14 лютого 2018 року Справа № 804/6379/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, третя особа - Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
03.10.2017 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, третя особа - Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, в якому просив суд:
- визнати бездіяльність відповідачів, яка виразилась в неоформленні документів про присвоєння ОСОБА_1 первинного військового звання молодший лейтенант, - протиправною;
- зобов'язати відповідача 1 присвоїти ОСОБА_1 первинне військове звання лейтенант;
- зобов'язати відповідача 2 присвоїти ОСОБА_1 чергове військове звання старший лейтенант.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.10.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, третя особа Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без руху.
У встановлений судом строк позивач не виконав вимоги ухвали суду та не усунув зазначені в ній недоліки.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, третя особа - Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишено без розгляду на підставі ч. 3 ст. 99 КАС України.
14 грудня 2017 року ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 було задоволено. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2017 року по справі № 804/6379/17 - скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.01.2018 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачами не дотримано зобов'язань за укладеним з ним контрактом від 08 червня 2015 року про проходження військової служби у Збройних Силах України. Так, за умовами контракту передбачено, зокрема, присвоєння військових звань, проте за умови виконання вимог щодо подальшого призначення на відповідну військову посаду відповідно до отриманої освіти та військово-облікової спеціальності, присвоєння первинного офіцерського звання «лейтенант» відповідачем свої обов'язки за контрактом не виконані. Отже, внаслідок протиправної бездіяльності відповідачів йому не було присвоєно первинного військового звання «молодший лейтенант», у зв'язку з чим, у подальшому його позбавлено чергового військового звання старший лейтенант.
Від відповідача - Міністерства оборони України жодних документів на адресу суду не надходило, ухвалу суду від 12.01.2018 року разом з копією позовної заяви отримано 23.01.2018 року, що підтверджується відміткою на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.
13.02.2018 року на адресу суду від сторони відповідача - Командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України надійшли заперечення щодо заявлених позовних вимог, з яких зазначено, що відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що з позивачем за його власною ініціативою та на підставі власноручно написаної заяви укладено контракт про проходження служби на посаді оператора роти вогневої підтримки 1 парашутно-десантного батальйону, яка є посадою рядового складу, оскільки на момент прийняття позивача на військову службу за контрактом у військовому комісаріаті були відсутні вільні офіцерські посади, на які міг би бути призначений позивач з урахуванням його освіти. Крім того, зазначено, що питання присвоєння первинного військового звання «молодший лейтенант» є правом, а не обов'язком командування військової частини, а оскільки потреби в офіцерах такої спеціальності не було, то питання щодо підготовки подання на присвоєння ОСОБА_1 первинного військового звання «молодший лейтенант» командуванням не ставилось.
Від представника третьої особи 02.02.2018 року надійшли письмові пояснення на позовну заяву, в яких останній посилається на те, що не бере участі в правовідносинах, з приводу яких виник спір, у в'язку з чим, просить розглядати справу за відсутності їх представника.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що між Міністерством оборони України в особі ТВО командира військової частини НОМЕР_1 полковника Лучнікова А.В. та ОСОБА_1 08 червня 2015 року було укладено контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України.
Згідно з пунктом 3 Контракту, вказаний контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством, за погодженням сторін на особливий період до оголошення демобілізації.
Відповідно до пункту 7 Контракту у разі порушення умов, визначених Контрактом, сторони несуть відповідальність згідно із законом.
23 червня 2015 року позивачем було складено та направлено рапорт командиру військової частини НОМЕР_1 з проханням призначити позивача на посаду заступника командира роти охорони з озброєння та присвоїти йому первинне військове звання «молодший лейтенант» військової частини НОМЕР_2 .
З позову вбачається, що командиром підрозділу було усно повідомлено про позитивний розгляд рапорту позивача. Також, як зазначає позивач, йому було повідомлено, що для отримання первинного офіцерського звання потрібно мати військове звання сержантського чи старшинського складу.
Наказом командира 25 окремої повітрянодесантної бригади від 22 грудня 2015 року № 105-РС ОСОБА_1 присвоєно первинне військове звання сержантського та старшинського складу «молодший сержант», як особі, яка займає посаду командира гранатометного відділення парашутно-десантної роти парашутно-десантного батальону.
31 серпня 2015 року позивач звернувся з рапортом про присвоєння первинного офіцерського звання «молодший лейтенант'ь та призначення його на посаду заступника командира роти охорони з озброєння військової частини НОМЕР_2 , ВОС 4201003. Як зазначає в адміністративном позове позивач, рапорт було повернуто позивачу без реєстрації.
07 вересня 2015 року позивачем було подано рапорт з проханням призначення на вільну сержантську посаду для присвоєння первинного військового звання молодший лейтенант. Рапорт було повернуто без розгляду у зв'язку з відсутністю підстав згідно п. 50 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України.
08 березня 2016 року позивачем було подано рапорт про небажання продовжувати контракт, та подання необхідних документів для присвоєння йому первинного військового звання «лейтенант».
04 червня 2016 року позивачем подано рапорт (вх. №4383 від 09.06.2016), в якому він клопотав про звільнення з лав ЗСУ у зв'язку з небажанням проходження служби за контрактом.
13 червня 2016 року листом №3426 командиром військової частини - польова пошта НОМЕР_3 відмовлено в задоволенні вимог, викладених у рапорті за вх. №4383.
22 червня 2016 року наказом №50-РС позивачу було присвоєно військове звання сержант.
28 лютого 2017 року на підставі наказу від 27.02.20017 року позивача було звільнено в запас.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що спірні відносини виникли у зв'язку з проходженням позивачем військової служби за контрактом, яка є особливим різновидом публічної служби.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Порядок укладення контракту, проходження військової служби за контрактом, присвоєння військових звань військовослужбовцям визначаються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу», Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008, Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року №170.
Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» на військову службу за контрактом приймаються громадяни, які пройшли професійно-психологічний відбір і відповідають установленим вимогам проходження військової служби, зокрема, громадяни України, які мають спеціальні звання середнього, старшого та вищого начальницького складу або класні чини, - на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу з одночасним присвоєнням військових звань у порядку переатестації відповідно до частини п'ятої статті 5 цього Закону.
Частиною п'ятою статті 5 зазначеного Закону визначено, що присвоєння та позбавлення військових звань, пониження та поновлення у військовому званні військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, переатестація осіб, які мають спеціальні звання або класні чини, для присвоєння військових звань здійснюються в порядку, визначеному статутами Збройних Сил України, положеннями про проходження військової служби, положеннями про проходження громадянами України служби у військовому резерві.
Згідно з пунктом 71 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, яке затверджено Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі по тексту - Положення № 1153/2008), громадянам, які мають спеціальні звання або класні чини, в разі їх прийняття на військову службу в Збройні Сили України присвоюються військові звання в порядку переатестації з урахуванням їх спеціальних звань або класних чинів, рівня освіти, досвіду служби та відповідності посаді, на яку їх призначено.
За приписами пункту 72 згаданого Положення № 1153/2008 пропозиції щодо переатестації у військовому званні інших громадян, які мають спеціальне звання або класний чин, вносяться під час розгляду питання стосовно прийняття цих осіб на військову службу за контрактом.
Пропозиції щодо переатестації подаються за підписом керівника органу військового управління: на громадян, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, - Міністрові оборони України.
Переатестація громадян, які мають спеціальне звання або класний чин, для присвоєння військового звання здійснюється одночасно з прийняттям цих осіб на військову службу за контрактом та призначенням на відповідну посаду наказами по особовому складу.
Як визначено пунктом 2.17 Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, відбір кандидатів на військову службу за контрактом на посадах офіцерського складу проводиться: військовими комісаріатами - із числа офіцерів запасу, а також військовозобов'язаних та жінок у випадках, передбачених частиною другою статті 20 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»; командирами військових частин - із числа офіцерів запасу, які звернулись до військової частини з проханням про прийом на військову службу за контрактом, та із числа осіб офіцерського складу, які виконують військовий обов'язок за іншими видами військової служби, а також з осіб рядового, сержантського і старшинського складу, визначених пунктом 50 Положення № 1153/2008.
В силу підпункту 5 пункту 50 Положення № 1153/2008 первинне військове звання молодшого лейтенанта присвоюється: військовослужбовцям рядового складу, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, мають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли у разі потреби курс військової підготовки за програмою підготовки офіцерів та склали встановлені іспити.
Пунктом 104 вказаного Положення № 1153/2008 визначено, що особи сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом або військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або проходять службу у військовому резерві, мають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли (у разі потреби) курс військової підготовки за напрямом, що відповідає профілю службової діяльності, з урахуванням потреби в офіцерах такої спеціальності можуть призначатися на посади, що підлягають заміщенню особами молодшого офіцерського складу. Призначення на посади молодшого офіцерського складу здійснюється наказом Міністра оборони України по особовому складу з одночасним прийняттям осіб сержантського і старшинського складу на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу та присвоєнням їм первинного військового звання молодшого лейтенанта.
Системний аналіз наведених положень чинного законодавства є підставою для висновку про те, що присвоєння військового звання в порядку переатестації громадянам, які мають спеціальне звання, відбувається за дотримання таких вимог:
1) такі особи приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу;
2) військові звання присвоюються з урахуванням рівня освіти, досвіду служби та відповідності посади, на яку їх призначено;
3) мають освітній ступінь вищої освіти не нижче бакалавра, пройшли (у разі потреби) курс військової підготовки за напрямом, що відповідає профілю службової діяльності, з урахуванням потреби в офіцерах такої спеціальності.
Відповідно до пункту 82 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України призначення військовослужбовців на рівнозначні посади здійснюється, зокрема, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Механізм розгляду та опрацювання документів, що є підставою для видання наказів про переміщення військовослужбовців, врегульовано Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, пунктом 4.1 якої визначено, що військовослужбовці Збройних Сил України призначаються на військові посади, які передбачені штатами (штатними розписами) військових частин. Призначення військовослужбовців на посади і переміщення по службі здійснюються за результатами оцінювання на підставі Резерву кандидатів для просування по службі, Плану переміщення військовослужбовців на посади, подань та клопотань посадових осіб, а також рішень комісій, утворених відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до пункту 4.9 згаданої Інструкції реалізація Плану переміщення на посади і Резерву для просування по службі, а також призначення і переміщення військовослужбовців здійснюється протягом року - у разі проведення організаційних заходів, настання особливого періоду, а також за станом здоров'я або сімейними обставинами.
Позивачем не заперечувався той факт, що при прийнятті його на військову службу за контрактом у військовій частині НОМЕР_2 згідно зі штатом офіцерських посад були відсутні офіцерські посади, на які міг би бути призначеним позивач згідно з рівнем освіти, досвідом служби та підготовленістю до відповідної посади.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивач просив командира військової частини НОМЕР_2 зарахувати його кандидатом на військову службу за контрактом на посаду оператора роти вогневої підтримки 1 парашутно-десантного батальйону, яка є посадою рядового складу.
Наказом командира 25 ОПДБр від 22 грудня 2015 року № 105-РС ОСОБА_1 присвоєно первинне військове звання сержантського та старшинського складу молодший сержант, як особі, яка займає посаду командира гранатометного взводу 1 пдр 1 ПДБ.
Отже, судом встановлено, що позивач з власної ініціативи прохав командира військової частини укласти з ним контракт на проходження військової служби за спеціальністю оператора роти вогневої підтримки 1 парашутно-десантного батальйону, що не відноситься до офіцерських.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що з рапортами про переведення на іншу посаду офіцерського складу та присвоєння військового звання в порядку переатестації позивач до відповідачів не звертався.
Виходячи з вищенаведеного, суд погоджується з твердженням про правомірність бездіяльності відповідача 2 - Командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України щодо неініціювання питання про присвоєння позивачу первинного військового звання «молодший лейтенант», зважаючи на відсутність потреби в офіцерах відповідної спеціальності, з огляду на те, що направлення подання про присвоєння первинного офіцерського звання є правом відповідача - Командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, яке реалізовується ним у випадку фактичної наявності такої потреби, існування якої позивачем не доведено.
Зважаючи на висновок суду про правомірність бездіяльності відповідача 1 - Командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України щодо не направлення подання Міністерству оборони України про присвоєння первинного військового звання, суд приходить до висновку, що і в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправною бездіяльності відповідача - Міністерства оборони України щодо не оформлення документів про присвоєння первинного військового звання «молодший лейтенант» - слід відмовити.
Крім того, на думку суду, не підлягають задоволенню похідні від першої вимоги адміністративного позову вимоги щодо зобов'язання відповідача - Міністерство оборони України присвоїти ОСОБА_1 первинне військове звання лейтенант та зобов'язання відповідача 2 - Командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України присвоїти ОСОБА_1 чергове військове звання старший лейтенант.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
В силу вимог ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Згідно ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Таким чином, враховуючи викладене, а також те, що під час проходження військової служби у Збройних Силах України позивач не займав посад офіцерського складу, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову щодо визнання протиправною бездіяльності відповідачів з не присвоєння ОСОБА_1 первинного військове звання «лейтенант», та чергового військового звання старший лейтенант.
Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 255, 262, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Командування Високомобільних десантних військ Збройних Сил України, третя особа - Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Кальник