Справа № 461/6564/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Зубачик Н.Б.
Провадження № 22-ц/783/2432/17 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В.
Категорія: 43
03 травня 2018 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді - Ніткевича А.В.
суддів: Бойко С.М., Копняк С.М.,
секретаря Юзефович Ю.І.
з участю представника позивача Цап О.Р., відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» на рішення Галицького районного суду м Львова від 08 лютого 2017 року у справі за позовом Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» до ОСОБА_3, з участю третіх осіб Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, про стягнення заборгованості,-
встановила:
Позивач ЛМКП «Айсберг» у жовтні 2016 року звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 01.02.2017 року просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 3700,54 грн.
Вимогу обґрунтовує тим, що відповідач зареєстрований та проживає у квартирі № 31 у будинку № 45 на вул. Городоцькій у м. Львові. Обслуговування та експлуатацію вказаного будинку здійснює ЛМКП «Айсберг». Зазначає, що позивач надає відповідачу послуги з утримання будинку та прибудинкової території, при цьому боржник, фактично отримуючи вищевказані послуги, починаючи з квітня 2010 року не оплачує за них, у зв'язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у сумі 3700,00 грн., просив позов задовольнити.
Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м Львова від 08 лютого 2017 року у задоволенні позову Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» до ОСОБА_3, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради про стягнення заборгованості - відмовлено.
Рішення суду оскаржив представник позивача ЛМКП «Айсберг» Горошко Р.М., вважає, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, суд не дослідив усі фактичні обставини справи та не сприяв повному, об'єктивному та неупередженому її розгляду.
В апеляційній скарзі покликається на те, що представник позивача заперечував проти застосування наслідків спливу позовної давності, оскільки 17.06.2013 року відповідач звертався до суду із заявою про реструктуризацію боргу за житлово-комунальні послуги, 08.07.2014 року подавав заяву про відстрочку виконання рішення суду, відтак не заперечував проти наявної у нього заборгованості, а лише хотів відтермінувати її погашення.
Також, представник позивача звертав увагу на те, що 16.04.2013 року позивач звернувся із заявою про видачу судового наказу, 23.04.2013 року Галицьким районним судом видано такий наказ про стягнення заборгованості, а ухвалою від 04.06.2013 року судовий наказ скасовано.
Після цього ЛМКП «Айсберг» 19.07.2013 року звернулося із позовною заявою про стягнення заборгованості, проте ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 26 грудня 2013 року позовну заяву залишено без розгляду.
Позивач ще раз звернувся до суду із заявою про видачу судового наказу, однак ухвалою Галицького районного суду м. Львова у справі № 461/11262/14-ц від 19.09.2014 року судовий наказ про стягнення боргу скасований.
10.10.2016 року ЛМКП «Айсберг» повторно звернулося до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило стягнути з відповідача 3700,54 грн. за період з квітня 2010 року по квітень 2013 року включно.
З наведених підстав вважає, що строк позовної давності переривався, відтак відсутні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог у зв»язку із спливом позовної давності.
Стверджує, що позивач належним чином та у повному обсязі надавав відповідачу, як споживачу, послуги з утримання будинку, що підтверджується укладеними договорами із спеціалізованими підприємствами, які надають відповідні послуги, при цьому обов'язком споживача є зокрема, оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Оскільки відповідач не оплачував кошти за фактично надані позивачем житлово-комунальні послуги, тому допустив заборгованість за такі перед позивачем, яка за період з квітня 2010 року по квітень 2013 року включно становить 3700 грн., що залишено поза увагою та не з'ясовано судом першої інстанції.
Просить скасувати рішення Галицького районного суду м Львова від 08 лютого 2017 рокута ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача Цап О.Р. на підтримання доводів апеляційної скарги, а також пояснення відповідача ОСОБА_3 на заперечення таких, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково виходячи з наступного.
Згідно із пунктом 9 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу (надалі ЦПК України).
Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України).
Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог районний суд виходив з того, що ОСОБА_3 не здійснює оплату за утримання будинку та прибудинкової території з квітня 2010 року, з цього часу розпочався перебіг позовної давності для звернення з позовом, відтак позовна давність згідно із ст. 257 ЦК України закінчилась в квітні 2013 року.
Крім цього, суд звернув увагу, що погашення заборгованості в січні 2014 року в розмірі 484,50 грн. та в березні 2014 року в розмірі 484,88 грн., відбулося внаслідок примусового виконання рішення суду та стягнення цих коштів з пенсії ОСОБА_3, а не через добровільну сплату відповідачем заборгованості, тому переривання позовної давності в даному випадку не було.
Враховуючи наявні в матеріалах справи та досліджені судом першої інстанції докази колегія суддів вважає, що висновки місцевого суду не відповідають вимогам закону.
З довідки з місця проживання про склад сім»ї і прописку № 9492 від 17.12.2015 року виданої ЛМКП «Айсберг» встановлено, що відповідач ОСОБА_3 є власником, зареєстрований та проживає у квартирі АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 8).
Утримання та експлуатацію вищевказаного будинку здійснює ЛМКП «Айсберг».
Звертаючись в суд з позовом про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у відповідному розмірі та подаючи заяву про зменшення позовних вимог, позивач ЛМКП «Айсберг» посилався на факт надання послуг відповідачу, часткову оплату вартості таких послуг відповідачем, відтак визнання таких останнім.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».
Суб'єктами цього Закону є органи виконавчої влади, місцевого cамоврядування, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.
До комунальних послуг відносяться, зокрема, послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо) (п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 24.06.2004 року, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 24.06.2004 року) споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст. 67 ЖК УРСР плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Статтею 68 ЖК УРСР передбачено, що наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.
Тобто, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги, зобов'язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом, згідно із п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 24.06.2004 року).
Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач наголошував на тому, що стягненню з відповідача підлягає заборгованість за утримання будинку та прибудинкової території в розмірі 3700,00 грн. за період з квітня 2010 року по квітень 2013 року.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_3 не здійснює оплату за утримання будинку та прибудинкової території з квітня 2010 року.
В свою чергу, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України).
Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК).
Встановлено, що з позовом ЛКП «Айсберг» звернулося в суд в жовтні 2016 року.
У ч. 2 ст. 264 ЦК України визначено, що позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Судовий наказ відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦПК України (в редакції від 18.03.2004 року) є особливою формою судового рішення про стягнення з боржника грошових коштів або витребування майна за заявою особи, якій належить право такої вимоги.
Ураховуючи, що судовий захист позивача на стягнення грошових коштів може бути реалізовано, як у позовному провадженні, так і шляхом видачі судового наказу, як особливої форми судового рішення, тому подання позивачем заяви про видачу судового наказу в порядку, передбаченому розділом II ЦПК України, перериває позовну давність.
З матеріалів справи 461/10503/14-ц (2-н/461/618/14) встановлено, що 19 вересня 2014 року Галицький районний суд м. Львова постановив ухвалу про скасування судового наказу № 461/10503/14-ц від 02.09.2014 року виданого за заявою ЛКП «Айсберг» про стягнення з ОСОБА_3 боргу в сумі 4928,59 грн., при цьому розрахунок суми заборгованості складає за період з серпня 2011 року по липень 2014 року.
Оскільки подання заяви про видачу судового наказу та видача його судом перериває перебіг позовної давності, тому такий був перерваний у серпні 2014 року, коли позивач звернувся в суд із заявою про видачу судового наказу.
Колегія суддів звертає увагу на те, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб'єктивного цивільного права і факт його порушення або оспорювання.
Якщо ж під час розгляду справи буде встановлено, що у позивача немає суб'єктивного права, про захист якого він просить, або ж воно не порушувалось чи не оспорювалось, суд повинен відмовити в позові не через пропуск строку позовної давності, а за безпідставністю матеріально-правової вимоги.
З наведеного слідує, що положення про позовну давність застосовуються лише до обґрунтованих позовів.
Зважаючи на те, що за правилами диспозитивності цивільного процесу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог, при цьому, позивач просить стягнути заборгованість за комунальні послуги починаючи з квітня 2010 року, однак у скасованому судовому наказі від 02.09.2014 року розрахунок заборгованості наведено з серпня 2011 року, відтак переривання позовної давності відбулося лише щодо таких вимог, тому позовні вимоги необхідно задовольнити частково та стягнути заборгованість з серпня 2011 року по квітень 2013 року.
Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що пунктом 6 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово комунальні послуги» (в редакції від 24.06.2004 року) передбачено лише два випадки, коли споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг: за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні; за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
При цьому, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 24.06.2004 року) споживач має право на зменшення розміру плати за надані послуги в разі їх ненадання або надання не в повному обсязі, зниження їх якості в порядку, визначеному договором або законодавством.
На підтвердження надання відповідачу послуг, представник позивача покликався на укладення договорів із спеціалізованими підприємствами, що надають послуги з дератизації та дезінфекції, освітлення місць загального користування, вивезення сміття, аварійними службами та відповідні акти виконаних робіт (т. 2 а.с. 30-45).
В свою чергу, у запереченнях на позовні вимоги та апеляційну скаргу відповідач вказує на те, що мешканцями будинку № 45 по вул. Городоцькій у м. Львові неодноразово складалися акти-претензії щодо неналежного надання житлово-комунальних послуг, зокрема 19.04.2010 року складно акт про ухилення ЛМКП «Айсберг» від укладення договорів, не виконання в повному об»ємі робіт по своєчасному ремонту і обслуговуванню житлових будинків, належного утримання під»їздів, інших місць загального користування та прибудинкової території, а також щодо несправного та аварійного стану елементів конструкцій будинків, даху, стіни, фасаду, балконів, вентиляційних і димохідних каналів (т. 1 а.с. 189).
Аналогічного змісту акти-претензії складені 05 грудня 2012 року та 23 травня 2012 року, на яких міститься відмітка про отримання ЛМКП «Айсберг» (т. 1 а.с. 190-192).
Аналіз поданих позивачем доказів на підтвердження надання відповідачу житлово-комунальних послуг, а також поданих відповідачем претензій за період з серпня 2011 року по квітень 2013 року дає підстави для висновку про те, що відсутні докази надання позивачем таких послуг, як прибирання сходових кліток, обслуговування поточного ремонту, відтак колегія суддів приходить висновку, що позивач, як виконавець послуг, забезпечив надання споживачу лише таких послуг, як прибирання прибудинкової території, освітлення місць загального користування, обслуговування димовентеляційних каналів, обслуговування внутрішньо будинкових систем водопостачання та водовідведення, дератизація, вивезення твердих побутових відходів, відповідач такі послуги споживав, від отримання не відмовився, тобто між сторонами встановлені фактичні договірні відносини на тих умовах, за яких надаються ці послуги, і відповідно вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 3700 грн. 54 коп. підлягає до задоволення частково в сумі 1222 грн. 38 коп., що складає вартість наданих позивачем послуг за період з серпня 2011 року по квітень 2013 року.
З урахуванням наведеного, апеляційна скарга ЛКП «Айсберг» підлягає до задоволення частково, рішення Галицького районного суду м Львова від 08 лютого 2017 року необхідно скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Керуючись ст.ст. 258, 259, 367, 368, п. 2 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 376, 381, 382, 383 ЦПК України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» - задовольнити частково.
Рішення Галицького районного суду м Львова від 08 лютого 2017 року - скасувати.
Ухвалити у справі нове рішення, яким позовну заяву Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг» до ОСОБА_3, з участю третіх осіб Галицької районної адміністрації Львівської міської ради, Львівської міської ради, про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3, місце проживання АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків1710807239, на користь Львівського міського комунального підприємства по обслуговуванню та ремонту житла «Айсберг», місцезнаходження - м. Львів, проспект Свободи, 39, код ЄДРПОУ 20772578, заборгованість за надання послуг зутримання будинку та прибудинкової території у розмірі 1222 (одна тисяча двісті двадцять дві) грн. 38 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повний текст постанови складений 04 травня 2018 року
Головуючий: А.В. Ніткевич
Судді: С.М. Бойко
С.М. Копняк