Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" грудня 2009 р. Справа № 59/313-09
вх. № 9216/4-59
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Жарікова Л.В., за довіреністю № 226 від 29.10.2009р.;
відповідача - ОСОБА_2, особисто
розглянувши справу за позовом Комунального підприємства "ЮНА", м. Харків
до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, м. Харків
про звільнення , повернення земельної ділянки та стягнення 51228,80 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить зобов"язати відповідача привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку,яка розташована за адресою: пров. Верховський, 5, звільнивши її від малої архітектурної форми та повернути її за належністю КП "ЮНА"; стягнути з відповідача збитки, спричинені внаслідок самовільного використання земельної ділянки у сумі 3102,00 грн., нарахованого штрафу за невиконання зобов"язань по договору у сумі 48126,80 грн. Крім того, позивач в позовній заяві просить покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримує в повному обсязі, через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав для залучення до матеріалів справи додаткові письмові пояснення по суті заявлених позовних вимог (вх.15709), додаткові документи супровідним листом (вх.30134), а також розрахунок ціни позову (вх. 15708), які долучаються судом до матеріалів справи.
Відповідач в судовому засіданні проти повернення земельної ділянки за належністю позивачу не заперечує, про що надав суду заяву (вх.15710), через канцелярію суду в порядку ст. 22 ГПК України надав заяви (вх.29620, вх.29621), в яких в повному обсязі заперечує проти вимог позивача щодо стягнення збитків за самовільне використання земельної ділянки та штрафу за невиконання умов договору, обгрунтовує це тим, що сплачував податок на землю та після припинення договору оренди від 09.01.2007р., укладеного між позивачем та відповідачем, нового договору з позивачем не укладав.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
04 грудня 2006 року на підставі рішення ХL сесії Харківської міської ради ІV скликання від 28.09.2005р. № 169/05 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності" між Харківською міською радою та КП "ЮНА" (позивач по справі) був укладений договір оренди землі, який 09.01.2007р. зареєстровано в Державному реєстрі за № 540767100001, відповідно до якого позивач отримав в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі транспорту, загальною площею 0,0012 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.
Факт передачі земельної ділянки позивачу підтверджується актом приймання-передачі від 12.01.2007р.
Пунктом 8 зазначеного договору оренди зазначеного, що договір укладається терміном на один рік з моменту державної реєстрації договору оренди земельної ділянки.
У відповідності до п. 15 договору земельна ділянка передається в оренду для розміщення малої архітектурної форми (кіоск для продажу товарів народного споживання) для здійснення підприємницької діяльності.
Підпунктом е) п. 28 договору оренди було зазначено, що позивач має право передавати земельну ділянку або її частину в суборенду без змін цільового призначення за письмовою згодою Харківської міської ради.
Відповідно до п. 37 договору його дія припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.
09 січня 2007 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 (відповідач по справі) був укладений договір оренди № 92, відповідно до п. 1.1. якого позивач надав відповідачу в тимчасове платне користування місце для розміщення малої архітектурної форми (кіоск для продажу товарів народного споживання, розташоване за адресою: АДРЕСА_2. для здійснення торговельної діяльності, площею земельної ділянки 0,0012 га.
Факт передачі земельної ділянки відповідачу підтверджується актом приймання-передачі торговельного місця від 09.01.2007р., підписаного обома сторонами.
Пунктом 2.1. договору оренди № 92 від 09.01.1007р. було передбачено, що договір вступає в силу з 09.01.2007р. і діє до 08.01.2008р.
У відповідності до п. 3.4.4. зазначеного договору відповідач повинен своєчасно та в повному обсязі, згідно розділу 4 договору, здійснювати оплату за користування наданим йому місцем.
Пунктом 4.1. договору оренди буз зазначений розмір орендної плати, який становить: з 09 січня 2007 року по 08 січня 2008 року - 161,96 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ 20% - 26,99 грн.
09 січня 2008 року між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду до договору №92 від 09.01.2007р., якою сторони збільшили розмір орендної плати і п. 4.1. договору виклали в новій редакції, відповідно до якого з 01.01.2008р. до укладення основного договору розмір орендної плати становитиме 222,00 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ 20% - 36,90 грн. Відповідно до додаткової угоди від 09.01.2009р. з 01 січня 2009 року до укладення основного договору розмір орендної плати становитиме 320,00 грн. в місяць, в т.ч. ПДВ 20% - 53,33 грн.
Відповідно до п. 6.1. договору оренди № 92 від 09.01.2007р. за несплату, несвоєчасну або неповну плату платежів, передбачених розділом 4 договору, відповідач повинен сплатити позивачу штраф у розмірі 10% від суми простроченого (або неповністю сплаченого) платежу за кожен день прострочення.
Позивач в позовній заяві зазначає, що відповідач в період 01.12.2008р. по 01.10.2009р. самовільно в порушення норм діючого законодавства без укладення договору оренди з Харківською міською радою використовує земельну ділянку по пров. Верховському, 5 під розміщення кіоску, не сплачує позивачу платежі за користування торговим місцем, в зв'язку з чим на думку позивача спричинив йому збитки.
02.03.2009р., 19.05.2009р. та 20.07.2009р. позивач звертався до відповідача з листами №№ 47, 112, 154 відповідно, в яких просив погасити заборгованість, звільнити земельну ділянку, яка знаходиться в користуванні позивача від малої архітектурної форми.
На підставі зазначеного позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку по пров. Верховському, 5, звільнивши її від малої архітектурної форми та повернути її позивачу. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача збитки в сумі 3102,00 грн. та 48126,80 грн. штрафу.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог суд виходить з наступного.
У відповідності до підпункту а) п. 37 договору оренди землі від 04.12.2006 р., зареєстрованого в державному реєстрі земель 09.01.20077р. під № 540767100001, укладеного між Харківською міською радою та позивачем, дія цього договору припиняється у разі закінчення строку на який його було укладено.
Згідно п. 8 цього ж договору він укладений строком на один рік з моменту державної реєстрації договору оренди землі.
В матеріалах справи наявний акт обстеження земельної ділянки по пров. Верховському, 5 у м. Харкові № 2412/09 від 01.09.2009р., яким зазначено, що головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління земельних відносин Харківської міської ради Олійником А.О. в ході перевірки було встановлено, що рішенням Харківської міської ради КП «ЮНА» було надано земельну ділянку площею 0,0012 га, яка використовується КП «ЮНА» в межах договору оренди землі від 09.01.20077р. №540767100001. Термін дії зазначеного договору скінчився та право користування земельної ділянки не переоформлено.
Договором оренди № 92 від 09.01.2007р., укладеним між позивачем та відповідачем, а саме пунктом 2.1. також зазначено, що він вступає в силу з 09.01.2007р. і діє до 08.01.2008р.
Як вбачається з додаткових угод до договору № 92 від 09.01.2007р. сторони не подовжували строку дії договору оренди, не вносили змін до п. 2.1.
Пунктом 8.1.5. договору оренди №92 від 09.01.2007р. зазначено, що договір припиняє дію по закінченню строку дії договору.
Крім того, позивач зазначає в позовній заяві, що відповідач не вносить орендні платежі, що також у відповідності до п. 8.2.5. є підставою для припинення дії договору.
На підставі п.5.1. договору оренди відповідач зобов'язаний впродовж трьох днів після припинення дії договору з будь-яких підстав, передбаченими п.п.8.1., 8.3. звільнити надане в користування місце і передати його позивачу.
Згідно з ч.2 ст.744 Цивільного кодексу України строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, договір оренди № 92 від 09.01.2007р. є таким, що припинив дію 08.01.2008р.
У відповідності до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
За таких підстав позивні вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку по пров. Верховському, 5, звільнивши її від малої архітектурної форми та повернути її позивачу обґрунтовані, підтвердженні наявними матеріалами справи, не заперечуються відповідачем та суд вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог в частині нарахування позивачем 3102,00 грн. збитків суд виходить з наступного.
Відповідно до п. 4 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ч. 1 ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з абзацами 1-4 п. 1 ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; недоодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
За змістом ч.2 ст. 22 ЦК України та ч.2 ст.224 ГК України збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою і вини особи, яка заподіяла шкоду. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною шкоди, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Реальні збитки - це втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Неодержаний прибуток (упущена вигода) - це розрахункова величина втрати очікуваного приросту в майні, що базується на даних бухгалтерського та податкового обліку, які беззастережно підтверджують реальну можливість отримання потерпілим суб'єктом господарювання певних грошових сум чи інших цінностей, якщо інший учасник відносин у сфері господарювання не допустив би правопорушення. Стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди є одним із видів цивільно-правової відповідальності.
Підставою для відшкодування збитків є наявність усіх елементів складу правопорушення, а саме: протиправної поведінки особи, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини особи, яка заподіяла збитки.
Наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання прибутку ще не є підставою для його стягнення. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. При обрахуванні розміру збитків у виді упущеної вигоди мають враховуватися тільки ті точні дані, які безспірно підтверджують реальну можливість отримання грошових сум або ж інших цінностей, якби зобов'язання було виконано боржником належним чином.
Більш того, відповідно до ч.4 ст.623 ЦК України, при визначенні упущеної вигоди враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.
Однак позивач не довів, у чому полягає упущена вигода і яким чином відповідач перешкоджав її отриманню. Крім того, позивачем надано розрахунок збитків за період з грудня 2008 року по вересень 2009 року в розмірі орендної плати в той час як договір оренди №92 від 09.01.2007 р. припинив дію 08.01.2008 року.
Суд зазначає, що у відповідності до умов договору позивач міг звернутися до суду з вимогою про стягнення орендної плати за грудень 2008 року та частково за січень 2008 року, а саме до 08.01.2008 р.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України покладає на кожну зі сторін, що беруть участь у справі, обов'язок доказування тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладене, суд відмовляє в задоволенні вимог позивача в частині нарахування збитків як безпідставних та необґрунтованих.
Щодо розгляду позовних вимог в частині нарахування штрафу в розмірі 48126,80 грн. суд виходить з наступного.
Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За змістом ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції та адміністративно-господарські санкції.
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з п.6.1. договору оренди №92 від 09.01.07 р. за несплату, несвоєчасну або неповну сплату платежів відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 10% від суми простроченого або неповністю сплаченого платежу за кожний день прострочення.
Позивачем наданий суду розрахунок суми штрафу, зроблений за період з грудня 2009 року по вересень 2009 року, який становить 48126,80 грн.
Згідно з ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.
Разом з тим, правило названої норми, до допускає збільшення договором розміру неустойки, встановлений законом, є загальним. Воно не включає застосування спеціальних правил законів, хоч би вони були прийняті до введення в дію нового Цивільного кодексу України. Наведе стосується Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", яким розмір пені за прострочення виконання грошових зобов"язань, що може встановлюватись договором, обмежено подвійною обліковою ставкою НБУ на день прострочення.
Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань" регулює правовідносини між платниками та виконання грошових зобов"язань. Суб"єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб"єкти підприємницької діяльності.
Виходячи з визначення штрафу та пені, а також враховуючи положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", оскільки договором оренди передбачено нарахування штрафу за кожний день прострочення несплаченого платежу, то по своїй суті п. 6.1. договору передбачає нарахування пені.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши нарахування позивачем штрафу-пені суд зазначає, що розрахунок виконано позивачем без урахування ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” та ст. 232 ГК України, а тому позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню, а саме в сумі 30,03 грн. за період 6 місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано з урахуванням терміну дії договору оренди та в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.
В частині нарахованої суми штрафу у розмірі 48096,77 грн. суд відмовляє, як в необґрунтованій.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст.49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї державне мито незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно задоволеним позивним вимогам.
На підставі викладеного, на підставі ст.ст.22, 224, 225, 549, 611, 623, 744, 785 Цивільного кодексу України, ст.ст.49, 216, 217, 230, 232 Господарського кодексу України, керуючись, ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарсько-процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити частково.
Зобов"язати Фізичну особу - підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) привести у придатний для використання стан самовільно зайняту земельну ділянку, яка розташована за адресою: пров. Верховський, 5, звільнення її від малої архітектурної форми та повернення її від малої архітектурної форми та повернути її за належністю Комунальному підприємсту "ЮНА" (61002, м. Харків, Київський район, вул. Чернишевська, буд. 26, ідент. код 24676771).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємста "ЮНА" (61002, м. Харків, Київський район, вул. Чернишевська, буд. 26, ідент. код 24676771) 30,03 грн. штрафу, 85,30 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В частині стягнення 48096,77 грн. штрафу відмовити в задоволенні позовних вимог.
Суддя
Повний текст рішення підписано 14.12.2009р.
Справа № 59/313-09