05 травня 2018 року Справа № 804/3277/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Букіна Л.Є., розглянувши у місті Дніпрі матеріали позовної заяви громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр», що діє в інтересах членів громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 до комунального вищого навчального закладу "Дніпропетровський базовий медичний коледж" Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Громадська організація «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр», що діє в інтересах членів громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до комунального вищого навчального закладу "Дніпропетровський базовий медичний коледж" Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України) адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір..
Розглянувши матеріали позовної, суд дійшов висновку про її повернення та за цього приводу зазначає, що відповідно до п.1 ч. 1 ст. 171 КАС України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 КАС України, здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Відповідно до частин 1, 2 ст. 46 КАС України, сторонами в адміністративному процесі є позивач і відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 КАС України, у випадках, встановлених законом, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини, державні органи, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до адміністративного суду із позовнимим заявами в інтересах інших осіб і брати участь у цих справах.
Захист у судах прав та інтересів інших осіб є однією з гарантій реалізації конституційного права кожного на судовий захист і полягає у зверненні до суду державних органів, органів місцевого самоврядування, фізичних та юридичних осіб, яким законом надано право звертатися із заявами про захист прав, свобод та інтересів інших осіб.
Статтею 21 Закону України «Про громадські об'єднання» визначені права громадських об'єднань. Так, частиною 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право:
1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі);
2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами;
3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації;
4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя;
5) проводити мирні зібрання;
6) здійснювати інші права, не заборонені законом.
Частиною 2 ст. 21 цього Закону додатково визначені права громадських об'єднань зі статусом юридичної особи:
1) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства;
2) здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань;
3) засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації;
4) брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності";
5) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об'єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.
Зазначений перелік прав громадських об'єднань є виключним та тлумаченню не підлягає.
Отже, громадські організації, які утворені без статусу юридичної особи, взагалі не можуть бути учасником цивільно-правових відносин та набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства, оскільки таке право закріплено виключно за громадськими організаціями, що мають статус юридичної особи.
Зазначені обставини є вирішальними, оскільки відповідно до частини 2 статті 171 КАС України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Зазначене узгоджується з визначенням «позивач», наведене у ст. 46 КАС України, та не суперечить ч. 1 ст. 53 КАС України, якою визначено коло осіб, наділених правом захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Вказаний висновок суду повністю відповідає позиції Конституційного Суду України, висловленій у Рішенні від 28.11.2013 р. № 12-рп у справі за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв'язку з положеннями пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права, у якому, зокрема, зазначено, що «громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб».
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, зокрема: з витягу з протоколу установчих зборів засновників Громадської організації ««Дніпропетровський незалежний правозахисний центр»» від 06.10.2014 року , ця громадська організація створена без статусу юридичної особи.
Закон України «Про громадські об'єднання» не надає громадській організації без статусу юридичної особи, якою є позивач (заявник), такого права.
Таким чином, особа, яка звернулась із позовною заявою, не має статусу юридичної особи, отже, не має повноважень здійснювати представництво інтересів інших осіб у зв'язку із відсутністю адміністративної процесуальної дієздатності.
Слід зазначити, що адміністративний позов підписано керівником ГО «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр» ОСОБА_3. Проте, долучена до позову копія витягу з протоколу №1 про прийняття нових членів до лав ГО не є документом, що надає право представляти та захищати законні інтереси ГО та законні інтереси і прав членів цієї організації у суді, оскільки, як встановлено судом, вказана громадська організація не має статусу юридичної особи, а тому не має повноважень здійснювати представництво інтересів інших осіб.
Викладена правова позиція підтверджується судовою практикою Вищого адміністративного суду України, зокрема ухвалами від 2 грудня 2015 року №К/800/50509/15, від 2 грудня 2016 року №К/800/32914/16.
Згідно із 4 статті 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо, зокрема:: позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
На підставі викладеного, суд вважає правомірним повернути позовну заяву позивачу.
Керуючись п. 3 частини 4 ст. 169 КАС України, суддя,-
Повернути позовну заяву в адміністративній справі № 804/3277/18 за позовом громадської організації «Дніпропетровський незалежний правозахисний центр», що діє в інтересах членів громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 до комунального вищого навчального закладу "Дніпропетровський базовий медичний коледж" Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Л.Є. Букіна