Провадження №2/447/47/18
Справа №447/2145/16-ц
23.04.2018 року Миколаївський районний суд Львівської області
в складі: головуючого -судд і Карбовнік І. М.
з участю секретаря Данилів О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві справу за позовом органу опіки та піклування Миколаївської райдержадміністрації в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав ,-
орган опіки та піклування Миколаївської райдержадміністрації звернувся в суд із позовом до відповідачки про позбавлення її батьківських прав відносно дітей ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2
Свої вимоги позивачка мотивує тим, що 16.08.2010 надійшло повідомлення від заступника головного лікаря Миколаївської КЦРЛ про те, що в дитяче відділення із гострою респіраторною вірусною інфекцією поступив ОСОБА_2. Даний випадок у дитини стався вже втретє упродовж короткого проміжку часу. Матері з дитиною не було, а привезла його бабуся. Працівниками служби у справах дітей було відвідано дитину та отримано інформацію від бабусі ОСОБА_5, що у будинку, де проживає дитина відбуваються постійні сварки, мати хлопчика постійно приводить в дім сумнівні компанії та влаштовує застілля, фактично дитиною займається тільки бабуся, на момент захворювання дитини матері вдома не було.
18.03.2011 в службу у справах дітей райдержадміністрації надійшло подання від сімейного лікаря приписної дільниці Миколаївської КЦРЛ с. Розвадів де вказно, що при черговому патронажі виявлено, що ОСОБА_2 знаходиться в жахливих антисанітарних умовах, дитина не доглянута внаслідок чого його було скеровано на стаціонарне лікування в дитяче відділення Миколаївської МКЦРЛ. Під час обстеження було виявлено, що у дитини гострий бронхіт, дефіцит анемії середнього ступеня.
Працівниками служби у справах дітей спільно із сектором кримінальної міліції у справах дітей Миколаївського РВ ГУМВС України у Львівській області 28.11.2013 р. обстежили житлово- побутові умови проживання сім'ї ОСОБА_4. В ході обстеження виявлено, що ОСОБА_4 перебувала в будинку із співмешканцем, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, від самої ОСОБА_4, було відчутно різкий запах алкоголю, в кімнатах брудно, розкидані речі немовля ОСОБА_3 лежав у колясці в брудній постільній білизні та нечистому одязі.
Про невиконання належним чином своїх батьківських обов'язків також свідчить те, що гр. ОСОБА_4 неодноразово притягалася до адміністративної відповідальності за ст.184 КУпАП (невиконання батьківських обовязків), а саме 26.10.2010, 29.03.2011, 17.12.2013. Крім того, ОСОБА_4 засуджена за ст.ст.125,129 КК України, а також відносно неї було відкрито кримінальне провадження від 04.02.2014 за ч.1 ст.190 КК України, у звязку з чим просив позов задоволити.
У судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_6 свої позовні вимоги підтримала, дала пояснення аналогічні позовній заяві та просила такі задоволити в повному обсязі.
Відповідачка ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_8 в судовому засіданні проти задоволення позову засперечувала та просила в такому відмовити в повному обсязі.
Третя особа в судове засідання не зявилася, хоч належним чином була повідомлена про день, час та місце розгляду справи.
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, покази свідків, дослідивши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мати і батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
Статтею 150 Сімейного кодексу України визначено обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Зокрема, крім іншого, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Про ухилення від обов'язків виховувати дитину, передбаченого п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України, мова може йти лише за умови винної поведінки особи, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов'язками.
Разом з тим, Пленум Верховного Суду України в пунктах 15 та 16 Постанови № 3 від 30 березня 2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачка ОСОБА_4 є матір"ю ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.
Враховуючи вищенаведене, оцінюючи докази по даній справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що під час судового розгляду справи не доведено, що відповідачка ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню своїх дітей та свідомо нехтує своїми батьківськими обов'язками. Від так суд не вбачає законних підстав для застосування до відповідачки крайнього засобу впливу у вигляді позбавлення батьківських прав, а тому в задоволенні заявленого позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265 ЦПК України, ст.ст.150, 164, 165, 166 Сімейного кодексу України,
В задоволенні позову органу опіки та піклування Миколаївської райдержадміністрації в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про позбавлення батьківських прав - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до апеляційного суду Львівської області.
Суддя Карбовнік І. М.