79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" травня 2018 р. Справа №926/3614/17
Суддя-доповідач Львівського апеляційного господарського суду Дубник О.П.,
розглянувши апеляційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області №05-239вих-18 від 23.04.2018 року (вх. № 01-05/1377/18 від 03.05.2018 р.)
на рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2018р. (головуючий суддя Марущак І.В., судді Гончарук О.В., Проскурняк О.Г., повний текст складено 04.04.2018р.)
у справі № 926/3614/17
за позовом керівника Кіцманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі органу уповноваженого державою здійснювати функції в спірних правовідносинах - Фонду державного майна України, м.Київ
до відповідача-1: Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - ПрАТ "Укрпрофоздоровниця"), м. Київ
до відповідача-2: Чернівецької обласної ради профспілок, м. Чернівці
за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: підприємство "Пансіонат з лікування матері і дитини "Зелені пагорби" Чернівецької обласної ради профспілок (далі - Пансіонат з лікування матері і дитини "Зелені пагорби"), с. Виженка, Вижницький район, Чернівецька обл.
за участі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Федерації професійних спілок України, м. Київ
про визнання права власності
До Львівського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга заступника прокурора Чернівецької області №05-239вих-18 від 23.04.2018 року (вх. № 01-05/1377/18 від 03.05.2018 р.) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2018р. (головуючий суддя Марущак І.В., судді Гончарук О.В., Проскурняк О.Г.) у справі № 926/3614/17, яким відмовлено у задоволенні позову керівника Кіцманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до відповідача-1: ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", до відповідача-2: Чернівецької обласної ради профспілок за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Пансіонат з лікування матері і дитини "Зелені пагорби", за участі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів: Федерації професійних спілок України про визнання за державою в особі позивача права власності на будівлю спального корпусу з їдальнею та госпчастиною літ. " 8" площею 1233,2 кв. м пансіонату з лікування матері і дитини "Зелені пагорби", що розташований з адресою: Чернівецька обл., Вижницький район, с. Виженка, вул. Велика Виженка, 343.
Позовна заява подана до місцевого господарського суду 09.11.2017 р. Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 10.11.2017 р. у даній справі порушено провадження.
15.12.2017 року набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII.
Дослідивши матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що наведена апеляційна скарга не відповідає вимогам Глави 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України з таких підстав.
Статтею 258 ГПК України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги. Згідно п. 2 ч.3 ст. 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази сплати судового збору.
Відповідно до ч. 2 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, підлягає залишенню без руху.
Відповідно до ч.2 ст. 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" від 8 липня 2011 року №3674-VI (далі - Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Керівник Кіцманської місцевої прокуратури звернувся до Господарського суду Чернівецької області з позовом 09.11.2017р. про визнання за державою в особі позивача права власності на будівлю спального корпусу з їдальнею та госпчастиною літ. " 8" площею 1233,2 кв. м пансіонату з лікування матері і дитини "Зелені пагорби" (а.с. 8-13, т.1).
Відповідно до ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Згідно ч. 1 ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
За подання позовної заяви майнового характеру прокуратурою Чернівецької області сплачено 1600,00 грн судового збору згідно платіжного доручення №1296 від 03.11.2017р.
Згідно пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI (у редакції станом на час подання позову) за подання позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Станом на 1 січня 2017 р. прожитковий мінімум для працездатних осіб, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 р. №1801-VIII становить - 1600 грн.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 55 ГПК України (у редакції чинній станом на час подання позову) ціна позову визначається у позовах про витребування майна - вартістю майна, що витребується.
Відповідно до ч. 3 ст. 55 ГПК України (у редакції чинній станом на час подання позову) ціну позову вказує позивач. У випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею.
У постанові судової палати у господарських справах Верховного Суду України №8/219-07 від 25.12.2007 р. викладено правову позицію, за якою державне мито з позовної заяви про визнання права власності визначається з урахуванням вартості спірного майна.
Відповідно до п. 2.2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" (далі - постанова пленуму № 7) судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, витребування або повернення майна у позадоговірних зобов'язаннях (у тому числі в зв'язку з вимогами, заснованими на приписах частини п'ятої статті 216, статті 1212 Цивільного кодексу України тощо), - як рухомих речей, так і нерухомості, - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом пункту 3 частини другої статті 54 і статті 55 ГПК такий обов'язок покладається на позивача (в тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у вигляді повернення майна застосовуються з ініціативи господарського суду, наприклад, при визнанні договору недійсним - пункт 1 статті 83 ГПК). На виняток з цього правила лише у випадках неправильного зазначення ціни позову вона визначається суддею (частина третя статті 55 ГПК); з цією метою суд вправі витребувати додаткові документи і матеріали як в учасників даного судового процесу, так і в інших підприємств та організацій (стаття 38, пункт 4 статті 65 ГПК), а в разі необхідності призначити відповідну судову експертизу (проведення експертної оцінки майна), у випадку ж відмови позивача від здійснення оплати такої експертизи - залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК.
Згідно п. 2.7 постанови пленуму № 7 одним з реквізитів позовної заяви є ціна позову, яку зазначає позивач і з якої обчислюється судовий збір. Якщо позивачем зазначено в заяві ціну позову, але в ній не наведено обґрунтованого розрахунку такої ціни, або його не додано до позовної заяви, або позивачем не зазначена вартість спірного майна та/або не подано доказів в обґрунтування цієї вартості, то позовна заява підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини першої статті 63 ГПК. У разі коли визначена (встановлена) позивачем ціна позову не відповідає дійсній вартості спірного майна або на день подання позову неможливо встановити точну його ціну, господарський суд з урахуванням припису абзацу першого частини другої статті 6 Закону і частин першої - четвертої статті 49 ГПК попередньо визначає розмір судового збору, виходячи з ціни позову, вказаної позивачем, а за результатами вирішення спору або достягує недоплачену суму судового збору з належної сторони, або повертає суму переплати цього збору. Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, й суми судового збору здійснюється господарським судом на підставі поданих учасниками судового процесу доказів, а за їх недостатності для цього - шляхом призначення відповідної судової експертизи (експертної оцінки майна).
Оспорюється право власності на нерухоме майно - будівлю спального корпусу з їдальнею та госпчастиною літ. " 8" площею 1233,2 кв. м пансіонату з лікування матері і дитини "Зелені пагорби", що розташована з адресою: Чернівецька обл., Вижницький район, с. Виженка, вул. Велика Виженка, 343. У позовній заяві прокурором вказано, що ринкова вартість майна, згідно висновку експерта №52/10-17 від 25.10.2017 складає 3948706 грн. (а.с. 12, т.1).
Як вбачається з матеріалів справи місцевий господарський суд не встановив загальну вартість майна, не визначив розмір судового збору та порядок його сплати.
Таким чином, згідно пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI (у редакції станом на час подання позову) сума судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви становить 59230,59 грн (1,5 відсотка вартості майна).
Відповідно до пп. 4 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону №3674-VI (у редакції станом на час подання апеляційної скарги) за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду, особа, яка подає апеляційну скаргу повинна сплатити судовий збір у розмірі 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Таким чином, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2018р. у справі № 926/3614/17 підлягає сплаті 88845,89 грн. судового збору.
Однак, за подання апеляційної скарги апелянтом сплачено тільки 2400,00 грн. судового збору згідно платіжного доручення №379 від 18.04.2018р.
Враховуючи наведене, апелянту за подання апеляційної скарги належить доплатити судовий збір в розмірі 86445,89 грн.
У зв'язку з вищенаведеним, суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без руху із встановленням строку для усунення недоліків, а саме: подати докази сплати судового збору в сумі 86445,89 грн., яку слід сплатити на рахунок №31216206782006, банк ГУДКСУ у Львівській області, код отримувача (код ЄДРПОУ): 38007620, отримувач: УДКСУ у Личаківському районі м. Львова, МФО банку: 825014 та довідку про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі Креуз проти Польщі, no. 28249/95 від 19.06.2001р. зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини право на доступ до суду не визнається абсолютним, оскільки можуть існувати правомірні обмеження: справа Наталії Михайленко проти України № 49069/11 від 30.05.2013 р., справа Плахтєєв та Плахтєєва проти України № 20347/03 від 12.03.2009 р., справа Мала проти України №4436/07 від 03.07.2014 р., справа Стебицький і Комфорт проти України № 10687/02 від 03.02.2011р., справа Мусієнко проти України, № 26976/06 від 20.01.2011 р., справа Шульги проти України, № 16652/04 від 02.12.2010 р.
Керуючись ч. 2 ст. 174, ст. ст. 234, 258, 260 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу заступника прокурора Чернівецької області №05-239вих-18 від 23.04.2018 року (вх. № 01-05/1377/18 від 03.05.2018 р.) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 26.03.2018р. у справі № 926/3614/17 залишити без руху.
2. Апелянту: усунути встановлені недоліки та надати (надіслати) суду докази сплати судового збору у розмірі 86445,89 грн. та довідку про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, але не пізніше ніж до 01.06.2018р.
3. При не усуненні недоліків апеляційної скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається скаржнику в порядку ч. 4 ст. 174 ГПК України.
4. Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надіслати скаржнику.
5. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Дубник О.П.