10 травня 2018 року Справа № 804/3276/18
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Захарчук-Борисенко Н.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Громадської організації "Запорізька незалежна регіональна правозахисна організація" в інтересах членів своєї громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
04 травня 2018 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Громадської організації "Запорізька незалежна регіональна правозахисна організація" в інтересах членів своєї громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради, в якому просили:
- визнати протиправними дії Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради в частині відмови в наданні запитуваної публічної інформації на інформаційний запит №01-04/343 від 11 квітня 2018 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 про надання публічної інформації;
- зобов'язати Комунальний вищий навчальний заклад "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради надати на інформаційний запит від 11 квітня 2018 року 01-04/343 ОСОБА_1, ОСОБА_2 письмову відповідь в порядку та строки, визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації" на адресу : АДРЕСА_1,49100.
У відповідності до вимог ч.1 ст.171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтаттями 160,161, 172 цього Кодексу; належить позовну заяву розглядати в порядку адміністративного судочинства; подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Із матеріалів адміністративного позову Громадської організації "Запорізька незалежна регіональна правозахисна організація" в інтересах членів своєї громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради вбачається, що вказана позовна заява підписана керівником вказаної громадської організації - Морозовим Є.
До матеріалів адміністративного позову доданий Витяг з протоколу №1 установчих зборів засновників громадської організації "Запорізька незалежна регіональна правозахисна організація", з якого встановлено, що 30.03.2013 року на вказаних зборах створено Громадську організацію "Запорізька незалежна регіональна правозахисна організація" без статусу юридичної особи.
Вказане громадське об'єднання легалізоване через подання письмового повідомлення про утворення, що підтверджується наказом Головного управління юстиції у Запорізькій області від 17.04.2013 № 144/02-02.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про громадські об'єднання", громадське об'єднання - це добровільне об'єднання фізичних осіб та/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадське об'єднання (громадська організація або громадська спілка) може здійснювати діяльність зі статусом юридичної особи або без такого статусу.
Згідно із статтями 12, 16 Закону України "Про громадські об'єднання", громадське об'єднання реєструється і набуває статусу юридичної особи, або повідомляє про своє утворення уповноважений орган з питань реєстрації та здійснює діяльність без статусу юридичної особи.
Відповідно до ч. 3 ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України), здатність особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки, у тому числі доручати ведення справи представникові (адміністративна процесуальна дієздатність), належить органам державної влади, іншим державним органам, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування, їхнім посадовим і службовим особам, підприємствам, установам, організаціям (юридичним особам).
Відповідно до ст. 46 Кодексу адміністративного судочинства України, сторонами в адміністративному процесі є позивач і відповідач. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень.
Статтею 21 Закону України "Про громадські об'єднання" визначені права громадських об'єднань.
Так, частиною 1 ст. 21 цього Закону передбачено, що для здійснення своєї мети (цілей) громадське об'єднання має право: 1) вільно поширювати інформацію про свою діяльність, пропагувати свою мету (цілі); 2) звертатися у порядку, визначеному законом, до органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб з пропозиціями (зауваженнями), заявами (клопотаннями), скаргами; 3) одержувати у порядку, визначеному законом, публічну інформацію, що знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації; 4) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у розробленні проектів нормативно-правових актів, що видаються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування і стосуються сфери діяльності громадського об'єднання та важливих питань державного і суспільного життя; 5) проводити мирні зібрання; 6) здійснювати інші права, не заборонені законом.
Частиною 2 ст. 21 цього Закону додатково визначені права громадських об'єднань зі статусом юридичної особи: 1) бути учасником цивільно-правових відносин, набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства; 2) здійснювати відповідно до закону підприємницьку діяльність безпосередньо, якщо це передбачено статутом громадського об'єднання, або через створені в порядку, передбаченому законом, юридичні особи (товариства, підприємства), якщо така діяльність відповідає меті (цілям) громадського об'єднання та сприяє її досягненню. Відомості про здійснення підприємницької діяльності громадським об'єднанням включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 3) засновувати з метою досягнення своєї статутної мети (цілей) засоби масової інформації; 4) брати участь у здійсненні державної регуляторної політики відповідно до Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; 5) брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об'єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.
Зазначений перелік прав громадських об'єднань є виключним.
Отже, з системного аналізу наведених вище положень чинного законодавства, вбачається, що громадські організації, які утворені без статусу юридичної особи, взагалі не можуть бути учасником цивільно-правових відносин та набувати майнові і немайнові права відповідно до законодавства, оскільки таке право закріплено виключно за громадськими організаціями, що мають статус юридичної особи.
Таким чином, ч. 1 ст. 21 Закону України "Про громадські об'єднання" закріплює права усіх видів громадських об'єднань, у тому числі тих, що не мають статусу юридичної особи. У разі порушення цих прав виникає суб'єктивне матеріальне право щодо їх захисту. Відповідно до позиції Верховного Суду України, висловленої в постанові від 03.02.2015 у справі № 21-617а14, право на захист - це суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права в момент порушення чи оспорення останнього.
Відтак, законодавець, декларуючи наявність у громадських об'єднань - не юридичних осіб права на захист у матеріально-правовому розумінні, не надає їм права на захист у процесуальному розумінні.
Зазначене узгоджується з визначенням "позивач" у відповідності до ст. 46 КАС України, та не суперечить ст. 54 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено коло осіб, наділених правом захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Вказаний висновок суду повністю відповідає позиції Конституційного Суду України, висловленій у Рішенні від 28.11.2013 р. № 12-рп у справі за конституційним зверненням асоціації "Дім авторів музики в Україні" щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" у взаємозв'язку з положеннями пункту "г" частини першої статті 49 Закону України "Про авторське право і суміжні права", у якому, зокрема, зазначено, що "громадська організація може захищати в суді особисті немайнові та майнові права як своїх членів, так і права та охоронювані законом інтереси інших осіб, які звернулися до неї за таким захистом, лише у випадках, якщо таке повноваження передбачено у її статутних документах та якщо відповідний закон визначає право громадської організації звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших осіб".
Відповідний Закон (Закон України "Про громадські об'єднання") не надає громадській організації без статусу юридичної особи, якою є Громадська організація "Запорізька незалежна регіональна правозахисна організація", такого права.
Таким чином, позовну заяву подано до суду особою, яка не має права на звернення до суду у зв'язку з відсутністю у неї адміністративно-процесуальної дієздатності.
У відповідності до п. 3 ч. 4 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позовну заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності.
Що стосується правових підстав для представництва громадськими організаціями без статусу юридичної особи інтересів своїх членів в судах, то Закон України "Про безоплатну правову допомогу" не містить жодних особливостей представництва громадських організацій, які надають правову допомогу не за бюджетні кошти, статтею 2 цього Закону залишено порядок надання такої допомоги у компетенції законодавства про громадські організації та установчих документів конкретних організацій. У той же час, у статті 21 Закону України "Про громадські об'єднання", серед переліку прав громадських об'єднань, без статусу юридичної особи немає права представляти інтереси інших громадян в судах, а з огляду на частину 2 статті 57 Кодексу адміністративного судочинства України право виступати представниками надано лише фізичним особам, які мають адміністративну процесуальну дієздатність.
Як зазначив Пленум Верховного Суду України в постанові від 12.06.2009 №2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" у пункті 2, відповідно до положень статей 55, 124 Конституції України (254к/96-ВР ) та статті 3 ЦПК (1618-15 ) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси та брати участь у цих справах. Такі випадки передбачені, зокрема, в законах України від 23 грудня 1997 року N 776/97-ВР (776/97-ВР ) "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", від 5 листопада 1991 року N 1789-XII ( 1789-12 ) "Про прокуратуру", від 25 червня 1991 року N 1264-XII ( 1264-12 ) "Про охорону навколишнього природного середовища", від 12 травня 1991 року N 1023-XII (1023-12 ) "Про захист прав споживачів" (у редакції Закону від 1 грудня 2005 року N 3161-IV ( 3161-15 )), від 3 липня 1996 року N 270/96-ВР ( 270/96-ВР ) "Про рекламу" (у редакції Закону від 11 липня 2003 року N 1121-IV ( 1121-15 )). Звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб у випадках, не передбачених законом, розгляду не підлягають (п. 2 Постанови).
Нормами адміністративного судочинства України встановлено право позивача на звернення до суду через свого представника, на підставі нотаріально посвідченої довіреності.
У відповідності до п. 3 ч. 4 ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має права її підписувати.
На підставі викладеного, керуючись п. 3, ч. 4 ст. 169, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Адміністративний позов Громадської організації "Запорізька незалежна регіональна правозахисна організація" в інтересах членів своєї громадської організації ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Комунального вищого навчального закладу "Дніпровський базовий медичний коледж" Дніпровської обласної ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії- повернути позивачеві.
Копію ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.256 КАС України та може бути оскаржена в строки, передбачені ст.295 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до п.п.15.5 п.15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко