79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
02.05.2018р. Справа №914/2464/17
Господарський суд Львівської області у складі судді Бортник О.Ю. за участі секретаря судових засідань Винника В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Фермерського господарства «Поляна», с. Поляна Миколаївського району Львівської області,
до відповідача Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів,
про визнання права на отримання електричної енергії відповідно до Договору про постачання електричної енергії № 47-680 від 04.01.2006 р. із змінами, внесеними Додатковою угодою від 06.11.2013 року.
За участю представників:
від позивача не з»явився,
від відповідача Булькевич А.В. - представник,
Суть спору: Фермерське господарство «Поляна», с. Поляна Миколаївського району Львівської області, звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго", м. Львів, про визнання за ним права на отримання електричної енергії відповідно до Договору про постачання електричної енергії № 47-680 від 04.01.2006 р. із змінами, внесеними Додатковою угодою від 06.11.2013 року. Позовні вимоги мотивовано нормами пунктів 5.1., 5.2. та 5.4. Правил, ст.ст. 20, 179, 275 ГК України, ст.ст. 16, 653, 714 ЦК України, ст.ст. 2, 5, 10 Закону України «Про природні монополії», ст.ст. 56, 57, 58, 60, 77 Закону України «Про ринок електроенергії», а також тим, що відповідач безпідставно повідомив позивача про закінчення терміну дії Договору про постачання електричної енергії № 47-680 від 04.01.2006 р. із змінами, внесеними Додатковою угодою від 06.11.2013 року. Позивач вважає, що таке повідомлення про закінчення терміну дії Договору є дискримінаційним та порушує його право на отримання електричної енергії. Позивач стверджує, що необґрунтована відмова відповідача, який є підприємством-монополістом, продовжувати дію договору про постачання електричної енергії в односторонньому порядку, позбавила Фермерське господарство «Поляна» права отримувати електричну енергію для забезпечення його потреб. Вказане є порушенням Закону України «Про ринок електроенергії».
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує та вважає позов необґрунтованим. При цьому відповідач посилається на те, що відповідно до норм ст. 179 ГК України, пункту 5.1. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. № 28 (надалі - ПКЕЕ) між сторонами у справі укладено Договір про постачання електричної енергії № 47-680 від 04.01.2006 р. на підставі типового договору про постачання електричної енергії. Сторони у пункті 9.4. Договору погодили, що він укладається на строк до 31.12.2006 р. і вважається продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд умов. Відповідач вважає надуманим твердження позивача про його дискримінацію зі сторони ПрАТ «Львівобленерго», оскільки відповідач на позбавляє жодним чином позивача права на переукладення договору про постачання електричної енергії.
У відзиві на позовну заяву від 26.01.2018 р. відповідач зазначає, що він жодним чином не порушував вимог законодавства, а позовні вимоги вважає незаконними та необґрунтованими. Відповідач додатково зазначає, що відповідно вимог п. 5.2. ПКЕЕ (додаток 3) при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору. Згідно з ч. 4 ст. 179 ГК України при укладенні типового договору сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. У п. 9.7. Договору № 47-680 від 04.01.2006 р. сторони погодили, що він вважається розірваним за згодою сторін з дати розірвання договору оренди. Договір № 47-680 укладено сторонами на підставі заяви позивача в зв»язку з орендою приміщень у с. Держів на підставі Договору оренди № 1/0 та у с. Бродках на підставі Договору оренди № 5. Листом від 20.03.2014 р. позивач повідомив відповідача про відчуження майна у с. Держів та просив вилучити ці об»єкти з угоди № 47680. Крім цього, відповідач зазначає, що Договір № 47-680 укладено на підставі ПКЕЕ в редакції від 17.10.2005 р. Редакція Типового договору, встановлена ПКЕЕ, яка діяла станом на 2005 р. не відповідає редакції цього договору, затвердженій ПКЕЕ станом на 2017 р. Тому, на думку відповідача, Договір № 47-680 не може продовжуватись, оскільки його умови слід приводи у відповідність до вимог діючих ПКЕЕ та укладати новий договір. Відповідач також вказує на ту обставину, що Договором № 47-680 передбачено його право, як сторони договору, заявити про припинення дії цього договору або про необхідність перегляду його умов. Наведеними вище обставинами й було зумовлене направлення позивачу листа № 313-0260 від 15.11.2017 р. про закінчення дії договору. Відповідач повторно зазначає, що він не заперечує проти укладення між сторонами нового договору, однак, позивач з подібною пропозицією до нього не звертався.
Розгляд справи відкладався та строк попереднього провадження продовжувався з підстав, викладених у наявних в матеріалах справи ухвалах суду. Ухвалою суду від 04.04.2018 р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач явки свого представника у засідання суду не забезпечив. Представник відповідача у судовому засіданні з розгляду справи по суті проти задоволення позову заперечив з підстав, наведених у відзиві від 26.01.2018 р. на позовну заяву.
Заслухавши доводи та заперечення представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, Господарський суд Львівської області дійшов висновку, що підстави для задоволення позову відсутні, виходячи з наступного.
За загальновизнаним принципом права необхідною умовою задоволення позову судом є порушення, невизнання або оспорення відповідачем прав або охоронюваних законом інтересів позивача. Відповідно до норм частин 2, 3 статті 6, ч. 1 статті 627, статей 629, 631 ЦК України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення.
Згідно з пунктами 5.1. та 5.2. ПКЕЕ договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається. Між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом та споживачем, за взаємною згодою сторін, можуть бути укладені окремі договори про постачання електричної енергії за кожною площадкою вимірювання. При укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3 ПКЕЕ). Умови договору про постачання електричної енергії, зазначені у додатку 3 та пунктах 5.5, 5.6 та 5.7 цих Правил, є істотними та обов'язковими для сторін під час укладення договору про постачання електричної енергії. До таких умов належить зокрема й строк дії договору.
Відповідно до приписів статей 179, 180 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити строк дії договору. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Між сторонами у справі 04.01.2006 р. укладено Договір про постачання електричної енергії № 47-680, до якого 06.11.2013 р. вносились зміни. У пункті 9.4. договору сторони встановили, що він набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2006 р. Сторони погодились, що Договір вважається щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із Сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Відповідач скористався наданим йому Договором правом та 15.11.2017 р. повідомленням за № 313-0260 повідомив позивача про закінчення строку дії Договору № 47-680 від 04.01.2006 р. та відсутність у нього наміру продовжувати дію цього договору. Одночасно, відповідач повідомив позивача про необхідність укладення нового Договору, , у разі наявності такого бажання у позивача, який би відповідав вимогам чинних ГК України та ПКЕЕ. Відповідач запропонував позивачу, у випадку необхідності укладення нового Договору, звернутись до нього із заявою про намір укласти Договір та подати документи, передбачені п. 5.4. ПКЕЕ.
Наведені вище правові норми та обставини справи, а також наявні у матеріалах справи докази, не дають суду підстав для висновку про те, що внаслідок вчинення вищеописаних дій відповідач порушив, оспорив чи не визнав права або охоронювані законом інтереси позивача на необхідність існування між сторонами у справі договірних відносин щодо постачання електричної енергії, в редакції Договору № 47-680. Відповідач лише заперечив можливість існування таких стосунків на підставі Договору, який укладався у 2006 р., з мотивів зміни законодавства, на підставі якого укладався цей Договір, та фактичних обставин справи.
Суд вважає мотиви, з яких відповідач відмовився від продовження дії Договору № 47-860, законними, обґрунтованими й такими, що не порушують права позивача на постачання йому електричної енергії, з огляду на таке. Як уже зазначено вище, відповідно до вимог ПКЕЕ при укладенні договору про постачання електричної енергії сторони визначають його зміст на основі типового договору (додаток 3 ПКЕЕ). Відповідач слушно дійшов висновку про те, що умови Договору, укладеного на підставі типового Договору, який відповідав вимогам ПКЕЕ в редакції 2006 р., станом на 2018 рік суперечитиме цьому нормативному акту і його не можна автоматично продовжувати. З огляду на зміни у ПКЕЕ Договір слід привести у відповідність до ПКЕЕ в редакції, чинній станом на 14.05.2017 р.
Та обставина, що відповідачем повідомлено позивача про намір не продовжувати дію Договору на наступний рік не за один місяць до його закінчення, а за півтора місяці до закінчення Договору, жодним чином не порушує прав Фермерського господарства, оскільки свідчить про його завчасне повідомлення про необхідність перегляду умов договору або укладення нового договору
Крім цього, обґрунтованими є й зауваження відповідача про те, що Договір № 47-860 не міг автоматично продовжуватись з огляду на приписи п. 9.7.2. цього Договору, а також на те, що Договір оренди № 5 від 28 липня 2005 р. об»єктів нерухомого майна у с. Держів припинив свою дію. Вказане підтверджується листом позивача від 20.03.2014 р. про відчуження цих об»єктів та необхідність їх вилучення з угоди, а саме з Додатків 9 та 11 до Договору № 47-680.
З огляду на усе вищевикладене, наведені обставини не свідчать про порушення відповідачем шляхом надіслання позивачу повідомлення № 313-0260 від 15.11.2017 р. норм ст.ст. 2, 5, 10 Закону України «Про природні монополії» та ст.ст. 56, 57, 58, 60, 77 Закону України «Про ринок електроенергії».
За таких обставин, у суду відсутні підстави для задоволення позову.
На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати у справі слід покласти на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись 2, 3, 12, 13, 74,76, 77, 78, 79, 86,129, 236-241 ГПК України, господарський суд -
1. У задоволенні позову Фермерського господарства «Поляна» (81611, с. Поляна Миколаївського району Львівської області, ідентифікаційний код 22361847) до Приватного акціонерного товариства "Львівобленерго" (79026, м. Львів, вул.Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) відмовити повністю.
2. Судові витрати у справі покласти на Фермерське господарство «Поляна» (81611, с. Поляна Миколаївського району Львівської області, ідентифікаційний код 22361847).
3. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
4. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Львівського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 10.05.2018 р.
Суддя Бортник О.Ю.