Справа № 405/6753/17
1-кп/405/298/17
08 травня 2018 року колегія суддів Ленінського районного суду м. Кіровограда в складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2
ОСОБА_3
при секретарі: ОСОБА_4
за участю прокурора: ОСОБА_5
представника потерпілого: ОСОБА_6
адвоката: ОСОБА_7
обвинуваченого: ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12016120020014270 від 15.11.2016 року за обвинуваченням ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.191, ч.5 ст.191 КК України ,
Згідно ухвали Ленінського райсуду м. Кіровограда від 21 березня 2018 року обвинуваченому ОСОБА_8 було продовжено термін перебування під вартою на шістдесят днів до 19 травня 2018 року.
В судовому засіданні постало питання щодо доцільності перебування обвинуваченого ОСОБА_8 під вартою, оскільки такий термін спливає 19 травня 2018року.
Прокурор в судовому засіданні зазначив про необхідність продовження терміну перебування обвинуваченого під вартою, оскільки, існують ризики кримінального провадження. Так, прокурором зазначено, що ОСОБА_8 може переховуватися від суду, впливати на свідків і потерпілого, а також вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не має постійного доходу. За таких обставин, прокурор вважає, що обвинуваченому ОСОБА_8 доцільно продовжити термін тримання під вартою на строк 60 днів.
Представник потерпілого ОСОБА_6 підтримав позицію прокурора. Також, представником потерпілого зазначено, що обвинувачений може ухилятися від суду оскільки має несплачені борги у великих розмірах.
Адвокатом обвинуваченого ОСОБА_7 заявлено клопотання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому на домашній арешт в нічну пору доби. Клопотання мотивоване тим, що обвинувачений раніше не судимий, має малолітню дитину, має постійне місце проживання, працюючий. Крім цього, адвокатом зазначено, що обвинувачений доглядає за хворим батьком, інвалідом ІІІ групи, є пенсіонером МВС та перебуває на медичному обліку з ряду захворювань. Разом з цим, адвокатом зазначено, що прокурором не надано жодних обґрунтувань того, що до обвинуваченого ОСОБА_8 не можливо застосувати інший, більш м'який запобіжний захід, а також не надано доводів того, що обвинувачений можу чинити тиск на свідків і потерпілого та вчинити інше кримінальне правопорушення. За наведених обставин, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що регламентує підстави тримання особи під вартою, адвокат вважає, що ОСОБА_8 можливо змінити запобіжний захід на домашній арешт в нічну пору доби.
Обвинувачений підтримав клопотання адвоката, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт. Вважає, що доводи прокурора щодо тримання його під вартою є необґрунтованими та нічим не підтверджені.
Заслухавши доводи прокурора, думку представника потерпілого, думку адвоката та обвинуваченого, колегія суддів прийшла до висновку про наявність обставин для зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби.
Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у виді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Згідно ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для справи; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Статтею 183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Відповідно до ст.5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення. Так, вказана норма забороняє переміщати тягар доведення необхідності звільнення на особу, щодо якої вирішується питання про позбавлення її волі.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 6 листопада 2008 року у справі "Єлоєв проти України, після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою підозрюваного, обвинуваченого, а тому слідчому судді, суду у разі задоволення клопотання про обрання або продовження терміну застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно чітко зазначити в судовому рішенні про наявність іншої підстави (підстав) або ризику, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України. Крім цього, колегією суддів враховано, що продовження тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (рішення ЄСПЛ «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, «Белевицький проти Росії» від 1 березня 2007 року). Також у наведених рішеннях ЄСПЛ зазначено, що слідчому судді, суду необхідно враховувати, що обмеження розгляду клопотання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п.4 ст.5 Конвенції.
Відповідно до правової позиції Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, слідчому судді, суду при розгляді відповідного питання слід ретельно перевіряти достовірність підстав для його задоволення, оскільки одним з найбільш частих порушень прав людини, визнаних ЄСПЛ у справах проти України, є необґрунтоване ухвалення судами рішень про продовження стоку тримання підозрюваного, обвинуваченого, під вартою, а також те, що можливість застосування запобіжних заходів, альтернативних триманню під вартою (зокрема йдеться про застосування домашнього арешту), у багатьох випадках навіть не розглядається.
Разом з цим, колегія суддів прийшла до переконання, що прокурором не доведено, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам кримінального провадження. Також суд вважає, що стороною обвинувачення не надано обґрунтувань стосовно того, що обвинувачений може ухилятись від суду та незаконно впливати на свідків з метою уникнення відповідальності за вчинене.
Враховуючи викладене, ґрунтуючись на вимогах ч.3, ч.4 ст.5 Конвенції з прав людини та основоположних свобод, беручи до уваги приписи ст.197 КПК України, колегія суддів прийшла до переконання про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 на домашній арешт в певний період доби.
Відповідно до ч.1, ч.2, ч.5 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби.
Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Працівники органу внутрішніх справ з метою контролю за поведінкою підозрюваного, обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтись в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням покладених на неї зобов'язань, використовувати електронні засоби контролю.
Під час вирішення питання щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 , судом взято до уваги те, що обвинувачений раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, постійне місце проживання та роботи, що свідчить про міцні сталі соціальні зв'язки. Також судом враховано наявність ризиків кримінального провадження, передбачених ст.177 КПК України.
Беручи до уваги наведене, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченим ОСОБА_8 , колегія суддів прийшладо висновку про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_8 з тримання під вартою на домашній арешт строком на 2 місяці, заборонивши обвинуваченому ОСОБА_8 залишати житло в нічний період доби з 21:00 год. до 06:00 год. поклавши на останнього обов'язки, передбачені ч.5 ст.194 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 181, 194, 331 КПК України, колегія суддів,
Змінити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт у певний період доби, на строк 2 місяці, до 08 липня 2018 року.
Обвинуваченого ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільнити з-під варти в залі судового засідання.
Заборонити ОСОБА_8 залишати житло за адресою: АДРЕСА_1 , у нічний період доби з 21:00 год. по 06:00 год.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_8 додаткові обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України:
- прибувати до суду за першою вимогою;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
- утримуватись від спілкування з потерпілим і свідками у даному кримінальному провадженні;
Роз'яснити обвинуваченому ОСОБА_8 , що в разі невиконання, покладених на нього обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід.
Копію ухвали для виконання, щодо обвинуваченого ОСОБА_8 направити до Кропивницького відділу поліції ГУНП України в Кіровоградській області, в частині здійснення контролю за поведінкою обвинуваченого ОСОБА_8 .
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити до ДУ «Кропивницька установа виконання покарань» (№14).
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя: ОСОБА_1
Судді: ОСОБА_3
ОСОБА_2