Дата документу Справа № 317/1032/17
Апеляційний суд Запорізької області
Провадження №11-кп/778/730/18 Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1
Єдиний унікальний №317/1032/17Суддя-доповідач в 2-й інстанції ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.286 КК України
Ухвала
03 травня 2018 року м.Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Запорізької області у складі
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
потерпілих ОСОБА_7 , ОСОБА_8
представника потерпілих ОСОБА_9
обвинуваченого ОСОБА_10
захисника ОСОБА_11 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 на вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 13 грудня 2017 року, яким
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Запоріжжя, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,
Вказаним вироком районного суду ОСОБА_10 визнано винуватим і засуджено за вчинення злочину за наступних обставин.
12 листопада 2016 року приблизно о 18 годині 30 хвилин водій ОСОБА_10 , перебуваючи в стані наркотичного сп'яніння, керуючи автомобілем «ВАЗ-2101», реєстраційний номер НОМЕР_1 , здійснював рух по автодорозі між с.Високогірне та м.Запоріжжя на території Запорізького району Запорізької області в напрямку м.Запоріжжя.
В цей же час в зустрічному йому напрямку по його смузі руху рухався пішохід ОСОБА_12 .
Під час руху по вищевказаній автодорозі, поблизу адміністративної території ТОВ «Компанія Система», розташованої за адресою: с.Високогірне, вул.Мічуріна, буд.1-А, водій ОСОБА_10 , маючи об'єктивну можливість своєчасно виявити на проїжджій частині пішохода та запобігти наїзду на нього, у зв'язку із зниженням уваги та реакції, а також порушенням координації дій, викликаних вживанням наркотичних речовин, відповідних заходів до зниження швидкості аж до зупинки транспортного засобу не вжив, внаслідок чого скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_12 .
Своїми діями водій ОСОБА_10 порушив вимоги п.12.3 Правил дорожнього руху, що з технічної точки зору знаходяться в прямому причинному зв'язку з подією ДТП.
В результаті даної дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження та був доставлений до лікарні, де ІНФОРМАЦІЯ_2 помер.
Дії ОСОБА_10 кваліфіковано за ч.2 ст.286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. Йому призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
Вирішено питання про початок строку відбування покарання, запобіжний захід, цивільні позови та речові докази.
В апеляційній скарзі захисник, не оспорюючи висновків суду про доведеність вини та правильності кваліфікації дій обвинуваченого, просить вирок змінити. Призначити ОСОБА_10 покарання у виді 3 років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 3 роки. Свої вимоги захисник мотивує тим, що обвинувачений повністю визнав свою вину, щиро та дієво розкаявся у вчиненому, а також активно сприяв в розкритті злочину, вибачився перед потерпілими, добровільно частково відшкодував завдану потерпілим шкоду, має стійкі соціальні зв'язки. Крім того, огляд обвинуваченого на стан сп'яніння безпосередньо після ДТП не проводився, а тому факт перебування ОСОБА_10 в стані наркотичного сп'яніння матеріалами провадження не доведений, а відтак і не доведено наявність обтяжуючої покарання обставини.
Заслухавши доповідь судді, захисника та обвинуваченого, які повністю підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; потерпілих та їх представника, а також прокурора, які заперечили проти скарги та просили вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право вирок суду залишити без змін.
Подія злочину, доведеність винуватості ОСОБА_10 у його вчиненні, кримінально-правова оцінка його діянь в апеляційному порядку не оскаржені. У зв'язку з чим, з огляду на положення ч.1 ст.404 КПК вирок суду в цій частині не переглядався.
З цих же підстав судова колегія вважає встановленим скоєння злочину обвинуваченим ОСОБА_10 за обставин, зазначених в оскарженому вироку суду.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості призначеного ОСОБА_10 покарання, судова колегія виходила з наступного.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Суд першої інстанції, призначаючи покарання ОСОБА_10 , з достатньою повнотою врахував ступінь тяжкості вчиненого обвинуваченим злочину, який віднесено до категорії тяжких злочинів, обставини, що пом'якшують покарання - щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування заподіяної шкоди.
Разом з тим, суд обґрунтовано прийняв до уваги дані про особу обвинуваченого, який перебуває на обліку у лікаря нарколога з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання каннабіноїдів», раніше неодноразово притягався до адміністративної відповідальності за порушення Правил дорожнього руху, в тому числі і за керування транспортним засобом в стані наркотичного сп'яніння. Злочин у даній справі обвинуваченим вчинено також в стані наркотичного сп'яніння.
Обставини, на які посилається захисник обвинуваченого в апеляційній скарзі, були враховані судом першої інстанції і дали підстави для призначення обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк, який є наближеним до мінімально можливого за санкцією ч.2 ст.286 КК.
За таких обставин призначене ОСОБА_10 покарання не можна визнати явно занадто суворим, а тому підстав для його пом'якшення колегія суддів не вбачає.
До заперечень апеляційної скарги захисника про недоведеність факту перебування обвинуваченого в стані наркотичного сп'яніння колегія суддів ставиться критично. Адже відповідно до висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану сп'яніння, проведеного 12.11.2016 року, обвинувачений ОСОБА_10 перебував у стані наркотичного сп'яніння.
Відтак вирок районного суду є законним і обґрунтованим, підстави для його зміни відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.407, 418, 419 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_11 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_10 залишити без задоволення.
Вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 13 грудня 2017 року щодо ОСОБА_10 в цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий суддяСуддяСуддя
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4