтегрованій картці платника податків, яка існувала станом на 30.12.2017 року у сумі 33749, 47 грн., та внаслідок надходження 19.01.2018 року до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ в сумі 33532 грн., податковий борг зменшився та станом на 19.01.2018 року склав 21145, 29 грн., які позивач заявив до стягнення. (а.с. 13)
Між тим, як вбачається з інтегрованої картки платника податків, внаслідок надходження 26.01.2018 року до бюджету коштів з рахунку в системі електронного адміністрування ПДВ в сумі 157330 грн. та зарахування їх на сплату податкового боргу згідно з черговістю його виникнення, цей податковий борг був повністю погашений. (а.с. 57)
Представник позивача у відповіді на відзив визнав факт сплати цієї суми та повне погашення за її рахунок податкового боргу з ПДВ, заявленого до стягнення у даній справі.
Щодо податкового боргу з податку на прибуток підприємств, заявленого до стягнення в сумі 72627,15 грн., судом установлено, що ця сума є частиною пені, нарахованої контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків за несвоєчасне погашення узгоджених сум грошового зобов'язання з цього податку. (а.с. 64 - 66)
Порядок нарахування та сплати пені установлений главою 12 Податкового кодексу України.
Згідно з пунктом 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається:
129.1.1. при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
129.1.2. при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного контролюючим органом у випадках, не пов'язаних з проведенням податкових перевірок, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
129.1.3. при нарахуванні суми податкового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Відповідно до пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується: 129.3.1. у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань; 129.3.2. у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків; 129.3.3. у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); 129.3.4. при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).
У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.
Згідно з пунктом 129.4 статті 129 ПК України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1 та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Відповідно до пункту 129.5 статті 129 ПК України зазначений розмір пені застосовується щодо всіх видів податків, зборів та інших грошових зобов'язань, крім пені, яка нараховується за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється відповідним законодавством.
Порядок сплати пені, нарахованої за невиконання податкового зобов'язання, передбачений статтею 131 ПК України.
Відповідно до пункту 131.1 статті 131 ПК України нараховані контролюючим органом суми пені самостійно сплачуються платником податків.
При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник податків, у першу чергу зараховуються в рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник податків, в наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу зараховуються в рахунок пені. Якщо платник податків не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), контролюючий орган самостійно здійснює такий розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом. (пункт 131.2 статті 131 ПК України)
Наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.05.2016 року за №751/28881, затверджено Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (надалі - Порядок №422).
За визначенням, наведеним у пункті 2 розділу І Порядку №422, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.
Главою 2 розділу III Порядку №422 передбачено відображення в інтегрованій картці надходжень сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджету та єдиного внеску.
Згідно з пунктом 4 цієї глави після рознесення сум до ІКП автоматично проводиться розрахунок пені за правилами, визначеними главою 7 цього розділу, та проведення відповідних операцій щодо нарахування пені в ІКП.
При погашенні суми податкового боргу (його частини) кошти, що сплачує такий платник, у першу чергу зараховуються у рахунок податкового зобов'язання. У разі повного погашення суми податкового боргу кошти, що сплачує такий платник, у наступну чергу зараховуються у рахунок погашення штрафів, в останню чергу - у рахунок пені згідно з черговістю їх виникнення.
Якщо платник не виконує встановленої цим пунктом черговості платежів або не визначає її у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеного порядку), орган ДФС самостійно здійснює розподіл такої суми у порядку, визначеному цим пунктом.
Главою 7 розділу III Порядку №422 встановлені правила нарахування та погашення пені за несвоєчасно сплачені суми платежів, що контролюються органами ДФС.
Відповідно до цих правил нарахування пені розпочинається: після закінчення строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня:1) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - після спливу 90 днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного Податковим кодексом України; 2) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні-рішенні згідно з Податковим кодексом України;
у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження);
у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб та/або органом ДФС під час перевірки такого податкового агента.
Нарахування пені (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2 та 129.1.3 пункту 129.1 статті 129 глави 12 розділу II Податкового кодексу України) здійснюється у день фактичного погашення податкового боргу (частини податкового боргу).
Нарахування пені закінчується:
у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу Казначейства та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань;
у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків;
у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України);
при прийнятті рішення про скасування або списання суми податкового боргу (його частини).
Як установлено судом, ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено планову виїзну перевірку КП "Власівські мережі" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2016 року, за наслідками якої складено акт №207/11-28-14-11/32092251 від 12.06.2017 року. Перевіркою зокрема встановлено заниження відповідачем податку на прибуток підприємств за 2014 рік у сумі 143182 грн. (а.с. 39 - 43). На підставі цього акту позивачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Р" №0001201405 від 23.06.2017 року, яким відповідачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 143182 грн. - за податковим зобов'язанням, 35796 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, усього - 178978 грн. (а.с. 63). Вказане податкове повідомлення-рішення отримано відповідачем 23.06.2017 року, у встановленому порядку ним не оскаржено.
На виконання цього податкового повідомлення-рішення відповідач платіжним дорученням №288 від 30.06.2017 року перерахував кошти на погашення податкового боргу у розмірі 143 182 грн. У день зарахування коштів та рознесення сплачених сум в інтегрованій картці платника з податку на прибуток підприємств 03.07.2017 року автоматично проведено нарахування пені на суму 119331, 41 грн. (а.с. 11)
Як вбачається з наведеного у позові розрахунку, нарахування пені здійснено за такою формулою: (143182 грн. х 36% х 845 днів)/(100 % х 365 днів) = 119 331, 41 грн., де 143 182 грн. - сума погашеного податкового боргу; 36 % - 120 % облікової ставки НБУ, яка на день виникнення податкового боргу становила 30 %; 845 днів - період прострочення з 11.03.2015 року по 02.07.2017 року), 365 днів - кількість днів у календарному році; 119 331, 41 грн. - пеня. (а.с. 12)
Суд зазначає, що такий розрахунок пені не відповідає механізму нарахування пені, визначеному главою 12 ПК України та главою 7 розділу ІІІ Порядку №422, оскільки позивачем до всього періоду прострочення застосовано облікову ставку НБУ 30%, як більшу величину між обліковою ставкою НБУ на день виникнення податкового боргу (30 %) та на день його погашення (12,5%).
Натомість, за правилами п.129.4 ст. 129 ПК України (в редакції Закону України від 21.12.2016 року №1797-VIII "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні", що набрав чинності з 1 січня 2017 року) пеня нараховується за кожний календарний день відповідно до ставки, що діяла на цей день, тому за період нарахування пені визначається облікова ставка НБУ, яка діяла на кожен день, окремо.
Судом установлено, що у період прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2014 рік (з 11.03.2015 року по 02.07.2017 року) облікова ставка НБУ змінювалась від 30 % до 12,5 %, зокрема: з 04.03.2015 року становила 30 % (постанова НБУ від 02.03.2015 року №154), з 28.08.2015 року - 27 % (постанова НБУ від 27.08.2015 року №557), з 25.09.2015 року - 22 % (постанова НБУ від 24.09.2015 року №627), з 30.10.2015 року - 22 % (постанова НБУ від 29.10.2015 року №750), з 18.12.2015 року - 22 % (постанова НБУ від 17.12.2015 року №894), з 29.01.2016 року - 22 % (постанова НБУ від 28.01.2016 року №40), з 04.03.2016 року - 22 % (постанова НБУ від 03.03.2016 року №135), з 22.04.2016 року - 19 % (постанова НБУ від 21.04.2016 року №278), з 27.05.2016 року - 18 % (рішення НБУ від 26.05.2016 року №25-рш), з 24.06.2016 року - 16, 5 % (рішення НБУ від 23.06.2016 року №88-рш), з 29.07.2016 року - 15,5 % (рішення НБУ від 28.07.2016 року №172-рш), з 16.09.2016 року - 15 % (рішення НБУ від 15.09.2016 року №277-рш), з 28.10.2016 року - 14 % (рішення НБУ від 27.10.2016 року №372-рш), з 09.12.2016 року - 14 % (рішення НБУ від 08.12.2016 року №475-рш), з 27.01.2017 року - 14 % (рішення НБУ від 26.01.2017 року №49-рш), з 02.03.2017 року - 14 % (рішення НБУ від 02.03.2017 року №110-рш), з 14.04.2017 року - 13 % (рішення НБУ від 13.04.2017 року №232-рш), з 26.05.2017 року - 12, 5 % (рішення НБУ від 25.05.2017 року № 318-рш).
Відтак, пеня за цей період, розрахована відповідно до пп.129.1.1 п.129.1, п.129.4 ст.129 ПК України, з урахуванням динаміки змін облікових ставок НБУ в усьому періоді прострочення, за формулою: (Пеня) = (Сума боргу) х (розрахункова ставка пені (%)) / 100% / 365 (366 днів - для високосного року) х (Кількість днів), становить 79854,64 грн., а не 119331, 41 грн., як обчислив позивач.
Розрахунок пені:
Дата початкуДата закінченняКількість днівСума боргуОблікова ставка НБУРозрахункова ставка (% у рік)Пеня
11.03.201527.08.2015170143 182.00303624007.50
28.08.201524.09.201528143 182.002732.43558.76
25.09.201521.04.2016210143 182.002226.421688.55
22.04.201626.05.201635143 182.001922.83121.84
27.05.201623.06.201628143 182.001821.62366.02
24.06.201628.07.201635143 182.0016.519.82711.07
29.07.201615.09.201649143 182.0015.518.63565.47
16.09.201627.10.201642143 182.0015182957.53
28.10.201613.04.2017168143 182.001416.811071.70
14.04.201725.05.201742143 182.001315.62570.21
26.05.201702.07.201738143 182.0012.5152235.99
Всього: 79854.64
Отже, суд прийшов до висновку, що внаслідок безпідставного застосування позивачем облікової ставки НБУ 30% до всього періоду прострочення, з 119331,41 грн. пені, нарахованої 03.07.2017 року в інтегрованій картці платника податків, зайво нараховано 39476,77 грн. (119331, 41 грн. - 79854, 64 грн.)
Як вбачається з інтегрованої картки платника з податку на прибуток підприємств, відповідач частково погасив податковий борг з пені, за рахунок переплати у сумі 14, 76 грн., яка існувала станом на 03.07.2017 року, а також перерахувавши за платіжним дорученням №381 від 31.08.2017 року кошти у сумі 21 437, 12 грн., №425 від 22.09.2017 року - 252, 38 грн., №449 від 03.10.2017 року - 25000 грн., 19.02.2018 року - 10124 грн., усього на суму 56828, 26 грн. (а.с. 11, 59)
Отже, заборгованість відповідача зі сплати пені з податку на прибуток підприємств становить 23026, 38 грн. (79 854, 64 грн. - 56 828, 26 грн.). Доказів її погашення суду не надано.
Вирішуючи спір щодо стягнення з відповідача податкового боргу, суд виходив з того, що відповідно до визначень, наведених у статті 14 ПК України:
- грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п.14.1 ст.14 ПК України);
- штрафна санкція (фінансова санкція, штраф) - плата у вигляді фіксованої суми та/або відсотків, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи, а також штрафні санкції за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.265 п.14.1 ст.14 ПК України);
- пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов'язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки (пп. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПК України);
- податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом (пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України).
У зв'язку з цим визнає неспроможними доводи відповідача, що пеня є видом штрафних санкцій, оскільки це суперечить визначенням понять, наведеним у Податковому кодексі України. Відповідно до пункту 111.2 статті 111 ПК України пеня та штрафні (фінансові санкції (штрафи) є окремими та різними видами фінансової відповідальності. Тому до спірних правовідносин норми пункту 31 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, на які посилався відповідач, не застосовуються.
Пунктом 87.1 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, джерела яких зазначені в абзаці першому цього пункту та обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У разі сплати податкових зобов'язань, що виникли до 1 липня 2015 року, та/або погашення податкового боргу за податковими зобов'язаннями, що виникли до 1 липня 2015 року, перерахування коштів до бюджету здійснюється безпосередньо з поточних рахунків платника податків, відкритих у банках.
Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів з урахуванням особливостей, визначених у пункті 43.4 1 статті 43 цього Кодексу; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.
Згідно з пунктом 87.9 статті 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пунктів 59.1, 59.4, 59.5 статті 59 ПК України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом установлено, що у зв'язку з виникненням у відповідача податкового боргу ГУ ДФС у Кіровоградській області йому надіслано податкову вимогу форми "Ю" №406-17 від 04.07.2017 року про сплату 319 949, 94 грн. (а.с. 20). Вказана податкова вимога на даний час не відкликана, сума податкового боргу повністю не погашена.
Згідно з пунктами 95.1, 95.2, 95.3 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Підпунктами 20.1.19, 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України; звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Суд установив, що заявлений позивачем до стягнення податковий борг з плати за землю (земельного податку) у розмірі 3933, 98 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 21145,29 грн. повністю погашений відповідачем до подання позову, тому підстави для його стягнення відсутні, а у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.
Щодо податкового боргу зі сплати пені з податку на прибуток підприємств, заявленого до стягнення у сумі 72627,15 грн., суд установив, що з цієї суми 39 476,77 грн. нараховано позивачем безпідставно, 10124 грн. погашено відповідачем у ході розгляду справи. Відтак, стягненню підлягає пеня у розмірі 23026, 38 грн. Решта позовних вимог є безпідставними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Пунктом 131.3 статті 131 ПК України передбачено, що суми пені зараховуються до бюджетів або державних цільових фондів, до яких згідно із законом зараховуються відповідні податки.
Відповідно до пунктів 9.1, 9.3 статті 9 ПК України податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків. Зарахування загальнодержавних податків та зборів до державного і місцевих бюджетів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 69 Бюджетного кодексу України податок на прибуток підприємств та фінансових установ комунальної власності, засновником яких є міські (міст районного значення), селищні та сільські ради, зараховується відповідно до міських (міст районного значення), селищних та сільських бюджетів.
Відповідно до частин 2, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Такі витрати позивачем у даній справі не понесені.
Керуючись статтями 9, 90, 242-246, 250, 251, 255, 261, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Головного управління ДФС у Кіровоградській області задовольнити частково.
Стягнути з рахунків комунального підприємства "Власівські мережі" Власівської селищної ради (27552, Кіровоградська область, м. Світловодськ, смт. Власівка, вул. Лівобережна, 9, код ЄДРПОУ 32092251) у банках, що його обслуговують, в дохід місцевого бюджету Власівської селищної ради податковий борг зі сплати пені з податку на прибуток підприємств у розмірі 23026, 38 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду О.А. Черниш