Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"07" грудня 2009 р. Справа № 62/149-09
вх. № 6979/4-62
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Козирєв С.С., довіреність №б/н від 15.09.2009 р. відповідача - не з"явився
розглянувши справу за позовом Приватного підприємства "Автофортуна", м. Харків
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Автострада", м. Харків
про стягнення 157361,24 грн.
Приватне підприємство «Автофортуна» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Автострада» про розірвання договору, повернення майна, стягнення заборгованості, пені, інфляційних витрат та 3 % річних.
Через канцелярію суду 03.11.09р. подав заяву про збільшення позовних вимог, в якій просить розірвати договір лізингу б/н від 01.12.06р. укладеного між позивачем та відповідачем, стягнути з відповідача 206600,00 грн. основного боргу, 14794,22 грн. інфляційних та 1972,56 грн. 3 % річних, а також про зобов"язання відповідача передати позивачу предмет лізингу, а саме: пасажирський Богдан А09202, 2006 року випуску, реєстраційний № АХ3802АР, номер шасі Y7BA092026B002010 та пасажирський Богдан А09202, 2006 року випуску, реєстраційний № АХ3812АР, номер шасі Y7BA092026B002011.
Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.11.09р. заяву позивача про збільшення позовних вимог було прийнято судом і продовжено розгляд справи з її урахуванням.
04.12.09р. через канцелярію суду надійшла заява про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - Державну податкову інспекцію у Київському районі.
Згідно ст. 27 ГПК УКраїни треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду. За таких обставин суд вважає за необхідне залучити зазначену вище особу до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача.
Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву та витребуваних судом документів не надав. Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав частково, а саме в частині стягнення з відповідача 206600,00 грн. основного боргу, 14794,22 грн. інфляційних та 1972,56 грн. 3 % річних, а також про зобов"язання відповідача передати позивачу предмет лізингу, а саме: пасажирський Богдан А09202, 2006 року випуску, реєстраційний № АХ3802АР, номер шасі Y7BA092026B002010 та пасажирський Богдан А09202, 2006 року випуску, реєстраційний № АХ3812АР, номер шасі Y7BA092026B002011., просить суд їх задовольнити. В частині розірвання договору лізингу б/н від 01.12.06р., представник позивача надав заяву про відмову від позову, посилаючись на те, що 01.12.06р. вказаний договір припинив свою дію.
Відповідно до 22 ГПК України позивач до прийняття рішення по справі вправі відмовитися від позову.
Враховуючи те, що відмова від позову є правом позивача, його одностороннім волевиявленням, суд не зв"язаний думкою іншої сторони у справі та думкою третіх осіб щодо цього волевиявлення та щодо припинення провадження у справі.
З огляду на викладене та керуючись ст.78 ГПК України, господарський суд приймає відмову позивача від позову в частині розірвання договору лізингу б/н від 01.12.06р., оскільки вважає, що ця відмова не суперечить діючому законодавству і не порушує чиї-небудь права та охоронювані законом інтереси.
Відповідно до ч.4 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.
З огляду на наведене провадження у справі в частині розірвання договору лізингу б/н від 01.12.06р. підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України. Наслідком відмови позивача від позову відповідно до ст.80 ГПК України є припинення провадження у справі та недопустимість повторного звернення до господарського суду із спору між тими ж сторонами, про той самий предмет і з тих же самих підстав.
Розглянувши матеріали справи, надані докази, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.
Між сторонами по справі був укладений договір лізингу (оперативної оренди) від 01.12.2006 р. відповідно до якого Лізингодавець (позивач) передав Лізингоодержувачу (Відповідачу) у майно, а саме наступні транспортні засоби: 1) пасажирський Богдан А09202, 2006 року випуску, реєстраційний номер АХ 3809 АР, номер шасі Y7BА092026В002004, 2) пасажирський Богдан А09202, 2006 року випуску, реєстраційний номер АХ 3802 АР, номер шасі Y7BА092026В002010, 3) пасажирський Богдан А09202, 2006 року випуску, реєстраційний номер АХ 3812 АР, номер шасі Y7BА092026В002011, а відповідач використовує їх для надання послуг.
Дане майно було передано позивачем відповідачу за актом приймання-передачі від 01.12.2006 р.
П. 4.1 договору було передбачено, що відповідач за користування об'єктом лізингу протягом усього строку дії цього договору кожний місяць вносить позивачу платежі у розмірі 7 000 грн за кожний автобус, загальна сума платежу 21 000 гривень з ПДВ за три автобуса.
Відповідно до п. 9 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє протягом 36 місяців, а в частині виконання зобов'язань по договору - до повного виконування умов договору.
29.02.2008 р. між сторонами по справі було підписано акт приймання-передачі, за яким відповідач повернув позивачу автобус пасажирський Богдан А09202, 2006 року випуску, реєстраційний номер АХ 3809 АР, номер шасі Y7BА092026В002004.
01.03.2008 р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду № 1 до договору лізингу від 01.12.2008 р., якою було викладено п. 4.1 договору в такій редакції: лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу з 01.03.2008 р. та протягом всього строку дії цього договору кожний місяць вносить лізингодавецю платежі в розмірі 2500 грн за один автобус, загальна сума платежу 5000 грн з ПДВ за два автобуси.
01.11.2008 р. між сторонами по справі було укладено додаткову угоду № 2 до договору лізингу від 01.12.2008 р., якою було викладено п. 4.1 договору в такій редакції: лізингоодержувач за користування об'єктом лізингу з 01.11.2008 р. та протягом всього строку дії цього договору кожний місяць вносить лізингодавецю платежі в розмірі 7000 грн за один автобус, загальна сума платежу 14000 грн з ПДВ за два автобуси.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі)
Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно статті 193 Господарського кодексу України, та ст.526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За змістом ч.2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг", за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ст.806 ЦК України).
Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено (ст. 224 Господарського кодексу України).
Статтею 292 Господарського кодексу України передбачено, що залежно від особливостей здійснення лізингових операцій лізинг може бути двох видів - фінансовий чи оперативний. За формою здійснення лізинг може бути зворотним, пайовим, міжнародним тощо.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність в боржника обов'язку по сплаті лізингових платежів у розмірі, встановленому додатковою угодою № 2 від договору від 01.11.2008 р., тобто 14000,00 грн. на місяць., що складає за період з січня 2009 року по жовтень 2009 року 147000,00 грн.
Наявність вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, не спростовано відповідачем, однак, позивач збільшив розмір заборгованості відповідача по лізинговим платежам до 206600,00 грн., посилаючись на п.4.3. договору лізингу від 01.12.06р.
З приводу збільшення позивачем розміру лізингових платежів в односторонньому порядку суд виходить з такого.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
П. 4.3 договору лізингу передбачено, що в разі значної зміни курсу української гривні до американського долара (більш ніж п'ять відсотків) сума платежів по договору також відповідно змінюється додатковою угодою. П.9.3 договору встановлює, що зміни в цей договір можуть бути внесені за взаємною згодою сторін, що оформлюється додатковою угодою до цього договору.
Укладений між сторонами договір не передбачає можливості зміни його умов в односторонньому порядку. Таким чином, збільшення позивачем лізингових платежів з встановлених додатковою угодою № 2 від договору від 01.11.2008 р. 14000,00 грн. на місяць до 21360.00 грн здійснене без достатніх правових підстав, а тому суд відмовляє в цій частині позовних вимог.
З урахуванням викладеного вище, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 147000,00 грн.
Окрім того, позивач просить стягнути з відповідача 14794,22 грн. пені за прострочення лізингових платежів.
Згідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.
Ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення.
У відповідності до п. 7.5 укладеного між сторонами по справі договору, за прострочення сплати лізингових платежів лізингоодержувач сплачує лізингодавцю пеню за кожний день прострочення платежу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.
Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
У відповідності до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені, судом встановлено, що нарахування позивачем пені здійснювались з порушенням вимог пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, згідно з яким нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано, а тому суд вважає необхідним зменшити розмір стягуваної пені до суми 9359,21 грн., а врешті заявленої суми пені відмовити.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.
Так, позивач просить стягнути з відповідача 1972,56 грн. 3% річних та 5300,72 грн. інфляційних.
Перевіривши здійснені позивачем нарахування згаданих сум, судом встановлено, що розрахунок позивачем зроблено невірно, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та суми інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню, а саме 1279,52 грн. - 3% річних та 3409,00 грн. інфляційних.
Окрім того, позивач просить зобов"язати відповідача передати йому предмет лізингу, а саме: транспортні засоби: 1) пасажирський Богдан А09202, 2006 року випуску, реєстраційний номер АХ 3802 АР, номер шасі Y7BА092026В002010 та 2) пасажирський Богдан А09202, 2006 року випуску, реєстраційний номер АХ 3812 АР, номер шасі Y7BА092026В002011.
Відповідно до ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.
Згідно із п.7 ч.2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" у разі закінчення строку лізингу, а також у разі дострокового розірвання договору лізингу та в інших випадках дострокового повернення предмета лізингу - повернути предмет лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння, з урахуванням нормального зносу, або у стані, обумовленому договором.
Як вже встановлено судом, станом на момент прийняття рішення по даній справ (07.12.09р.) договір лізингу б/н від 01.12.06р. укладений між позивачем та відповідачем припинив свою дію, оскільки його було укладено на строк 36 місяців, тобто до 01.12.09р.
З урахуванням викладеного вище позовна вмиоги в частині зобов"язання відповідача повернути позивачеві предмет лізингу, а саме: транспортні засоби: 1) пасажирський Богдан А09202, 2006 року випуску, реєстраційний номер АХ 3802 АР,
номер шасі Y7BА092026В002010 та 2) пасажирський Богдан А09202, 2006 року випуску, реєстраційний номер АХ 3812 АР, номер шасі Y7BА092026В002011, законна обгрунтована, підтверджена матеріалами справи, а тому підлягає задоволенню.
Витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Окірм того, судом встановлено, що позивачем при подачі позовної заяви не було сплачено державне мито за немайнові вимоги (щодо розірвання договору та повернення транспортних засобів), у зв"язку з чим державне мито у сумі 170,00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь державного бюджету України.
Відповідно до статті 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статті 11, 15,16, 509, 525, 526, 530, 546, 548, 549, 599, 610, 611, 612, 625, 626, 692, 762, 806, 903 Цивільного кодексу України, статтями 173, 174, 175,179, 193, 198, 224, 232, 258, 285, 286, 292, 343 Господарського кодексу України, ст..1, 2,16 Закону України "Про фінансовий лізинг" статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд -
Заяву про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - Державної податкової інспекції у Київському районі - задовольнити.
Залучити до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на боці позивача - Державну податкову інспекцію у Київському районі.
Прийняти відмову позивача від позову в частині розірвання договору лізингу б/н від 01.12.06р.
Провадження по справі в частині розрвання договору лізингу б/н від 01.12.06р. - припинити.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Автострада" (61035, м.Харків, пров.Вишневий,1, ЄДРПОУ 3209172, р/р26006406808001 у Від. №1 ХГРУ "Приватбанк" м.Харків, МФО 351533) на користь Приватного підприємства "Автофортуна" (61033, м.Харків, в"їзд 2-й Вологодський,6, ЄДРПОУ 31340122, р/р 26005000630010 в ВАТ "Банк Демарк", м.Харків, МФО 353575) 147000,00 грн. основного боргу, 9359,21 грн. пені, 1279,52 грн. 3% річних, 3409,00 грн. інфляційних, 1780,43 грн. витрат по сплаті держмита та 166,21 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Зобов"язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Автострада" (61035, м.Харків, пров.Вишневий,1, ЄДРПОУ 3209172, р/р26006406808001 у Від. №1 ХГРУ "Приватбанк" м.Харків, МФО 351533) повернути Приватному підприємству "Автофортуна" (61033, м.Харків, в"їзд 2-й Вологодський,6, ЄДРПОУ 31340122, р/р 26005000630010 в ВАТ "Банк Демарк", м.Харків, МФО 353575) транспортні засоби: 1) пасажирський Богдан А09202, 2006 року випуску, реєстраційний номер АХ 3802 АР, номер шасі Y7BА092026В002010 та 2) пасажирський Богдан А09202, 2006 року випуску, реєстраційний номер АХ 3812 АР, номер шасі Y7BА092026В002011.
Стягнути з Приватного підприємства "Автофортуна" (61033, м.Харків, в"їзд 2-й Вологодський,6, ЄДРПОУ 31340122, р/р 26005000630010 в ВАТ "Банк Демарк", м.Харків, МФО 353575) на користь держбюджету України, одержувач - УДК у м. Харкові, № рахунку 31110095700002 код ЄДРПОУ 24134490, код бюджетної класифікації 22090200,символ звітності банку 095, банк одержувача - ГУДКУ у Харківській обл., МФО 851011, 170,00 грн. держмита.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині в позові відмовити.
Суддя
Повний текст рішення по справі №62/149-09 підписано 08.12.09р.