про закриття провадження у справі
08 травня 2018 рокуЛуцькСправа № 803/466/18
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Костюкевича С.Ф.,
при секретарі судового засідання Шевчику Ю.В.
за участю позивача ОСОБА_1,
представника відповідача Косарук В.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Боратинської об'єднаної територіальної громади про визнання дій протиправними та скасування рішення,
ОСОБА_1 звернулася з адміністративним позовом до Боратинської об'єднаної територіальної громади про визнання дій протиправними та скасування рішення від 14.08.2015 року №32/22.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 10.04.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження.
В судовому засіданні судом поставлено на вирішення питання про закриття провадження у справі у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Позивач в судовому засіданні заперечувала щодо закриття провадження у справі.
Представник відповідача в судовому засіданні при вирішенні даного питання покладається на думку суду.
Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що провадження у даній справі підлягає закриттю з врахуванням наступного.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» вказав, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін «судом, встановленим законом» у пункті 1 статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з … питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів …». Суд дійшов висновку, що національний суд не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом, і, таким чином, не міг вважатися судом, «встановленим законом».
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України встановлено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
При визначенні юрисдикції справи, необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернулися позивачі, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Як слідує із тексту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, спір між сторонами виник внаслідок прийняття оскаржуваного рішення від 14.08.2015 року №32/22, яким Промінська сільська рада передала підприємцю ОСОБА_3 на умовах оренди земельну ділянку загальною площею 1,7640 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в с. Коршовець Луцького р-ну.
При цьому, на виконання рішення від 14.08.2015 року №32/22, згідно договору оренди землі від 16.09.2015 року та акта прийому-передачі земельної ділянки, вказана земельна ділянка загальною площею 1,7640 га в с. Коршовець Луцького р-ну. Промінською сільською радою передана ФОП ОСОБА_3 в строкове платне користування на 49 років.
Як визначено частинами першою, другою статті 2 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею; суб'єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.
Згідно із статтею 80 цього ж Кодексу суб'єктами права власності на землю є: а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності; б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності; в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.
Відповідно до частини першої статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
Згідно із статтею 12 ЗК України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить:
а) розпорядження землями територіальних громад;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;
ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;
д) організація землеустрою;
е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;
є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;
ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;
з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;
и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;
і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;
ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;
й) вирішення земельних спорів;
к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
З наведеного слідує, що відповідач від імені територіальної громади при здійсненні повноважень власника землі є рівноправним суб'єктом земельних відносин, а тому є вільний у виборі суб'єкта щодо надання йому права оренди земельної ділянки в порядку, встановленому законом, при цьому він не здійснює владних управлінських функцій. У спірних правовідносинах відсутня підпорядкованість одного учасника земельних відносин іншому, як це має місце під час здійснення органом місцевого самоврядування владних управлінських функцій. Отже, в даному випадку, у спірних правовідносинах відповідач владних управлінських функцій не здійснював і суб'єктом владних повноважень у цих відносинах не був, а виступав лише рівноправним учасником земельних відносин і власником землі.
У разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися в порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.
Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.
Отже, прийняті відповідачем рішення про передачу третій особі в оренду земельної ділянки є ненормативними актами органу місцевого самоврядування, які вичерпали свою дію внаслідок їх виконання. Скасування цих рішень не породжує наслідків для орендаря земельної ділянки, оскільки у зв'язку з укладенням договору оренди земельної ділянки виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією права користування земельною ділянкою. У такому випадку захист порушеного права залежно від суб'єктного складу сторін має вирішуватися за нормами цивільного (господарського) судочинства.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2015 року справа №21-1306а15, від 03.04.2018 року №761/33504/14, від 10.04.2018 року №910/11164/16.
При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.
Тому, позов про визнання дій протиправними та скасування рішення Промінської сільської ради від 14.08.2015 року №32/22 щодо передачі земельної ділянки в оренду на 49 років, предметом якого є перевірка правомірності прийняття цього рішення, не може бути розглянутий за правилами КАС України.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд закриває провадження у справі та роз'яснює позивачу на його право звернення із даним позовом до Луцького міськрайонного суду в порядку, передбаченому Цивільного процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 238, 239, 248, 256, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Провадження у справі за ОСОБА_1 до Боратинської об'єднаної територіальної громади про визнання дій протиправними та скасування рішення закрити.
Роз'яснити позивачеві, що розгляд даної справи підлягає розгляду та вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Повторне звернення з тією самою позовною заявою не допускається.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання суддею шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд в порядку та строки, визначені статтями 295, 297 КАС України та з врахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII «Перехідні положення» цього Кодексу.
Головуючий-суддя С.Ф. Костюкевич
Повна ухвала суду складена 11.05.2018 року.