Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/18/18
Провадження № 2/376/104/2018
"02" травня 2018 р. Сквирський районний суд Київської області області
у складі: головуючого судді Клочка В.М.,
за участю секретаря судового засідання Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сквира цивільну справу за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом в суд про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 21164,00 грн. за кредитним договором № б/н від 14.11.2011 року та судові витрати у розмірі 1600,00 грн.
З позовної заяви вбачається, що відповідно до укладеного договору № б/н від 14.11.2011 року, ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 300,00 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, та клієнт дає право банку в будь-який момент змінити(зменшити або збільшити)кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував. Станом на 31.10.2017 року ОСОБА_1 має заборгованість - 21164,00 грн.
Представник позивача до судового засідання не зявився, надав заяву про розгяд справи у його відсутності.
Відповідач до канцелярій суду надав відзив на позовну заяву, просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог та застосувати до позову строки позовної давності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Враховуючи, що в справі наявно достатньо матеріалів, які свідчать про права і взаємовідносини учасників справи, суд вважає, що заслуховувати їх особисті пояснення немає потреби, а тому розгляд справи слід провести у відсутності учасників справи без фіксування судового процесу.
Суд, дослідивши надані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення зі слідуючих міркувань.
14.11.2011 року ОСОБА_1 уклав договір з ПАТ КБ «Приватбанк», ідентифікувавшись та ознайомившись з Умовами та Правила банківських послуг, підписавши Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», згідно якої отримав кредитну картку, відповідно до Тарифів якої відповідач отримав кредитний ліміт за платіжною карткою у розмірі 300,00 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між ним та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керувався п.п.2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням банку, та клієнт дає право банку в будь-який момент змінити(зменшити або збільшити)кредитний ліміт. Підписання даного договору є прямою та безумовною згодою позичальника, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п.2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг.
Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконував. Станом на 31.10.2017 року відповідач має заборгованість - 21164,00 гривень, яка складається з наступного:
-295,67 грн. - заборгованість за кредитом;
-16284,33 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом;
-3100,00 грн. - заборгованість за пенею та комісією;
а також штрафи відповідно до п. 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:
-500,00 грн. - штраф (фіксована частина).
-984,00 грн. - штраф (процентна складова).
Відповідно до ст. 549 ЦК України (штрафом,пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
За положеннями ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов'язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити відсотки.
ПАТ КБ «ПриватБанк» свої зобов'язання за договором та угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором.
Відповідно до п.2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг,- позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Згідно ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно п.2.1.1.5.6 Умов надання банківських послуг, у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту, оплати винагороди банку.
Власник карти зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту, з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п.1.1.2.7 Умов та Правил надання банківських послуг.
Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобовязань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі № 6-2003цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.
З метою недопущення застосування накладення на ОСОБА_1 подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те ж саме порушення, суд вважає, що у задоволенні позову в частині стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ КБ «ПриватБанк» штрафу, нарахованого у розмірі 500,00 грн. (фіксована частина) та 3100,00 грн. (заборгованість за пенею та комісією) слід відмовити.
Таким чином, судом було встановлено, що ОСОБА_1 неналежно виконувались зобов'язання за кредитним договором, внаслідок чого виникла заборгованість зі сплати основного боргу та процентів за користування кредитом.
У позивача виникло право вимагати від відповідача виконання боргових зобов'язань та сплати відсотків за користування позикою, а також штрафних санкцій, як це передбачено умовами кредитного договору.
Щодо випоги відповідача про застосування позовної давності суд зазначає наступне:
Відповідно статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Згідно положень статті 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
В частині 3 статті 267 ЦК України вказано, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Відповідно до Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованного Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справи від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин» зазначено що при застосуванні положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яким кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув, суди мають виходити з того, що у системному звязку з частиною одинадцятою статті 11 зазначеного Закону ця вимога стосується позасудового порядку повернення споживчого кредиту і спрямована на те, щоб встановити судовий контроль за вирішенням таких вимог кредитодавця з метою захисту прав споживача як слабшої сторони договору споживчого кредиту. У звязку із цим та враховуючи, що ЦК не передбачає заборони предявлення окремих вимог у звязку з пропущенням строку позовної давності, при вирішенні таких спорів, суди повинні враховувати положення ЦК про позовну давність. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та вимоги ЦК щодо позовної давності застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).
Відповідно вимог ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Окрім цього частиною першою статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Оскільки, відповідача 27.03.2015 року погашав заборгованість за кредитом, а тобто визнавав, те що він має заборгованість перед позивачем, а позов до суду надійшов 10.01.2018 року, відповідно загальний строк позовної давності спливає 27.03.2018 року, то позивач не втратив право на звернення до суду з даним позовом.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання ним свого боргу або іншого обов'язку.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача у користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1600,00 грн..
Керуючись статтями ст. ст. 259, 526, 530, 549-552, 1048 ЦК України, ст.61 Конституції України, статтями 12, 76-80, 141, 265, 268, 274, 352 ЦПК України, суд,
Позов ПАТ КБ «Приватбанк» (вул. Грушевського, 1Д м. Київ, ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення заборгованості - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 17564 (сімнадцять тисяч п'ятсот шістдесят чотири) гривень заборгованості за кредитним договором.
Стягнути ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 1600,00 гривень судових витрат.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Київської області через Кременецький районний суд протягом тридцяти днів, з дня її проголошення. Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
З текстом рішення можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції на протязі 30 днів.
Згідно п.15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя: