Справа № 462/1919/17 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/783/1117/17 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ст.185 ч.2,3, ст.395 КК України
03 травня 2018 року м. Львів
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретарів судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 12017140060001327 за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області ОСОБА_6 на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 19.09.2017 року відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Львова, з вищою освітою, не одруженого, не працюючого, раніше судимого, останній раз 12.06.2017 року Франківським районним судом м.Львова за ч.2 ст.185 КК України до 2 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України остаточне покарання призначене у виді 3 років позбавлення волі, звільненого за ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням на 2 роки 6 місяців,
обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.15 , ч.2 ст.185 КК України,
за участю:
прокурора - ОСОБА_8 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
встановила:
Прокурором подана апеляційна скарга на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 19.09.2017 року яким визнано винним та засуджено ОСОБА_7 за кримінальне правопорушення, передбаченеч.3 ст.15, ч.2 ст.185 КК України та призначено покарання у виді 2 років позбавлення волі. На підставі ст.71 ч.1 КК України за сукупністю вироків до покарання, призначеного ОСОБА_7 за даним вироком, частково приєднано не відбуте покарання за вироком Франківського районного суду м.Львова від 12.06.2017 року та визначено остаточно покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки 1 місяць.
Міра запобіжного заходу ОСОБА_7 не обиралась.
На даний вирок подав апеляційну скаргу прокурор, який просить вирок суду першої інстанції скасувати в частині призначення покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 15, ч.2 ст.185 КК України, та призначити йому покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Вирок Франківського районного суду м. Львова від 12.06.2017, яким ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст. 185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України, з врахуванням покарання, призначеного вироком Пустомитівського районного суду від 06.03.2017 року, остаточно визначити покарання у виді 3 років позбавлення волі, зі звільненням на підставі ст.75 КК України від його відбування з іспитовим строком 2 роки 6 місяців, виконувати самостійно.
У решті вирок залишити без змін.
Апелянт покликається, що зі змісту вироку випливає, що ОСОБА_7 02.04.2017 року намагався повторно таємно викрасти майно з магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на суму 1955,83грн. Вироком Франківського районного суду м.Львова від 12.06.2017 року його визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого за ч.2 ст.185 КК України, та засуджено до 2 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України, з врахуванням покарання, призначеного вироком Пустомитівського районного суду від 06.03.2017 року, остаточне покарання призначене у виді 3 років позбавлення волі, зі звільненням на підставі ст.75 КК України від його відбування з іспитовим строком 2 роки 6 місяців. Таким чином, злочин вчинений ОСОБА_7 до постановления вироку Франківським районним судом м. Львова від 12.06.2017 року.
Згідно ч.4 ст.70 КК України, за правилами, передбаченими в частинах першій-третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановления вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановления попереднього вироку.
З урахуванням цих обставин, суд при призначенні покарання ОСОБА_7 за ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України за злочин, вчинений 02.04.2017 року мав визначити остаточне покарання відповідно до положень ч.4 ст.70 КК України з урахуванням вироку Франківським районним судом м. Львова від 12.06.2017 року.
Водночас, відповідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли особа, щодо якої було застосоване таке звільнення, вчинила до постановления вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожен вирок виконується самостійно. Із наведеного роз'яснення вбачається, що призначене реальне покарання та покарання з випробуванням не складаються та не поглинаються, а кожне з них виконується самостійно.
Відтак суд, призначивши покарання обвинуваченому за ч.3 ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України у виді 2 років позбавлення волі, мав ухвалити рішення про самостійне виконання вироку Франківського районного суду м.Львова від 12.06.2017 року, яким визначено ОСОБА_7 покарання з іспитовим строком, що ним зроблено не було.
Таким чином, суд першої інстанції при призначенні покарання ОСОБА_7 безпідставно застосував положення ст.71 КК України, внаслідок чого допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Іншими учасниками процесу апеляційні скарги не подавалися.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_7 02.04.2017 року близько 15.30 год., знаходячись у приміщенні ТЦ «Victoria Gardens», що на вул. Кульпарківській, №226-а у м.Львові, в магазині «Gloria Jians», маючи умисел на повторне таємне викрадення чужого майна та власного збагачення за рахунок злочинної діяльності, скориставшись відсутністю стороннього нагляду, намагався таємно викрасти 2 пари штанів марки «BJN», вартістю без ПДВ 1415,00 грн., штани марки «ВРТ», вартістю без ПДВ 540,83 грн.. Перебуваючи у примірочному приміщенні, за допомогою заздалегідь заготовлених кусачок зняв із вище вказаних джинсів чіпи та намагався із викраденим майном втекти, однак довести свого злочинного умислу до кінця не міг з причин, що не залежали від його волі, оскільки був виявлений та зупинений при виході із примірочного приміщення працівниками охорони «Gloria Jians». Своїми умисними діями ОСОБА_7 намагався скоїти крадіжку з магазину «Gloria Jians» на суму 1955,83грн.
Заслухавши суддю - доповідача, думку прокурора, який просив задоволити апеляційну скаргу міркування обвинуваченого ОСОБА_7 , який залишив на розсуд суду вирішення апеляційної скарги прокурора, вивчивши матеріали кримінального провадження колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.
Суд апеляційної інстанції відповідно до ст.404 КПК України переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг щодо призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 .
Відповідно до ч. 1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим, так і іншими особами.
Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
В суді апеляційної інстанції встановлено, що судом першої інстанції були належним чином досліджені обставини справи, які є в матеріалах кримінального провадження, ОСОБА_7 не оспорював фактичні обставини справи і судом першої інстанції було встановлено, що він правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції, а тому судовий розгляд був проведений, у відповідності до положення ч.3 ст.349 КПК України, повно та всебічно щодо всіх фактичних обставин справи та обрано покарання в межах санкції статті обвинувачення.
Призначаючи покарання обвинуваченому, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме вчинення тяжкого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його характеристику за місцем проживання, щире каяття у скоєному, сприяння розкриттю злочину.
Дане покарання відповідає вимогам ст.65 КК України, підстав для його пом'якшення або призначення більш тяжкого покарання колегія суддів не вбачає.
Разом з тим, частково знайшли підтвердження покликання прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальна відповідальність судом першої інстанції відносно обвинуваченого ОСОБА_7 , оскільки безпідставно було застосовано ч.1 ст.71 КК України і покарання ОСОБА_7 було призначено за сукупністю вироків, тобто до даного вироку було частково приєднано невідбуте покарання за вироком суду першої інстанції від 12.06.2017 року.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України та роз'яснення, що містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України №7 від 24.10.2003 року із змінами та доповненнями «Про практику призначення судами кримінального покарання», коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші після постановлення першого вироку, і коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання з випробуванням, вчинила до постановления вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання призначених покарань не допускається. За таких умов кожен вирок виконується самостійно. Із наведеного роз'яснення вбачається, що призначене реальне покарання та покарання з випробуванням не складаються та не поглинаються, а кожне з них виконується самостійно.
Враховуючи вищенаведене колегія суддів вбачає підстави для зміни вироку суду першої інстанції у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність в частині призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 .
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409,5 418 КПК України, колегія суддів,-
постановила :
Апеляційну скаргу прокурора Львівської області - задоволити частково.
Вирок Залізничного районного суду Львівської області від 19.09.2017 року відносно обвинуваченого ОСОБА_7 - змінити в частині покарання.
Вважати ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3ст. 15, ч.2 ст.185 КК України, та засудженим до покарання у виді 2 років позбавлення волі.
Вирок Франківського районного суду м. Львова від 12.06.2017 року, яким ОСОБА_7 засуджено за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді 2 років позбавлення волі, на підставі ч.4 ст.70 КК України, з врахуванням покарання, призначеного вироком Пустомитівського районного суду від 06.03.2017 року, остаточно визначити покарання у виді 3 років позбавлення волі, зі звільненням, на підставі ст.75 КК України, від його відбування з іспитовим строком 2 роки 6 місяців, виконувати самостійно.
В решті вирок залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржено в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня його проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий:
Судді: