Апеляційний суд Кіровоградської області
Провадження № 11-кп/781/192/18 Головуючий у суді І інстанції ОСОБА_1
Категорія: ч. 3 ст. 185 КК України Доповідач у суді ІІ інстанції ОСОБА_2
07.05.2018 року. м. Кропивницький
Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
із секретарем ОСОБА_5 ,
за участю прокурора ОСОБА_6 ,
захисника-адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні у м. Кропивницькому кримінальне провадження №12016120310000430 від 18.08.2016 року за апеляційною скаргою прокурора Олександрівського відділу Знам'янської місцевої прокуратури ОСОБА_9 на вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 року.
Цим вироком:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с Олександрівка, Вознесенського району, Миколаївської області, українця, громадянина України, освіта середня, який не одружений, не працює, зареєстрований в АДРЕСА_1 , на даний час відбуває покарання у виправній колонії № 93 за вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.01.2017 року за ч. 2 ст. 187 КК України, яким призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 2 місяці з конфіскацією майна,
визнано винуватим та призначено покарання за ч. 3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного даним вироком, більш суворим, призначеного вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.01.2017 року, ОСОБА_8 призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 (сім) років 2 (два) місяці з конфіскацією всього належного йому майна.
Зараховано у строк відбуття покарання, покарання відбуте за попереднім вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.01.2017 року, а саме: з 08.11.2016 року по 27.12.2017 року.
Долю речових доказів вирішено відповідно ст.100 КПК України.
Вироком суду першої інстанції ОСОБА_8 визнано винуватим та засуджено за вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно за таких підстав.
Так, 18.08.2017 року приблизно о 16 год., ОСОБА_10 проходив повз будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_2 , належний ОСОБА_11 , з якого вийшли власники та поїхали у невідомому напрямку. У той момент у ОСОБА_8 виник злочинний намір спрямований на таємне викрадення чужого майна з вказаного будинку. З метою реалізації злочинного умислу, переконавшись, що за його злочинними діями ніхто не спостерігає, через сусіднє подвір'я пройшов на територію домоволодіння. Виявивши, що вхідні двері будинку зачинені, ОСОБА_8 , через вікно, що ліворуч від вхідних дверей проник до приміщення вбиральні, звідки таємно, повторно, з шафи, викрав належні потерпілій ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 15000 грн.
З місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_8 зник, викраденим розпорядився на власний розсуд, чим спричинив потерпілій ОСОБА_11 матеріальні збитки на вищевказану суму.
В апеляційній скарзі прокурор Олександрівського відділу Знам'янської місцевої прокуратури ОСОБА_9 просив скасувати вирок суду першої інстанції у зв'язку з невідповідністю висновків суду першої інстанції, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_8 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України за фактом таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у житло, вчинене повторно, який був раніше засуджений за цією статтею, та призначити йому покарання у вигляді 3 років позбавлення волі. На підставі ч.4 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання, більш суворим призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 7 років 2 місяці з конфіскацією всього належного йому майна. Зарахувати у строк відбуття покарання, покарання відбуте за попереднім вироком Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 27.01.2017 року, а саме з 08.11.2016 року по 27.12.2017 року.
В обґрунтування вимог зазначив, що ухвалюючи вирок суд виклав пред'явлене органом досудового слідства обвинувачення ОСОБА_8 взагалі не сформулювавши обвинувачення, яке визнано судом доведеним, що є грубим порушенням вимог п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК України, що відповідно до ст. 409 КПК України є безперечною підставою для скасування судового рішення.
Крім того, у мотивувальній частині вироку з формулювання обвинувачення, вбачається, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення 18.08.2017 року, що суперечить фактичним обставинам кримінального провадження, які викладенні у змісті обвинувального акту та матеріалах кримінального провадження, оскільки відповідно до обвинувального акту останній вчинив кримінальне правопорушення 18.08.2016 року, що було доведено в ході досудового розслідування та під час судового розгляду кримінального провадження.
Вважає, що допущене судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону є істотним та таким, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення.
Заслухавши доповідача, прокурора, який просив задовольнити апеляційну скаргу, обвинуваченого ОСОБА_8 та в його інтересах захисника - адвоката ОСОБА_7 , які просили залишити без задоволення подану прокурором апеляційну скаргу, дослідивши матеріали кримінального провадження та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Відповідно до вимог ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Відповідно до вимог ст.374 КПК України, в мотивувальній частині вироку зазначається: 1) у разі визнання особи виправданою формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; 2) у разі визнання особи винуватою: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви змінення обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалося таке рішення, обставини які пом'якшують та обтяжують покарання. Також у мотивувальній частині суд повинен описати результати оцінки доказів навести докази для підтвердження встановлених судом обставини, а також мотиви неврахування окремих доказів. Викладаючи підстави для прийняття рішення, суд повинен дати відповідь на аргументи сторін. Таким чином кожний доречний важливий і вирішальний аргумент учасників судового засідання має бути проаналізований і одержана відповідь. Висновки у судовому рішенні повинні прямо впливати з аргументації, а також бути чіткими, тобто не допускати неоднозначного трактування. При цьому недостатньо лише цитувати законодавчі положення, а потім приймати рішення. Суддя повинен послідовно поєднувати закон із фактами у справі і наводити чіткі аргументи, яким чином було вирішено справу у конкретному випадку. Якщо цього не робити, це буде очевидне порушення права на справедливий суд, яке гарантує стаття 6 Європейської конвенції з прав людини.
Разом із тим, суд першої інстанції не дотримався вимог кримінального процесуального та кримінального закону під час ухвалення вироку, допустив істотні порушення, що перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Так, у мотивувальній частині вироку суд виклав обвинувачення, пред'явлене органом досудового слідства ОСОБА_8 .
В порушення вимог ч.3 ст.374 КПК, в мотивувальній частині вироку суд взагалі не вказав, що встановив суд та визнав доведеним, що є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а тому апеляційна скарга прокурора в цій частині підлягає задоволенню.
Крім того, обґрунтованими є доводи апеляційної скарги прокурора в частині того, що судом першої інстанції у мотивувальній частині вироку, неправильно зазначено, що обвинувачений ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення 18.08.2017 року, оскільки відповідно до обвинувального акту останній вчинив кримінальне правопорушення 18.08.2016 року, що було доведено в ході досудового розслідування та під час судового розгляду кримінального провадження.
Разом із тим, згідно вимог ст.370 КПК України, рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. При цьому висновки суду, зазначені у рішенні, мають прямо випливати з аргументації, а також бути чіткими, тобто такими, що не допускають неоднозначного трактування.
Крім того, як вбачається з обвинувального акта, ОСОБА_8 раніше неодноразово судимий.
Разом з тим, судом першої інстанції не зазначено у вступній частині вироку судимості, які на час оголошення даного вироку не були погашені в установленому законом порядку, що є порушенням п. 4 ч. 2 ст. 374 КПК України.
Враховуючи викладене, колегія суддів доходить переконливого висновку, що кримінальне провадження розглянуто в суді першої інстанції із істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення, і які неможливо усунути під час апеляційного розгляду, а тому апеляційну скаргу прокурора слід задовольнити частково, вирок суду першої інстанції слід скасувати, призначивши новий судовий розгляд у суді першої інстанції в іншому складі.
Оскільки вирок скасовується у зв'язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону з призначенням нового розгляду у суді першої інстанції, тому колегія суддів, згідно положень ч. 2 ст. 415 КПК України, не має права наперед вирішувати питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, а тому під час нового судового розгляду, суду першої інстанції необхідно усунути порушення вимог кримінального процесуального закону, які стали підставами для скасування вироку суду та призначення нового судового розгляду, повно, всебічно і об'єктивно дослідити всі зібрані докази по справі та перевірити всі доводи апеляційної скарги та надати цим доводам належну правову оцінку та за результатами розгляду ухвалити мотивоване, законне та обґрунтоване рішення.
При цьому, колегія суддів, враховуючи тяжкість пред'явленого обвинувачення та обставини справи, вважає за необхідне запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_8 залишити тримання під вартою, продовживши його на 60 днів.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 409, 412, 415, 418, 419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Олександрівського відділу Знам'янської місцевої прокуратури ОСОБА_9 - задовольнити частково.
Вирок Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 27 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_12 скасувати, призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_13 - залишити без зміни, тримання під вартою, продовживши його на 60 днів до 06 липня 2018 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4