Провадження № 33/774/364/18 Головуючий у І-й інстанції - Гончаренко В.М.
Справа № 206/857/18-п Головуючий в ІІ інстанції - Мазниця А.А.
10 травня 2018 року м. Дніпро
Суддя Апеляційного суду Дніпропетровської області Мазниця А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2018 року, якою
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 600 (шістсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, та стягнуто судовий збір у розмірі 352 грн. 40 коп., -
Згідно оскаржуваної постанови суду першої інстанції, 13.01.2018 о 18 годині 00 хвилин в м. Дніпро по вул. Електрична, буд. 42, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21051, д.н.з. НОМЕР_1, з ознаками наркотичного сп'яніння (зіниці ока не реагують на світло). Згідно висновку медичного огляду від 22.01.2018 р., водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння, порушивши такими своїми діями вимоги п. 2.9а ПДР, та вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить оскаржувану постанову суду скасувати, провадження у справі закрити.
Обґрунтовуючи свої вимоги, зазначає, що вказана постанова суду є незаконною та необґрунтованою, у зв'язку з чим вона підлягає скасуванню.
Зазначає, що працівниками поліції було грубо порушено Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду на сп'яніння, затверджений постановою КМУ №1103 від 17 грудня 2008 року та передбачений Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженою наказом МВС України за №1395 від 07 листопада 2015 року, з якої випливає, що тільки після відмови водія від проходження огляду на стан сп'яніння на місці можливе направлення його в заклад охорони здоров'я проте працівником поліції йому було запропоновано одразу пройти огляд в лікарні.
Також вказує, що протокол відносно нього було складено через тривалий проміжок часу, оскільки подія та проведення його огляду на стан сп'яніння мали місце 13.01.2018 року, проте сам висновок складено 22.01.2018 року а протокол пор адміністративне правопорушення - лише 05.02.2018 року.
Одночасно вказує, що вказаний медичний висновок №90 було складено з порушеннями, оскільки в ньому наявні ознаки виправлень, а також з невідомої причини відсутній підпис поліцейського, в присутності якого було здійснено огляд, у зв'язку з чим даний висновок є недійсним, а тому суд безпідставно посилався на нього як на доказ вини.
Апелянт також вказує, що суд першої інстанції відступив від принципів повноти та об'єктивності судового розгляду та порушив вимоги п. 24 постанови Пленуму ВСУ від 23.12.2005 року, оскільки не встановив всіх фактичних обставин провадження, зокрема не витребував запис з нагрудної відеокамери поліцейського.
Суд апеляційної інстанції, заслухавши ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, які наполягали на задоволенні апеляційної скарги з викладених у ній підстав, вивчивши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, приходить до наступних висновків.
Так, висновок суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, які встановлені правильно та підтверджуються дослідженими судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення БД №153869, складеним уповноваженою особою з дотриманням вимог, передбачених ст. ст. 254 - 256 КУпАП; рапортом поліцейського; медичним висновком щодо огляду на стан наркотичного сп'яніння від 22.01.2018; витребуваним та дослідженим судом актом медичного огляду від 13.09.2018 р. № 90, згідно якому водій ОСОБА_1 о 19:27 годин 13.01.2018 р., на час відбору в нього в медичному закладі біологічних зразків, перебував у стані гострої інтоксикації, викликаної вживанням канабіноїдів.
Відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає зокрема за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції,.
Вказані положення кореспондують положенням п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, згідно з якими водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
В той же час, як зазначено у п. 5 Розділу ІX Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України № 1395 від 07 листопада 2015 року, у разі проведення огляду на стан сп'яніння в закладах охорони здоров'я висновок про його результати долучається до протоколу про адміністративне правопорушення (у разі підтвердження стану сп'яніння).
Доводи апелянта, які полягають у тому, що протокол про адміністративне правопорушення було складено через тривалий проміжок часу після його вчинення, що є порушенням законодавства, суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки якщо для складання протоколу про адміністративне правопорушення необхідно зібрати дані та застосувати спеціальні знання, то його можливо скласти після їх отримання, з додержанням строків, передбачених ст. 38 КУпАП, що не суперечить вимогам закону.
Як вбачається з матеріалів справи, факт правопорушення був виявлений працівниками поліції о 18:00 годин 13.01.2018 р., про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення. Згідно акту медичного огляду від 13.01.2018 р. № 90, ОСОБА_1 був направлений до медичного закладу о 18:07 годин того ж дня, після чого о 19:27 годин того ж дня в нього було відібрано зразки для аналізу, та о 20:02 годин того ж дня почато лабораторні тести, які, з урахуванням їх тривалості, закінчено 22.01.2018 р.
Після отримання їх результатів у той самий день, 22.01.2018 р., відносно ОСОБА_1 було складено медичний висновок щодо перебування його у стані наркотичного сп'яніння, на підставі якого 05.02.2018 р. щодо останнього складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Суд апеляційної інстанції не вбачає у вказаній процедурі ані невиправданих затримок, ані порушення вимог закону про адміністративні правопорушення.
Посилання апелянта на те, що огляд у медичному закладі міг бути проведений тільки після його відмови від огляду на місці, суд апеляційної інстанції вважає неспроможними, оскільки працівниками поліції в останнього було виявлено ознаки наркотичного сп'яніння, що, зважаючи на різноманітність речовин, вживання яких може викликати такий стан, та складність лабораторних технологій їх виявлення й ідентифікації, об'єктивно унеможливлює проведення такого огляду на місці.
Що стосується доводів апелянта про відсутність у медичному висновку підпису поліцейського, що, на його думку, робить даний документ недопустимим як доказ, то їх суд апеляційної інстанції вважає неспроможними, оскільки у п. 20 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 року № 1452/735, зазначено лише про необхідність видачі одного екземпляру медичного висновку під підпис поліцейському, який доставив особу для огляду. Таким чином, поліцейський повинен розписатися про отримання такого документу в іншому документі, реєстрі тощо, який залишається у медичному закладі, втім наявність підпису поліцейського у самому медичному висновку законом не вимагається.
Решту доводів апелянта суд апеляційної інстанції оцінює критично, оскільки вони мають формальний характер, з усією очевидністю спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а також не спростовують ані факту керування ОСОБА_1 автомобілем у день та час, вказані в оскаржуваній постанові, ані факту перебування його при цьому в стані наркотичного сп'яніння, що поза розумним сумнівом підтверджується належними медичними документами.
Апеляційним судом не встановлено допущених під час складання протоколу про адміністративне правопорушення порушень Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою КМУ від 17.12.2008 року № 1103, а також Інструкції, затвердженої спільним наказом МВС та МОН України від 09.11.2015 року № 1452/735.
При розгляді справи судом порушень ст. ст. 279, 280 КУпАП не допущено, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а всі обставини, що мають значення для вирішення справи, суд з наведенням відповідних мотивів встановив та правильно кваліфікував вчинене правопорушення.
Неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які б були підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі, апеляційним переглядом не встановлено.
Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову місцевого суду - без змін.
Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 28 лютого 2018 року щодо ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Апеляційного суду
Дніпропетровської області А.А. Мазниця