26 квітня 2018 року ЛуцькСправа № 803/15/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Валюха В.М.,
за участю секретаря судового засідання Литвиненко І.П.,
представника позивача Таргонія П.В.,
представника відповідача Копка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Державне підприємство «Нововолинський ремонтно-механічний завод» (далі - ДП «Нововолинський РМЗ», позивач) звернулося з позовом до Головного управління ДФС у Волинській області (далі - ГУ ДФС у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.12.2017 № 0339431308, № 0339481308.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Нововолинський РМЗ» податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, про що складено акт від 24.11.2017 № 14709/14-01/00179000.
Перевіркою, зокрема, встановлено, що в порушення підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу (далі - ПК України) ДП «Нововолинський РМЗ» не перерахувало податку на доходи фізичних осіб (далі - ПДФО) станом на 01.01.2017 в сумі 2204381,14 грн., в порушення підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України позивачем не сплачено (не перераховано) до бюджету у встановлені ПК України терміни нарахований за період, що перевірявся, ПДФО на загальну суму 1546840,14 грн. (в тому числі: за 2014 рік у сумі 386201,14 грн., за 2015 рік в сумі 480792,89 грн., за 2016 рік в сумі 679846,11 грн.), та в порушення підпунктів 1.4, 1.6 пункту 16.1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України позивачем не сплачено (не перераховано) до бюджету у встановлені ПК України терміни (своєчасно не перераховувало до бюджету) військовий збір за період, що перевірявся, на загальну суму 26362,12 грн. (в тому числі: за 2014 рік у сумі 4768,28 грн., за 2015 рік в сумі 21593,84 грн.).
14.12.2017, на підставі акту перевірки від 24.11.2017 № 14709/14-01/00179000, ГУ ДФС у Волинській області прийняті податкові повідомлення-рішення: № 0339431308, яким ДП «Нововолинський РМЗ» визначено суму грошового зобов'язання з ПДФО в розмірі 3151821,61 грн. (в тому числі: за податковим зобов'язанням - 2204381,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 938908,35 грн., за пенею - 8532,12 грн.), та № 0339481308, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по військовому збору в розмірі 19797,67 грн. (в тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 19447,64 грн., за пенею - 350,03 грн.).
Позивач не погоджується із висновками акту перевірки від 24.11.2017 № 14709/14-01/00179000 та прийнятими на його підставі податковими повідомленнями-рішеннями від 14.12.2017 № 0339431308, № 0339481308, з огляду на таке.
Так, зокрема, позивач як податковий агент самостійно визначив у податковій звітності (№ 1ДФ) податкові зобов'язання з ПДФО, які є узгодженими, тому у контролюючого органу були відсутні підстави для самостійного визначення податковому агенту грошового зобов'язання з ПДФО за основним платежем. Крім того, відповідач визначив суму грошового зобов'язання з ПДФО в розмірі 2204381,14 грн., у т. ч. суму 1082993,85 грн. поза межами 1095 днів, що є порушенням статті 102 ПК України.
Позивач також вказує, що відповідач безпідставно застосував штрафні санкції на підставі статті 127 ПК України, оскільки у випадку нарахування та несвоєчасної сплати узгодженої суми грошового зобов'язання платник притягується до відповідальності відповідно до статті 126 вказаного Кодексу. Крім того, за наслідками однієї податкової перевірки неможливе застосування на підставі статті 127 ПК України одночасно штрафних санкцій в розмірі 25, 50 та 75 відсотків від суми податку.
Позивач просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Волинській області від 14.12.2017 № 0339431308, № 0339481308.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 09.01.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за цим позовом, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження (а. с. 1).
В поданому до суду відзиві на позовну заяву від 22.01.2018 (а. с. 118-119) представник відповідача Копко О.В. позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у зв'язку із виявленням під час перевірки податкових правопорушень, які зазначені в акті перевірки від 24.11.2017 № 14709/14-01/00179000. Крім того, оскільки виплата доходу передувала сплаті ПДФО, тому позивача як податкового агента правомірно притягнуто до відповідальності за статтею 127 ПК України.
26.01.2018 на адресу суду від ДП «Нововолинський РМЗ» надійшла відповідь на відзив від 25.01.2018 № 14/034 (а. с. 122-126) та 09.02.2018 від представника відповідача надійшли заперечення (а. с. 139), у яких сторони підтвердили власну правову позицію у справі, не погодившись із позицією протилежної сторони.
В судових засіданнях, проведених у даній справі, представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у заявах по суті справи, та просить його задовольнити.
Представник відповідача у тих же судових засіданнях позов не визнав з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та запереченнях, та просить відмовити у його задоволенні.
Заслухавши вступне слово учасників справи, дослідивши письмові докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позов належить задовольнити частково з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ГУ ДФС у Волинській області була проведена документальна планова виїзна перевірка ДП «Нововолинський РМЗ» податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, про що складено акт від 24.11.2017 № 14709/14-01/00179000, який підписаний представниками платника податків із запереченнями (а. с. 16-43).
Як вбачається із пункту 3.2.2 акту перевірки від 24.11.2017 № 14709/14-01/00179000, згідно з даними Головної книги встановлено, що за період з 01.01.2014 по 31.12.2016 нараховано ПДФО 1613636,22 грн., перераховано згідно з платіжними дорученнями 347183,58 грн. Сальдо на 31.12.2016 становить КТ 641 - 2271177,22 грн. (з урахуванням сальдо на 01.01.2014 Кт641 - 1004724,58 грн.).
Перевіркою дотримання встановлених термінів сплати (перерахування) до бюджету ПДФО встановлені випадки, коли ДП «Нововолинський РМЗ» в порушення підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України при нарахуванні (виплаті) протягом IV кв. 2014 - IV кв. 2016 років оподатковуваних доходів платникам податку не перераховувало до бюджету у встановлені ПК України терміни (своєчасно не перераховувало до бюджету) ПДФО на загальну суму 1546840,14 грн. (в тому числі: за 2014 рік у сумі 386201,14 грн., за 2015 рік в сумі 480792,89 грн., за 2016 рік в сумі -679846,11 грн.).
ДП «Нововолинський РМЗ» при виплаті працівникам доходів у вигляді заробітної плати не сплачувався до бюджету ПДФО у строки, встановлені відповідно до статті 168 ПК України.
Отже, перевіркою встановлено неперерахування ПДФО станом на 01.01.2017 в сумі 2271177,22 грн., в тому числі: 1082993,85 грн., по якому минув термін позовної давності 1095 днів згідно зі статтею 102 ПК України. Враховуючи сальдо несплаченого ПДФО станом на 01.01.2014 в сумі 1004724,58 грн., як частково погашена в періоді, що перевірявся в сумі 347123,58 грн., нарахованого за період 2014-2016 р.р. та не сплаченого до бюджету в сумі 1613636,22 грн. ПДФО, та те, що термін нарахування ПДФО за грудень 2016 року в сумі 66796,08 грн. припадає на 30.01.2017, сума не перерахованого ПДФО на кінець періоду, що перевіряється, становить 2204381,14 грн.
Крім того, у пункті 3.2.5 акту перевірки від 24.11.2017 № 14709/14-01/00179000 вказано, що перевіркою своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум військового збору встановлено порушення підпунктів 1.4, 1.6 пункту 16.1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України, у результаті чого не сплачено (не перераховано) до бюджету у встановлені ПК України терміни (своєчасно не перераховувало до бюджету) військовий збір за період, що перевірявся, на загальну суму 26362,12 грн. (в т. ч.: за 2014 рік у сумі 4768,28 грн., за 2015 рік в сумі 21593,84 грн.).
Таким чином, перевіркою встановлено, що в порушення підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України ДП «Нововолинський РМЗ» не перерахувало ПДФО станом на 01.01.2017 в сумі 2204381,14 грн., в порушення підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України позивачем не сплачено (не перераховано) до бюджету у встановлені ПК України терміни нарахований за період, що перевірявся, ПДФО на загальну суму 1546840,14 грн. (в тому числі: за 2014 рік у сумі 386201,14 грн., за 2015 рік в сумі 480792,89 грн., за 2016 рік в сумі 679846,11 грн.), та в порушення підпунктів 1.4, 1.6 пункту 16.1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, підпункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 та підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 розділу IV ПК України позивачем не сплачено (не перераховано) до бюджету у встановлені ПК України терміни (своєчасно не перераховувано до бюджету) військовий збір за період, що перевірявся, на загальну суму 26362,12 грн. (в тому числі: за 2014 рік у сумі 4768,28 грн., за 2015 рік в сумі 21593,84 грн.) (розділ IV «Висновок» акту перевірки від 24.11.2017 № 14709/14-01/00179000).
Листом від 12.12.2017 № 12915/10/03-20-13-08-11 ГУ ДФС у Волинській області повідомило про відхилення заперечення ДП «Нововолинський РМЗ» від 29.11.2017 № 14/561 на акт перевірки (а. с. 53-60).
14.12.2017, на підставі акту перевірки від 24.11.2017 № 14709/14-01/00179000, ГУ ДФС у Волинській області прийняло такі податкові повідомлення-рішення:
- № 0339431308, яким ДП «Нововолинський РМЗ» визначено суму грошового зобов'язання з ПДФО в розмірі 3151821,61 грн. (в тому числі: за податковим зобов'язанням - 2204381,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 938908,35 грн., за пенею - 8532,12 грн.) (а. с. 13);
- № 0339481308, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання по військовому збору в розмірі 19797,67 грн. (в тому числі: за штрафними (фінансовими) санкціями - 19447,64 грн., за пенею - 350,03 грн.) (а. с. 14).
Пунктом 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Згідно із пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На думку суду, відповідач не довів правомірності оскаржуваних в даній адміністративній справі податкових повідомлень-рішень від 14.12.2017 № 0339431308 в частині визначення суми грошового зобов'язання з ПДФО за податковим зобов'язанням в розмірі 2204381,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 302997,21 грн., та від 14.12.2017 № 0339481308 в частині визначення суми грошового зобов'язання по військовому збору за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12857,11 грн., з огляду на таке.
Згідно із підпунктом 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, інвестор (оператор) за угодою про розподіл продукції, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.
За правилами підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платником ПДФО є податковий агент.
Пунктом 168.1 статті 168 ПК України урегульовано порядок оподаткування доходів, нарахованих (виплачених, наданих) платнику податку податковим агентом.
Так, зокрема, згідно із підпунктами 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.
Підпунктом 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України визначено, що якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України податковий агент зобов'язаний сплатити суму податкового зобов'язання (суму нарахованого (утриманого) податку), самостійно визначеного ним з доходу, що виплачується на користь платника податку - фізичної особи та за рахунок такої виплати, у строки, передбачені цим Кодексом.
За приписами підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.
Таким чином, на податкового агента покладаються обов'язки з нарахування, утримання та сплати ПДФО до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, а також з ведення податкового обліку, подачі податкової звітності контролюючим органам, за невиконання яких податкові агенти притягуються до відповідальності.
За правилами пункту 46.1 статті 46 ПК України податкова декларація, розрахунок, звіт (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання або відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника податку від обов'язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Як передбачено пунктом 51.1 статті 51 ПК України, платники податків, в тому числі податкові агенти, зобов'язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків.
Згідно із підпунктом «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається. У разі якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати (перераховувати) податок до бюджету, податковий розрахунок у вигляді окремого витягу за такий підрозділ подає юридична особа до контролюючого органу за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до контролюючого органу за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу в установленому порядку.
Відповідно до пунктів 1.2, 2.1, 2.2 Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 13.01.2015 № 4 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556), податковий розрахунок - документ, який свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку. На підставі відомостей щодо сум утриманого та/або сплаченого податку, які зазначаються у податковому розрахунку, нарахування податкового зобов'язання не проводиться. Податковий розрахунок подається окремо за кожний квартал (податковий період) протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу. Окремий податковий розрахунок за календарний рік не подається. Якщо останній день строку подання податкового розрахунку припадає на вихідний або святковий день, останнім днем строку вважається операційний (банківський) день, що настає за вихідним або святковим днем. Граничні строки подання податкового розрахунку можуть бути збільшені за правилами та на підставах, які передбачені Кодексом. Податковий розрахунок подається незалежно від того, виплачує чи не виплачує доходи платникам податку податковий агент протягом звітного періоду.
Пунктом 54.2 статті 54 ПК України визначено, що грошове зобов'язання щодо суми податкових зобов'язань з податку, що підлягає утриманню та сплаті (перерахуванню) до бюджету в разі нарахування/виплати доходу на користь платника податку - фізичної особи, вважається узгодженим податковим агентом або платником податку, який отримує доходи не від податкового агента, в момент виникнення податкового зобов'язання, який визначається за календарною датою, встановленою розділом IV цього Кодексу для граничного строку сплати податку до відповідного бюджету.
Згідно із підпунктом 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом.
За приписами пункту 58.1 статті 58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.
Системний аналіз вказаних правових норм дає підстави дійти правового висновку про те, що контролюючий орган вправі визначити у податковому повідомленні-рішенні суму основного грошового зобов'язання з ПДФО лише у випадку, коли податковий агент порушив правила нарахування та декларування податку (тобто, не нарахував або занизив у податковому розрахунку суми ПДФО). У випадку повного та достовірного нарахування та декларування податковим агентом сум ПДФО у податковому розрахунку контролюючий орган не вправі самостійно визначати такому платнику суму основного зобов'язання з ПДФО.
Правова позиція щодо безпідставності визначення контролюючим органом суми основного грошового зобов'язання з ПДФО у випадку самостійного нарахування та декларування податковим агентом грошового зобов'язання з ПДФО висловлена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 у справі № 813/5787/15 (№ К/9901/1757/17) та в силу приписів частини п'ятої статті 242 КАС України враховується при вирішенні цієї справи.
Як вбачається із матеріалів справи, ДП «Нововолинський РМЗ» протягом періоду, що підлягав перевірці (січень 2014 - грудень 2016 року), щоквартально подавало податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за формою № 1ДФ, у якій декларувало суми нарахованого та виплаченого доходу, суми утриманого податку (а. с. 62-110). При цьому, актом перевірки від 24.11.2017 № 14709/14-01/00179000 порушень щодо достовірності та повноти декларування сум ПДФО не було виявлено, а встановлено факт несплати ПДФО у строки, встановлені ПК України.
Отже, з урахуванням наведеної вище правової позиції, суд погоджується з доводами позивача про безпідставність визначення відповідачем у податковому повідомленні-рішенні від 14.12.2017 № 0339431308 суми грошового зобов'язання з ПДФО за основним платежем в розмірі 2204381,14 грн. з огляду на самостійне декларування позивачем вказаних сум у податковій звітності.
Крім того, згідно із пунктом 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.
Відтак, суд також погоджується із доводами позивача про те, що при визначенні у податковому повідомленні-рішенні від 14.12.2017 № 0339431308 суми грошового зобов'язання з ПДФО за основним платежем відповідачем не були дотримані обмеження щодо строків давності, передбачені пунктом 102.1 статті 102 ПК України.
Суд, надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню від 14.12.2017 № 0339431308 в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 938908,35 грн., враховує наступне.
Згідно із пунктом 127.1 статті 127 ПК України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії, вчинені повторно протягом 1095 днів, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.
Відповідно до пунктів 126.1, 126.2 статті 126 ПК України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу. У разі порушення платником податків строку сплати до бюджету узгодженого грошового зобов'язання, передбаченого абзацом другим підпункту 222.1.2 пункту 222.1 статті 222 цього Кодексу, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 20 відсотків суми такого грошового зобов'язання.
Суд не бере до уваги доводи позивача про безпідставність застосування до нього штрафу на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України та можливість притягнення його до відповідальності лише за статтею 126 ПК України, з огляду на таке.
Положення статті 126 ПК України щодо застосування штрафної санкції застосовується у випадку, коли має місце несвоєчасність сплати платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання, при цьому, розмір такої санкції прямо залежить від часу затримки такої сплати. Тобто, у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, передбачених ПК України, такий платник податків притягується до відповідальності відповідно до статті 126 ПК.
Положення статті 127 ПК України встановлюється як міра відповідальності, яка покладається на платника податків, в тому числі і на податкового агента, саме за несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при чому відповідність розміру штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не з часу затримки такої несплати, як передбачено статтею 126 ПК України, а з кількості разів допущених таких порушень протягом певного періоду часу. Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.
Вказана правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 10.11.2015 у справі № 21-2919а15.
Разом з тим, як вбачається із пункту 3.2.1 акту перевірки від 24.11.2017 № 14709/14-01/00179000 та не заперечується представником позивача, ДП «Нововолинський РМЗ» при виплаті працівникам доходів у вигляді заробітної плати не сплачував до бюджету ПДФО.
Отже, оскільки у даній справі встановлено, що виплата доходу передувала сплаті ПДФО, тому позивач несе відповідальність в порядку пункту 127.1 статті 127 ПК України.
Проте, суд не погоджується із розміром накладеного на позивача штрафу згідно з оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2017 № 0339431308.
На думку суду, податкового агента можна притягнути до відповідальності, передбаченої пунктом 127.1 статті 127 ПК України, у вигляді штрафу в розмірі відповідно 50 та 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету, лише у тому випадку, якщо протягом 1095 днів податковий агент повторно вчинив дії, передбачені абзацом першим цього пункту, будучи притягнутим за такі дії до відповідальності; штрафні санкції у розмірі 25, 50 та 75 відсотків суми податку неможливо застосувати одночасно за наслідками однієї податкової перевірки.
Як встановлено судом, позивач до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.12.2017 № 0339431308 був притягнутий до відповідальності у вигляді накладення штрафних санкцій на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України згідно із податковим повідомленням-рішенням від 23.07.2014 року № 0008661700 (а. с. 143), з розрахунку до якого вбачається застосування до позивача штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету (а. с. 177-178). Відтак, у відповідача були відсутні правові підстави накладати за оскаржуваним у даній справі податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2017 № 0339431308 штраф у розмірі 75 відсотків.
Згідно із розрахунком штрафних санкцій, до позивача застосовано штраф в загальній сумі 938908,35 грн. за період з жовтня 2014 року по листопад 2016 року, при цьому, за жовтень 2014 року штраф становить 9360,01 грн., виходячи з 25 відсотків суми податку, за листопад 2014 року - 20556,71 грн., виходячи з 50 відсотків суми податку, тоді як за наступні періоди (грудень 2014 року - грудень 2016 року) штраф застосовувався, виходячи з його розміру 75 відсотків суми податку (а. с. 45-48).
На думку суду, відповідач правомірно на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України застосував штраф за жовтень 2014 року в сумі 9360,01 грн., виходячи з 25 відсотків суми податку (при цьому, суд не наділений повноваженнями скасовувати податкове повідомлення-рішення у випадку застосування штрафу у нижчому, ніж визначено законодавством, розмірі, та визначати більший розмір штрафу), та за листопад 2014 року в сумі 20556,71 грн., виходячи з 50 відсотків суми податку. Разом з тим, у наступні періоди (грудень 2014 року - грудень 2016 року) штраф повинен був застосовуватися, виходячи з його розміру у 50 відсотків суми податку, а не 75 відсотків.
Враховуючи, що за період з грудня 2014 року по грудень 2016 року відповідач застосував штраф у загальному розмірі 908991,63 грн. (938908,35 грн. - 9360,01 грн. - 20556,71 грн. = 908991,63 грн.), виходячи із його розміру 75 відсотків, при цьому, на думку суду, розмір штрафу повинен становити 50 відсотків суми податку, тому за вказаний період до позивача підлягав до застосування штраф у загальному розмірі 605994,42 грн.
Відтак, штрафні санкції у розмірі 302997,21 грн. (908991,63 грн. - 605994,42 грн. = 302997,21 грн.) до позивача згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2017 № 0339431308 застосовані неправомірно.
Крім того, виходячи із правової позиції щодо розміру штрафної санкції, яка підлягає застосуванню на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України, суд також надає правову оцінку податковому повідомленню-рішенню від 14.12.2017 № 0339481308 в частині застосування штрафних санкцій в сумі 19447,64 грн. за неперерахування (несвоєчасне перерахування) військового збору.
Як встановлено судом, позивач до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 14.12.2017 № 0339481308 не був притягнутий до відповідальності у вигляді накладення штрафних санкцій на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України за порушення правил сплати військового збору. Отже, у відповідача були відсутні правові підстави накладати за оскаржуваним у даній справі податковим повідомленням-рішенням штраф у розмірі 50 та 75 відсотків.
Згідно із розрахунком штрафних санкцій, до позивача застосовано штраф в загальній сумі 19447,64 грн. за період з грудня 2014 року по вересень 2015 року, при цьому, за перший випадок порушення сплати військового збору у грудні 2014 року штраф становить 136,00 грн., виходячи з 25 відсотків суми збору, за другий випадок у грудні 2014 року - 103,90 грн., виходячи з 50 відсотків суми збору, тоді як за усі наступні випадки штраф застосовувався, виходячи з його розміру 75 відсотків суми збору (а. с. 49-52).
На думку суду, відповідач правомірно на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України застосував штраф за перший випадок порушення сплати військового збору у грудні 2014 року в сумі 136,00 грн., виходячи з 25 відсотків суми збору. Разом з тим, за усі наступні випадки штраф повинен був застосовуватися, виходячи з його розміру у 25 відсотків суми збору, а не 50 та 75 відсотків (зокрема, за другий випадок порушення сплати військового збору у грудні 2014 року розмір штрафу повинен становити не 103,90 грн., виходячи з 50 відсотків суми збору, а 51,95 грн., виходячи із 25 відсотків суми збору).
Враховуючи, що після першого зафіксованого перевіркою випадку порушення сплати військового збору відповідач застосував штраф, виходячи із його розміру 50 відсотків (другий випадок) та 75 відсотків (наступні випадки), при цьому, на думку суду, розмір штрафу повинен становити 25 відсотків суми збору, тому за вказані порушення до позивача підлягав до застосування штраф у загальному розмірі 6590,53 грн. (в т. ч.: 136,00 грн. за перший випадок порушення сплати військового збору, 51,95 грн. - за другий випадок, 6402,58 грн. - за наступні випадки).
Відтак, штрафні санкції у розмірі 12857,11 грн. (19447,64 грн. - 6590,53 грн. = 12857,11 грн.) до позивача згідно із оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 14.12.2017 № 0339481308 застосовані неправомірно.
При вирішенні даної справи суд враховує, що позивач не навів доводів в обґрунтування протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у частині нарахування пені, відтак, суд виходить із правомірності податкових повідомлень-рішень від 14.12.2017 № 0339431308, № 0339481308 у частині визначення грошового зобов'язання з ПДФО та військового збору щодо пені.
Таким чином, з наведених вище мотивів, виходячи з наданих суду статтею 245 КАС України повноважень, позовні вимоги підлягають до задоволення частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2017 № 0339431308 в частині визначення суми грошового зобов'язання з ПДФО за податковим зобов'язанням в розмірі 2204381,14 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 302997,21 грн., податкового повідомлення-рішення від 14.12.2017 № 0339481308 в частині визначення суми грошового зобов'язання по військовому збору за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12857,11 грн., та про відмову у задоволенні решти позовних вимог.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як вбачається із матеріалів справи, позивач сплатив судовий збір в сумі 47277,32 грн. згідно з платіжним дорученням від 26.12.2017 № 829 (а. с. 2), який був зарахований до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 113), за позовну вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2017 № 0339431308, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з ПДФО на загальну суму 3151821,61 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені на суму 2507378,35 грн. (що становить 79,55%), тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 37609,11 грн.
Крім того, позивач сплатив судовий збір в сумі 1600,00 грн. згідно з платіжним дорученням від 26.12.2017 № 830 (а. с. 3), який був зарахований до спеціального фонду державного бюджету України (а. с. 114), за позовну вимогу про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.12.2017 № 0339481308, яким позивачу визначено грошове зобов'язання по військовому збору на загальну суму 19797,67 грн. Враховуючи, що позовні вимоги задоволені на суму 12857,11 грн. (що становить 64,94%), тому на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1039,04 грн.
Відтак, всього на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 38648,15 грн. (37609,11 грн. + 1039,04 грн. = 38648,15 грн.).
Керуючись статтями 243-246, 250 КАС України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 14 грудня 2017 року № 0339431308 в частині визначення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за податковим зобов'язанням в розмірі 2204381 гривня 14 копійок та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 302997 гривень 21 копійка.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Волинській області від 14 грудня 2017 року № 0339481308 в частині визначення суми грошового зобов'язання по військовому збору за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 12857 гривень 11 копійок.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Волинській області (43000, Волинська область, місто Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код 39400859) на користь Державного підприємства «Нововолинський ремонтно-механічний завод» (45400, Волинська область, місто Нововолинськ, вулиця Шахтарська, 53, ідентифікаційний код 00179000) судові витрати в розмірі 38648 гривень 15 копійок (тридцять вісім тисяч шістсот сорок вісім гривень п'ятнадцять копійок).
Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя В.М.Валюх
Повний текст рішення складено 07 травня 2018 року