23 квітня 2018 року Справа № 804/1960/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіЄфанової О.В.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради про визнання протиправними дії, бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради, в якій позивач просив:
визнати протиправною бездіяльність Комунального вищого навчального закладу «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпровської обласної ради в частині не направлення інформаційного запита ОСОБА_2 від 20 листопада 2017 № 01-04/838 та від 23 листопада 2017 № 01-04/857 належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача відповідно до вимог ч.3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;
визнати протиправними дії Комунального вищого навчального закладу «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпровської обласної ради не зазначення у листі від 12 грудня 2017 року № 01-01/737 та від 14 грудня 2017 року № 01-01/746 порядку оскарження відмови ОСОБА_2 в задоволенні запитів на інформацію від 20 листопада 2017 року № 01-04/838 та від 23 листопада 2017 року № 01-04/857 ОСОБА_2;
визнати протиправними дії, бездіяльність Комунального вищого навчального закладу «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпровської обласної ради щодо ненадання публічної інформації по суті за запитом про надання публічної інформації від 20 листопада 2017 року № 01-04/838 та від 23 листопада 2017 року № 01-04/857 ОСОБА_2;
зобов'язати Комунальний вищий навчальний заклад «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпровської обласної ради надати ОСОБА_2 повну запитувану інформацію по суті на запит від 20 листопада 2017 року № 01-04/838 та від 23 листопада 2017 року № 01-04/857 в порядку і обсягах визначених Законом України «Про доступ до публічної інформації» на адресу: проспект Героїв б.20.кв.114 м.Дніпро, 49100;
допустити до негайного виконання рішення суду в частині зобов'язання Комунального вищого навчального закладу «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпровської обласної ради надати ОСОБА_2 повну відповідь по суті запитуваного на запит від 20 листопада 2017 року № 01-04/838 та від 23 листопада 2017 року № 01-04/857 відповідно до ч.1 п. 1 ст.263 та ч.1 п.7 ст.371 КАС;
встановити строку для подання відповідачем до суду звіту про виконання рішення суду (ч.1 ст. 382 КАС), на протязі п'яти днів з дня набрання рішення суду законної сили;
постановити окрему ухвалу, в якій визначити порушення з боку відповідача обов'язку розпорядника інформації за вимогами Закону України "Про доступ до публічної інформації" в області інформаційних правовідносин та про викладене в окремій ухвалі порушення довести до відома Дніпровської обласної ради.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона звернулася до відповідача із інформаційними запитами про надання інформації, яка відноситься до загальної публічної інформації, проте відповідачем було відмовлено у наданні запитуваної інформації та вказано, що відповідач не має повноважень розпорядника інформації. Позивач вважає вказану відмову необґрунтованою та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим просили суд позовні вимоги задовольнити.
Також, ухвалою суду від 22.03.2018 року у даній справі відкрито провадження, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.
Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
13.04.2018 до суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив повністю, із посиланням на пункт 2.1 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 29.09.2016 №10, зазначив, що відповідач не може виконувати обов'язки розпорядника інформації, у зв'язку із чим відповідачем правомірно було надано відповідь на запит.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
З матеріалів справи встановлено, що ОСОБА_2 подала до Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради інформаційний запит, зареєстрований 20.11.2017р. за вхідним номером 01-04/838, в якому заявниця, із посиланням на статті 3, 4, 13, 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", просила надати створену та задокументовану на носіях інформацію, як загальну публічну наступного змісту:
копію посадової інструкції начальника відділу кадрів, .яку підписала ОСОБА_3 і яка є діючою на сьогодення поточного року;
вхідний реєстровий номер цього Інформаційного запиту в журналі реєстрації запитів на доступ до публічної інформації, в якому додано у додатку акт від 2011.17 про відмову у прийнятті трудової книжки ОСОБА_2, який складено представниками ГО 20.11.17р. у приміщенні 1-го поверху закладу освіти.
Також, ОСОБА_2 подала до Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради інформаційний запит, зареєстрований 23.11.2017р. за вхідним номером №01-04/857, в якому заявниця, із посиланням на статті 3, 4, 13, 14 Закону України "Про доступ до публічної інформації", просила надати створену та задокументовану на носіях інформацію, як загальну публічну наступного змісту:
за яким по КВНЗ «ДБМК» ДОР реєстровим номером і від якої дати поточного року зареєстровано наказ про скасування наказу №122-к від 05.12.16р. про моє звільнення
наказ про моє поновлення на роботі за рішенням Бабушкінського райсуду м.Дніпропетровська суду від 27.10.17р. справа 200/259/17. Надайте мені ці документи 23.11.17р. також для ознайомлення і фотокопіювання;
точну дату поточного року за якою ОСОБА_2 керівництво КВНЗ «ДБМК» ДОР ознайомило під підпис з наказом про моє поновлення на роботі за рішенням Бабушкінського райсуду м. Дніпропетровська суду від 27.10.17р. справа 200/259/17;
надайте мені для ознайомлення графік робочого часу на 21.11.17 - 30.11.17р. включно одразу у день мого звернення на виконання рішення суду про яке йде мова у п. 1 запита. Надайте мені цей графік 23.11.17 також для ознайомлення і фотокопіювання;
номер та серія «Дубліката» моєї трудової книжки за моєю заявою від 21.11.17, за вхідним №01-04/841, яка мною була надана для виконання для КВНЗ «ДБМК» ДОР;
дату поточного року за якою тільки за участю патрульних поліціянів м. Дніпра (під дулом автоматів), в приймальні С. Анохіна - секретар КВНЗ «ДБМК» ДОР реєструє документи від громадян України;
номер документу (наказ/розпорядження) по КВНЗ «ДБМК» ДОР з посиланням на норму закону, як на підставу того, що директор І. Шарун відмовляється так тривало виконувати рішення про негайне поновлення мене, на роботі за рішенням суду про яке указано у п.1 запиту.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації та інформації, що становить суспільний інтерес, визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 року № 2939-VI (далі - Закон № 2939-VI).
Відповідно до частини третьої статті 22 Закону № 2939-VI розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом або характером діяльності відомо або має бути відомо, хто нею володіє, зобов'язаний направити цей запит належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача.
У листах від 12 грудня 2017 року № 01-01/737 та від 14 грудня 2017 року № 01-01/746 відповідач зазначив, що не є розпорядником запитуваної інформації, при цьому, в матеріалах справи відсутні докази того, що спірний інформаційний запит було направлено (перенаправлено/скеровано) іншому розпорядникові інформації.
Таким чином, вимога позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради в частині не направлення інформаційного запита ОСОБА_2 від 20 листопада 2017 № 01-04/838 та від 23 листопада 2017 № 01-04/857 належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача відповідно до вимог ч.3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» підлягає задоволенню.
Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону №2939-VI у відмові в задоволенні запиту на інформацію має бути зазначено: 1) прізвище, ім'я, по батькові та посаду особи, відповідальної за розгляд запиту розпорядником інформації; 2) дату відмови; 3) мотивовану підставу відмови; 4) порядок оскарження відмови; 5) підпис.
У листах від 12 грудня 2017 року № 01-01/737 та від 14 грудня 2017 року № 01-01/746 відповідачем не зазначено прядок оскарження відмови, а тому підлягають задоволенню позовні вимоги щодо визнання протиправними дії Комунального вищого навчального закладу «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпровської обласної ради щодо не зазначення у листах від 12 грудня 2017 року № 01-01/737 та від 14 грудня 2017 року № 01-01/746 порядку оскарження відмови ОСОБА_2 в задоволенні запитів на інформацію від 20 листопада 2017 № 01-04/838 та від 23 листопада 2017 № 01-04/857.
Щодо позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача в ненаданні публічної інформації по суті за запитом про надання публічної інформації від 20 листопада 2017 № 01-04/838 та від 23 листопада 2017 № 01-04/857 ОСОБА_2, суд не знайшов підстав для її задоволення, з огляду на наступне.
Так, у розумінні Кодексу адміністративного судочинства України бездіяльність суб'єкта владних повноважень це пасивна поведінка суб'єкта владних повноважень, яка може мати вплив на реалізацію прав, свобод, інтересів фізичної чи юридичної особи. Для визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною, особа, яка вважає, що її право порушене, повинна довести існування причинного зв'язку між такою протиправною бездіяльністю та її порушеним правом. Поряд з цим, бездіяльність суб'єкта владних повноважень може бути визнано протиправною адміністративним судом лише в тому випадку, якщо відповідач ухиляється від вчинення дій, які входять до кола його повноважень та за умови наявності правових підстав для вчинення таких дій. Таким чином, бездіяльність це завжди пасивна поведінка, тобто відсутність з боку суб'єкта владних повноважень будь-яких дій.
Оскільки відповідь у листах від 12 грудня 2017 року № 01-01/737 та від 14 грудня 2017 року № 01-01/746 все ж таки була надана відповідачем, то у суду відсутні правові підстави вважати такі дії відповідача бездіяльністю.
Щодо суті наданих відповідей, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Цим конституційним положенням відповідають приписи Цивільного кодексу України, якими встановлено, що фізична особа має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію (абзац перший частини першої статті 302).
Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про інформацію» кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 3 Закону № 2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується, в тому числі, доступом до засідань колегіальних суб'єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством.
Водночас, статтею 5 цього Закону встановлено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.
Частиною 1 статті 1 Закону № 2939-VI визначено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 12 Закону № 2939-VI передбачено, що суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
Статтею 13 цього Закону визначено, що розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються: 1) суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання; 2) юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; 3) особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб'єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов'язаної з виконанням їхніх обов'язків; 4) суб'єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.
До розпорядників інформації, зобов'язаних оприлюднювати та надавати за запитами інформацію, визначену в цій статті, у порядку, передбаченому цим Законом, прирівнюються суб'єкти господарювання, які володіють: 1) інформацією про стан довкілля; 2) інформацією про якість харчових продуктів і предметів побуту; 3) інформацією про аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров'ю та безпеці громадян; 4) іншою інформацією, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідною інформацією).
На розпорядників інформації, визначених у пунктах 2, 3, 4 частини першої та в частині другій цієї статті, вимоги цього Закону поширюються лише в частині оприлюднення та надання відповідної інформації за запитами.
Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.
За змістом статті 23 Закону № 2939-VI, рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.
Запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов'язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.
Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 24 Закону № 2939-VI, відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: 1) ненадання відповіді на запит; 2) ненадання інформації на запит; 3) безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; 4) неоприлюднення інформації відповідно до статті 15 цього Закону; 5) надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; 6) несвоєчасне надання інформації; 7) необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; 8) нездійснення реєстрації документів; 9) навмисне приховування або знищення інформації чи документів.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновків, що визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона по своїй суті є заздалегідь готовим зафіксованим на певному носії продуктом. Отримувати та/або створювати такий продукт може виключно суб'єкт владних повноважень у процесі здійснення ним своїх владних управлінських функцій. У подальшому володіти цим продуктом може будь-який розпорядник публічної інформації, навіть якщо він не є суб'єктом владних повноважень.
Незалежно від наявності у розпорядника інформації статусу суб'єкта владних повноважень, спори з приводу оскарження його рішень, дій чи бездіяльності є публічно-правовими і на них поширюється юрисдикція адміністративних судів, проте, за обов'язкової умови, що запитувана у нього інформація є публічною у розумінні Закону.
Таким чином, оскільки запитувана інформація стосується позивача, відповідач, будучи в силу вимог закону розпорядником запитуваної інформації, не надав відповідь на інформаційний запит позивача від 20 листопада 2017 № 01-04/838 та від 23 листопада 2017 № 01-04/857.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку щодо задоволення позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо відмови в наданні запитуваної публічної інформації на інформаційні запити від 20 листопада 2017 № 01-04/838 та від 23 листопада 2017 № 01-04/857 та зобов'язання Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради надати ОСОБА_2 відповідь на запити від 20 листопада 2017 № 01-04/838 та від 23 листопада 2017 № 01-04/857, в порядку встановленому чинним законодавством України.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України негайно також виконуються рішення суду, прийняті в адміністративних справах, визначених пунктами 1, 5 частини першої статті 263 цього Кодексу.
У зв'язку із тим, що предметом цієї справи є не бездіяльність розпорядника інформації щодо розгляду запиту на інформацію, що вимагає наявності абсолютної бездіяльності щодо розгляду запита, а письмова відмова в наданні публічної інформації, відсутні підстави для застосування особливостей, передбачених статтями 263 та 371 Кодексу адміністративного судочинства України, у тому числі щодо негайного виконання рішення, у зв'язку із чим клопотання про звернення рішення у цій справі до негайного виконання не підлягає задоволенню.
Щодо встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд вважає за необхідне зазначити про наступне.
Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з положеннями частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.
Щодо клопотання позивачів про постановлення окремої ухвали, слід зазначити наступне.
Згідно із ст.249 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Про вжиті заходи суд повідомляється не пізніше одного місяця після надходження окремої ухвали. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.
Вказана норма закону дає можливість суду відреагувати на деякі порушення закону, стосовно яких він не може самостійно вжити заходів для усунення цих порушень, причин та умов, що їм сприяли, для встановлення винних осіб та притягнення їх до юридичної відповідальності.
Окрема ухвала є реакцією на ті порушення, що не усуваються судовим рішенням, а також на причини й умови вчинення порушень для запобігання їх повторенню.
Більш того, суд звертає увагу позивача на те, що винесення окремої ухвали є правом суду, а не його обов'язком.
Таким чином, суд відмовляє в задоволенні клопотання позивачів про постановлення окремої ухвали, оскільки не вбачає беззаперечних та необхідних підстав для реалізації такого права суду.
Також, враховуючи викладене, суд не приймає до уваги посилання відповідача про необхідність винесення окремої ухвали на позивачів, у зв'язку з зловживанням позивачами своїми правами, з посиланням на те, що у провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебувають позовні заяви до одного і того ж відповідача і з аналогічних підстав за відсутності предмета позову (справи №№804/1215/18, 804/896/18, 804/1214/18, 804/1486/18, 804//1536/18, 804/1800/18, 804/1551/18, 804/1710/18, 804/1932/18, 804/1951/18, 804/1959/18, 804/1757/18, 804/1115/18, 804/1114/18, 804/2011/18, 804/1960/18, 804/2003/18, 804/2000/18, 804/652/18), оскільки дослідивши вказані відповідачем справи, суд зазначає, що спори у даних справах є подібними, що виникли у відносинах, що регулюються одними нормами права, при цьому вони мають різний предмет спору, різні обставини справи, за змістом різні запити та відповіді на них.
Керуючись ст. ст.2, 5, 139, 241-246 , Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради в частині не направлення інформаційного запита ОСОБА_2 від 20 листопада 2017 № 01-04/838 та від 23 листопада 2017 № 01-04/857 належному розпоряднику з одночасним повідомленням про це запитувача відповідно до вимог ч.3 ст. 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
Визнати протиправними дії Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради в частині відмови в наданні запитуваної публічної інформації на інформаційні запити ОСОБА_2 від 20 листопада 2017 № 01-04/838 та від 23 листопада 2017 № 01-04/857.
Визнати протиправними дії Комунального вищого навчального закладу «Дніпровський базовий медичний коледж» Дніпровської обласної ради щодо не зазначення у листах від 12 грудня 2017 року № 01-01/737 та від 14 грудня 2017 року № 01-01/746 порядку оскарження відмови ОСОБА_2 в задоволенні запитів на інформацію від 20 листопада 2017 № 01-04/838 та від 23 листопада 2017 № 01-04/857.
Зобов'язати Комунальний вищий навчальний заклад "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради надати ОСОБА_2 відповідь на запити від 20 листопада 2017 № 01-04/838 та від 23 листопада 2017 № 01-04/857, в порядку встановленому чинним законодавством України, із урахуванням висновків суду.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова