ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
07 травня 2018 року м. Харків Справа №905/77/18
Провадження №14/913/105/18
Господарський суд Луганської області у складі судді Лісовицького Є.А.,
секретар судового засідання Бикова К.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат», м.Кам'янське Дніпропетровської області
до відповідача-1 - Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат», м. Сєвєродонецьк Луганської області
відповідача-2 - Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс», м. Маріуполь Донецької області
про стягнення 40234151 грн. 71 коп.
У засіданні брали участь:
від позивача: Бордюг С.Д., довіреність №11 від 26.01.2018;
від відповідача - 1: Печена І.В., довіреність №01-026-270 від 01.09.2017;
від відповідача - 2: Горболис О.А., довіреність №2 від 19.12.2017.
Суть спору: Публічне акціонерне товариство «Дніпровський металургійний комбінат» (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою, в якій просить суд:
1. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» (далі - відповідач-1) 40 224 151 грн. 71 коп., з яких:
- 38123968 грн. 71 коп. - пеня;
- 2100183 грн. 00 коп. - 3% річних.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс» (далі - відповідач-2) 10000 грн. 00 коп. - 3% річних.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем-1 умов договору поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010 в частині повної та своєчасної оплати товару, а також невиконанням відповідачем-2 зобов'язань за договором поруки №ПР-01/17-1004-01 від 02.10.2017.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 15.01.2018 позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» залишено без руху для усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 19.02.2018 справу №905/77/18 передано за встановленою підсудністю до Господарського суду Луганської області.
Ухвалою від 02.03.2018 Господарський суд Луганської області прийняв справу №905/77/18 до провадження.
ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» в запереченнях на відповідь позивача на відзив відповідача-1 б/н від 02.04.2018 зазначив, що позивач підтвердив те, що він 26 грудня 2017 року здійснив зарахування зобов'язань відповідача-1 перед позивачем, які випливають із Договору про відступлення права вимоги №17-0539-01 2/020817 від 02 серпня 2017 року (далі - Договір про відступлення права вимоги) та Договору поставки №ГРД-01/10-5002 від 29 грудня 2010 року (далі - Договір поставки), відповідно, на загальну суму 2 966 191 967,60 грн.
Припинення зобов'язань відповідача-1 перед позивачем відбулося на підставі повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог, направлених позивачем на адресу відповідача-1:
1. Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/935 від 26.12.2017, згідно з яким позивач зарахував та припинив грошове зобов'язання відповідача-1 на підставі Договору відступлення права вимоги №17-0540-01 2/020817 від 02.08.2017 на суму 201 459 890,94 грн.
2. Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/937 від 26.12.2017, згідно з яким позивач зарахував та припинив грошове зобов'язання відповідача-1 на підставі Договору відступлення права вимоги №17-0540-01 2/020817 від 02.08.2017 на суму 1 240 000 000,00 грн.
3. Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/942 від 26.12.2017, згідно з яким позивач зарахував та припинив грошове зобов'язання відповідача-1 на підставі Договору відступлення права вимоги №17-0540-01 2/020817 від 02.08.2017 на суму 1 435 565 407,83 грн.
4. Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/943 від 26.12.2017, згідно з яким позивач зарахував та припинив грошове зобов'язання відповідача-1 на підставі Договору відступлення права вимоги №17-0540-01 2/020817 від 02.08.2017 на суму 89 166 668,83 грн. (далі разом - «Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог»).
Позивач стверджує, що він не отримав відповідей від відповідача-1 щодо вищевказаних повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог, після чого позивач направив на адресу відповідача-1 лист від 22.01.2018 № 01/45а, в якому просив відповідача-1 підтвердити факт отримання повідомлень позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог. Таким чином, на думку позивача, зобов'язання відповідача-1 за Договором про відступлення права вимоги та Договором поставки не припинилися, і, відповідно, позивач має право нараховувати господарські санкції.
Відповідач-1 не погоджується з такими твердженнями позивача з огляду на наступне.
Як слідує з тексту Повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог позивач не пропонує відповідачу-1 здійснити зарахування, а інформує відповідача-1 про те, що позивач здійснив зарахування відповідних зобов'язань.
Тобто, Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог - це не пропозиція відповідачу-1 здійснити пені дії, а заява з боку позивача про факт здійснення в односторонньому порядку юридично значимої дії.
Крім того, відповідач-1 зазначив, що з листа від 22.01.2018 №01/45а, на який посилається позивач у відповіді на відзив, вбачається, що позивач не запитує позицію відповідача-1 та не просить згоди на зарахування зустрічних однорідних вимог, а просить підтвердити факт отримання Повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог.
У зв'язку із цим, відповідач-1 заявляє, що інформацію щодо дати отримання відповідачем-1 повідомлень та іншої кореспонденції позивач може отримати на сайті поштової служби, через яку він направив ці повідомлення, за допомогою номеру відправлення.
Відповідач-1 також зазначив, що отримав Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог 15 січня 2017 року.
Посилаючись на ч. 1 ст. 12, ст. ст. 14, 601 Цивільного кодексу України, відповідач-1 зазначив, що зарахування зустрічних однорідних вимог може бути здійснено за заявою однієї із сторін, що і відбулося у випадку із заборгованістю відповідача-1 за Договором про відступлення права вимоги та Договором поставки. Припинення зобов'язань відповідача-1 було здійснено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за односторонньою заявою позивача.
На думку відповідача-1, будь-які твердження позивача про те, що відповідач-1 повинен був здійснити якісь дії з метою надати Повідомленням про зарахування зустрічних однорідних вимог юридичної сили (підтвердити факт отримання Повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог, надати відповідь на лист позивача від 22.01.2018 №01/45а) є безпідставними.
Відповідач-1 також не погоджується з твердженням позивача про те, що станом на 26.02.2017 (дату складання Повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог) настав строк виконання вимог по сплаті пені в розмірі 788 780 104,35 грн., оскільки ці вимоги випливають із Договору поставки.
Як зазначив відповідач-1, станом на 26.12.2017 між позивачем та відповідачем-1 існував спір щодо підстав та порядку нарахування вказаної вище пені. Судові рішення, на підставі яких вона була присуджена (а саме: рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2017 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017 по справі №910/2158/17) були скасовані постановою Вищого господарського суду України від 09.11.2017 в частині стягнення пені в розмірі 788 780 104,35 грн. із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Отже, заява позивача, про те що станом на дату зарахування зустрічних однорідних вимог настав строк сплати вимог в частині пені в розмірі 788 780 104,35 грн. не відповідає фактичним обставинам справи та приписам чинного законодавства.
Відповідач-1 наполягає на тому, що в результаті зарахування позивачем зустрічних однорідних вимог на підставі Повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 2 966 191 967,60 грн. на підставі Договору про відступлення права вимоги №17-0540-01 2/020817 від 02.08.2017 та Договору поставки припинені зобов'язання відповідача-1 зі сплати:
- 2 852 654 485,11 грн. - основного боргу за Договором поставки, присудженого по справі №910/2033/16;
- 113 537 482,49 грн. - 3% річних, присуджених по справі №910/2033/16.
Таким чином, станом на 26.12.2017 зобов'язання відповідача-1 зі сплати основного боргу в розмірі 2 852 654 485,11 грн. було повністю виконано.
З урахуванням викладеного, відповідач-1 просить відмовити позивачу у стягненні з відповідача-1 пені та 3 % річних за несплату основного боргу, нарахованих за період з 01 січня 2018 року по 10 січня 2018 року.
Позивач в доповненнях до відповіді на відзив ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» б/н від 02.04.2018 зазначив, що визнає факт направлення на адресу ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26 грудня 2017 року за вихідними номерами 01/935; 01/937; 01/942 та 01/943. Відповідно до змісту відзиву ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» відповідач-1 визнає факт отримання зазначених повідомлень.
Як зазначає позивач, Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог, що були направлені 26.12.2017 на адресу відповідача-1, містили відомості про припинення зобов'язань відповідача-1 на загальну суму - 2 966 191 967 грн. 60 коп. При цьому, за умовами Договору про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017 позивач набув права вимоги до відповідача-1 на суму 5 057 639 540 грн. 08 коп., до складу якої входить: 2 852 654 485,11 грн. - заборгованість ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» за фактично поставлений товар, 1 220 371 046,64 грн. - пені, як санкції за прострочення строку оплати товару, 129 146 765,59 грн. - 3 % річних за користування грошовими коштами (правомірність вказаних сум підтверджена постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 у справі №910/2033/16, що залишена в силі постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2017) та 788 780 104,35 грн., як санкції, за прострочення строку оплати товару, 66 687 138,39 грн. - 3 % річних за користування грошовими коштами (правомірність вказаних сум підтверджена рішенням Господарського суду м. Києва від 12.04.2017 у справі № 910/2158/17, яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017).
Таким чином, в заліку зустрічних однорідних вимог, що проведений шляхом направлення повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог від 26 грудня 2017 року за вихідними номерами 01/935; 01/937; 01/942 та 01/943, приймали вимоги як щодо сплати боргу за фактично поставлений товар (основної заборгованості), так і вимоги по сплаті інших сум (пені та 3 % річних), що входять до складу загальної суми заборгованості.
Незважаючи на те, що підтверджена рішенням Господарського суду м. Києва від 12.04.2017 у справі №910/2158/17 (залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.06.2017) заборгованість по сплаті пені в сумі 788 780 104 грн. 35 коп., як санкції, за прострочення строку оплати товару та 3% річних за користування грошовими коштами у сумі 66 687 138 грн. 39 коп., на день направлення повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог існувала, тобто була дійсною, зазначені суми, що підтверджені вищевказаним рішенням Господарського суду м. Києва від 12.04.2017 (пеня та три відсотки річних за користування грошовими коштами) не були предметом заліку зустрічних однорідних вимог, що вчинені шляхом направлення вищевказаних повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Дослідивши матеріали справи, подані сторонами докази в підтвердження позовних вимог і заперечень проти них, суд
29.12.2010 між ТОВ «Метінвест холдинг» (далі - Постачальник) та ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» (далі - Покупець) укладено Договір поставки №ГРД-01/10-5002 (далі - Договір поставки).
Відповідно до п. 1.1. Договору поставки, Постачальник повинен передати у власність Покупця залізорудний концентрат виробництва українських гірничо-збагачувальних комбінатів (далі - Товар), а Покупець - прийняти та оплатити товар на умовах, передбачених Договором та специфікаціями до нього.
Згідно з п. 4.7 Договору поставки, датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції відправлення на залізничній квитанції (квитанції про приймання вантажу на маршрут або групу вагонів).
Відповідно до п. 5.1. Договору поставки, ціна на Товар встановлюється в еквівалент до іноземної валюти (долару США) і вказується у Специфікаціях.
На виконання умов Договору поставки в період з жовтня 2012 року по серпень 2014 року (включно) Постачальник здійснив поставку Товару загальною кількістю 3 038 504,31 т. на загальну суму 418 367 544,50 USD.
Станом на 21.01.2016 Покупець сплатив Постачальнику за поставлений Товар лише 308 722 226,14 USD.
Відповідно до п. 6.2 Договору поставки, поставлений товар має бути сплачений на протязі 21 календарного дня, починаючи з дати поставки партії Товару (включаючи день постачання).
Заборгованість відповідача за поставлений Товар в сумі 109 645 318,37 USD виникла за період з 23.08.2013 по 21.10.2014.
09.02.2016 ТОВ «Метінвест холдинг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Алчевський металургійний комбінат, ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» про стягнення 5 818 261 986,52 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» зобов'язання щодо оплати вартості поставленого товару відповідно до Договору поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010, яке було забезпечено порукою відповідача за Договором поруки №МК-25/08/14 від 04.08.2014.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.04.2016 позовні вимоги ТОВ «Метінвест холдинг» було задоволено частково, стягнуто з ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» 1108308009,91 грн. основного боргу, 79 615 378,67 грн. 3% річних, стягнуто з ТОВ «МЕТІНВЕСТ-СМЦ» 20 000,00 грн. основного боргу, в частині позовних вимог про стягнення 296 698,87 грн. суд припинив провадження, в іншій частині позовних вимог судом відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 було постановлено апеляційну скаргу ТОВ «Метінвест холдинг» на рішення Господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/2033/16 задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 12.04.2016 у справі №910/2033/16 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції: «Припинити провадження в частині стягнення 296698,87 грн. боргу. Позов задовольнити частково. Стягнути з ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» на користь ТОВ «Метінвест холдинг» 2852654485,11 грн. - боргу, 129146765, 59 грн. - 3% річних, 1220371046,64 грн. - пені, 146061, 07 грн. судового збору...».
Постановою Вищого господарського суду України від 09.02.2017 постанову Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016 у справі №910/2033/16 залишено без змін.
Додатково за позовом ТОВ «Метінвест холдинг», рішенням Господарського суду м. Києва від 12.04.2017 у справі №910/2158/17 по справі №910/2158/17 було стягнуто з ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» 788780104,35 грн. пені за період з 09.02.2016 по 23.11.2016, як санкції за прострочення оплати товару, вказаного в п. 2.1 цього Договору поставки та 66687138,39 грн. за період з 09.02.2016 по 23.11.2016, як 3% річних за користування грошовими коштами.
02.08.2017 між ТОВ «Метінвест холдинг» (Кредитор) та ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» (Новий кредитор) було укладено Договір про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 (далі - Договір).
Пунктом 1 Договору передбачено, що Договір направлено на реалізацію цивільних правовідносин, які виникають через відступлення Кредитором Новому кредитору прав вимоги до ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» за договором поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010.
Положеннями ст. 512 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав заміни кредитора у зобов'язанні є передання своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 513 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до положень ст. 516 Цивільного кодексу України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Пунктом 12.2 Договору поставки було встановлено, що жодна із сторін не має права передавати своїх прав та обов'язків, що виникають із даного договору, чи пов'язані із ним, на користь третіх осіб без письмового погодження на це іншої сторони Договору поставки, за виключенням випадків, передбачених п. 13.2 даного договору. Одночасно, пунктом 13.2 Договору поставки було встановлено, що права та обов'язки сторони за даним договором повністю або частково можуть бути передані «Метінвест холдинг» без попередньої згоди ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» будь-якому підприємству, що пов'язане відносинами контролю із позивачем у розумінні ст. 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
З огляду на вказані раніше положення Договору поставки, ТОВ «Метінвест холдинг» 02.08.2017 було отримано письмову згоду від ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» на укладання Договору.
ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» не заперечує проти передачі (відступлення) ТОВ «Метінвест холдинг» на користь позивача усіх Прав вимоги за Договором постачання, включаючи право вимоги виконання грошових зобов'язань на загальну суму 5057639540,08 грн. Одночасно, вказаним листом ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» повідомив ТОВ «Метінвест холдинг» про ту обставину, що станом на дату надання даного письмового погодження останнім було отримано усі корпоративні погодження та інші дозволи, які є необхідними задля надання згоди на укладення договору відступлення права вимоги між ТОВ «Метінвест холдинг» та позивачем.
Пунктом 3 Договору було встановлено, що моментом переходу (відступлення) права вимоги від ТОВ «Метінвест холдинг» до позивача є дата підписання даного договору, тобто 02.08.2017.
Статтею 517 Цивільного кодексу України встановлено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Актом приймання-передачі документів за Договором про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01, який було підписано повноважними представниками позивача та ТОВ «Метінвест холдинг» 02.08.2017, підтверджується факт передачі ТОВ «Метінвест холдинг» та отримання позивачем усіх оригіналів та/або засвідчених копій документів, що підтверджують право вимоги до ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» за Договором поставки.
02.08.2017 ТОВ «Метінвест холдинг» на адресу ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» було надіслано повідомлення щодо відступлення прав вимоги за Договором поставки.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.08.2017 по справі №910/2033/16 було задоволено заяву ТОВ «Метінвест холдинг», здійснено заміну стягувача у виконавчому провадженні по виконанню наказу Господарського суду м. Києва від 02.03.2017 у справі №940/2033/16, в частині стягнення з ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» на користь ТОВ «Метінвест холдинг» 2852654485,11 грн. боргу, 129146765,59 грн. 3% річних, 1220371046,64 грн. пені, а саме ТОВ «Метінвест холдинг» замінити на його правонаступника ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат».
Таким чином, ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» набув всі права вимоги до ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» по Договору поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010 з усіма змінами та доповненнями, або у зв'язку з ним, наявні на дату Договору про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 або які можуть виникнути у майбутньому, кредитора до боржника по первісному договору або у зв'язку з ним, та усі засоби захисту прав, які доступні кредитору, включаючи право вимоги виконання грошових зобов'язань по первісному договору.
Стягнення в судовому порядку з відповідача-1 суми боргу за договором №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010 у справі №910/2033/16 при невиконанні зобов'язань по оплаті такої заборгованості не звільняє останнього від відповідальності встановленої договором (у вигляді сплати пені) та передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (у вигляді сплати 3% річних).
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та Цивільним кодексом України (правовий висновок щодо застосування ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України викладений у постанові Верховного Суду України від 23.09.2015 № 6-1206цс15).
За положеннями ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 8.3 Договору поставки, в разі порушення Покупцем строків оплати, передбачених п. 6.2 Договору, Покупець зобов'язується сплатити Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується за весь період прострочення аж до фактичного моменту оплати.
З огляду на вищенаведені положення чинного законодавства та умов Договору поставки (збільшення тривалості періоду нарахування пені), пеня за систематичне порушення відповідачем-1 строків оплати може нараховуватися аж до фактичного моменту оплати (певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення - термін у розумінні ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.
В силу ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три відсотки річних від простроченої суми.
Позивач нараховував відповідачу-1 пеню за порушення умов Договору поставки за систематичне порушення відповідачем-1 строків оплати за період з 13.09.2017 по 29.12.2017 в сумі 38123968,71 грн. Три відсотки річних за період з 13.09.2017 по 29.12.2017 в сумі 2110183,00 грн.
Крім того, у забезпечення виконання зобов'язань за Договором поставки, позивач уклав із ПрАТ «Донецьккокс» Договір поруки, за умовами якого останній поручився перед позивачем за виконання зобов'язань за Договором про відступлення у тому ж обсязі, що і відповідач-1, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, передбачених договором поставки. За умовами п. 2.3 Договору поруки відповідальність відповідача-2 обмежена сумою 10000,00 гривень.
Вважаючи, що відповідач-1 порушив умови договорів позивач звернувся з позовною заявою, в якій просить суд:
1. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» 40 224 151 грн. 71 коп., з яких: 38123968 грн. 71 коп. - пеня, 2100183 грн. 00 коп. - 3% річних.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс» 3% річних в сумі 10000 грн. 00 коп.
Розглянувши обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Факт наявності заборгованості за поставлений відповідачу-1 товар за договором поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010 у сумі 2852654485,11 грн. встановлений рішенням Господарського суду м. Києва від 12.04.2016 у справі №910/2033/16 в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду від 23.11.2016.
Право вимоги до відповідача-1 за договором поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010 перейшло до позивача на підставі договору про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017, що також підтверджено ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.08.2017 по справі № 910/2033/16.
Як свідчать матеріали справи, ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат» як новий кредитор за договором поставки №ГРД-01/10-5002 від 29.12.2010 на підставі договору про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017 направив відповідачу-1 наступні повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог.
1. Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/935 від 26.12.2017, згідно з яким позивач зарахував та припинив грошове зобов'язання відповідача-1 на підставі Договору відступлення права вимоги №17-0540-01 2/020817 від 02.08.2017 на суму 201 459 890,94 грн.
2. Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/937 від 26.12.2017, згідно з яким позивач зарахував та припинив грошове зобов'язання відповідача-1 на підставі Договору відступлення права вимоги №17-0540-01 2/020817 від 02.08.2017 на суму 1 240 000 000,00 грн.
3. Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/942 від 26.12.2017, згідно з яким позивач зарахував та припинив грошове зобов'язання відповідача-1 на підставі Договору відступлення права вимоги №17-0540-01 2/020817 від 02.08.2017 на суму 1 435 565 407,83 грн.
4. Повідомлення про зарахування зустрічних однорідних вимог №01/943 від 26.12.2017, згідно з яким позивач зарахував та припинив грошове зобов'язання відповідача-1 на підставі Договору відступлення права вимоги №17-0540-01 2/020817 від 02.08.2017 на суму 89 166 668,83 грн.
Вказані повідомлення направлені на адресу ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» 26.12.2017 та отримані останнім 15.01.2017.
Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги.
Водночас, відповідно до вимог ст. 601 Цивільного кодексу України та ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України зарахування здійснюється за наявності наступних умов: 1) вимоги сторін мають бути зустрічні, тобто такі, які випливають з двох різних зобов'язань, між двома особами, де кредитор одного зобов'язання є боржником іншого (те саме повинно бути і з боржником); 2) вимоги мають бути однорідними, тобто в обох зобов'язаннях повинні бути речі одного роду (гроші чи інші однорідні речі); 3) необхідно, щоб за обома вимогами настав строк виконання, оскільки не можна пред'явити до зарахування вимоги за таким зобов'язанням, яке не підлягає виконанню.
При цьому, характер зобов'язань, їх мета, зміст та види при зарахуванні не мають значення. Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів тощо).
Аналогічна позиція викладена і у постановах Верховного Суду України від 01.04.2015 у справі № 3-25гс15 та від 01.04.2015 у справі № 3-34гс15.
Суд звертає увагу, що за своєю правовою природою заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є одностороннім правочином.
Отже, зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов'язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 Цивільного кодексу України та не пов'язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. В той же час, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину, а тому її слід вважати зробленою, а зобов'язання припиненим внаслідок заліку зустрічних однорідних вимог (враховуючи зокрема і положення п. 1 ч. 1 ст. 211 Цивільного кодексу України) у момент вчинення такого правочину, тобто у момент реалізації цього правочину суб'єктом через його відповідне зовнішнє волевиявлення (зокрема, направленням такої заяви іншій стороні у зобов'язанні).
Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про проведення позивачем заліку зустрічних однорідних грошових вимог на підставі Повідомлень про зарахування зустрічних однорідних вимог в розмірі 2966191967,60 грн. на підставі Договору про відступлення права вимоги №2/020817/17-0540-01 від 02.08.2017 та Договору поставки припинені зобов'язання відповідача-1 зі сплати:
- 2 852 654 485,11 грн. - основного боргу за Договором поставки, присудженого по справі №910/2033/16;
- 113 537 482,49 грн. - 3% річних, присуджених по справі №910/2033/16.
Таким чином, станом на 26.12.2017 зобов'язання відповідача-1 зі сплати основного боргу в розмірі 2 852 654 485,11 грн. було повністю виконано.
З урахуванням викладеного слід відмовити позивачу у стягненні з відповідача-1 пені та 3 % річних за несплату основного боргу, нарахованих за період з 01 січня 2018 року по 10 січня 2018 року. Відмовити у стягненні 3% річних в розмірі 10000,00 грн. з відповідача-2.
Судовий збір покладається на позивача згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В позові Публічного акціонерного товариства «Дніпровський металургійний комбінат» до відповідача-1 - Публічного акціонерного товариства «Алчевський металургійний комбінат» та відповідача-2 - Приватного акціонерного товариства «Донецьккокс» відмовити повністю.
2. Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.
Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції у строки, передбачені ст.256 Господарського процесуального кодексу України та порядку, визначеному п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 07.05.2018 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Повний текст рішення складено 10 травня 2018 року.
Суддя Є.А. Лісовицький