Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-21-42, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"05" травня 2018 р.Справа № 922/538/18
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Жельне С.Ч.
при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс - Транс", м. Київ
до Приватного підприємства "Фортуна Лімітед", м. Харків
про стягнення коштів 47 977,57 грн.
за участю представників учасників справи:
позивача: не з'явився;
відповідача: Омельченко А.А., довіреність №б/н від 03.07.2017.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс", м.Київ, звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного підприємства "Фортуна Лімітед", м.Харків про стягнення з останнього заборгованості у у загальному розмірі 47 977,57 грн, з яких: 46 600,00 грн складає основну заборгованість , 1228,40 грн пеня, 3 річних у розмірі 118,60 грн та втрати від інфляції у розмірі 30,57 грн.
Вказані вимоги позивач обгрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору на міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом №22/11 від 22.11.2017 в частині оплати за надані послуги превезення вантажу за маршрутом м.Канів, Черкаська обл.(Україна) - м.Харків (Україна)-м/п Рава-Руська - Plau am See (Німеччина).
Ухвалою суду від 12.03.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням учасників справи. Призначено судове засідання на 03.04.2018 о(об) 10:35.
30.03.2018 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№85/4).
03.04.2018 позивачем надано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№8779) за змістом якої, з урахуванням часткового погашення відповідачем суми основного боргу у розмірі 16 000,00 грн. на час подання вказаної заяви позовні вимоги складають: основний борг у розмірі 30 600,00 грн., пеня в розмірі 1228,40 грн., 3% річних в розмірі 118,60 грн. та втрати від інфляції у розмірі 30,57 грн.
Протокольною ухвалою суду від 03.04.2018 було прийнято до розгляду заяву про зменшення розміру позовних вимог (вх.№8779), судове засідання відкладено на 03.05.2018 о 10:30 год.
03.05.2018 у судовому засіданні було оголошено перерву до 05.05.2018 об 11:00 год.
03.05.2018 до господарського суду Харківської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс" про вжиття заходів забезпечення позову (вих. № 11547), в якій заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать Відповідачу в межах позовних вимог в розмірі 49 739,57 грн.
Ухвалою суду від 04.05.2018 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Експресс-Транс" про вжиття заходів забезпечення позову (вих. № 11547 від 03.05.2018) повернута заявникові.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, свого повноважного представника не направив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис представника позивача у повідомленні про перерву у судовому засіданні на 05.05.2018 11:00 год.
Присутній у судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, вказував на те, що позивачем не було надано відповідачу рахунку-фактури на оплату послуг з перевезення вантажу, що передбачено п.3.3 Договору, у зв'язку із чим, відповідач не вбачає зі свого боку порушення умов договору щодо прострочення оплати за надані позивачем послуги.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Враховуючи вищевикладені обставини суд розглядає справу за відсутності позивача та за наявними матеріалами.
22.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЕКСПРЕСС-ТРАНС" (перевізник за договором, далі по тексту - позивач) та Приватним підприємством "Фортуна Лімітед" (Замовник за договором, далі по тексту - відповідач) було укладено договір на міжнародні перевезення вантажів автомобільним транспортом №22/11 (надалі-Договір).
Відповідно до п.1.1 договору Перевізник зобов'язався перевозити вантажі Замовника автомобільним транспортом, відповідно до умов узгоджених сторонами в заявках на перевезення, а Замовник зі свого боку зобов'язався прийняти та оплатити послуги Перевізника.
Пунктом 2.4.1 встановлено, що Замовник зобов'язан своэчасно направити Перевізнику заявку на перевезення вантажу, форма якої погоджена Сторонами та визначена в Додатку №1 до діючого договору.
22.11.2017 сторонами було укладено заявку №22/11 від 22.11.2017 на перевезення вантажу Замовника за маршрутом: м.Канів, Черкаська обл. (Україна) - м.Харків (україна) - м/п Рава-Руська-Plau am See (Німеччина).
Пунктом 2.6.5 договору встановлений обов'язок Перевізника доставити вантаж, згідно з заявки в пункт призначення та здати його Ванатажоодержувачу.
Позивач зазначає, що ним були виконані всі умови договору, але оплата за надані послуги відповідачем в повному обсязі здійснена не була, що зумовило звернення позивача до суду із даним позовом про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 30 600,00 грн., суми пені, що нарахована позивачем за період з 17.01.2018р. по 15.02.2018р. у розмірі 1228,40 грн., 3% річних в розмірі 118,60 грн. та втрат від інфляції у розмірі 30,57 грн. (Уточнені вимоги, згідно заяви про зменшення позовних вимог вх.№8779 від 03.04.2018).
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, суд виходить з наступного.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст. 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статтею 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 7 статті 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Матеріали справи свідчать про те, що між сторонами у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою є правовідносинами, що випливають із договору про надання перевезення вантажу, згідно якого та в силу ст. 909 Цивільного кодексу України, одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
У заяві №22/11 від 22.11.2017 сторони встановили, що вартість перевезення вантажу за маршрутом: м.Канів, Черкаська обл. (Україна) - м.Харків (україна) - м/п Рава-Руська-Plau am See (Німеччина) складає 49 600,00 грн.
Вантаж був отриманий вантажоодержувачем 04.12.2017 в повному обсязі, про що свідчить відповідна відмітка про отримання вантажу в міжнародній товарно-транспортній накладній CMR від 27.11.2017 серії А №661130. Вказана міжнародна товарно-транспортна накладна підписана Вантажоодержувачем без будь - яких зауважень, а отже, останнім прийнято вантаж без претензій щодо його якості, об'ємів та вартості.
Оплата послуг, наданих Перевізником, здійснюється після отримання Замовником рахунку-фактури, міжнародної товарно-транспорнтої накладної з відміткою Вантажоотримувача про отримання вантажу, акту виконаних робіт, а в випадках передбачених чинним законодавством України, податкової накладної.(п.3.3 Договору).
Судом встановлено, що у доданій позивачем до суду Експресс-накладній №59000308817265 відсутні відомості про отримання відповідачем визначених у п.3.3. Договору документів. Втім, дані обставини ,на думку суду, не є підставою для звільнення відповідача від належного виконання зобов'язань за договором, оскільки здійснивши часткову оплату заборгованості у розмірі 3000,00 грн за платіжним дорученням №141 від 01.02.2018, в якому ,поміж тим, у графі призначення платежу зазначено як плата за транспортні послуги згідно рахунку №1611 від 04.12.2017, відповідач своїми діями фактично підтвердив намір виконувати умови договору на підставі отриманих від позивача документів.
Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе за договором зобов'язання, остаточну оплату за послуги на перевезення вантажу в розмірі 30 600,00 грн. у визначені строки, порядку та розмірі не здійснив.
У відповідності до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 1ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Приписами статей 73, 74, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи вказані обставини та те, що відповідач не надав суду жодного доказу, який би спростовував наявність заборгованості перед позивачем, враховуючи принцип обов'язковості належного виконання господарського зобов'язання, приймаючи до уваги, що відповідачем не було спростованого розміру здійсненого позивачем розрахунку заборгованості за договором, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 30 600,00 грн. підлягають задоволенню.
Окрім того, позивач просить суд стягнути на його користь 3% річних у розмірі 118,60 грн. та інфляційні у розмірі 30,57 грн.
В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Перевіривши нарахування 3% річних та інфляційних суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1228,40 грн.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до Ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.4.1 договору передбачено нарахування штрафних санкцій, а саме за неуплату вартості перевезення в строк, визначений у заявці, Замовнику нараховуєтсья пеня в подвійному розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення.
Відповідно до розрахунку позивача, поданого разом з позовною заявою, розмір пені нарахований за період з 17.01.2018р. по 15.02.2018р.
Перевіривши нарахування пені у розмірі 1228,40 грн. суд приходить до висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства, інтересам сторін та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 129 ГПК України. Судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином судові витрати 1762,00 грн. покладаються на відповідача в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України, статтями 29, 42, 86, 91, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Приватного підприємства «Фортуна Лімітед» (61036, Харківська обл., місто Харків, вул. Морозова, буд. 7, код ЄДРПО 39337075) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» (юридична адреса: 02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 5, офіс 4, поштова адреса: 07416, Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вул. Завбірська, 17-А, код ЄДРПО 33739797) - суму основного боргу в розмірі 30600 грн. 00 коп. (тридцять тисяч шістсот гривень 00 копійок), пеню в сумі 1228 грн. 40 коп. (одна тисяча двісті двадцять вісімь гривень 40 копійок), 118 грн. 60 коп. (сто вісімнадцять гривень 60 копійок) процентів річних, 30 грн. 57 коп. (тридцять гривень 57 копійок) втрат від інфляції та 1762 грн. 00 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні 00 копійок) витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Експресс-Транс» (юридична адреса: 02660, м. Київ, вул. Червоногвардійська, буд. 5, офіс 4, поштова адреса: 07416, Київська обл., Броварський р-н, с. Погреби, вул. Завбірська, 17-А ЄДРПОУ 33739797).
Відповідач: Приватне підприємство «Фортуна Лімітед» (61036, Харківська обл., місто Харків, вул. Морозова, буд. 7 ЄДРПОУ 39337075).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення через суд першої інстанції (п. 17.5 Перехідних положень до Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 10.05.2018 р.
Суддя С.Ч. Жельне