Справа № 466/8560/14-к Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/7/18 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст.190 ч.2,4 КК України
03 травня 2018 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12012360570000025 за апеляційними скаргами захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 , та обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Шевченківський районний суд м. Львова від 24.11.2017 року, яким ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженку с.Милятичі, Пустомитівського району, Львівської області, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , не працюючу, пенсіонерку, з незакінченою вищою освітою, розлучену, яка перебуває у громадянському шлюбі, українку, громадянку України, яка здійснює догляд та являється опікуном сина інваліда 1-ої групи, засуджену вироком Шевченківського районного суду м.Львова від 20.01.2014 року, зміненого ухвалою Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 11.11.2014 року до 5 років 6 місяців позбавлення волі,
обвинувачену у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.190 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
захисника-адвоката ОСОБА_6 ,
обвинуваченої - ОСОБА_7 ,
встановила:
Захисник обвинуваченої та обвинувачена подали апеляційні скарги, на вирок Шевченківський районний суд м. Львова від 24.11.2017, яким ОСОБА_9 визнано винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, 4 ст.190 КК України, та призначено покарання
- за ч.2 ст.190 КК України - на 2 роки позбавлення волі,
- за ч.4 ст.190 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного їй майна.
У відповідності до ст.70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим призначено покарання у виді - 5 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного їй на праві власності майна.
На підставі ч.1, 4 ст.71 КК України до обраного судом покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 20.01.2014 року , зміненого Ухвалою Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 11.11.2014 року, та остаточно визначено ОСОБА_7 покарання у вигляді 6 років позбавлення волі з конфіскацією всього особисто належного їй майна.
У строк відбування остаточного покарання зараховано ОСОБА_7 строк відбутого покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Львова від 20.01.2014 року, зміненого Ухвалою Колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Львівської області від 11.11.2014 року, з 23.06.2015 року по день постановлення вироку.
Стягнуто з ОСОБА_7 в користь ОСОБА_10 5639 грн. заподіяної злочином шкоди.
На вирок суду першої інстанції подав апеляційну скаргу захисник-адвокат ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої та просить вирок суду першої інстанції скасувати, виключити повторно з даного вироку епізоди з ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , по цих епізодах справу закрити за відсутністю ознак договору. Застосувати до ОСОБА_7 ст. 69 КК України, звільнити ОСОБА_7 з під варти обмежившись відбутим покаранням.
Апелянт покликається, що вирок суду є неправильним. Дана справа кілька разів переглядалася судами першої інстанції. Потерпіли ОСОБА_11 скористався добротою ОСОБА_7 , яка поховала його сестру, і не віддав значну суму ОСОБА_7 . З метою уникнення повернення коштів оговорив ОСОБА_7 , однак обмова не може бути доказом. Потерпіла ОСОБА_10 має деякі психічні відхилення та посилається на те, що вчилася із сином ОСОБА_12 , який хворіє хворобою ОСОБА_13 . Ще минула колегія суддів зауважила, що ОСОБА_10 сама поклала речі в машину, але з ними не поїхала хоча і могла. Водій автомашини не встановлений і не допитаний.
Апелянт зазначає, що суд першої інстанції при ухваленні вироку не врахував пенсійний вік ОСОБА_7 , а також, що її було в липні 2010 року звільнено за вироком 2009 року від покарання. Не враховано, що ОСОБА_7 є матір'ю та опікуном хворого сина, який офіційно є недієздатним. Пиж в СІЗО з 15.10.2015 року характеризується позитивно, як і по місцю проживання. В СІЗО перенесла ряд захворювань і має кволе здоров'я.
Вирок суду першої інстанції також оскаржила обвинувачена ОСОБА_7 , яка просить застосувати до нею амністію, перерахувавши перед тим їй з 23.06.2015 року по день ухвалення вироку - 24.11.2017 року строк попереднього ув'язнення у відповідності з ч.5 ст.72 КК України з розрахунку день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, тоді, на її думку, вона вже відбула 2/3 частини покарання призначеного вироком і до неї можна застосувати амністію. Крім того у неї на утриманні є дитина-інвалід за якою зараз доглядає її мама.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, в групі із невстановленими особами, 30.08.2012 року, у АДРЕСА_2 , шляхом обману та зловживанням довірою, під приводом доставки до місця проживання речей, незаконно заволоділа майном ОСОБА_10 , а саме: пральною машиною марки «Samsung», вартістю 3103 гривень; мікрохвильовою пічкою марки «Samsung» вартістю 703 гривень та праскою марки «Philips» вартістю 1033 гривень, які ОСОБА_10 у цей день отримала в кредит у відділенні ПАТ «ОТП Банк», яке знаходиться у ЗУ ТМ «Технолюкс», що у м. Львові по проспекті В.Чорновола 105 , а також грошима в розмірі 800 гривень, чим заподіяла потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 5639 грн.
Окрім цього, ОСОБА_7 , маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном, повторно, за попередньою змовою групою невстановлених слідством осіб, 04.06.2011 року, у АДРЕСА_3 , шляхом обману та зловживанням довірою, під приводом сприяння в отриманні паспорта громадянина України та приватизації квартири, організувала оформлення приватизації квартири поза волею та бажанням її наймача ОСОБА_11 , надала підписати необхідні документи на купівлю-продаж вказаної квартири потерпілому, внаслідок чого незаконно заволоділа двохкімнатною квартирою на АДРЕСА_4 вартістю 300000 грн., завдавши останньому матеріальної шкоди в особливо великих розмірах .
Заслухавши доповідача, думку захисника обвинуваченої - адвоката ОСОБА_6 , який просив частково задоволити його апеляційну скаргу в частині зменшення міри покарання та повністю задоволити апеляційну скаргу обвинуваченої, думку обвинуваченої ОСОБА_7 , яка визнала повністю свою вину, розкаюється та просила задоволити її апеляційну скаргу, апеляційну скаргу свого захисника не підтримує, міркування прокурора, який просив відмовити в задоволені апеляційних скарг, а вирок суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження, переглянувши судове рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги захисника обвинуваченої та обвинуваченої не підлягають до задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином досліджені обставини справи, які є в матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_7 свою вину у скоєному не визнала, тобто у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2,4 ст.190 КК України, судове слідство проведено повно та всебічно щодо всіх фактичних обставин справи та обрано покарання в межах санкції статті обвинувачення.
Призначаючи покарання обвинуваченій, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме вчинення тяжкого кримінального правопорушення, особу обвинуваченої, яка обвинуваченої, яка до вчинення інкримінованих правопорушень не притягалась до кримінальної відповідальності, вину свою не визнала, а також наявність у неї на утриманні сина ОСОБА_14 - інваліда 1-ої групи, та вважає,а тому їй було обрано покарання у межах санкції статті обвинувачення та на підставі ч.1, 4 ст. 70 КК України остаточно признано покарання у виді позбавлення волі.
Дане покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає, а отже апеляційна скарга захисника обвинуваченого не підлягає до задоволення.
Що стосується апеляційної вимоги обвинуваченої ОСОБА_7 про застосування щодо неї амністії, то така не підлягає задоволенню, оскільки п. «е» ст.9 Закону України «Про амністію у 2016 році» зазначено, що амністія не застосовується до осіб, яких засуджено за шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах або організованою групою по ч.4 ст. 190 КК України.
ОСОБА_7 вироком Шевченківський районний суд м. Львова від 24.11.2017 року засуджена саме за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.190 КК України.
Апеляційні вимоги обвинуваченої ОСОБА_7 щодо перерахунку їй строку попереднього ув'язнення з 23.06.2015 року по 24.11.2017 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі згідно ч.5 ст.72 КК України задоволенню не підлягають, оскільки з 18.05.2017 року був винесений Закон України «Про внесення зміни до КК України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення», де ч.5 ст.72 КК України була викладена в новій редакції згідно якої, попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами передбаченими частиною першою цієї статті. Даний закон набув законної сили 21.06.2017 року.
З вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_7 необхідно зарахувати строк попереднього ув'язнення з 23.06.2015 року по 20.06.2017 року із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418 КПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Вирок Шевченківський районний суд м. Львова від 24.11.2017 року відносно ОСОБА_7 засуджену за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.190, ч.4 ст.190 КК України - залишити без змін.
У відповідності до вимог ст.404 КПК України зарахувати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в строк покарання строк тримання під вартою з 23.06.2015 року по 20.06.2017 рокуз розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, згідно ч.5 ст.72 КК України.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженою, яка перебуває під вартою - в той же строк, з моменту отримання копії ухвали.
Головуючий:
Судді: