Апеляційний суд Кіровоградської області
№ провадження 11-сс/781/177/18 Слідчий суддя ОСОБА_1
Категорія ч. 2 ст. 115 КК України Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
03.05.2018 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю: секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
підозрюваного ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кропивницькому апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.04.2018 року, якою стосовно підозрюваного
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Кіровограда, українця, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , працюючого водієм у ТОВ «Транссервіс №1» , одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, такий що не має судимості,
продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюпо кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120050000076 від 28.01.2013 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК Українистроком на 60 днів, а саме: з 17 год. 20 хв. 19.04.2018 року до 17 год. 20 хв. 17.06.2018 року, без визначення застави,
Слідчий СУ ГУ Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_9 , звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда із клопотанням, у кримінальному провадженні № 12013120050000076, в якому просить продовжити підозрюваному ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання зазначив, що в СУ ГУ Національної поліції в Кіровоградській області знаходяться матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120050000076 від 28.01.2013 року,за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України.
Органом досудового розслідуванням ОСОБА_8 повідомлено про підозру в тому, що він 20.12.2004 року приблизно о 23.00 разом із невстановленою слідством особою, маючи на меті незаконне заволодіння транспортним засобом марки «Тойота Камрі», 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_10 прибули до м. Новомиргород Кіровоградської області.
Вислідкувавши рух ОСОБА_10 , який в цей час відпочивав разом із ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 у кафе «Абсолют», що знаходиться у м. Новомиргороді, ОСОБА_8 разом із невстановленою слідством особою вирішили зустріти останнього за адресою: АДРЕСА_2 , коли останній повертатиметься додому.
Вибравши зручний момент, коли поблизу вул. Ціолковського, 121 в м. Новомиргород не було світла та людей, які могли стати свідками злочину, 21.12.2004 року приблизно о 00.30 годин ОСОБА_8 разом із невстановленою слідством особою, зупинили автомобіль «Тойота Камрі», державний номер НОМЕР_1 , на якому рухався ОСОБА_10 .
Діючи умисно та цілеспрямовано, за допомогою невстановленої слідством вогнепальної зброї, яка відповідно до висновку експерта № 1028 від 25.12.2004 відноситься до моделі пістолету «Parabellum» із патронами калібром 9 мм., ОСОБА_8 та невстановлена слідством особа здійснили два постріли в область голови ОСОБА_10 , чим спричинили останньому відповідно до висновку експерта № 228 від 01.01.2005 року тілесні ушкодження у вигляді: 1) рана в області підборіддя зліва, що переходить в рановий канал, здатний проникати в порожнину черепа. Багатоуламковий перелом тіла нижньої щелепи з наявністю кісткового дефекту. Рана м'яких тканин кореня язика з крововиливами в окружності. Дірчастий перелом вершини пірамідки правої скроневої кістки. Округлі пошкодження твердої мозкової оболонки по базальній і по конвекситальній поверхні правої півкулі головного мозку. Розтрощення речовини головного мозку. Крововилив в продовгуватий мозок і під тверду мозкову оболонку. Осколково-видавлений перелом правої тім'яної кістки з наявністю кісткового дефекту. Чужорідне тіло в м'яких тканинах голови. Рановий канал і відповідно постріл має напрямок спереду-назад, знизу-вгору і зліва-направо; 2) рана області кута щелепи зліва, проникаюча в рановий канал. Скол вертикальної гілки нижньої щелепи зліва у вигляді сегмента, крововилив в м'яких тканин заглоточного простору та чужорідне тіло в м'яких тканинах правого надпліччя.
Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_10 , помер на місці події.
Ухвалою слідчого судді і Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.04.2018 рокузадоволено вищевказане клопотання слідчого та щодо підозрюваного ОСОБА_8 продовженозапобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що санкція інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення передбаченого п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 передбачає позбавлення волі на строк до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.
17.04.2018 року заступником прокурора Кіровоградської області, строк досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні продовжено до 22.06.2018 року.
Міцність соціальних зв'язків підозрюваного та перебування у нього на утриманні двох малолітніх дітей не спростовує пред'явленої підозри та не зменшує встановлених ризиків.
Таким чином, продовження підозрюваному строку дії раніше застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи та серйозністю висунутої проти нього підозри, з урахуванням встановлених ризиків, на думку слідчого судді, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
В апеляційній скарзі підозрюваний ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого судді та обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з позбавленням волі.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що прокурор не довів наявність всіх обставин передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, відповідно до якої під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
А тому слідчий суддя повинен був постановити ухвалу про відмову в задоволенні клопотання прокурора, про застосування до нього суворого запобіжного заходу.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить скасувати ухвалу слідчого суді та постановити нову ухвалу, якою обрати відносно його підзахисного запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Свої вимоги апелянт мотивує тим, що у відповідності зі статтею 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Щодо ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, то варто зазначити що Європейським судом з прав людини у справах «Вемгофф проти Німеччини», «Летельєр проти Франції», «Смирнова проти Росії» визначено, що тримання особи під вартою можливе у виняткових чотирьох випадках при наявності ризиків:
- неявки обвинуваченого на судовий розгляд;
- перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення процесові здійснення правосуддя;
- вчинення ним подальших правопорушень;
- спричинення ним порушень громадського порядку.
Усі чотири ризики мають бути реальними і обґрунтованими, аргументи на цей предмет не повинні бути загальними і абстрактними.
Такої позиції підтримується й Верховний суд України в загально відомих роз'ясненнях з цього питання.
У судовому засіданні прокурор, послався на тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, як на єдиний ризик, який дає достатні підстави вважати, що підозрювана може переховуватись, перешкоджати слідству, здійснювати тиск на свідків та, за таких умов, вважав про відсутність підстав для обрання більш м'якої міри запобіжного заходу щодо підозрюваного.
Проте, про наявність будь-яких доказів, які б достовірно вказували на те, що підозрюваний буде намагатися уникнути слідства, перебуваючи на волі знищить, сховає або спотворить будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, буде впливати на свідків, в судовому засіданні ні слідчий, ні прокурор не надали.
Вказана обставина залишена судом поза уваги та не спонукала до виконання припису ст. 194 КПК України, відповідно до якої, слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу , якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; наявність підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Вислухавши доповідача, думку захисника та підозрюваного, які апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання, зваживши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Необхідність та доцільність подальшого утримування ОСОБА_8 під вартою слідчий та прокурор обґрунтовували необхідністю проведення ряду невідкладених слідчих дій, тяжкістю вчиненого ОСОБА_8 злочину та неможливість іншими більш м'якими видами запобіжного заходами запобігти ризикам.
В суді апеляційної інстанції підозрюваний підтримав подані апеляційні скарги та пояснив, що вважає підозру необґрунтованою, оскільки в час скоєння інкримінованого йому злочині він перебував в лікарні м. Кіровограда у зв'язку з переломом ноги, проте дана версія свідомо органом досудового розслідування не перевіряється.
Він неодноразово викликався працівниками міліції починаючи з 2013 року, але будь-яких спроб ухилитися від органу досудового розслідування не здійснював, має постійне місце проживання, постій роботу, сім'ю та двоє малолітніх людей,
Захисник підтримав апеляційну скаргу зазначив, що підозра є необґрунтованою, оскільки єдиним доказом наданим органом досудового розслідування є відбиток пальця підозрюваного вилучений з автомобіля потерпілого. Проте даний відбиток є недопустимим доказом, оскільки згідно протоколу огляду місця події вилучений з порушенням вимог КПК України є не опечатаним, не прошитим, та може бути сфальсифікованим працівниками правоохоронних органів, з метою розкриття злочину, - зокрема, підкинутим працівниками УБОПу, які відбирали відтиски пальців рук у підозрюваного.
Зазначив, що у його підзахисного є алібі, обвинувачення ОСОБА_8 ґрунтується на припущеннях за відсутністю прямих та достовірних доказів, відбиток пальця на основі ґрунтується висунута підозра є недопустимим доказом.
Вважає, що по справі відсутні будь-які ризики передбачені ст. 177 КПК України.
Відповідно до ст. 183 ч. 1, 2 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризиками, передбаченим статтею 177 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчинені злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі понад п'ять років.
Згідно ст. 177 ч. 1 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до ст. 5 ч. 1, ч. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути розбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: с) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчинення нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Частиною 3 ст. 5 вказаної Конвенції передбачено, що кожен, кого заарештовано або затримано згідно з положеннями підпункту «с» пункту 1 цієї статті, має негайно постати перед суддею чи іншою посадовою особою, якій закон надає право здійснювати судову владу, і йому має бути забезпечено розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання.
Згідно ст. 6 ч. 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
При розгляді клопотання слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_8 обґрунтовано підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину.
Обґрунтованість підозри підтверджується наявними матеріалами клопотання, а саме: протоколами огляду місця події, висновком судово-медичної експертизи, криміналістичної та дактилоскопічної експертиз, (а.п.6-9, 10-13, 42-46, 47-49, 50-55).
Колегія суддів не враховує доводи захисника ОСОБА_7 про те, що єдиний доказ - відбиток пальця підозрюваного є недопустимим, адже на етапі розгляду клопотання про обрання міри запобіжного заходу слідчий суддя не повинен перевіряти належність та допустимість доказів, оскільки ці обставини повинні бути перевірені в ході розгляду кримінального провадження по суті.
Слід зазначити, що термін «обґрунтована підозра», згідно практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року, означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа про яку йдеться мова, могла вчинити правопорушення.
Також колегія суддів не може не зазначити, що практика ЄСПЛ не вимагає, щоб на момент обрання запобіжного заходу у органу досудового розслідування були чіткі докази винуватості особи, яку повідомлено про підозру.
Так, у справі «Феррарі-Браво проти Італії» від 14.03.1984 року ЄСПЛ вказав, що комісія наголошує, що питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою.
Під час апеляційного розгляду сторона захисту вказувала на те, що прокурор у судовому засіданні послався на тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, як на єдиний ризик, який дає достатні підстави вважати, що підозрювана може переховуватись, перешкоджати слідству, здійснювати тиск на свідків та, за таких умов, вважав про відсутність підстав для обрання більш м'якої міри запобіжного заходу щодо підозрюваного.
Однак, як вбачається з клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою (а.с. 1-2) необхідністю у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також для запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та суду, так як останній здійснює вантажні перевезення на територію Російської Федерації; крім того після допиту 24 липня 2013 року, у цьому кримінальному провадженні, ОСОБА_8 виїхав за межі України вважаючи, що може бути притягнутим до кримінальної відповідальності. Крім того, з метою попередження незаконного впливу на свідків у цьому ж провадженні, так як показання свідків безпосередньо враховуються під час судового розгляду; вчинення інші кримінальних правопорушень, так як існує інформація про те, що в період часу з 2004 по 2018 ОСОБА_8 вчинив три злочини, передбачені ч. 3 ст. 289, ч. 1 ст. 186, ч. 1 ст. 309 КК України; крім того, останній може знищити чи спотворити речові докази, так як на сьогоднішній момент не виявлено знаряддя вчинення злочину.
Таким чином, враховуючи наведене колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційній вимоги захисту стосовно того, що прокурор та слідчий суддя послались на тяжкість інкримінованого підозрюваному злочину, як на єдиний ризик є такими, що не знайшли своє повне підтвердження під час апеляційного розгляду.
При цьому вина ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України, може бути встановлена виключно під час розгляду матеріалів кримінального провадження по суті.
На переконання колегії суддів, завершення досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою неможливе, оскільки на даний час закінчити розслідування не є можливим, тому що необхідно:
- провести необхідні слідчі (розшукові) дії, направлені на встановлення осіб , з якими ОСОБА_8 вчинив злочини, а також на встановлення місця знаходження знаряддя вчиненого злочину, а саме пістолету, в якому використовуються патрони моделі «Parabellum».
- отримати відповідь з Департаменту охорони здоров'я Кіровоградської області державної адміністрації щодо перебування ОСОБА_8 у лікарських закладах з 2004 по 2005 рік.
- ознайомлення підозрюваного, а у разі встановлення інших осіб, то підозрюваних із матеріалами кримінального провадження;
- виконати вимоги ст. 290 КПК України;
- скласти обвинувальний акт та реєстри матеріалів досудового розслідування.
Враховуючи обставини справи, колегія суддів вважає, що по справі наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи підозрюваної особи. При цьому колегія суддів оцінює суворість можливого покарання ОСОБА_8 та визнає за реальну небезпеку можливість його ухилення від правосуддя у разі не обрання щодо підозрюваного запобіжного заходу.
В той же час при обранні міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слідчий суддя не врахував міцність соціальних зв'язків підозрюваного, який одружений, має двох малолітніх дітей 2015 року народження, постійне місце роботи, майновий стан сім'ї підозрюваного, яка має у власності квартиру, відсутність об'єктивних даних про намагання ухилитися від слідства та суду.
Так, враховуючи, що стороною обвинувачення, як на час розгляду клопотання слідчим суддею, так і на час апеляційного перегляду в судовому засіданні, не доведено доцільність продовження тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 , та не доведено, що жоден із більш м'яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України та, що обставини, зазначені у ч.3 ст. 178 КПК України, виправдовують тримання підозрюваного під вартою, тому колегія суддів приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення не надано достатніх доказів, щоб переконати суд у необхідності продовження підозрюваному ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, при обрані підозрюваному запобіжного заходу колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 має постійне місце проживання та роботи, раніше не судимий, як особа характеризується виключно позитивно, в підтвердження чому стороною захисту надано суду відповідні характеристики з місця його проживання та роботи, перебуває у зареєстрованому шлюбі з дружиною та має на утриманні двох малолітнього синів-двійнят 2015 року народження, що достатнім чином вказує на його сталі соціальні зв'язки.
Також, колегія суддів враховує і те, що на протязі здійснення тривалого досудового розслідування, тривалістю чотирнадцять років, з місця події вже було вилучено та долучено до матеріалів провадження всі речові докази.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що застосування до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно із ч. ч. 1-2, 6 ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців.
Отже, з урахуванням тяжкості злочинів, ступеню їх суспільної небезпечності та особи підозрюваного, колегія суддів вважає, що на час досудового розслідування, ОСОБА_8 можливо застосувати запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою, так як запобіжний захід у виді тримання під вартою при фактичних обставинах цієї справи, серйозності висунутої проти нього підозри та недостатності повних, об'єктивних та достовірних доказів, що обґрунтовують дану підозру, встановлених ризиків та характеризуючих його даних, на думку колегії суддів, є надто суворий у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та національного права.
Крім цього, колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах клопотання відсутні будь-які докази того, що на теперішній час продовжують існувати всі попередні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, а посилання слідчого судді на це, без вагомих доказів, не можуть слугувати підставами для тримання підозрюваного під вартою, тобто ізоляції його від суспільства, та не застосування до нього більш м'якого запобіжного заходу.
Колегія суддів звертає увагу, що в основу клопотання прокурора покладено посилання на обґрунтованість підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
Разом із тим, підозра ОСОБА_8 базується на припущеннях того, що останній із невстановленими слідством особами, за попередньою змовою вчинили вбивство ОСОБА_10 .
Проте, вказані особи не встановлені, а єдиним доказом на який посилається прокурор стосовно причетності ОСОБА_8 до даного злочину є наявність одного відбитку пальця, який ідентифікували лише в 2013 році, тобто через 9 років після вчинення кримінального правопорушення.
Більше того - даний доказ з урахуванням давності події та процедури його отримання (пакет із речовими доказами, згідно протоколу огляду місця події взагалі не опечатувався) - є сумнівним з точки зору його допустимості та належності.
До того ж, ризики на які посилається слідчий та прокурор у своєму клопотанні не підтверджені належними доказами.
З урахуванням даних отриманих під час розгляду апеляційної скарги судом апеляційної інстанції, їх належної та об'єктивної оцінки, колегія суддів дійшла до висновку, що для запобігання встановленим ризикам, зазначеним в ст. 177 ч. 1 п.п. 1, 3, 4 КПК України та забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, останньому слід, в межах продовженого строку досудового розслідування, застосувати запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України.
Підстав для обрання іншого більш м'якого запобіжного заходу колегія суддів не вбачає.
В даному випадку, роль ОСОБА_8 та його причетність до вбивства ОСОБА_10 перевіряється, стверджувати про наявність повної обґрунтованості підозри, з урахуванням наданих прокурором до клопотання даних, здобутих під час проведення досудового розслідування, колегія суддів не вправі.
Конкретних об'єктивних та достовірних даних, які б повністю вказували про наявність достатніх підстав вважати, що підозрюваний, ОСОБА_8 перебуваючи на свободі буде переховуватись від кримінального переслідування або якимось чином перешкоджати кримінальному провадженню, про що стверджує слідчий та прокурор, матеріали клопотання не містять.
В контексті застосування на практиці вимог ст. 62 Конституції України, ст.ст. 5, 6 Конвенції, рішень ЄСПЛ (Бойченко проти Молдови, Мамедова проти Росії, Малик проти України, Пелісьє та Сассі проти Франції) правових позицій та рекомендацій Верховного Суду по даній категорії справ, ряду об'єктивних обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування, з урахуванням серйозності висунутої проти ОСОБА_8 підозри та його особи, колегія суддів вважає, що для запобігання ризику переховування ОСОБА_8 від органів досудового розслідування та забезпечення виконання ним процесуальних обов'язків, підозрюваному. достатньо буде застосувати такий вид запобіжного заходу як цілодобовий домашній арешт із застосуванням електронних засобів контролю, в порядку передбаченому ст. 195 КПК України.
За таких підстав доводи апеляційної скарг підозрюваного та його захисника адвоката ОСОБА_7 в частині обрання більш м'якого запобіжного -є обґрунтованими, а тому його апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала слідчого судді скасуванню.
Керуючись ст.ст.176, 177, 181, 183, 184, 194, 196, 376, 405, 407, 409, 419, 422, 424 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги підозрюваного ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 19.04.2018 року, якою підозрюваному ОСОБА_8 продовженона 60 днів строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюпо кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120050000076 від 28.01.2013 року - скасувати.
Клопотання слідчого СУ ГУ Національної поліції в Кіровоградській області ОСОБА_9 від 17 квітня 2018 року, погоджене з прокурором відділу прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_6 , про продовження строку тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_8 - задовольнити частково.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваному по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013120050000076 від 28.01.2013 року - застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, в межах продовженого строку досудового розслідування, а саме на термін 1 місяць 15 днів, тобто до 17 год. 20 хв. 17 червня 2018 року, заборонивши йому цілодобово залишати місце постійного проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду.
Строк дії ухвали закінчується о 17 год. 20 хв. 17 червня 2018 року.
На підставі ст. 194 ч.5 КПК України зобов'язати підозрюваного ОСОБА_8 :
-не залишати цілодобово постійне місце проживання, а саме АДРЕСА_1 .
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
- здати слідчому на зберігання паспорт громадянина України та паспорт для виїзду з України;
- утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими та іншими підозрюваними (обвинуваченими) по даному кримінальному провадженню.
- носити електронний засіб контролю.
Надати можливість працівникам Головного управління Національної поліції в Кіровоградській області, з метою контролю за поведінкою підозрюваного ОСОБА_8 , безперешкодно перевіряти його за місцем проживання, вимагати усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього обов'язків.
Звільнити ОСОБА_8 , негайно з-під варти в залі суду.
Копію даної ухвали направити до ГУ Національної поліції в Кіровоградській області для виконання.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на процесуального прокурора по даному кримінальному провадженню.
Ухвала апеляційного суду Кіровоградської області є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4