33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
"03" травня 2018 р. Справа № 918/15/18
Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Рижому Б.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Служби автомобільних доріг у Рівненській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Білдерпоінт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Головне Управління Державної казначейської служби України у Рівненській області, про стягнення 4 959 841,53 грн.,
за участі представників:
від позивача: Дворак Т.Б., довіреність від 3 січня 2018 року № 1/17;
Дяденчук А.І, довіреність від 16 квітня 2018 року № 17/2;
від відповідача: не з'явився,
від третьої особи: Коваль Л.І., довіреність від 2 січня 2018 року № 12-24/3.
Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".
Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер d8142-678a2.
У судовому засіданні 3 травня 2018 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У січні 2018 року Служба автомобільних доріг у Рівненській області (далі - Служба) звернулася до Господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Білдерпоінт" (далі - Товариство) 4 943 588 грн. 64 коп. неповернутого авансу та 16 252 грн. 89 коп. нарахувань річної відсоткової плати.
В обгрунтування своїх вимог позивач посилався на те, що за результатами проведених конкурсних торгів між Службою та Товариством було укладено договір про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту від 26 жовтня 2017 року № 39, за умовами якого останнє зобов'язалося у порядку та на умовах, визначених цією угодою, своїми силами і засобами на власний ризик надати послуги згідно технічного завдання, викладеного у тендерній документації, за рахунок коштів державного, місцевого бюджетів та в обумовлений цим договором термін, а Служба, у свою чергу, - прийняти належним чином надані згідно із цим договором та чинним законодавством України послуги та оплатити їх вартість по мірі надходження бюджетних коштів, передбачених на вказані цілі. На виконання умов наведеного правочину Службою було перераховано на рахунок Товариства 10 000 000 грн. 00 коп. авансового платежу, який відповідач гарантував відпрацювати у місячний строк. Оскільки відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору не використав частину суми цього авансу в розмірі 4 943 588 грн. 64 коп. у встановленому цією угодою порядку та строки, а також не повернув зазначену суму грошових коштів Службі, остання, посилаючись на статті 526, 627, 509, 610, 611 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статті 193, 230, 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просила суд стягнути з Товариства суму неповернутого авансу в розмірі 4 943 588 грн. 64 коп., а також 16 252 грн. 89 коп. передбачених укладеним між сторонами правочином нарахувань річної відсоткової плати.
Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 9 січня 2018 року позовну заяву Служби від 4 січня 2018 року № 12/19 прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 918/15/18 та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовчому судовому засіданні на 23 січня 2018 року. Крім того, цією ухвалою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, було залучено Головне Управління Державної казначейської служби України у Рівненській області (далі - Управління).
Також наведеною ухвалою задоволено заяву Служби про відстрочення сплати судових витрат за подання позовної заяви від 4 січня 2018 року № 12/18 та відстрочено позивачу сплату судового збору в сумі 74 397 грн. 62 коп. до ухвалення судового рішення у справі.
Ухвалою суду від 23 січня 2018 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 16 лютого 2018 року.
16 лютого 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшло клопотання Товариства про забезпечення судових витрат (а.с.80-82), в якому останній просив суд зобов'язати позивача внести на депозитний рахунок суду грошові кошти в розмірі 262 992 грн. 07 коп. для забезпечення можливого відшкодування майбутніх витрат відповідача на професійну правничу допомогу.
Крім того, 16 лютого 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Товариства на позовну заяву від 15 лютого 2018 року (а.с. 84-92), в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що умовами укладеного між сторонами договору не було чітко встановлено терміну погашення використаного виконавцем авансу, так само як і порядку звітування про використання Товариством коштів цієї попередньої оплати. У той же час відповідачем, на думку останнього, було у встановленому договором порядку та строки використано спірну частину отриманого авансу на придбання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій і виробів, а вимоги позивача ґрунтуються на хибному ототожненні останнім понять "використання авансу" та "погашення авансу".
Ухвалою суду від 16 лютого 2018 року розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 12 березня 2018 року.
До початку судового засідання, призначеного на 12 березня 2018 року, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла відповідь Служби на відзив від 7 березня 2018 року № 12/476 (а.с. 132-134), в якій позивач зазначив, що в порушення приписів пункту 4.3 укладеного між сторонами договору Товариство не повернуло замовнику невикористані суми авансу по закінченню місячного терміну.
Також до початку даного судового засідання через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли письмові пояснення Управління щодо відзиву на позовну заяву від 12 березня 2018 року № 13-12/4221/215 (а.с. 140-143), в яких третя особа підтримала вимоги Служби та не заперечувала проти їх задоволення.
Ухвалою суду від 12 березня 2018 року розгляд справи у підготовчому засіданні було продовжено на 30 днів - до 11 квітня 2018 року, розгляд справи у підготовчому засіданні відкладено на 3 квітня 2018 року, а у задоволенні клопотання Товариства про забезпечення судових витрат - відмовлено.
2 квітня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли заперечення відповідача від 26 березня 2018 року (а.с. 156-157), в яких останній додатково зазначив, що 20 грудня 2017 року Товариство надало Службі "Акт приймання виконаних будівельних робіт" форми № КБ-2в від 20 грудня 2017 року б/н та "Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат" форми № КБ-3 від 20 грудня 2017 року б/н на загальну суму 5 473 658 грн. 84 коп., які підтверджують фактичне використання та погашення відповідачем суми отриманого від позивача авансового платежу у повному обсязі. Проте вказані документи за твердженням Товариства безпідставно не були підписані позивачем без жодних на те повідомлень та причин.
Ухвалою суду від 3 квітня 2018 року підготовче провадження у справі № 918/15/18 було закрито та призначено до судового розгляду по суті на 17 квітня 2018 року.
В судове засідання 17 квітня 2018 року з'явилися представники сторін. Суд відповідно до ст. 208 ГПК України заслухав позивача, відповідача, третю особу, зміст та підстави їх вимог та заперечень щодо предмета позову, необхідні пояснення щодо них. Відповідно до ст.209 та 210 ГПК України суд з'ясував обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідив докази якими вони обгрунтовуються.
У судовому засіданні 17 квітня 2018 року оголошувалася перерва до 3 травня 2018 року.
У судовому засіданні 3 травня 2018 року представники позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягали на їх задоволенні.
Представник Управління у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Служби не заперечував.
Відповідач явку свого повноважного представника у призначене судове засідання не забезпечив, проте надіслав клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку з перебуванням його представника на лікарняному. Представник позивача та третьої особи щодо відкладення розгляду справи на іншу дату заперечили.
У той же час суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаного клопотання з огляду на наступне.
За частиною 1 статті 216 ГПК України суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Відповідно до частин 1, 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав:
1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання;
2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними;
3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи;
4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
У зв'язку з наведеними положеннями, зокрема, пункту 2 частини 2 статті 202 ГПК України, суд звертає увагу на те, що у відповідних випадках учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах, причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.
Аналогічна правова позиція викладена у пункті 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (далі - Постанова).
Відтак, суд дійшов висновку про те, що Товариству надавалось достатньо часу для ознайомлення з матеріалами справи та подання додаткових обґрунтувань і документів. Крім того, останнє не було позбавлене можливості забезпечити явку у призначене судове засідання іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Також суд констатує, що відповідачем було подано до суду відзив на позовну заяву від 15 лютого 2018 року та заперечення від 26 березня 2018 року, в яких були викладені обгрунтування заперечень Товариства проти вимог Служби та висловлена правова позиція відповідача щодо даного спору.
При цьому, суд звертає увагу, що застосовуючи відповідно до частини 1 статті 4 ГПК України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення від 7 липня 1989 року Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 8 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України").
У той же час повторне відкладення розгляду справи може призвести до виходу за межі встановлених чинним ГПК України граничних строків розгляду господарських спорів, зокрема, строків розгляду справи по суті, та порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи на іншу дату та можливість завершення її розгляду по суті у судовому засіданні 3 травня 2018 року.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками справи документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
26 жовтня 2017 року між Службою та Товариством було укладено договір про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту № 39 (а.с. 14-25), за умовами якого останнє зобов'язалося у порядку та на умовах, визначених цією угодою, своїми силами і засобами на власний ризик надати послуги згідно технічного завдання, викладеного у тендерній документації, за рахунок коштів державного, місцевого бюджетів та в обумовлений цим договором термін, а Служба, у свою чергу, - прийняти належним чином надані згідно із цим договором та чинним законодавством України послуги та оплатити їх вартість по мірі надходження бюджетних коштів, передбачених на вказані цілі.
Вказаний договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками вказаних юридичних осіб.
Відповідно до пункту 1.2 цієї угоди найменування послуг: поточний середній ремонт автомобільної дороги Городище-Рівне-Старокостянтинів на ділянці км 100+000 - км 112+000 (ДК 021:2015:45233142-6 - Ремонт доріг).
Згідно пункту 1.3 цього договору місце, кількість, обсяг надання послуг: автомобільна дорога Городище-Рівне-Старокостянтинів на ділянці км 100+000 - км 112+000; обсяги та кількість надання послуг визначені в Технічному завданні (додаток № 1).
Ціна цього договору становить 79 982 000 грн. 00 коп., в тому числі ПДВ складає 13 330 333 грн. 33 коп. Договірна ціна є динамічною і може бути уточнена у випадках, передбачених пунктом 6.3.2.2 ДСТУ Б Д 1.1-1-2013 без збільшення суми договору (пункти 3.1, 3.2 договору).
Пунктом 4.1 наведеного правочину передбачено, що розрахунки проводяться замовником виключно виконавцю після підписання сторонами «Актів приймання виконаних будівельних робіт» (форма № КБ-2в) і «Довідок про вартість виконаних будівельних робіт» (форма КБ-3), складених у відповідності з положеннями чинних ДСТУ та СОУ, які складаються виконавцем і подаються для підписання замовнику не пізніше як за 3 робочих дні до кінця звітного місяця, або поетапної оплати замовником наданих послуг.
За умовами пункту 4.3 цієї угоди платіжні зобов'язання за договором виникають при наявності відповідного бюджетного призначення. Оплата послуг проводиться в межах виділеного фінансування по фактично виконаних обсягах робіт згідно Ф № КБ-2в та Ф № КБ-3 по мірі надходження коштів на рахунок замовника. Попередня оплата може здійснюватись у межах 30% від вартості річного обсягу робіт відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» терміном не більше одного календарного місяця відповідно до належним чином оформленого рішення Укравтодору та лише щодо послуг, виконання і надання яких здійснюється протягом поточного бюджетного періоду. Використаний аванс погашається на підставі актів виконаних робіт по формі КБ-2, підписаних уповноваженими представниками сторін. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнта 1,2., а у випадку несвоєчасного повернення (неповернення) виконавець додатково сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Згідно пункту 5.1 цього договору термін надання послуг встановлено з 26 жовтня 2017 року по 31 грудня 2018 року.
Відповідно до пунктів 10.1 та 10.2 вказаного правочину останній набирає чинності з моменту підписання і діє по 31 грудня 2018 року, а в частині розрахунків та гарантійних зобов'язань - до повного виконання сторонами своїх зобов'язань. Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.
З матеріалів справи вбачається, що листом від 20 листопада 2017 року № 20/08/17-1 (а.с. 37) Товариство звернулося до позивача з проханням надати аванс в розмірі 10 000 000 грн. 00 коп. згідно укладеного між сторонами договору на виконання будівельних робіт з поточного середнього ремонту автомобільної дороги Городище-Рівне-Старокостянтинів на ділянці км 100+000 - км 112+000. У зв'язку з наведеним проханням Товариство виставило позивачу відповідний рахунок на оплату від 20 листопада 2017 року № 27 (а.с. 38).
Також у даному листі відповідач зобов'язався відпрацювати суму вищенаведеного авансу в місячний термін з дати його отримання.
Судом встановлено, що зазначене відправлення було отримано Службою 20 листопада 2017 року, що підтверджується відповідною відміткою вхідного штампу позивача, проставленою на цьому листі.
На виконання укладеного між сторонами договору, а також враховуючи зазначене звернення Товариства, платіжним дорученням від 20 листопада 2017 року № 46 (а.с. 39) Служба перерахувала на рахунок відповідача авансовий платіж на суму 10 000 000 грн. 00 коп.
Водночас з матеріалів справи вбачається, що у зв'язку з тим, що станом на 20 грудня 2017 року Товариством наданий йому Службою аванс у розмірі 10 000 000 грн. 00 коп. не був погашений шляхом виконання робіт, а також не був повернутий на рахунок позивача у встановленому укладеним між сторонами договором порядку, що зумовило блокування рахунків Служби органами Державного казначейства (розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 28 грудня 2017 року № 1 та розпорядження про зупинення операцій з бюджетними коштами від 2 січня 2018 року № 1), позивач звернувся до відповідача з претензією від 20 грудня 2017 року № 12/2711 (а.с. 40) про повернення наведених коштів та сплату 32 876 грн. 71 коп. нарахувань річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнта 1,2.
Проте судом встановлено, що 20 грудня 2017 року відповідачем було надано позивачу підтвердження щодо виконання робіт на суму 5 056 411 грн. 36 коп., виконання яких підтверджується, зокрема, наявними у матеріалах справи підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими їх печатками Актами приймання виконаних будівельних робіт від 20 грудня 2017 року № 28/1 (а.с. 43-47) та від 20 грудня 2017 року № 28/2 (а.с. 48-52), а також довідкою про вартість виконаних будівельних робіт від 20 грудня 2017 року № 28 (а.с. 42).
Разом з тим, у матеріалах справи також наявна претензія Служби від 28 грудня 2017 року № 12/2798 (а.с. 41), в якій позивач вимагав від Товариства негайно погасити решту невикористаного відповідачем авансу в розмірі 4 943 588 грн. 64 коп. та надати інформацію із чітким зазначенням конкретної дати здачі виконаних робіт чи повернення невикористаної суми авансу.
Водночас, наведена претензія Служби була залишена Товариством без відповіді та задоволення, невідпрацьовані кошти авансового платежу позивачу не повернуті.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 7 ЦК України цивільні відносини можуть регулюватися звичаєм, зокрема звичаєм ділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин.
Згідно частини 1 статті 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до частини 1 статті 193 ГК України, статті 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
За змістом статей 837, 875 ЦК України та статті 318 ГК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. За договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Частиною 2 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Як було зазначено вище, згідно пункту 4.3 укладеного між сторонами договору про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту від 26 жовтня 2017 року № 39 попередня оплата може здійснюватись у межах 30% від вартості річного обсягу робіт відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 23 квітня 2014 року № 117 «Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти» терміном не більше одного календарного місяця відповідно до належним чином оформленого рішення Укравтодору та лише щодо послуг, виконання і надання яких здійснюється протягом поточного бюджетного періоду. Використаний аванс погашається на підставі актів виконаних робіт по формі КБ-2, підписаного уповноваженими представниками сторін. По закінченні зазначеного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику з нарахуванням річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнта 1,2., а у випадку несвоєчасного повернення (неповернення) виконавець додатково сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.
Відтак, враховуючи те, що розмір боргу відповідача, який складає суму вчасно не повернутого останнім авансового платежу позивача в розмірі 4 943 588 грн. 64 коп., підтверджений належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Товариство на момент прийняття рішення не надало документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, а також беручи до уваги те, що вказана Службою до стягнення з відповідача сума нарахувань річної відсоткової плати на рівні облікової ставки НБУ із застосуванням коефіцієнта 1,2 у розмірі 16 252 грн. 89 коп., є арифметично вірною, відповідає приписам укладеного між сторонами договору та узгоджується з вимогами чинного законодавства, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до Товариства про стягнення вказаних сум.
Водночас посилання Товариства на те, що умовами укладеного між сторонами договору не було чітко встановлено терміну погашення використаного виконавцем авансу, так само як і порядку звітування про використання Товариством коштів попередньої оплати, не беруться судом до уваги з огляду на те, що умовами вказаного правочину чітко передбачений обов'язок виконавця повернути невикористані суми авансу замовнику по закінченні передбаченого договором терміну, який складає не більше одного календарного місяця, як це прямо передбачено пунктом 4.3 договору про закупівлю послуг з поточного середнього ремонту від 26 жовтня 2017 року № 39.
Слід зазначити, що будь-яких інших термінів використання та погашення авансових платежів, які б давали підстави для різного тлумачення умов зазначеного пункту укладеного між сторонами правочину, даний пункт договору не містить.
Суд також звертає увагу на те, що у адресованому позивачу листі Товариства від 20 листопада 2017 року № 20/08/17-1 останнє також зобов'язувалося відпрацювати (а не використати) суму вищенаведеного авансу в місячний термін з дати його отримання.
Посилання відповідача на регламентування спірних правовідносин Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1764 "Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва", зокрема, строків та цільового призначення використання підрядником сум одержаного авансу, також оцінюються судом критично, оскільки в укладеному між сторонами договорі відсутні посилання на вказаний підзаконний нормативно-правовий акт, проте чітко визначені строки використання та погашення такого авансу, а також порядок вчинення таких дій, що не суперечить принципам диспозитивності та свободи договору.
Крім того, суд зазначає, що згідно пункту 4.3 вищенаведеного договору використаний аванс погашається на підставі актів виконаних робіт по формі КБ-2, підписаних уповноваженими представниками сторін.
У той же час, у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази погашення частини суми перерахованого Товариству авансу в розмірі 4 943 588 грн. 64 коп. в розумінні укладеного між сторонами договору та підписання між ними і скріплення їх печатками відповідних актів виконаних робіт по формі КБ-2, що також свідчить про необґрунтованість заперечень відповідача.
Твердження Товариства про те, що позивачем безпідставно не було підписано надані йому 20 грудня 2017 року Акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в від 20 грудня 2017 року б/н та Довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат форми № КБ-3 від 20 грудня 2017 року б/н на загальну суму 5 473 658 грн. 84 коп., які підтверджують фактичне використання та погашення відповідачем суми отриманого від позивача авансового платежу у повному обсязі, також не беруться судом до уваги з огляду на відсутність у матеріалах справи належних доказів фактичного надання відповідачем Службі наведених документів і отримання даних документів позивачем, а також доказів, зокрема, оспорення неправомірних, на думку відповідача, дій Служби щодо не підписання наведених документів.
Крім того суд зазначає, що за умовами пункту 4.2 укладеного між сторонами договору одночасно з Ф КБ-2в і Ф КБ-3 виконавець надає замовнику розрахунок фактичних витрат по експлуатації машин та механізмів, довідку про вартість матеріалів за підписом керівника та головного бухгалтера виконавця. Проте у матеріалах справи відсутні наведені документи, як і докази їх надання Службі.
Згідно частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).
Відтак, Товариством у встановленому законом порядку не було доведено тих обставин, на які воно посилалося як на підставу своїх заперечень.
За таких обставин, вказаний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача та підлягають стягненню з останнього на користь Служби. У той же час відстрочена позивачу до сплати сума судового збору підлягає стягненню з останнього в доход Державного бюджету України.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 202, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Білдерпоінт" (79066, місто Львів, вулиця Сихівська, будинок 7, квартира 60, код ЄДРПОУ: 35943421) на користь Служби автомобільних доріг у Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця Пушкіна, будинок 19, код ЄДРПОУ: 25894919) 4 943 588 (чотири мільйони дев'ятсот сорок три тисячі п'ятсот вісімдесят вісім) грн. 64 коп. неповернутого авансу, 16 252 (шістнадцять тисяч двісті п'ятдесят дві) грн. 89 коп. нарахувань річної відсоткової плати та 74 397 (сімдесят чотири тисячі триста дев'яносто сім) грн. 62 коп. судового збору.
Стягнути зі Служби автомобільних доріг у Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця Пушкіна, будинок 19, код ЄДРПОУ: 25894919) в доход Державного бюджету України 74 397 (сімдесят чотири тисячі триста дев'яносто сім) грн. 62 коп. судового збору.
Після набрання рішенням суду законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому статтями 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "10" травня 2018 року.
Суддя Церковна Н.Ф.