вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua
"07" травня 2018 р. Справа№ 910/23017/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Жук Г.А.
суддів: Дикунської С.Я.
Мальченко А.О.
за участю секретаря судового засідання Костяк В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу №14/4-293 від 12.03.2018 (вх. №09.1-04.1/1797/18 від 26.03.2018) Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018
у справі №910/23017/17 (суддя - Підченко Ю.О.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Приватного підприємства «Бонвояж»
про стягнення 411 362, 38 грн
за участю представників учасників справи:
від позивача - Пац В.О. довіреність № 14-167 від 29.09.2017
від відповідача - Шилова К.В. ордер КС № 158763 від 06.04.2018
Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Бонвояж» про стягнення боргу у загальній сумі 411 362, 38 грн., пені у сумі 268 216, 05 грн., 3% річних у розмірі 32 731, 91 грн. та інфляційних втрат у розмірі 110 414, 42 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині оплати вартості поставленого природного газу згідно умов договору № 2459/15-ТЕ-41 від 30.12.2014 купівлі-продажу природного газу.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 (повний текст рішення складено 19.02.2018) у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» відмовлено. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на користь Приватного підприємства «Бонвояж» витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 3 500,00 грн.
Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд виходив з того, що оскільки зобов'язання з оплати природного газу сторони погодили умовами договорів про організацію взаєморозрахунків № 23/375-в та № 24/375-в від 23.11.2015, прострочення оплати за умовами яких відповідачем не допущено, а тому відсутні підстави для задоволення позову про стягнення штрафних та фінансових санкцій.
Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач - ПАТ «НАК «Нафтогаз України», 15.03.2018 надіслав апеляційну скаргу №14/4-293 від 12.03.2018 (вх. №09.1-04.1/1797/18 від 26.03.2018), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №910/23017/17 повністю, прийняти нове рішення у справі, яким стягнути з відповідача на користь позивача 411 362,38 грн заборгованості, в т.ч. 268 216,05 грн пені, 32 731,91 грн трьох відсотків річних та 110 414,42 грн інфляційних втрат.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято при неповному дослідженні усіх обставин справи з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт зазначає, що договорами про організацію взаєморозрахунків було передбачено лише погашення заборгованості відповідача не включаючи сум нарахованих позивачем пені, відсотків річних та інфляційних. Тобто, на думку позивача, даний договір не звільняє відповідача від обов'язку сплатити штрафні та фінансові санкції. Щодо розподілу судових витрат, зокрема, витрат на послуги адвоката, сторона вказує на те, що оскільки відповідачем не було надано актів приймання-передачі наданих послуг та актів виконаних робіт, стягнення з позивача вартості адвокатських послуг є неправомірним.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №910/23017/17 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Жук Г.А., судді: Мальченко А.О., Дикунська С.Я., поновлено строк на апеляційне оскарження, відкрито апеляційне провадження, зупинено дію оскаржуваного рішення.
При відкритті апеляційного провадження відповідачу був наданий строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань в порядку підготовки справи до розгляду.
10.04.2018 до Київського апеляційного господарського суду від відповідача - Приватного підприємства «Бонвояж» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. А також, відповідач просить відшкодувати за рахунок позивача здійснені ним судові витрати з оплати правової допомоги в суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018 справу призначено до розгляду на 07.05.2018
Представник позивача в судовому засіданні 07.05.2018 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити, а оскаржуване рішення - скасувати.
Представник відповідача заперечив проти доводів апеляційної скарги та просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.
29 грудня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - продавець) та Приватним підприємством «Бонвояж» (далі - покупець) був укладений договір № 2459/15-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2015 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору.
Згідно п. 2.1. Договору продавець передає покупцеві з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року газ обсягом до 1200 тис. куб. м., у тому числі по місяцям кварталів: січень - 230 тис. куб. м., лютий - 200 тис. куб. м., березень - 180 тис. куб. м., квітень - 100 тис. куб. м., жовтень - 90 тис. куб. м., листопад - 200 тис. куб. м., грудень - 200 тис. куб. м.
Пунктом 3.3. Договору сторонами погоджено, що приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі комерційного вузлі/вузлів обліку газу покупця.
За змістом п. 3.4. Договору покупець, не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печатками покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Відповідно до п. 5.2 Договору сторони погодили, що ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1 091, 00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 1 091, 00 грн., крім того ПДВ - 20% - 218, 20 грн., всього з ПДВ - 1 309, 20 грн.
Додатковими угодами № 1, № 2 від 20.03.2015, від 01.10.2015 сторонами вносились зміни щодо ціни газу в п. 5.2 Договору.
Згідно п. 5.3. Договору, загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок газу.
Цивільні зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Із зазначеною нормою кореспондується й ч. 1 ст. 193 ГК України, відповідно до якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, позивачем на виконання умов Договору передано протягом січня - грудня 2015 року відповідачу природний газ, що підтверджується актами приймання-передачі від 31.01.2015 (на суму 222 099, 22 грн); від 28.02.2015 (на суму 208 541, 16 грн); від 31.03.2015 (на суму 196 437, 60 грн); від 30.04.2015 (на суму 114 639, 76 грн); від 31.10.2015 (на суму 232 339, 72 грн), від 30.11.2015 (на суму 446 710,63 грн), від 31.12.2015 (на суму 462 065, 41 грн). Всього на загальну суму 1 882 833,50 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
В п. 6.1 Договору сторонами узгоджено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа (включно) наступного за місяцем поставки газу.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується, що відповідач здійснив оплату отриманого природного газу за рахунок власних коштів: платіжним дорученням від 17.06.2016 № 443 на суму 100 000 грн, платіжним дорученням від 20.10.2016 № 495 на суму 37 023,35 грн, платіжними дорученнями від 02.11.2016 № 491, № 492, № 493, № 494 на суму 250 000 грн кожна, платіжним дорученням від 16.11.2016 № 523 на суму 99 703,05 грн. Всього на загальну суму 1 236 726,40 грн.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За приписами ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
В п. п. 7.1., 7.2. Договору сторонами узгоджено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором, а у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Неналежне виконання відповідачем договірних зобов'язань в частині своєчасності проведення розрахунку за одержаний природний газ стали підставою для звернення позивача з даним позовом про стягнення 268 216,05 грн пені, 110 414,42 грн інфляційних та 32 731,91 грн 3 % річних, нарахованих за період з 15.05.2015 по 16.11.2016 по кожній поставці газу окрема з урахуванням проведених оплат.
Разом з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням договірних зобов'язань згідно договору купівлі-продажу природного газу, який придбавався відповідачем виключно для виробництва теплової енергії, що споживається населенням (п. 1.2 Договору).
Так, у відповідності до ч. 2 ст. 97 Бюджетного кодексу України порядок та умови надання субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам визначаються Кабінетом Міністрів України.
У п. 16 ст. 14 Закону України «Про державний бюджет на 2015р» встановлено, що у 2015 році кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами частини третьої статті 15, частини третьої статті 29 і частини третьої статті 30 Бюджетного кодексу України, спрямовуються на реалізацію програм та заходів, визначених частиною четвертою статті 30 Бюджетного кодексу України, а кошти, отримані до спеціального фонду Державного бюджету України згідно з відповідними пунктами статей 11, 12 і 13 цього Закону, спрямовуються відповідно на, зокрема: субвенцію з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (за рахунок джерел, визначених пунктами 8 і 9 статті 11 цього Закону).
Кабінетом Міністрів України постановою від 04.06.2015 № 375 затверджено Порядок та умови надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (далі - Постанова КМУ № 375 від 04.06.2015 або Порядок надання субвенцій у 2015 році).
Ці Порядок та умови визначають механізм надання у 2015 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування (п.1 Порядку надання субвенцій у 2015 році).
У п. п. 2, 3 Порядку надання субвенцій у 2015 році встановлено, що перерахування субвенції здійснюється на суму заборгованості, що утворилася на початок місяця, в якому проводяться розрахунки, і не погашена на дату укладення договору про організацію взаєморозрахунків; підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості є договір про організацію взаєморозрахунків, який укладається підприємствами, що виробляли, транспортували та постачали теплову енергію, послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання і водовідведення населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - надавачі послуг), та іншими учасниками розрахунків з погашення заборгованості (далі - учасники розрахунків), у тому числі у разі заміни сторони у зобов'язанні під час здійснення розрахунків за електричну енергію та природний газ, згідно з довідкою, що підтверджує наявність в учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату укладення такого договору.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, на виконання Постанови КМУ № 375 від 04.06.2015 між Сторонами у даній справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України в м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було укладено два Договори про організацію взаєморозрахунків:
- №23/375-в від 23 листопада 2015 року на загальну суму 278 016,92 грн., з яких 278 016,90 грн. - для погашення заборгованості за газ за 2014 рік та 0,02 грн. - для погашення заборгованості за природний газ по договору №2459/15-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014.
- № 24/375-в від 23 листопада 2015 року на загальну суму 646 107, 08 грн., з яких 646 107, 08 грн. - для погашення заборгованості за природний газ по договору № 2459/15-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014.
Відповідно до частин 2 пунктів 11 зазначених Договорів про організацію взаєморозрахунків, сторони зобов'язались до проведення взаєморозрахунків не вчиняти дій з погашення заборгованості відповідно до договору.
З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що уклавши договори № 23/375-в та №24/375-в від 23.11.2015, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений за спірним договором № 2459/15-ТЕ-41 купівлі-продажу природного газу від 30.12.2014.
Факт виконання відповідачем зобов'язань за цими договорами про організацію взаєморозрахунків підтверджується платіжними дорученнями від 25.11.2015 № 2, № 3 на суму 0,02 грн та 646 107,08 грн, відповідно (а.с. 107-108). Тобто прострочення оплати за умовами договорів № 23/375-в та №24/375-в від 23.11.2015 відсутнє.
Водночас звертаючись з апеляційною скаргою позивач наполягає на тому, що оскільки погашення заборгованості за поставлений природний газ здійснено позивачем як за рахунок власних коштів так і коштів субвенції, ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» має право на нарахування штрафних санкцій згідно договору купівлі-продажу газу № 2459/15-ТЕ-41 від 30.12.2014 до моменту укладення правочинів про організацію розрахунків.
Вказані доводи не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, виходячи з наступного.
30 листопада 2016 року набрав чинності Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» (далі - Закон № 1730).
Так, відповідно до ст. 1 названого Закону заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Процедура врегулювання заборгованості - заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості. Реєстр підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості - державна відкрита, загальнодоступна інформаційна система, що забезпечує збирання, накопичення, обробку, захист, облік та надання інформації про підприємства та організації, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону.
Згідно зі ст. 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Статтею 3 Закону № 1730 передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Водночас, ч. 3 ст. 7 Закону № 1730 встановлено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Тобто, зазначеною нормою передбачено можливість звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання як у спосіб не нарахування йому неустойки, інфляційних втрат, відсотків річних на суму заборгованості, так і у спосіб списання цих нарахувань.
При цьому, додаткові умови, крім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набрання чинності Законом, для звільнення боржника від відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання у сфері теплопостачання (не нарахування або списання сум неустойки, інфляційних нарахувань та відсотків річних) при відсутності кредиторської заборгованості на день набрання чинності законом, не вимагаються. Виконання цієї норми також не потребує включення підприємства до Реєстру (аналогічні висновки містяться у постанові ВГСУ від 08.08.2017р. у справі №927/1153/16, постанові ВС від 27.03.2018 у справі № 905/2373/16).
Як свідчать матеріали справи, заборгованість відповідача за поставлений у січні-грудні 2015р. природний газ, який використаний останнім для виробництва теплової енергії, що споживається населенням, погашена у повному обсязі за рахунок власних коштів - 16.11.2016 та за рахунок коштів субвенції - 25.11.2016, тобто до набрання чинності Законом України № 1730.
Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості за отриманий у січні-грудні 2015р. відповідачем природний газ, та, відповідно, про відмову у задоволенні позову, правильним та таким, що узгоджується з наведеними нормами Закону. А відтак, підстав для скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається.
Доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості відшкодування відповідачу витрат на професійну правничу допомогу судом апеляційної інстанції не приймаються, оскільки згідно умов договору № 9 від 18.01.2018р. гонорар адвоката за представництво в суді першої інстанції має фіксований розмір, а в п. 1.2 договору чітко визначено умову щодо обсягу представництва інтересів замовника, виконання яких вбачається з матеріалів справи. Крім того, акт наданих послуг (виконаних робіт) складається лише після їх виконання.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. У зв'язку з цим, апеляційні вимоги позивача Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Підстав для скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.
Частиною 2 ст. 126 ГПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідачем, в обґрунтування витрат на правничу допомогу, надано суду апеляційної інстанції договір № 13 від 06.04.2018, згідно умов якого замовник (відповідач у даній справі) доручає виконавцю представляти його інтереси у Київському апеляційному господарському суді за апеляційною скаргою ПАТ «НАК «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі № 910/23017/17. Гонорар адвоката становить 2 000 грн (п. 4.1 Договору). Також надано копію ордеру серія КС №158763 від 06.04.2018 та копію платіжного доручення № 929 від 06.04.2018 про сплату відповідачем 2 000 грн.
Оскільки матеріали справи містять підтвердження факту здійснення адвокатом представницьких повноважень в інтересах відповідача, зокрема, участь в судовому засіданні та надання пояснень по суті справи, підготовка відзиву на апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції вважає, що надані представником документи в обґрунтування витрат на правничу допомогу є достатніми доками в розумінні ст. 79 ГПК України для відшкодування їх за рахунок позивача в порядку ст. 129 ГПК України.
Інші судові витрати в порядку ст. 129 ГПК України також покладаються на апелянта (позивача у справі).
Керуючись ст. ст. 129, 253-254, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» на рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №910/23017/17 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №910/23017/17 залишити без змін.
3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; код ЄДРПОУ 20077720) на користь Приватного підприємства «Бонвояж» (02140, м. Київ, вул. Гмирі, 3, кв. 7; код ЄДРПОУ 32660669) 2 000 (дві тисячі) грн 00 коп витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
4. Видачу наказів доручити Господарському суду міста Києва.
5. Справу №910/23017/17 повернути до Господарського суду міста Києва.
6. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2018 у справі №910/23017/17.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Сторони мають право оскаржити постанову в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 20 днів, відповідно до ст. ст. 286-291 ГПК України.
Головуючий суддя Г.А. Жук
Судді С.Я. Дикунська
А.О. Мальченко
Повний текст постанови складено 10.05.2018