33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А
02 травня 2018 р. Справа № 918/129/18
Господарський суд Рівненської області у складі судді Бережнюк В.В. розглянувши матеріали позовної заяви від 06.03.2018 р.
за позовом Житлово-комунальне підприємство "Галицьке"
до відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне"
про стягнення заборгованості в сумі 42 354,59 грн.
Секретар судового засідання : Лиманський А.Ю.
Представники сторін :
від позивача : не з'явився
від відповідача : не з'явився
Житлово-комунальне підприємство "Галицьке" звернулося до господарського суду Рівненської області із позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне" про стягнення заборгованості в сумі 42 354,59 грн., з яких 40461,02 грн. - основний борг, 1893,57 грн. - інфляційні втрати. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач порушив умови Договору підряду №104 від 01.06.2017 р., а саме не розрахувався своєчасно та у повному обсязі за виконані та здані роботи на суму 40 461,02 грн. Тому покликаючись на ст.625 ЦК України нарахував відповідачу 1 893,57 грн. інфляційних втрат.
Представники позивача та відповідача у судове засідання 02.05.2018 р. не з'явилися. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Згідно положень статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведеного суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи №918/129/18 без участі представника позивача та відповідача за наявними у ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.
01 червня 2017 року між Житлово-комунальним підприємством "Галицьке" (Підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне" (далі-Замовник) було укладено Договір підряду № 104 (Договір), за умовами якого Замовник доручає, а Підрядник зобов'язується на власний ризик виконати у відповідності до умов цього Договору роботу, а Замовник зобов'язується прийняти таку роботу та оплатити її (п. 1.1 Договору) (арк.с. 9-10).
Відповідно до п. 2.1 підрядник виконує роботи з вивезення великогабаритних, ремонтних відходів, залишків рослинності, частини стовбурів та крон дерев і чагарників з прибудинкових територій житлових будинків, які перебувають на обслуговуванні ЖКП "Галицьке", в межах вулиць: Київська, Данила Галицького, Енергетиків, Курчатова, В'ячеслава Чорновола, Котляревського, Олекси Новака, Відінська, Миколи Карнаухова, Степана Бандери.
Обсяг виконаних робіт розраховується Підрядником на підставі поданого Замовником акту виконаних робіт (п.4.1 Договору).
Згідно порядку оплати робіт, встановлених розділом 5 Договору, оплата робіт здійснюється не пізніше, ніж до 20 числа періоду, що настає за розрахунковим.
Відповідно до п.5.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Здача-приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом протягом 5 (п'яти) днів після закінчення календарного місяця. (п. 5.2 Договору).
Договір вступає в силу з 01 червня 2017 року та діє до 30 червня 2017 року і набирає чинності з дня його підписання (п. 12.1. Договору).
Вказаний Договір підписаний повноважними представниками сторін та скріплено відбитками печаток останніх.
На виконання Договору Позивачем були надані послуги по вивезенню побутових відходів, а Відповідач отримав вказані послуги відповідно до актів виконаних робіт : від 31.10.2017р., від 30.11.2017р. від 31.12.2017р., від 31.01.2018р, які підписані, і Замовником і Підрядником на загальну суму 60 939 грн. 90 коп. (арк.с. 14-21).
Як вбачається з матеріалів справи зауважень та претензій щодо строків виконання та якості наданих послуг від Відповідача не надходило, відтак у останнього виникло зобов'язання щодо оплати виконаних робіт відповідно до умов договору та актів виконаних робіт.
Однак, станом на 02.05.2018 р. Відповідачем не надано суду доказів оплати робіт (послуг).
Покликаючись на ст.625 ЦК України, з огляду на прострочення виконання зобов'язань Відповідача по оплаті виконаних робіт, Позивач нарахував 1 893,57 грн. інфляційних втрат за період жовтень 2017 р. - січень 2018 р. (розрахунок на арк.с. 26).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.526 ЦК України).
За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов'язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Якщо у договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, ціна встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу (ст.843 цього Кодексу).
Стаття 846 згаданого Кодексу визначає, що Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
За статтею 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов'язаний негайно повідомити про це підрядника.
З наведених правових норм вбачається, що договір підряду є оплатним, і обов'язку підрядника виконати певну роботу відповідає обов'язок замовника цю роботу прийняти та оплатити.
Частиною 4 статті 882 ЦК України передбачено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною. Акт, підписаний однією стороною, може бути визнаний судом недійсним лише у разі, якщо мотиви відмови другої сторони від підписання акта визнані судом обґрунтованими.
Відтак, замовник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне" не звільняється від обов'язку оплатити роботи, виконані за договором підряду.
Враховуючи усе викладене у сукупності, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 40 461,02 грн. боргу за виконані підрядні роботи є законною, обгрунтованою, не спростованою наявними у справі письмовими доказами, відтак такою, що підлягає задоволенню.
Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
У листі Верховного суду України від 03.04.97 р. №62-97р. викладено "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ". Так, при розрахунку суми інфляційних слід враховувати, що сума боргу, яка сплачується з 1-го до 15-го дня відповідного місяця, індексується з урахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16-го до 31-го дня місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1-го до 15-го дня відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без урахування цього місяця, а якщо з 16-го до 31-го дня місяця, то інфляційні втрати розраховуються з урахуванням цього місяця.
При цьому суд звертає увагу, що вірним є нарахування інфляційних втрат на суму боргу по кожному акту виконаних робіт окремо, з урахуванням термінів оплати, передбачених п.5.3. Договору, а не наростаючим підсумком по загальній сумі боргу, як це зроблено Позивачем.
Під час перевірки наданого позивачем розрахунку інфляційних втрат судом встановлено, з урахуванням термінів оплати виконаних робіт, обумовлених у п.5.3. Договору, що за період листопад 2017 р. - січень 2018 р. інфляційні втрати складають 559,54 грн.
Тому задоволенню підлягає розмір інфляційних втрат, за заявлений Позивачем період, з урахуванням доказів наявних у справі, - 559,54 грн. В частині стягнення 1 334,03 грн. інфляційних втрат позовні вимоги є безпідставними та необгрунтованими.
Відповідно до пункту 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для справи. Пунктами 1 та 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Отже, враховуючи усе викладене вище у сукупності, суд прийшов до висновку що позов Житлово-комунального підприємства "Галицьке" підлягає задоволенню частково, в частині стягнення із Товариства з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне" 40 461,02 грн. - основного боргу, 559,54 грн. - інфляційних втрат.
В частині вимог про стягнення 1 334,03 грн. інфляційних втрат у позові необхідно відмовити.
Судові витрати понесені позивачем у виді судового збору - 1762,00 грн., сплаченого при зверненні до суду з даним позовом на підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір пропорції задоволених вимог проти заявлених складає 96,85 %. Відтак з відповідача підлягає до стягнення на користь позивача - 1 706,50 грн. у якості відшкодування витрат на оплату судового збору.
Керуючись статтями 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне" (33013, м.Рівне, вул. Шевченка, 45, код ЄДРПОУ 36416497) на користь Житлово-комунального підприємства "Галицьке" (33018, м.Рівне, вул.Відінська, 40А, код ЄДРПОУ 31479188) - 40 461,02 грн. - основного боргу, 559,54 грн. - інфляційних втрат, 1 706,50 грн. витрат на оплату судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
4. Відмовити в задоволенні позову в частині вимог Позивача про стягнення з Відповідача 1334,03 грн. інфляційних втрат.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено "07" травня 2018 року
Суддя Бережнюк В.В.