29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"10" травня 2018 р.Справа № 924/330/18
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Димбовського В.В., розглянувши матеріали
за позовом публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "ВіЕйБі Банк" Славкіної М.А., м. Київ
до товариства з обмеженою відповідальністю "Агродім-4", м. Красилів
про стягнення 234515770,89 грн. заборгованості за кредитним договором №31-2012 від 28.02.2012р., з яких 84875707,28 грн. - заборгованості за кредитом, 46089491,96 грн. - заборгованості за процентами, 12594350,35 грн. - пені за несвоєчасне погашення кредиту, 5762950,93 грн. - пені за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 7932269,06 грн. - 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту, 1502074,23 грн. - 3% річних за несвоєчасну сплату процентів по кредиту, 67089059,22 грн. - інфляційних збитків за несвоєчасне погашення кредиту, 8669867,86 грн. - інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів
До позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України).
Стаття 4 Закону України "Про судовий збір" передбачає розміри судового збору, зокрема, розміром судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру являється 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2018р. - 1762,00 грн.) і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2018р. - 616700,00 грн.).
Враховуючи майновий характер позову та ціну позову, позивач мав сплатити судовий збір в максимальному розмірі, передбаченому законом - 616700,00 грн., та надати суду оригінал документу про сплату судового збору у вказаному розмірі.
Проте документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі позивачем не додано. Натомість, подано заяву про відстрочення сплати судового збору до прийняття рішення по суті справи, посилаючись на важкий фінансовий стан та відсутність можливості сплати судового збору через віднесення банку до категорії неплатоспроможних та проведення процедури ліквідації банку.
Звернуто увагу на ту обставину, що уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банку до 01.09.2015р. відносилась до пільгових категорій та була звільнена від сплати судового збору на підставі п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір". Однак, положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору" від 22.05.2015р. уповноважені особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб позбавлені пільг на оплату судового збору. Також, вказано про внесення на розгляд Верховної Ради України законопроекту "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", положення якого передбачають повернення пільг у частині звільнення від сплати судового збору уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у справах, пов'язаних із здійсненням тимчасової адміністрації та ліквідації банків.
Розглянувши заяву про відстрочення сплати судового збору, приймається до уваги наступне: згідно ст. 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. При цьому, положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" дають право суду відстрочити сплату судового збору лише за наявності виключних обставин, з урахуванням того, що до прийняття судом рішення по справі заявник матиме фінансову можливість сплатити судовий збір.
Відтак, обов'язковою умовою для відстрочення сплати судового збору є наявність обґрунтованих обставин, що свідчать про неможливість сплати судового збору, і обов'язок по доведенню наявності таких обставин покладається на заявника.
Згідно зі ст. 3 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії (у тому числі відчуження, передача в оренду, ліквідація), що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду. Фонд є економічно самостійною установою, має самостійний баланс, поточний та інші рахунки в Національному банку України, а також рахунки в цінних паперах у депозитарних установах - державних банках. Відповідно до ст. 4 вказаного закону основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Таким чином, виведення неплатоспроможних банків з ринку, у тому числі шляхом здійснення тимчасової адміністрації та ліквідації банків, є завданням Фонду гарантування вкладів, у зв'язку з чим посилання уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації ПАТ "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та на важке фінансове становище банку не може бути підставою для відстрочення сплати судового збору (аналогічна позиція викладена в ухвалах Верховного Суду України від 02.05.2018р. та від 02.04.2018р. у справі №909/891/17, в ухвалі від 02.05.2018р. у справі №909/1028/15).
Крім того, позивачем не було надано суду як доказів того, що у нього на момент подання позову відсутні кошти для сплати судового збору, так і доказів, які би свідчили про вжиття позивачем усіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору, та які би підтверджували можливість сплати судового збору протягом визначеного законом строку розгляду позову до прийняття рішення у справі.
Щодо посилань позивача на ухвали судів, якими відстрочувалася сплата судового збору, відмічається, що дані процесуальні судові документи не носять преюдиційного характеру, а питання відстрочення судового збору вирішується в кожному конкретному випадку з врахуванням положень, викладених вище.
До того ж, відповідно до ст. 129 Конституції України як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Отже, відсутність коштів, необхідних для сплати судового збору, не можуть вважатися підставою для такої несплати. Враховуючи даний принцип, а також положення ст. 5 Закону України "Про судовий збір", господарський суд позбавлений права надавати перевагу будь-якій стороні, в тому числі й у питанні звільнення та/або розстрочення (відстрочення) від сплати судового збору.
Також судом зауважується, що у cправі "Креуз проти Польщі" (п. 53, "Case of Kreuz v. Poland", рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001р., надалі - Рішення) суд постановив, що "Право на суд", закріплене п.1 ст.6 Конвенції, не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Зокрема, такими обмеженнями є сплата судового збору при зверненні особи до суду. В пункті 60 Рішення Європейський суд з прав людини постановляє, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції.
Отже, оскільки позивачем не надано належних доказів, що підтверджували би наявність передбачених ст. 8 Закону України "Про судовий збір" виняткових обставин, які могли би слугувати підставою для відстрочення сплати судового збору, не підлягає задоволенню заява позивача про відстрочення сплати судового збору.
Крім того, статтею 162 ГПК України, зокрема, п. 10 ч. 3, зазначено, що позовна заява повинна містити, серед іншого, підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Однак, позовна заява не відповідає вимогам ст. 162 ГПК України, оскільки позивачем не підтверджено, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 174 ГПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Неподання документів про сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі, неподання позивачем підтвердження, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, є підставою для залишення позовної заяви без руху з наданням строку для усунення вказаних недоліків.
Керуючись ст. ст. 164, 174, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовну заяву залишити без руху.
Для усунення вказаних в даній ухвалі недоліків надати позивачу строк по 29.05.2018р. включно.
Ухвала набирає законної сили 10.05.2018р. та оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Димбовський
Віддруковано 4 примірника:
1 - до справи,
2, 3 - позивачу (04119, м. Київ, Шевченківський район, вул. Дегтярівська, 27 Т; 02096, м. Київ, Харківське шосе, 49),
4 - відповідачу (31000, Хмельницька область, Красилівський район, м. Красилів, вул. Будівельна, 17).
Всім рекомендованим з повідомленням.