ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.05.2018Справа № 910/21406/17
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль - Транс"
про повернення майна
Суддя Усатенко І.В.
секретар судового засідання Микитин О.В.
За участю представників сторін:
від позивача: Яковенко Д.А.
від відповідача: Крутенко Ю.В.
В судовому засіданні 03.05.2018 на підставі ст. 240 ГПК України прийнято скорочене рішення суду.
До Господарського суду міста Києва звернулось з позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс" про стягнення 3000,00 грн та повернення майна.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в порушення умов договору найму від 29.10.2014 № 3074/10/14 відповідач після закінчення строку договору найму продовжує безпідставно користуватись транспортним засобом. Позивач вважає договір оренди припиненим за його ініціативою, в зв'язку з несплатою відповідачем орендної плати протягом трьох місяців підряд. Відповідачем не сплачено у повному обсязі орендну плату за користування майном, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення боргу за договором найму та повернути транспортний засіб.
Ухвалою суду від 05.12.2017 порушено провадження у справі № 910/21406/17, розгляд останньої призначено на 17.01.2018.
Через канцелярію суду 14.12.2017 від позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог, в якій він просив стягнути з відповідача борг за договором найму у сумі 5333,33 грн та неустойку за користування річчю за час прострочення у розмірі 2860,18 грн та просив зобов'язати повернути транспортний засіб.
15.12.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 № 2147-VIII, яким внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 1992, № 6, ст. 56) та викладено його у новій редакції.
За приписами п.п. 9 п. 1 Розділу ІХ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.01.2018 у зв'язку з набранням чинності нової редакції Господарського процесуального кодексу України, вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження та призначити судове засідання на 22.02.2018.
Через канцелярію суду 05.02.2018 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого останній заперечує проти задоволення позову, посилаючись на відсутність заборгованості за договором зі сплати орендної плати, з огляду на несвоєчасне отримання відповідачем відповідних рахунків на оплату орендної плати, у зв'язку з чим (відсутністю факту несплати орендної плати протягом трьох місяців підряд), відповідач вказує на відсутність у позивача, передбаченого ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України, права на односторонню відмову від договору найму та повернення предмета оренди, відповідач також вказує на те, що строк дії договору не закінчився, а відтак він правомірно користується транспортним засобом (предметом оренди), щодо стягнення неустойки відповідач зазначив, що оскільки він правомірно користується транспортним засобом в межах строку дії договору, а також відсутність обов'язку орендаря щодо повернення предмету оренди, вимоги позивача щодо стягнення суми неустойки є також безпідставними.
14.02.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли заперечення на відзив, відповідно до змісту якого позивач відхиляє доводи відповідача, наведені у відзиві та вказує на неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків за договором, а неотримання відповідних рахунків на оплату орендної плати не звільняє орендаря від обов'язку щодо оплати орендної плати, позивач вказує на фактичну оплату орендної плати відповідачем 02.03.2018, позивач також заперечує проти факту укладення додаткової угоди до договору щодо продовження строку дії договору, оскільки, вона підписана з боку відповідача не повноважною особою, та вказує на те, що укладення такої угоди жодним чином не позбавляє права позивача на відмову від договору у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань за договором. Позивач також вказує на те, що у зв'язку з відмовою від договору у відповідача виникло зобов'язання щодо повернення позивачеві предмета оренди та фактичним користуванням ним після закінчення строку дії.
Представник позивача в судовому засіданні 22.02.2018 подав заяву про зменшення розміру позовних вимог, в якій він в зв'язку зі сплатою суми основного боргу зменшив розмір позовних вимог до 2860,18 грн - неустойка за користування річчю за час прострочення.
16.03.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшли письмові пояснення з приводу укладення додаткової угоди, в яких зазначено, що дійсно з боку відповідача вона підписана не ОСОБА_3, а ОСОБА_4, який на дату підписання не мав відповідних повноважень, проте в подальшому вказаний правочин було схвалено рішенням загальних зборів.
Ухвалою суду від 22.02.2018 прийнято до розгляду заяву ТОВ "Євротранссервіс" від 12.12.2017 № б/н про збільшення розміру позовних вимог у частині розміру основної заборгованості, в іншій частині в прийнятті заяви відмовлено. Прийнято до розгляду заяву ТОВ "Євротранссервіс" від 21.02.2018 № б/н про зменшення розміру позовних вимог у частині розміру основної заборгованості, в іншій частині в прийнятті заяви відмовлено. Тобто предметом розгляду у даній справі з урахуванням поданих позивачем заяв та прийняття їх судом в частині, є вимоги про повернення майна. Підготовче засідання відкладено на 29.03.2018.
06.03.2018 від відповідача надійшли заперечення на заперечення на відзив з додатками, в якому вказує про виставлення рахунків на оплату позивачем після спливу строку оплати, встановленого в них та підтверджує дійсність додаткової угоди, якою продовжено строк оренди. Відповідач наполягає на простроченні кредитора, що є підставою для відстрочення зобов'язань боржника.
12.03.2018 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів з додатками.
20.03.2018 від позивача надійшли письмові пояснення з додатками, в яких зазначив, що прострочення кредитора не відбулось, оскільки, сторони узгодили розмір орендної плати у підписаних актах приймання-передачі.
29.03.2018 від відповідача надійшли заперечення на клопотання про долучення доказів, яке в судовому засіданні представник просила приймати як додаткові пояснення.
Ухвалою суду від 29.03.2018 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 19.04.2018.
19.04.2018 через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення доказу.
В судовому засіданні 19.04.2018 оголошено перерву до 03.05.2018.
В судовому засіданні 03.05.2018 сторони підтримали свої позиції, викладені у заявах по суті справи та заявах з процесуальних питань.
Відповідно до ст. 217 ГПК України про закінчення з'ясування обставин та перевірки їх доказами суд зазначає в протоколі судового засідання і переходить до судових дебатів.
В судових дебатах представник позивача підтримав позовні вимоги, представник відповідача проти позову заперечував.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,
29.10.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс" (наймодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс" (наймач) укладено Договір найму (оренди) транспортного засобу № 3074/10/14, відповідно до умов якого наймодавець передає, а наймач приймає в тимчасове платне користування (в найм/оренду) автомобіль: вантажний сідловий тягач - Е Renoult Premium 410.19, 2008 року випуску, зеленого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, зареєстрований за наймодавцем у Центр ДАІ 8009, 29.10.2014. Автомобіль, що передається в найм (оренду), належить наймодавцеві на підставі Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3, виданого Центр ДАІ 8009 29.10.2014.
Згідно із пунктом 1.2. договору за домовленістю сторін Автомобіль, що наймається, буде використовуватися Наймачем за його призначенням для здійснення Наймачем статутної діяльності, з правом виїзду за межі території України. У цих межах відповідно до вимог ст. 800 Цивільного кодексу України використання транспортного засобу здійснюється Наймачем у його діяльності самостійно.
В п. 2.1. договору сторони домовились, що договір укладається строком на 36 місяців з дати підписання даного Договору сторонами. Сторони погоджуються з тим, що при користуванні наймачем автомобілем, переданим за цим Договором, протягом одного місяця після закінчення строку договору найму (оренди) без заперечень з боку наймодавця договір є поновленим на строк, який був раніше встановлений у цьому правочині.
Згідно з п. 3.1. договору плата за користування наймачем об'єктом найму (автомобілем) встановлюється сторонами кожного місяця згідно узгоджених між сторонами рахунків оренди, які наймач зобов'язується оплачувати щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Пунктами 4.1-4.3. договору передбачено, що підписання цього Договору сторонами розцінюється, як передання автомобіля. Повернення майна після закінчення строку дії договору найму (оренди) Наймачем здійснюється на першу вимогу Наймодавця (з урахуванням вимог п. 2.1 цього договору), заявлена у письмовій формі, що оформлюється актом, скріпленим підписами учасників правочину. Повернення автомобіля може бути здійснено до закінчення строку дії Договору, якщо сторони взаємно домовляться про це.
Згідно результатів аналітичного пошуку транспортного засобу по "НАІС ДДАІ" МВС України станом на 24.10.2017 автомобіль вантажний сідловий тягач - Е Renoult Premium 410.19, 2008 року випуску, зеленого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 належить на праві власності ТОВ "Євротранссервіс".
Як вбачається з матеріалів справи, листом вх. №1 від 25.07.2017 позивач повідомив відповідача про наявну заборгованість у останнього в тому числі й за Договором найму (оренди) транспортного засобу №3074/10/14 від 29.10.2014, відмову від договору та повернення орендованого транспортного засобу позивачеві.
В листі № 33 від 04.08.2017 відповідач відмовив позивачеві у задоволенні його вимог щодо повернення предмета оренди та погашення заборгованості за договором з підстав неналежного, на думку відповідача, виконання позивачем зобов'язань за іншим договором.
Листом вих. № 13 від 15.11.2017 позивач повторно вказав на наявну у відповідача заборгованість та направив на адресу відповідача відповідні акти виконаних робіт, рахунки на оплату орендної плати та акт звірки взаємних розрахунків (документи направлені відповідачу 29.11.2017, згідно фіскального чеку № 7664, копія якого долучена до матеріалів справи.
Отже, між сторонами на виконання умов договору погоджено (підписано та скріплено печатками) відповідні акти виконаних робіт № 604126 від 30.06.2016 на 1000,00 грн., № 605869 від 30.09.2016 на 1000,00 грн., № 607728 від 30.12.2016 на 1 000,00 грн. Загальна сума долучених до матеріалів справи актів складає 3000,00 грн.
Позивачем на підставі п. 3.1. договору виставлено відповідачеві відповідні рахунки на оплату орендних платежів, а саме № 604582 від 30.06.2016 на 1000,00 грн., № 606504 від 30.09.2016 на 1000,00 грн. та № 608581 від 30.12.2016 на 1000,00 грн.
В листі № 22 від 30.11.2017 позивач вказував відповідачеві на наявну заборгованість з орендної плати за 2017 рік та вимагав негайного повернення транспортного засобу, орендованого за договором, позивачеві. При цьому, до вказаного листа позивачем додано відповідний рахунок на оплату № 5 від 01.12.2017 на суму 2333,33 грн. (докази направлення листа та рахунку відповідачу містяться в матеріалах справи).
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, а саме щодо сплати орендних платежів та повернення предмета оренди, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Протягом перебування справи у провадженні суду, відповідачем погашено утворену заборгованість за договором на загальну суму 5333,33 грн. (підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними дорученнями та банківськими виписками по рахунку), у зв'язку з чим позивачем зменшено позовні вимоги, а на розгляді суду залишились вимоги про повернення автомобіля: вантажний сідловий тягач - Е Renoult Premium 410.19, 2008 року випуску, зеленого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1, в зв'язку з припиненням договору оренди.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Оскільки між сторонами укладено договір оренди, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.
Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як було зазначено вище, в п. 4.1. Договору сторони домовились, що підписання цього Договору сторонами розцінюється, як передання автомобіля.
До матеріалів справи долучено акти виконаних робіт на надання послуг з технічного обслуговування та ремонту колісного транспортного засобу за договором № 131213 від 12.12.2013 та оренди за договором №3074/10/14 від 29.10.2014.
Акт виконаних робіт №604126 від 30.06.2016 дата та час заїзду на СТО позивача: 01.04.2016 о 8.00 та очікувана дата виконання 30.06.2016 21.00.00, пробіг - 100, момент відкриття ЗН - 14.07.2016, посилання на договір №131213 від 12.12.2013, друга частина акту має посилання на договір №3074/10/14 від 29.10.2014 (квітень16 - червень16) найменування послуги: оренда транспортного засобу, сума за блок -833. До оплати - 1000 грн. з ПДВ. Виконавцем значиться ТОВ "Євротранссервіс" (причіп після ТО/ремонту видав, об'єм і якість виконаних робіт перевірив, автомобіль справний), замовником вказано ТОВ "Магістраль-Транс" (причіп після ТО/ремонту прийняв, претензій до наданих послуг не маю, ДТЗ (його складові частини отримав у повному обсязі. З особливостями експлуатації ознайомлений у повному обсязі).
Акт виконаних робіт №605869 від 30.09.2016 дата та час заїзду на СТО позивача: 01.07.2016 о 8.00 та очікувана дата виконання 30.09.2016 21.00.00, пробіг - 100, момент відкриття ЗН - 05.10.2016, посилання на договір №131213 від 12.12.2013, друга частина акту має посилання на договір №3074/10/14 від 29.10.2014 (липень16 - вересень16) найменування послуги: оренда транспортного засобу, сума за блок -833. До оплати - 1000 грн. Виконавцем значиться ТОВ "Євротранссервіс" (причіп після ТО/ремонту видав, об'єм і якість виконаних робіт перевірив, автомобіль справний), замовником вказано ТОВ "Магістраль-Транс" (причіп після ТО/ремонту прийняв, претензій до наданих послуг не маю, ДТЗ (його складові частини отримав у повному обсязі. З особливостями експлуатації ознайомлений у повному обсязі).
Акт виконаних робіт №607728 від 30.12.2016 дата та час заїзду на СТО позивача: 01.10.2016 о 8.00 та очікувана дата виконання 31.12.2016 21.00.00, пробіг - 100, момент відкриття ЗН - 11.01.2017, посилання на договір №131213 від 12.12.2013, друга частина акту має посилання на договір №3074/10/14 від 29.10.2014 (жовтень16 - грудень16) найменування послуги: оренда транспортного засобу, сума за блок -833. До оплати - 1000 грн. Виконавцем значиться ТОВ "Євротранссервіс" (причіп після ТО/ремонту видав, об'єм і якість виконаних робіт перевірив, автомобіль справний), замовником вказано ТОВ "Магістраль-Транс" (причіп після ТО/ремонту прийняв, претензій до наданих послуг не маю, ДТЗ (його складові частини отримав у повному обсязі. З особливостями експлуатації ознайомлений у повному обсязі). Акт від 30.12.2016 не підписаний відповідачем.
Тобто подані суду акти не підтверджують використання відповідачем транспортного засобу, оскільки, вони містять дані про передання відповідачем та прийняття позивачем транспортного засобу для здійснення ремонту строком на дев'ять місяців (три акти підтверджують знаходження транспортного засобу на СТО позивача за договором про технічне обслуговування №131213 від 12.12.2013 по три місяці кожний, при цьому пробіг транспортного засобу не змінюється та складає -100 км.). Зазначені акти також містять дані про надання послуг з оренди транспортного засобу за договором №3074/10/14 від 29.10.2014 строком на три місяці за кожним актом. З суті вказаних актів неможливо встановити факт користування відповідачем орендованим майном, оскільки верхня частина акту (підтверджує техобслуговування та знаходження транспорту на СТО позивача, та відсутність пробігу) спростовує використання майна та оренду (в період знаходження на СТО) - нижня частина акту.
За умовами п. 3.1. Договору обов'язок відповідача щодо оплати орендних платежів мав виконуватись відповідачем кожного місяця згідно узгоджених між сторонами рахунків оренди, щомісячно не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим. Відповідач зобов'язаний сплачувати саме за користування майном.
Відповідно до ст. 762 ЦК України саме за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення.
Наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає (ч.6 ст.762 ЦК України).
Позивач поданими суду актами не довів факт користування майном відповідачем. Отже суд не вбачає, що підписані сторонами акти підтверджують користування відповідачем на підставі договору №3074/10/14 від 29.10.2014 автомобілем: вантажним сідловим тягачем - Е Renoult Premium 410.19, 2008 року випуску, зеленого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1. Крім того підписані акти - не є обумовленими договором рахунками на оплату орендної плати, як і не встановлюють строк оплати оренди.
Суд відзначає, що в самому договорі оренди сторони не визначили розмір орендної плати за користування, для чого передбачили пунктом 3.1 договору узгодження між сторонами рахунків, в яких і буде визначено розмір орендної плати, який має сплатити відповідач. Крім того договором встановлений щомісячний обов'язок оплати оренди, рахунки ж подані суду містять тримісячну орендну плату, тобто не можуть бути сплачені в строки, встановлені в договорі (щомісячно).
Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно вимог статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Тобто обидва контрагенти зобов'язані виконувати свої договірні зобов'язання належним чином.
Як зазначено вище до матеріалів справи додано рахунки на оплату орендної плати за період з квітня по грудень 2016 року, виставлені, як в них зазначено в червні, вересні та грудні 2016 року, проте на самих рахунках міститься відмітка про суму боргу ТОВ "Магістраль-Транс" станом на 09.11.2017, що свідчить про їх виставлення пізнішою датою, зокрема 09.11.2017. Крім того, як зазначено вище, рахунки були направлені супровідним листом 29.11.2017. Доказів направлення/отримання чи виставлення рахунків відповідачу ранішими датами в межах строків, визначених в них для оплати вартості наданих послуг, суду не надано. Крім того, сторонами не заперечується та обставина, що рахунки не направлялись та не отримувались відповідачем у червні, вересні та грудні 2016 року відповідно.
Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених частиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.
Згідно платіжних доручень від 02.02.2018 № 487 на суму 1000,00 грн, № 488 на суму 1000,00 грн, № 489 на суму 1000,00 грн, № 490 на суму 2333,33 грн відповідач оплатив суму заборгованості з орендної плати за договором №3074/10/14 від 29.10.2014, що утворилась за період з квітня 2016 по грудень 2017 року.
Відповідно до ст. 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.
Проте з урахуванням дати погодження вартості оренди після отримання відповідачем рахунків разом з супровідним листом від 29.11.2017, відповідач сплатив вартість орендної плати раніше ніж через три місяці. Тобто для розірвання договору оренди з боку орендодавця в зв'язку з простроченням оплати орендної плати протягом трьох місяців та повернення орендованого майна, в зв'язку з припиненням договору, відсутні підстави.
Крім того, згідно додаткової угоди № 1 від 03.10.2016 до договору № 3074/10/14 від 29.10.2014 сторони виклали п. 2.1 договору в наступній редакції: "Цей договір найму (оренди) укладається сторонами строком на 120 місяців з дати підписання даного договору сторонами. Сторони погоджуються з тим, що при користуванні наймачем автомобілем, переданим за цим договором. Протягом одного місяця після закінчення строку договору найму (оренди) без заперечень з боку наймодавця договір є поновленим на строк, який був раніше встановлений у цьому правочині."
Судом досліджений оригінал договору в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Виходячи з приписів ст. 204 Цивільного кодексу України, якою встановлено принцип презумпції правомірності правочину та ненадання позивачем доказів на підтвердження визнання недійсною Додаткової угоди № 1 від 03.10.2016 до Договору №3074/10/14 від 29.10.2014, суд відхиляє заперечення позивачем факту укладення такої угоди між сторонами.
При розгляді даного спору суд виходить з того, що згідно ст. 62 Конституції України, відповідно до якої особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, а тому розслідування відповідного кримінального провадження слідчим органом не свідчить про наявність в діях посадових осіб відповідача вини (умислу чи необережності) при укладенні Додаткової угоди № 1 від 03.10.2016 до Договору, доки їх вину не буде доведено в судовому порядку.
Крім того, до матеріалів справи додано протокол № 1 засідання дирекції ТОВ "Магістраль-Транс" від 01.02.2018, в якому зазначено, що додаткову угоду № 1 до договору №3074/10/14 від 29.10.2014 підписано не нелегітимним директором ОСОБА_3, а фактично з перевищенням повноважень комерційним директором ОСОБА_4 Загальні збори визнали додаткову угоду укладеною в інтересах товариства та схвалили її одноголосно. Про схвалення додаткової угоди вирішено повідомити на наступних Загальних зборах ТОВ "Магістраль-Транс".
Частиною 1 статті 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Позивач посилається на ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
Суд погоджується з твердженням позивача, що право власності є непорушним. Однак, позивач скористався свої правом власності, розпорядившись майном шляхом передачі його в оренду на підставі договору №3074/10/14 від 29.10.2014 та уклавши додаткову угоди, якою продовжив строк його дії. Тобто в договорі позивач зазначив своє волевиявлення щодо розпорядження своїм майном, а тому відсутні підстави вважати користування відповідачем майном безпідставним та таким, що порушує право власності позивача.
Судом встановлено, що договір №3074/10/14 від 29.10.2014 є чинним, підстав для його розірвання в односторонньому порядку за ініціативою орендодавця, в зв'язку з несплатою орендних платежів протягом трьох місяців підряд, нема. З огляду на вищезазначене відсутні підстави за наявності чинного договору оренди, вимагати від орендаря повернення об'єкту оренди.
Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в позові.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен із доводів сторін.
Відповідно до статті 123 ГПК України, удові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотків ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати.
Відповідно до абз 1 ч. 3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.
Позивач звернувся до суду з 2 вимогами: немайнового характеру (про зобов'язання повернути майно) та майнового характеру (про стягнення 5333,33 грн).
Таким чином, розмір судового збору за розгляд позовної заяви, що містить одну вимогу майнового характеру на суму 5333,33 грн та одну вимогу немайнового характеру становить не менше 3200,00 грн.
Позивач під час розгляду справи подав заяву про зменшення позовних вимог та в зв'язку частковим прийняття її судом, позов розглядається лише в частині немайнових вимог, а на суму майнових позовні вимоги зменшені. Позивачем при зверненні з позовом сплачено судовий збір у розмірі 3200,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 155 від 17.11.2017 (оригінал знаходиться в матеріалах справи № 910/21406/17). Отже, в зв'язку зі зменшенням позовних вимог сума надміру сплаченого судового збору становить 1600,00 грн.
Оригінал платіжного доручення № 155 від 17.11.2017 на суму 3200,00 грн знаходиться в матеріалах справи № 910/21406/17 у Господарському суді м. Києва.
На підставі п. 1 ч.1, 2 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Позивач з заявою про повернення надміру сплаченого судового збору до суду не звертався.
Судовий збір згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України у розмірі 1600,00 грн покладається на позивача, в зв'язку з відмовою у позові.
На підставі викладеного, ст.ст. 74, 76, 77, 123, 129, 237, 238, 239, 240, 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранссервіс" (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77, ідентифікаційний код 32823070) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Транс" (03151, м. Київ, вул. Волинська, буд. 60, ідентифікаційний код 31055416) про зобов'язання повернути транспортний засіб - вантажний сідловий тягач - Е Renoult Premium 410.19, 2008 року випуску, зеленого кольору, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_1 відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 10.05.2018
Суддя І.В.Усатенко