19 лютого 2018 р. справа № 804/528/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Павловський Д.П., одноособово розглянувши у місті Дніпрі в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
15 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку з 23.04.2014 раніше призначеної пенсії та виплаті йому пенсії, виходячи з 80 % грошового забезпечення з урахуванням матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, а також одноразової грошової допомоги при звільнені, які він отримував на протязі 2012-2014 років, тобто на протязі 24 місяців до звільнення з органів внутрішніх справ - з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 23.04.2014 року перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 та виплатити йому пенсію, виходячи з 80 % грошового забезпечення з урахуванням матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, а також одноразової грошової допомоги при звільнені, які він отримував на протязі 2012-2014 років, тобто на протязі 24 місяців до звільнення з органів внутрішніх справ - з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 22.04.2014 № 92 о/с його було звільнено у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «б» (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, та з 23.04.2014 року ОСОБА_1 була призначена пенсія по лінії МВС України, у відповідності до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у розмірі 80 % грошового забезпечення. 28.12.2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просив у відповідності до вимог статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» здійснити з 23.04.2014 року перерахунок раніше призначеної пенсії, та виплатити пенсію, виходячи з 80 % грошового забезпечення з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, а також, одноразової грошової допомоги при звільнені, які позивач отримував на протязі 2012-2014 років, тобто, на протязі 24 місяців до звільнення з органів внутрішніх справ, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Проте, у задоволені зазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було відмовлено, про що 12.01.2018 року ОСОБА_1 отримав лист від 11.01.2018 № 385/03/03, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області посилається на те, що матеріальні допомоги на оздоровлення та на вирішення соціально-побутових питань, а також, одноразова грошова допомога при звільненні не носять постійного характеру, та не належать до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія, для включення їх до складу грошового забезпечення, тому, підстави для перерахунку пенсії відсутні. Позивач не погоджується із вищезазначеною позицією відповідача, зазначає, що ліквідаційною комісією Головного управління МВС України в Дніпропетровській області йому було видано довідки від 26.12.2017 за № 19/2075 та № 19/2076, в яких зазначено, що позивач отримував на протязі 2012-2014 років матеріальні допомоги на оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань, а також, одноразову грошову допомогу при звільненні, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що свідчать про те, що між ОСОБА_1 та ліквідаційною комісією Головного управління МВС України в Дніпропетровській області не має спору щодо визначення складових грошового забезпечення, з яких беруться відомості щодо розрахунку пенсії. Отже, враховуючи, що між позивачем та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є спір про перерахунок ОСОБА_1 раніше призначеної пенсії, у відповідності до вимог статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивач вважає дії відповідача такими, що суперечать вимогам діючого законодавства, тому, просить суд визнати протиправними дії та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 23.04.2014 року перерахунок раніше призначеної пенсії та виплатити пенсію, виходячи з 80 % грошового забезпечення з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, а також одноразової грошової допомоги при звільнені, які позивач отримував на протязі 2012-2014 років, тобто на протязі 24 місяців до звільнення з органів внутрішніх справ, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.01.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі, та відповідно до частини 1 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.
Частиною 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.
У встановлений ухвалою суду від 19.01.2018 року строк, а саме, 15.02.2018 року відповідачем подано письмовий відзив на позов, в якому Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заперечує проти позову у повному обсязі, та зазначає, що ОСОБА_1 з 23 квітня 2014 року перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» № 2262-ХІІ від 09 квітня 1992 року (далі - Закон № 2262-ХІІ). Відповідно до положень Закону № 2262-ХІІ, єдиний підхід законодавця до визначення видів грошового забезпечення військовослужбовців, які враховуються як при призначенні пенсій (стаття 43), так і при перерахунку раніше призначених пенсій (стаття 63). Види грошового забезпечення для обчислення та перерахунку пенсій військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом №2262-ХІІ визначає виключно Верховна Рада України шляхом прийняття законів, а Кабінет Міністрів України вживає заходів щодо забезпечення права осіб на пенсійне забезпечення, керуючись Конституцією та законами України. Рішенням Конституційного Суду України від 13.05.2015 року № 4-рп/2015 встановлено вичерпність переліку, встановленого частиною 3 статті 63 Закону № 2262-ХІІ щодо нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, який включає надбавки, доплати, підвищення, тоді як такі виплати як «допомога» не включені до переліку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та не можуть бути складовими грошового забезпечення в розумінні положень частини 3 статті 43 Закону № 2262-ХІІ. Відповідач наголошує, що згідно із довідкою № 19/2075 від 26.12.2017, позивачу була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні лише у червні 2014 року, що не узгоджується із пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей», враховуючи, що позивач був звільнений зі служби 22 квітня 2014 року. А також, відповідач зазначає, що відповідно до довідки № 19/2076 від 26.12.2017 року, позивачу були нараховані матеріальні допомоги на оздоровлення, зокрема, у січні 2012 року та квітні 2014 року, які також не підпадають під періоди 24 останніх календарних місяців служби підряд перед звільненням. Враховуючи вищевикладене, відповідач вважає, що грошова допомога на оздоровлення, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, одноразова грошова допомога при звільненні не носять постійного характеру і не є щомісячними, тому, вони не включені до складу грошового забезпечення з якого обчислюється розмір пенсії, визначеного статтею 43 Закону № 2262-ХІІ, та як наслідок для врахування їх при обчисленні пенсії немає законних підстав, у зв'язку із цим, відповідач вважає позовні вимоги необгрунтованими, а дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови позивачу у перерахунку раніше призначеної пенсії, виходячи з грошового забезпечення з урахуванням грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні правомірними, оскільки відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.
Згідно із частиною 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Керуючись приписами статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалив розглянути адміністративну справу без повідомлення учасників справи, у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у письмовому відзиві на позов, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об'єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Згідно із частиною 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Судом досліджено письмові докази, наявні в матеріалах справи, а саме: витяг з наказу ГУМВС України в Дніпропетровській області від 22.04.2014 № 92 о/с «По особовому складу»; копія паспорта ОСОБА_1; копія пенсійного посвідчення НОМЕР_2; довідка заступника голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 26.12.2017 № 19/2075; довідка заступника голови ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 26.12.2017 № 19/2076; довідка члена ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 28.12.2017 № 19/2096; копія заяви ОСОБА_1 від 28.12.2017 вх. № 15020/40-17; копія листа Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 11.01.2018 №385/03/03 «Про надання відповіді»; копія Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Так, судом встановлено, що наказом Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 22.04.2014 № 92 о/с «По особовому складу», згідно з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановленням на військовий облік) за п. 64 «б» (через хворобу) полковника міліції ОСОБА_1 (С-615874) заступника начальника відділу кримінальної міліції у справах дітей ГУМВС, з 22 квітня 2014 року. Підстава: свідоцтво про хворобу від 15 квітня 2014 року № 205, видане військово-лікарською комісією ГУМВС. Вислуга років на день звільнення складає: 25 років 04 місяці 10 днів, у пільговому обчисленні: 33 роки 07 місяців 07 днів. Встановлено преміювання за квітень 2014 року у розмірі 124 %. Невикористана частина відпустки за 2014 рік становить 0,7 доби; підстава: наказ МВС України від 18 квітня 2014 року № 662 о/с.
З матеріалів справи вбачається, що з 23.04.2014 року позивачу призначена пенсія відповідно до пункту «а» статті 13 вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», за 33 роки вислуги у розмірі 80 % від грошового забезпечення, яке береться для обчислення.
Матеріалами справи підтверджується, що 28.12.2017 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в який просив у відповідності з вимогами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», здійснити з 23.04.2014 року перерахунок раніше призначеної пенсії та виплатити пенсію, виходячи з 80% грошового забезпечення, з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, а також, одноразової грошової допомоги при звільнені, які позивач отримував на протязі 2012-2014 років, тобто, на протязі 24 місяців до звільнення з органів внутрішніх справ, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
До заяви позивачем було подано довідку ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 26.12.2017 за № 19/2075, в якій зазначено, що ОСОБА_1 у червні 2014 року була нарахована та виплачена одноразова грошова допомога при звільненні у сумі 116277,00 грн., а також, довідка ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області від 26.12.2017 за № 19/2076, в якій зазначено, що ОСОБА_1 за період з 01.01.2012 року по 22.04.2014 року була нарахована та виплачена матеріальна допомога в сумі 36943,49 грн., а саме: січень 2012 року - 9135,96 грн. матеріальна допомога на оздоровлення; червень 2012 року - 9135,96 грн. матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань; лютий 2013 року - 9369,41 грн. матеріальна допомога на оздоровлення; квітень 2014 року - 9302,16 грн. матеріальна допомога на оздоровлення. Єдиний податок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування нараховано та сплачено з суми 36943,49 грн. (утримано 2,6% - 960,53 грн., нарахована 34,7 % - 12819,40 грн.) в межах максимального розміру грошового забезпечення, з якого утримувались внески, згідно Закону України від 08.07.2010 року № 2464- VI (в редакції від 13.03.2015 року).
Судом встановлено, що у задоволені вимог заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області позивачу було відмовлено, про що у листі від 11.01.2018 № 385/03/03 відповідачем зазначено, що оскільки матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань та грошова допомога на оздоровлення, а також одноразова грошова допомога при звільненні не носять постійного характеру, та не належать до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з яких обчислюється пенсія, для включення їх до складу грошового забезпечення, підстави щодо перерахунку пенсії - відсутні.
Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, судом встановлено, що між ОСОБА_1 та Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області існує спір про перерахунок позивачу раніше призначеної пенсії, у відповідності до вимог статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Так, відповідно до підпункту 5 пункту 4 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2, зареєстрованого Міністерством юстиції України 15.01.2015 № 40/26485, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно із частиною 3 статті 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 7 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» встановлено, що пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ (працівників міліції) та членів їх сімей на час звільнення позивача зі служби визначались Законом України «Про міліцію» від 20.12.1990 (зі змінами). 06.11.2015 року згідно пункту 5 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 Закон України «Про міліцію» втратив чинність.
Частиною 1 статті 18 Закону України «Про міліцію» було встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пунктів 10, 12 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 № 114 (зі змінами), особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством. Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням. Особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про міліцію» було встановлено, що форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.
Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу» (далі - Постанова КМУ № 1294-2007) упорядковано структуру та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ та затверджено схеми посадових окладів і додаткових видів грошового-забезпечення за категоріями осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (пункт 3 цієї постанови).
Підпунктом 3 пункту 5 Постанови КМУ № 1294-2007 передбачено право керівників державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання надавати особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та допомогу для оздоровлення у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
01.01.2008 набрала чинності Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, яка затверджена наказом МВС України від 31.12.2007 № 499, зареєстрованого Міністерством юстиції України 12.03.2008 за № 205/14896 (далі - Інструкція).
Інструкція була прийнята на виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2007 року № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу».
Пунктом 3 наказу МВС України від 31.12.2007 № 499 встановлено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
У розділі II «Грошове забезпечення» Інструкції міститься пункт 2.16. «Матеріальна допомога», у якому в підпункті 2.16.1. зазначено, що особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надається матеріальна допомога у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення на день виплати, та один раз на рік - допомога для оздоровлення в розмірі, що не перевищує місячного грошового забезпечення.
Також, у підпункті 2.16.4. зазначено, що фактичні витрати на матеріальну допомогу відповідно до вимог бюджетного законодавства проводяться тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення.
Слід зазначити, що у відповідності до частини 1 статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», враховуючи, що позивач був звільнений з органів внутрішніх справ через хворобу з правом на пенсію, йому було виплачено одноразову грошову допомогу при звільнені у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що підтверджується довідкою, наявною в матеріалах справи.
Згідно із пунктом 14 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей», одноразова грошова допомога при звільнені виплачується, зокрема Міністерством внутрішніх справ України за рахунок коштів, виділених у державному бюджеті для їх утримання.
Також, слід зазначити, що за інформацією ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області фактичні витрати на матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та матеріальну допомогу на оздоровлення, а також на одноразову допомогу при звільнені проводились у 2012-2014 роках відповідно до вимог бюджетного законодавства тільки в межах затвердженого кошторисом фонду грошового забезпечення за кодом економічної класифікації видатків бюджету 2112, що підтверджується довідкою, наявною в матеріалах справи.
Аналіз вищезазначених норм права дає підстави вважати, що матеріальна допомога на оздоровлення та матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, а також, одноразова допомога при звільнені, які були виплачені позивачу під час служби в органах внутрішніх справ, та з яких сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, відносяться до складу грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, з якого обчислюється пенсія.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 10.03.2015 року у справі № 21-70а15 (Єдиний державний реєстр судових рішень № 43310877).
Також, слід зазначити, що норми Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та норми Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їх сімей» не містять заперечень щодо включення особам рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ для розрахунку пенсії отриманих ними під час служби сум матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, а також, суми одноразової грошової допомоги при звільнені.
Статтею 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» встановлено, що перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв'язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.
Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.
Перерахунок пенсій особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ України (міліції), які мають право на пенсійне забезпечення або одержують пенсію на умовах цього Закону, здійснюється з урахуванням видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством для поліцейських.
Враховуючи, що згідно інформації ліквідаційної комісії Головного управління МВС України в Дніпропетровській області на протязі 2012-2014 років, тобто, на протязі 24 місяців до звільнення з органів внутрішніх справ позивач отримував матеріальні допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, а також, отримав одноразову грошову допомогу при звільнені з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, отже, з урахуванням вищевказаних вимог діючого законодавства та правової позиції Верховного Суду України, суд вважає визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку з 23.04.2014 раніше призначеної пенсії та виплаті йому пенсії, виходячи з 80 % грошового забезпечення з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, а також одноразової грошової допомоги при звільнені, які він отримував на протязі 2012-2014 років, тобто на протязі 24 місяців до звільнення з органів внутрішніх справ, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Право на виплати зі сфери соціального забезпечення було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції вперше у рішенні від 16 грудня 1974 року у справі «Міллер проти Австрії», де Суд встановив принцип, згідно з яким обов'язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні «Гайгузус проти Австрії» від 16 вересня 1996 року, якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.
Відповідно до правової позиції Європейського суду у справі «Кечко проти України» (рішення від 08 листопада 2005 року), в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними. Тобто органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Слід зазначити, що Конституційний Суд України в Рішенні від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 ) у справі за конституційним поданням Міністерства внутрішніх справ України щодо офіційного тлумачення положень статті 5 Закону України "Про статус ветеранів військової служби і ветеранів органів внутрішніх справ та їх соціальний захист" (справа про ветеранів органів внутрішніх справ) прямо зазначив, що служба в органах внутрішніх справ має ряд специфічних властивостей, що повинно компенсуватись наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексом організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби в органах внутрішніх справ, так і після звільнення у запас або у відставку.
Отже, з метою захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити з 23.04.2014 року перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 та виплатити йому пенсію, виходячи з 80 % грошового забезпечення з урахуванням матеріальних допомог для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, а також одноразової грошової допомоги при звільнені, які він отримував на протязі 2012-2014 років, тобто на протязі 24 місяців до звільнення з органів внутрішніх справ, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із частинами 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до частини 3 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для повного встановлення обставин справи щодо ухвалення законного судового рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду у розмірі 704,80 грн., що документально підтверджується оригіналом квитанції № 14872625 від 15.01.2018 року, яка наявна в матеріалах справи.
Отже, судовий збір у сумі 704,80 грн. підлягає поверненню позивачу.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 9, 72 - 77, 90, 139, 246 - 247, 249, 255, 263, 295, 297Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26; код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку з 23.04.2014 раніше призначеної пенсії та виплаті пенсії, виходячи з 80 % грошового забезпечення з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, а також одноразової грошової допомоги при звільнені, які він отримував на протязі 2012-2014 років, тобто на протязі 24 місяців до звільнення з органів внутрішніх справ - з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26; код ЄДРПОУ 21910427) здійснити з 23.04.2014 року перерахунок раніше призначеної пенсії ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) та виплатити пенсію, виходячи з 80 % грошового забезпечення з урахуванням матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та на оздоровлення, а також одноразової грошової допомоги при звільнені, які він отримував на протязі 2012-2014 років, тобто на протязі 24 місяців до звільнення з органів внутрішніх справ, з яких було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (місцезнаходження: 49094, Дніпропетровська область, місто Дніпро, вулиця Набережна Перемоги, будинок 26; код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору у розмірі 704,80 грн. (сiмсот чотири гривнi 80 копiйок).
Копію рішення направити всім сторонам по справі.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 цього Кодексу, безпосередньо до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд, відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.П. Павловський