ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" травня 2018 р. справа № 809/468/18
м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Григорук О.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) до Державної фіскальної служби України (код 39292197, вул. Львівська площа, 8, м. Київ, 04655), Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області (код 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про зобов'язання до вчинення дій, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області, про зобов'язання вчинити дії щодо виплати решти суми одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності в розмірі 124020,00 грн. з підстав визначених статтею 23 Закону України "Про міліцію" та положень Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.10.2015.
Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017 в справі №809/593/16, Головне управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області прийняло висновок від 12.10.2017, затверджений першим заступником Голови Державної фіскальної служби України, про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в разі інвалідності працівника податкової міліції. Однак, при розрахунку розміру одноразової грошової допомоги, яка мала становити 150 - кратний розмір прожиткового мінімуму, відповідачі протиправно врахували відсоток втрати працездатності, внаслідок чого позивач отримав лише 82680,00 грн. замість 206700,00 грн. На підставі наведеного, позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому просить зобов'язати відповідачів вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 решту суми одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності в розмірі 124020,00 грн.
Ухвалою від 16.03.2018 Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Відповідачі скористались правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 04.04.2018, відповідно до якого представник відповідачів щодо заявлених позовних вимог заперечила (а.с.30-32). Зокрема представник Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області зазначила, що згідно статті 23 Закону України «Про міліцію» одноразова грошова допомога виплачується відповідному працівнику залежно від ступеня втрати працездатності. Зважаючи на те, що позивачу визначено ступінь втрати працездатності 40 %, то відповідачі правомірно нарахували та виплатили позивачу одноразову грошову допомогу із врахуванням вищевказаного відсотка втрати працездатності. Таким чином, представник Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області вважає даний позов безпідставним, просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 в справі №809/593/16 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області: визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 30.11.2015 про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із установленням інвалідності, зобов'язано Державну фіскальну службу України розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.11.2015 року та прийняти за результатами її розгляду рішення по суті, в задоволенні позову в решті позовних вимог відмовлено (а.с.15-18).
Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017 апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України залишено без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 в справі №809/593/16 - без змін (а.с.19-21).
12.10.2017 Головне управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області, на виконання вищевказаних постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017 в справі №809/593/16, прийняло висновок, затверджений першим заступником Голови Державної фіскальної служби України, про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в разі інвалідності працівника податкової міліції в розмірі 82680,00 грн. (а.с.34).
Згідно платіжного доручення від 04.12.2017 вищевказана сума 82680,00 грн. одноразової грошової допомоги переведена на рахунок ОСОБА_1 (а.с.44).
22.01.2018 позивач звернувся до Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області та Державної фіскальної служби України із заявами про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності, в яких повідомив, що одноразова грошова допомога ОСОБА_1 мала становити 150 - кратний розмір прожиткового мінімуму, а саме 206700,00 грн., а не 82680,00 грн. Таким чином, позивач просив відповідачів виплатити решту коштів в сумі 124020,00 грн. (а.с.11, 13).
05.02.2018 Головне управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області листом №1147/10/09-19-37 повідомило ОСОБА_1 про такий розрахунок одноразової грошової допомоги: прожитковий мінімум 1378,00 грн. помножено на 150-ти кратний розмір та помножено на ступінь втрати працездатності 40 %, що становить 82680,00 грн. (а.с.12).
06.02.2018 Державна фіскальна служба України листом №1755/Н/99-99-04-04-02-14 повідомила позивача що розрахунок та виплата одноразової грошової допомоги здійснювалась підрозділом, у якому проходив службу ОСОБА_1, відповідно до постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 та ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 01.08.2017 в справі №809/593/16 (а.с.14).
Вважаючи неправомірними дії відповідачів щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті решти суми одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності в розмірі 124020,00 грн., позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.
Відповідно до частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи, в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.
Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.2015 №850.
Згідно пункту 3 вказаного Порядку грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи.
Тобто, як в Законі України «Про міліцію» так і в Порядку та умовах призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, чітко зазначений розмір виплати в 150-кратному розмірі прожиткового мінімуму у разі встановлення третьої групи інвалідності, про що Івано-Франківський окружний адміністративний суд зазначив у постанові від 30.06.2016 в справі №809/593/16.
Так, суд встановив, що ОСОБА_1 звертався до Івано-Франківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, в якому просив суд: визнати протиправною відмову Державної фіскальної служби України, оформленої листами від 18.12.2015 року №46300/7/99-99-04-04-02-17, від 26.02.2016 року №6888/7/99-99-04-04-02-17 та Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, оформлену листами від 25.12.2015 року №2145/10/09-19-04-39, від 16.03.2016 року №469//10/09-19-04-12 щодо проведення виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втрати працездатності; зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 150-кратному прожитковому мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
За результатами розгляду вказаного адміністративного позову Івано-Франківський окружний адміністративний суд прийняв постанову від 30.06.2016 в справі №809/593/16, згідно якої встановлено, що ОСОБА_1 з 01.08.1997 по 16.09.2015 проходив службу в органах податкової міліції на посадах рядового і начальницького складу. На підставі свідоцтва про хворобу від 11.09.2015 №287 та рапорту позивача про звільнення з органів податкової міліції через хворобу, наказом ГУ ДФС в Івано-Франківській області №271-0 від 16.09.2015 ОСОБА_1 звільнено з посади та податкової міліції у запас Збройних Сил України за пунктом 64 підпунктом "б" Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ (через хворобу).
04.11.2015 року Медико-соціальною експертною комісією Міністерства охорони здоров'я в Івано-Франківській області видано довідку серія АВ № 0624569, відповідно до якої ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, яка пов'язана з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, та довідку серії АГ № 0003184, в якій визначено ступінь втрати позивачем професійної працездатності 40 %.
30.11.2015 ОСОБА_1 подав в Головне управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області заяву (рапорт), в якій просив виплатити одноразову грошову допомогу, посилаючись на те, що під час проходження служби в органах податкової міліції Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області став інвалідом ІІІ групи. Однак, Головне управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області матеріали про виплату позивачу одноразової грошової допомоги повернуло ОСОБА_1
Згідно постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 в справі №809/593/16, визнано протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 30.11.2015, зобов'язано Державну фіскальну службу України розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.11.2015 року та прийняти за результатами її розгляду рішення по суті. Вказана постанова від 30.06.2016 набрала законної сили 01.08.2017.
Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Тобто обставина про те, що позивач має право на отримання грошової допомоги у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності IIІ групи, доказування не потребує.
Щодо права позивача на отримання вказаної грошової допомоги без врахування відсотку втрати працездатності, то суд зазначає наступне.
З огляду на зміст частини 6 статті 23 Закону України «Про міліцію» наведена норма імперативно вказує на розмір необхідної до виплати допомоги. Зазначення у ній словосполучення "залежно від ступеня втрати працездатності" жодним чином не впливає на визначення розміру такої допомоги від інших обставин, крім власне, встановлення певної групи інвалідності.
Так, згідно Порядку встановлення медико-соціальними експертними комісія ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 05.06.2012 за №420, ступінь втрати професійної працездатності встановлюється: при І групі інвалідності не вище 100%, при ІІ групі - не вище 85%, при ІІІ групі інвалідності не вище 65 %.
Ступінь втрати працездатності установлюється МСЕК за участю Фонду соціального страхування від нещасних випадків і визначається у відсотках професійної працездатності, яку мав позивач до ушкодження здоров'я. МСЕК установлює обмеження рівня життєдіяльності потерпілого, визначає професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, причину, час настання та групу інвалідності у зв'язку з ушкодженням здоров'я, а також визначає необхідні види медичної та соціальної допомоги, відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 05.06.2012 №420, тобто ступінь втрати працездатності впливає лише на встановлення групи інвалідності органами медико-соціальної експертної комісії, а не органами Державної фіскальної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги з встановленням відповідної групи інвалідності.
Таким чином, стаття 23 Закону України «Про міліцію» вказує, що грошова допомога надається залежно від ступеня втрати працездатності та в подальшому конкретизує, що розмір такої допомоги залежить саме від встановлення інвалідності певної групи.
Суд зазначає, що у постанові Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.06.2016 в справі №809/593/16 зобов'язано Державну фіскальну службу України розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.11.2015 та прийняти за результатами її розгляду рішення по суті.
Відповідач прийняв таке рішення по суті, а саме висновок від 12.10.2017 про призначення одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в разі інвалідності працівника податкової міліції, однак всупереч вимогам статті 23 Закону України «Про міліцію», Порядку та умовах призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, позивачу призначено та виплачено не 150 розмірів прожиткового мінімуму, що становить 206700,00 грн. (прожитковий мінімум 1378,00 грн.), а лише 82680,00 грн., що свідчить про протиправність дій відповідачів під час призначення і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1
Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного суду України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Доказів, які б спростовували доводи позивача відповідачами як суб'єктами владних повноважень суду не надано.
З огляду на встановлені вище обставини, суд дійшов висновку, що під час призначення і виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 в розмірі 82680,00 грн. відповідачі діяли безпідставно, всупереч повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, а також недобросовісно, оскільки нарахування одноразової грошової допомоги із застосуванням відсотку втрати працездатності не передбачено жодним нормативно-правовим актом чинного законодавства України.
Таким чином, оцінивши подані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 до Державної фіскальної служби України, Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області, про зобов'язання відповідачів вчинити дії щодо виплати позивачу решту суми одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності в розмірі 124020,00 грн., є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
Що стосується доводів представника відповідачів про порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду, передбаченого частиною п'ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, то суд вказує на безпідставність та необґрунтованість таких доводів, оскільки дана адміністративна справа не відноситься до категорії справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, а тому в даному випадку не підлягає застосуванню місячний строк для звернення до суду.
Щодо вимоги позивача про допущення негайного виконання даного судового рішення, то суд зазначає наступне.
За приписами статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів у межах суми стягнення за один місяць; присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби; припинення повноважень посадової особи у разі порушення нею вимог щодо несумісності; уточнення списку виборців; усунення перешкод та заборону втручання у здійснення свободи мирних зібрань; накладення арешту на активи, що пов'язані з фінансуванням тероризму та стосуються фінансових операцій, зупинених відповідно до рішення, прийнятого на підставі резолюцій Ради Безпеки ООН, зняття арешту з таких активів та надання доступу до них.
Негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263, пунктами 14 частини першої статті 283 цього Кодексу.
В даному випадку, позивач просить суд зобов'язати відповідачів вчинити дії щодо виплати одноразової грошової допомоги, яка не відноситься до періодичних платежів. При цьому, частину вказаної допомоги в розмірі 82680,00 грн. ОСОБА_1 уже отримав. Таким чином, дане судове рішення не підпадає під перелік, визначений частиною 1 статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, а отже відсутні підстави для задоволення судом вимоги позивача про негайне виконання даного судового рішення.
Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України та Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у рівних частинах по 352,40 грн. з кожного відповідача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України (код 39292197, вул. Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) та Головне управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області (код 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) вчинити дії щодо виплати ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) решту суми одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності в розмірі 124020,00 грн.
Стягнути з Державної фіскальної служби України (код 39292197, вул. Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) - 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок витрат по сплаті судового збору.
Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби України в Івано-Франківській області (код 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) за рахунок бюджетних асигнувань даного суб'єкта владних повноважень на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, АДРЕСА_1) - 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійок витрат по сплаті судового збору.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя Григорук О.Б.