07 травня 2018 року м. ОдесаСправа № 916/2549/17
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Філінюка І.Г.,
суддів: Аленіна О.Ю., Богатиря К.В.
секретар судового засідання Герасименко ЮС.
за участю:
від ФОП Погорєлова Р.В. - Демиденко М.К., довіреність № 1970 від 20.11.2015;
від ОСОБА_3 - ОСОБА_4, довіреність № 4709 від 03.12.2015;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Погорєлова Руслана Володимировича
на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2018
суддя - Лічман Л.В.
Час і місце ухвалення: 12:32 год.; м. Одеса
Дата складання повного тексту 09.02.2018
по справі № 916/2549/17
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3
до відповідача Фізичної особи - підприємця Погорєлова Руслана Володимировича
про стягнення 77 962,60 грн.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи-підприємця Погорєлова Руслана Володимировича (далі - ФОП Погорєлов Р.В.) 77962,60 грн. заборгованості, вказуючи на часткове невнесення відповідачем орендної плати за договором оренди від 01.09.2012.
Обґрунтовуючи позов, ФОП ОСОБА_3 посилається на положення ст.ст.193,283,286 ГК України, ст.ст.11,509,525,526,530,629,759,762 ЦК України, умови названого вище договору, додаткову угоду до нього від 01.04.2014 тощо.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП Погорєлова Р.В. на користь ФОП ОСОБА_3 41903, 35 грн. заборгованості за договором оренди від 01.09.2012 та 859,97 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ФОП Погорєлов Р.В. звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 та припинити провадження у справі № 916/2549/17.
Узагальнені доводи апеляційної скарги:
По-перше, ФОП Погорєлов Р.В. зазначає, що є рішення Господарського суду Одеської області від 26.05.2017 у справі № 916/4530/15, яким вирішено спір між тими сторонами, з того ж предмету спору та з тих же підстав, отже це є підставою для припинення провадження у даній справі.
По-друге, скаржник стверджує, що з 26.08.2015 Орендодавець не допустив до орендованих приміщень відповідача, та не повернув лікарські засоби, вироби медичного призначення.
По-третє, скаржник стверджує, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги розрахунок заборгованості позивача за роздруківкою сторінок сайту АТ «УкрСиббанк» з інформацією про курс готівкового обміну валют у касах для приватних осіб.
По-четверте, позовна заява подана ФОП ОСОБА_3, підписана ОСОБА_4, який діяв у якості представника за довіреністю від 03.12.2015, виданою йому у ОСОБА_3 як фізичною особою, без наділення повноваженнями представляти інтереси ФОП ОСОБА_3 як суб'єкта підприємницької діяльності.
06.03.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від ФОП Погорєлова Р.В. надійшла заява про уточнення вимог апеляційної скарги.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП Погорєлова Р.В. на рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 у справі № 916/2549/17.
Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 призначено справу №916/2549/17 до розгляду на 16.04.2018 об 11:30 год.
23.03.2018 до Одеського апеляційного господарського суду від ФОП ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого просить залишити рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 у справі № 916/2549/17 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні Одеського апеляційного господарського суду 16.04.2018 відмовлено у задоволені клопотання ФОП Погорєлова Р.В. про витребування від Держлікслужби України та від позивача ФОП ОСОБА_3 відомості і документи, на підставі яких останній 14.07.2015 отримав ліцензію на здійснення роздрібної торгівлі в аптеці №1 «Лотос», у зв'язку з тим, що дані докази не стосуються предмета доказування у даній справі про стягнення заборгованості за договором оренди.
Крім того, ФОП Погорєлов Р.В. не навів у клопотанні вжитих заходів, для отримання цих доказів самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу, відповідно до ч.2 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 16.04.2018, у зв'язку з неявкою представника позивача по справі № 916/2549/17 оголошено перерву до 07.05.2018 об 11:30 год.
В судовому засіданні 07.05.2018 представник ФОП Погорєлова Р.В. апеляційну скаргу підтримав. ФОП ОСОБА_3 просив апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.09.2012 між ФОП ОСОБА_3 (Орендодавець) та ФОП Погорєловим Р.В. (Орендар) укладено договір оренди (далі - Договір), відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язався надати Орендарю в тимчасове користування частину приміщення за адресою: АДРЕСА_1, площа 86 кв.м. (п.1.2. Договору) на строк з 01.09.2012 по 20.08.2015 з можливістю продовження на підставі додаткової угоди (п.3.1. Договору).
Приміщення має бути передано Орендодавцем та прийнято Орендарем за актом приймання-передачі майна (додаток № 1), який підписується одночасно з Договором (п.2.1 Договору).
Розмір орендної плати становить суму, еквівалентну 505 доларам США, за місяць; розрахунки здійснюються в національній валюті України - гривні за курсом продажу валюти АТ «УкрСиббанку» на день здійснення платежу (п.4.1. Договору).
Орендна плата виплачується не пізніше 15 числа поточного місяця (п.4.2. Договору).
На виконання положень п.2.1. Договору сторони підписали акт приймання-передачі від 01.09.2012, згідно якого Орендодавець передав, а Орендар прийняв в користування частину приміщення площею 81,0 кв.м. квартири АДРЕСА_1. Претензій та зауважень сторони не мають.
01.04.2014 підписано додаткову угоду до Договору, за текстом якої розділ 4 Договору доповнено п.п.4.6. та 4.7. наступного змісту: «За домовленістю сторін сума орендної плати за період з 01.04.2014 і до 01.10.2014 становить 4000,00 грн. на місяць» та «З 01.10.2014 орендна плата розраховується на умовах п.4.1. Договору».
Договір припинив дію 20.08.2015 в зв'язку з закінченням строку, на який його укладено. Належних доказів дострокового розірвання угоди в матеріалах справи немає.
Отже, як стверджує позивач, останній в повному обсязі виконав взяті на себе зобов'язання по укладеному з відповідачем договору оренди від 01.09.212, проте відповідач порушив умови договору щодо своєчасної сплати орендних платежів, у зв'язку з чим у ФОП Погорєлова Р.В. виникла заборгованість у розмірі 77 962,60 за період з вересня 2012 року по серпень 2015 року.
Колегія апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог та зазначає наступне.
За змістом положень статей 626, 627 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
При цьому, умовами частини 1 статті 759 ЦК, яка кореспондується із положеннями частини 1 статті 283 ГК, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Разом із тим, абзацом 1 частини 1 статті 762 ЦК передбачено внесення плати за користування майном, розмір якої встановлюється договором.
Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.
Відповідно до ч.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно з ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
На виконання пункту п.2.1. договору за актом приймання передачі від 01.09.2012 відповідач прийняв в оренду майно зазначене у договорі оренди.
Колегією суддів встановлено, що передчасного повернення майна орендодавцю за актом прийому-передачі орендарем не здійснювалося, доказів щодо неможливості користуванням орендованого майна з 26.08.2015 матеріали справи не містять.
Отже, ФОП Погорєловим Р.В. як Орендарем в порушення приписів умов Договору частково не перераховано орендну плату.
Зважаючи на те, що обов'язки орендаря зі сплати оренди не виконані належним чином, позивач правомірно нарахував пеню та інфляційні втрати, оскільки таке право закріплене частиною 3 статті 549 та частиною 2 статті 625 ЦК.
У зв'язку із зазначеним, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про правомірність нарахування і стягнення боргу по орендній платі, задовольнивши частково позовні вимоги у сумі 41 903,35 грн. з застосуванням строку позовної давності.
Щодо відмови господарським судом Одеської області у задоволені позовних вимог у сумі 36059,25 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до заяви про уточнення вимог апеляційної скарги від 06.03.2018, ФОП Погорєлов Р.В. просив скасувати рішення і припинити провадження у справі, лише в частині рішення про стягнення з ФОП Погорєлова Р.В. на користь позивача ФОП ОСОБА_3 41903 грн.35 коп., вимога про скасування рішення в іншій частині, якою частково відмовлено в задоволенні позову, заявленого про стягнення загалом у сумі 77 962 грн.60 коп., чи про скасування рішення в цілому не заявляється.
Крім того, позивач у відзиві на апеляційну скаргу, також погодився з рішенням в частині відмови у задоволенні 36059,25 грн.
Отже, колегією суддів не переглядається рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 в частині відмову у задоволенні позовних вимог у сумі 36059,25 грн. Судовий збір за подачу апеляції сплачено ФОП Погорєлов Р.В. саме з урахуванням вимоги про скасування рішення в частині стягнення з ФОП Погорєлова Р.В. 41903,35 грн.
Колегія суддів вважає необґрунтованими доводи скаржника про те, що наявні підстави для припинення (закриття) провадження у даній справі, відповідно до наступного.
Так, рішенням Господарського суду Одеської області від 26 травня 2017 року, залишеним без змін постановою Одеського господарського апеляційного суду від 06 липня 2017 року та постановою Вищого господарського суду України від 13 листопада 2017 року, у справі № 916/4530/15 відмовлено у задоволені первісних позовних вимог ФОП ОСОБА_3 до ФОП Погорєлова Р. В. про стягнення заборгованості з орендної плати, та у задоволені зустрічних позовних вимог ФОП Погорєлова Р. В. до ФОП ОСОБА_3 про визнання недійсним з моменту укладення договору оренди та застосування наслідків недійсності правочину.
Предметом позову у справі № 916/4530/15 є стягнення з ФОП Погорєлова Р.В. на користь ФОП ОСОБА_3 заборгованість по договору оренди № б/н від 01 вересня 2012 року у розмірі 5 501,67 долар США, що еквівалентно 131 764,99 грн. за курсом продажу АТ «Укрсиббанк» відповідно до п. 4.1 Договору оренди № б/н від 01 вересня 2012 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в іноземній валюті Господарський суд Одеської області у рішенні від 26 травня 2017 року з посиланнями на ст. 533 Цивільного кодексу України, ст.ст. 189, 198 Господарського кодексу України, ст. З Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» зазначив, що ФОП ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги, зміст яких становить стягнення з відповідача за первісним позовом іноземної валюти в гривневому еквіваленті, що, на думку суду, свідчить про невідповідність позовних вимог положенням діючого законодавства щодо валютного регулювання та дає підстави суду для відмови у задоволенні первісних позовних вимог.
Предметом позову у даній справі є стягнення з ФОП Погорєлов Р.В. на користь ФОП ОСОБА_3 77962,60 гривень заборгованості за договором оренди від 01.09.2012, що відповідає належному способу судового захисту.
Під предметом спору слід розуміти матеріально-правовий об'єкт, з приводу якого виник правовий спір між позивачем і відповідачем.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (абз. 4 п. 3.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду № 18).
Предмет позову, як правило, узгоджується з встановленими законом способами захисту.
І хоч підстава спору по вказаних справах, є аналогічними - невиконання умов договору. щодо оплати орендних платежів, проте предмет позову у справах є різним, а саме у справі № 916/4530/15 є матеріальна правова вимога про стягнення з відповідача іноземної валюти в гривневому еквіваленті, натомість у даній справі № 916/2549/17 предмет позову є стягнення 77 962,60 гривень.
Щодо підписання позовної заяви ОСОБА_4, який діяв у якості представника за довіреністю від 03.12.2015, виданою йому у ОСОБА_3 як фізичною особою, без наділення повноваженнями представляти інтереси ФОП ОСОБА_3 як суб'єкта підприємницької діяльності.
Так, ч. 3 ст. 244 Цивільного кодексу Кодексу передбачено, що довіреністю - є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами.
Згідно зі статтею 28 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на день подання позовної заяви) громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджуються виключно нотаріально посвідченою довіреністю.
Нотаріуси посвідчують довіреності, складені від імені фізичної особи або юридичної особи, на ім'я однієї або кількох осіб з чітко визначеними юридичними діями, які належить учинити представникові.
У тексті довіреності мають бути зазначені місце і дата її складання (підписання), прізвища, імена, по батькові (повне найменування юридичної особи), місце проживання (місцезнаходження юридичної особи) представника і особи, яку представляють, а в необхідних випадках і посаду, яку вони займають. У довіреностях на ім'я адвокатів зазначаються їх статус та членство в адвокатському об'єднанні (якщо адвокат є членом адвокатського об'єднання).
Щодо змісту довіреностей підприємців-фізичних осіб, то згідно з п. 2.6.1 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №?20/5 від 3 березня 2004 року у довіреності фізичної особи має бути обов'язково позначено відомості про довірителя та його представників: прізвище, ім'я та по батькові (за наявності); ідентифікаційний номер у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів (для представників - за наявності) або причина його відсутності.
Слід зазначити, що чинними законодавчими актами України не передбачено вимоги позначення в довіреності фізичної особи відомостей про її особливий статус підприємця.
Щодо твердження скаржника, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги розрахунок заборгованості позивача за роздруківкою сторінок сайту АТ «УкрСиббанк» з інформацією про курс готівкового обміну валют у касах для приватних осіб.
Так, відповідно до п. 4.1. Договору оренди від 01.09.2012, розмір орендної плати складає сума, еквівалентна 505 доларам США за місяць; розрахунки здійснюються в національній валюті України - гривні за курсом продажу валюти АТ «УкрСиббанку» на день здійснення платежу.
Таким чином, зміст вказаного пункту договору свідчить про те, що щомісячне обчислення орендної плати здійснюється у гривнях, чітко пов'язане з фіксованою сумою, вираженою у доларах США, і обчислення цієї суми здійснюється з курсом продажу долару США в АТ «УкрСиббанк» на дату сплати орендного платежу.
Суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи апеляційної скарги фізичної особи - підприємця Капіци М. В. про те, що договір оренди не містив посилань на те, що при виконанні його умов щодо визначення розміру орендної плати сторони вправі застосовувати інформаційні відомості, оприлюднені на сайті АТ «Укрсиббанк», оскільки за змістом п. 4.1 договору розрахунки здійснюються в національній валюті - в гривнях, за курсом продажу валюти АТ «Укрсиббанк» на день здійснення платежу.
Відповідач не довів, що розміщена на офіційному сайті АТ «УкрСиббанк» інформація про курси готівкового обміну валют у касах банку є недостовірною.
Крім того, у разі незгоди з розрахунками орендної плати, у тому числі застосування курсу валют, відповідач був наділений правом спростувати невідповідність названих в ньому сум дійсним обставинам справи, зокрема, шляхом надання суду власного розрахунку заборгованості, у тому числі інформації про курси продажу валют у касах банку АТ «УкрСиббанк».
У відповідності з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Матеріали справи свідчать про те, що суд першої інстанції всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності, дав вірну юридичну оцінку обставинам справи та правильно, з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим підстав для скасування чи зміни рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 у справі № 916/2549/17 не вбачається.
Керуючись ст.ст. 255, 269, 270, 275, 276, 281- 283 Господарського процесуального кодексу України, Одеський апеляційний господарський суд,
Рішення Господарського суду Одеської області від 07.02.2018 у справі № 916/2549/17 - залишити без змін.
Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Погорєлова Руслана Володимировича - залишити без задоволення.
Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Фізичну особу - підприємця Погорєлова Руслана Володимировича.
Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому параграфом 1 глави 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено10.05.2018.
Головуючий суддя І.Г. Філінюк
Суддя О.Ю. Аленін
Суддя К.В. Богатир