"20" жовтня 2009 р.Справа № 15/67-1306
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Бучинської Г.Б.
Розглянув справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТО", вул. Старозамкова, 2, м. Івано-Франківськ, 76018
до відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46001
про стягнення 20.552,16 грн. пені за прострочення оплати, 2.569,02 грн. 3 % річних, 18.855,03 грн. інфляційних нарахувань, 17.497,92 грн. штрафу за несвоєчасну оплату, 17.983,14 грн. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті відсотків за користування кредитом в період прострочення оплати, 54.500 грн. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті штрафу, 9.145 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди, 37.706,07 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язання, 15.900,15 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов'язання.
за участю представників:
позивача: Кривоніс Р.Б. -директор
відповідача : Дем'яновська Н.А. - довіреність № 06-4/3 від 05.01.09р..
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРТО", вул. Старозамкова, 2, м. Івано-Франківськ, звернулося з позовом до відповідача Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль,
про стягнення 20.552,16 грн. пені за прострочення оплати, 2.569,02 грн. 3 % річних, 18.855,03 грн. інфляційних нарахувань, 17.497,92 грн. штрафу за несвоєчасну оплату, 17.983,14 грн. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті відсотків за користування кредитом в період прострочення оплати, 54.500 грн. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті штрафу, 9.145 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди, 37.706,07 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язання, 15.900,15 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов'язання.
В розпочатому судовому засіданні 14.09.2009р. учасникам судового процесу роз'яснено їх процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 29, 811 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України).
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.
Відповідач проти позовних вимог заперечив в повному обсязі, посилаючись на те, що вимога, з якою звертається позивач, вже була предметом розгляду у господарському суді у справі № 13/157-3276, в ході розгляду якої позивач відмовився від заявленої суми пені, суми 3% річних та збитків завданих несвоєчасним виконанням зобов'язань. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 2 грудня (підписане 09 грудня) 2008 року у вказаній справі позов задоволено на суму основного боргу, а в стягненні заявленої суми пені, суми 3% річних припинено провадження у справі. Також звертає увагу суду на те, що укладені договори поставки були укладені для отримання щебеневої продукції, щоб мати змогу виконати роботи з ліквідації наслідків стихійного лиха, яке сталося 23-27 липня 2008 року з урахуванням розпорядження Кабінету Міністрів від 30 липня 2008року № 1038-Р "Про заходи із закупівлі товарів, робіт та послуг за державні кошти для ліквідації наслідків стихійного лиха, яке сталося 23 - 27 липня 2008р.". Доводи позивача щодо належності ДП "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державна акціонерна компанія" "Автомобільні дороги України" до державного сектору економіки вважає безпідставними, що спростовується статутом підприємства. Майно, що ввійшло до статутного фонду, не є державним, а належить відповідачу, а тому нарахування штрафу в розмірі 7 відсотків від вартості товару в сумі 17.497,92 грн. є необґрунтованим, оскільки ліквідація наслідків стихійного лиха не є державним контрактом, а подією непереборної сили. Також вважає безпідставними і твердження позивача про те, що саме через несплату відповідачем заборгованості позивач змушений був оплатити відсотки за користування кредитними коштами на суму 17.983,14 гривень, оскільки позивач отримав кредит задовго до укладення договорів поставки з філіями облавтодору і користувався кредитними коштами для власних потреб. Також звертає увагу суду на те, що позивачем в порушення п. 4.1, п. 4.3 Договору поставки від 4 серпня 2008р. ТОВ "ВАРТО" не було повністю виконано заявку Покупця (філії "Тернопільський доркомплект") № 01-39 від 15.08.2008р. про поставку 25 вагонів щебеню фр. 5 -10 та 25 вагонів щебеню фр. 10-20. А тому, згідно п. 10.2. Договору поставки від 4.08.2008р. постачальник (ТОВ "ВАРТО") зобов'язаний сплатити неустойку облавтодору в розмір 10 % від суми непоставленого товару (щебеню фр. 10-20), що складає 5.148.562,50 гривень. Крім того, постачальником було прострочено терміни поставки по щебеню фр. 5 -10., 29 серпня 2008р. та 31 серпня 2008р., у зв'язку з чим вважає твердження позивача про стягнення збитків по сплаті штрафу в розмірі 54.500,00 грн. безпідставними.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши прокурора, пояснення представників сторін, оцінивши представлені докази в сукупності, судом встановлено наступне.
Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Пунктом 2 статті 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ВАРТО", вул. Старозамкова, 2, м. Івано-Франківськ, є юридичною особою і включене до Єдиного державного Реєстру підприємств та організацій України, ідентифікаційний код 31790542, що підтверджується довідкою № 483912 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а тому наділений правом на звернення до суду за захистом своїх прав.
Як вбачається з матеріалів справи 03 липня 2008 року та 04 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВАРТО" (Постачальник) та Філією "Деренівський АБЗ" Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України" (Покупець), укладено договори поставки, згідно яких постачальник зобов'язався поставити товар (щебінь гранітний), а покупець прийняти та оплатити його вартість.
Постачальник на виконання умов договору поставив Покупцю згідно видаткових накладних № ТР-000001 від 12.08.2008р., № ТР-000002 від 16.08.2008р., № ТР-000003 від 17.08.2008р., № ТР-000004 від 29.08.2008р., № ТР-000005 від 31.08.2008р. товар на загальну суму 249.970,22 грн., який ним у встановлений договором строк не оплачений.
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 02.12.2008р. у справі № 13/157-3276 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТО", вул. Старозамкова, 2, м. Івано-Франківськ, про стягнення з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України", вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 249.970,22 грн. боргу за поставлений товар, 7.703,74 грн. пені з прострочення оплати, 962,97 грн. 3 % річних та 6.740,77 грн. збитків за несвоєчасне виконання зобов'язання задоволено (з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог) в сумі 249.970,22 грн. Рішення суду набрало законної сили.
У відповідності до ч 2. ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням Господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Зазначена заборгованість оплачена відповідачем 16.12.2008р. в сумі 100.000 грн., а остаточний розрахунок в сумі 149.970,22 грн. проведено лише 18.02.2009р., що стало підставою для звернення позивача з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкцій та збитків.
Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі, випливають з договору поставки та регулюються нормами Господарського кодексу України (далі ГК України), Цивільного кодексу України (ЦК України) та умовами договору.
Відповідно до ст.ст. 526, 527,598 ЦК України сторони повинні належним чином та в установлений договором чи законом строк виконувати взяті зобов'язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Неналежне виконання грошових зобов'язань по договору поставки підтверджено рішенням господарського суду у справі № 13/157-3276 та матеріалами даної справи.
Згідно ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) визнається, визначена договором або актом цивільного законодавства, грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
У разі невиконання покупцем умов договору, покупець зобов'язується сплатити (крім суми заборгованості) постачальнику пеню в розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.2 договору).
У зв'язку з наведеним та відповідно до ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України від 16.01.2003р., який набрав чинності з 01.01.2004р., за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання за період 11.09.2008р. по 17.02.2009р. відповідачу нарахована пеня в сумі 20.552,16 грн. із врахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. (у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України), яка підлягає до задоволення як обґрунтовано заявлена.
Також, згідно вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідач вчасно не виконав взятих на себе зобов'язань в частині оплати вартості поставленого товару, таким чином допущено прострочення виконання грошових зобов'язань перед позивачем, що дає правові підстави останньому застосувати до відповідача відповідальність, передбачену статтею 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим суд вважає позовні вимоги позивача щодо стягнення 18.855,03 грн. інфляційних нарахувань за період 11.09.2008р. -17.02.2009р. та 2.569,02 грн. 3 % річних за період з 11.09.2008р. -17.02.2009р. правомірними.
Заперечення відповідача щодо відсутності права позивача на звернення з вимогами про стягнення 7703,74 грн. пені, 962,97 грн. - 3% річних, 6740,77 грн. збитків, так як вони були предметом розгляду у справі № 13/157-3276 і ТзОВ "Варто" відмовилося від стягнення в даній частині позовних вимог , судом до уваги не береться, оскільки в провадженні справи № 13/157-3276 позивач ТОВ "Варто" зменшив розмір позовних вимог на суму зазначену відповідачем, виходячи з норм ст.. 22 ГПК України, що не свідчить про відмову позивача від позову і надає право на звернення з даними позовними вимогами в іншому провадженні в межах строків позовної давності.
В частині стягнення 17.497,92 грн. штрафу за несвоєчасну оплату та 37.706,07 грн. пені за порушення строків виконання зобов'язання, в позові відмовляється, оскільки:
- відповідно до ч. 2 ст. 231 ГК України, якою обґрунтовано нарахування суми штрафу та пені, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, зокрема, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Водночас у відповідності до умов укладених між сторонами договорів, зокрема п. 6.3 розділу 6 договору від 03.07.08 та п. 10.4 розділу 10 договору від 04.09.08р. передбачено відповідальність за порушення строків оплати товару покупцем у вигляді стягнення пені в розмірі подвійної облікової ставки за кожен день просторочення.
А відтак сторонами погоджено умови відповідальності за порушення строків плати придбаного товару, у зв'язку з чим неправомірним є застосування ч. 2 ст. 231 ГК України до даних правовідносин , оскільки умовою для можливості такого застосування є відсутність погоджених форм відповідальності договором.
Окрім того, нормою ч. 2 ст. 231 ГК України встановлена підвищена відповідальність за певні порушення певних господарських зобов'язань за участю певних суб'єктів, зокрема, щодо нарахування 0,1% пені та 7 % штрафу ця норма встановлює відповідальність за порушення не грошового зобов'язання, а за прострочення поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, оскільки в якості бази для такого нарахування є не сума грошового зобов'язання, з якого допущено прострочення оплати, а виключно вартість товарів (робіт, послуг), з яких (товарів, робіт, послуг, а не вартості) допущено прострочення.
Що ж до відповідальності за порушення грошових зобов'язань, то така передбачена нормою ч. 6 ст. 231 ГК України і встановлюється у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір не передбачений законом або договором, що узгоджується з приписами Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно якого можливість стягнення пені за прострочення платежу обумовлюється її встановленням за згодою сторін (в договорі) і обмежується розміром подвійної облікової ставки НБУ.
Втім, позовні вимоги щодо стягнення пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, яке фактично у даному випадку мало місце з боку відповідача, обґрунтовані саме нормою ч. 2 ст. 231 ГК України, а не нормами ч. 6 ст. 231 ГК України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", а тому нарахування пені в розмірі 0,1% та штрафу у розмірі 7% за порушення відповідачем договірного грошового зобов'язання з своєчасної і в повному обсязі оплати отриманих послуг, є безпідставним.
Також відмовляється в частині стягнення 17.983,14 грн. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті відсотків за користування кредитом в період прострочення оплати, стягнення яких позивач обґрунтовує залученням кредитних коштів згідно договору про відкриття кредитної лінії № 14835/01-18 від 09.06.2008р. укладеної з ВАТ СФК "Дністер", який надав позивачу кредит у гривнях під 21 % річних, оскільки:
- відповідно до п. 2 ст. 224, п. 1 ст. 225 ГК України, під збитками які підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення розуміються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, додаткові витрати понесені стороною внаслідок порушення зобов'язання другою стороною, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання, матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом;
- позивачем не доведено належними доказами збитки передбачені вищезазначеними нормами закону, а доданий до матеріалів справи кредитний договір, згідно якого ТзОВ "Варто" надано 20.000.000 грн. кредиту укладений 09.06.2008р., тобто до укладення договорів поставки щебеню з Філією "Деренівський АБЗ" Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "ДАК Автомобільні дороги України", тобто укладення даної угоди не пов'язано з невиконанням відповідачем договірних зобов'язань, а доводи позивача про те, що він змушений був користуватися банківським кредитом саме через заборгованість філій "Тернопільський доркомплект", "Деренівський АБЗ" є документально не підтвердженими.
В частині стягнення 9.145 грн. збитків у вигляді втраченої вигоди, в позові також відмовляється, оскільки:
- у відповідності до ст. 16 Цивільного кодексу України відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, як спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як правило, має місце у випадку наявності складу цивільного правопорушення, який включає в себе протиправну поведінку заподіювача, наявність негативних наслідків (шкоди), причинний зв'язок між протиправною поведінкою та наслідками
- ст. 22 Цивільного кодексу України закріплено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування, зокрема під збитками слід розуміти: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода);
- як зазначалося вище, право на відшкодування збитків у кредитора виникає лише за наявності складу цивільного правопорушення, а саме: порушення цивільного права чи інтересу, завдання збитків та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та заподіяними позивачу збитками;
- однак, заявляючи вимогу про стягнення з відповідача 9.145 грн. втраченої вигоди, позивачем не доведено наявності причинно-наслідкового зв'язку між непроведенням розрахунків відповідачем та недоотриманими доходами.
Також не доведено позивачем і вимоги про стягнення 54.500 грн. збитків у вигляді додаткових витрат по сплаті штрафу та 15.900,15 грн. штрафу за порушення строків виконання зобов'язання, оскільки:
- у відповідності до п. 3.6. укладеного між ТзОВ "Варто" і ТОВ "Будівельна фірма "Київбудпроект" договору купівлі - продажу щебеню № 05/06-1 від 5 червня 2008р. оплати за товар здійснюється протягом 3 днів від дати отримання Покупцем рахунка на заявлену до відвантаження партію Товару.
Згідно п. 4.4. зазначеного договору, на кожну партію Товару Покупець надає Продавцю замовлення /транспортну інструкцію в письмовій формі, де зазначається номенклатура /асортимент, фракція, кількість, ціна та загальна вартість товару, залізничні реквізити та адресу одержувача Товару.
Позивачем 15.08.2008р. отримано заявку від філії облавтодору на поставку повної кількості замовленої продукції відповідно до договорів поставки продукції від 3 липня 2008р. та від 4 серпня 2008р., що не заперечується позивачем, а також підтверджено рішенням Господарського суду Тернопільської області від 2 грудня 2008р. по справі № 13/157-3276.
Претензію № 04/02 від 15.01.09р. ТзОВ "Будівельна фірма "Київбудпроект", відповідь № 20/02-02 від 03.02.09р. на претензію ТзОВ "Варто"та угоду про порядок погашення заборгованості № 04-02-09 від 20.02.09р., подані в якості доказів на підтвердження збитківу розмірі 54500 грн., суд оцінює критично, оскільки дана угода стосується господарських відносин ТзОВ "Київбудпроект" та ТзОВ "Варто" , а посилання на відповідача, як Вантажоодержувача, по угоді не може слугувати доказом вини останнього понесених ТзОВ "Варто" збитків у зв'язку з не придбанням щебеню в сумі 54500 грн.
Інших доказів, які б підтверджували вину відповідача, позивачем не надано.
На підставі наведеного, позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 194 708,49 грн. підлягають до часткового задоволення.
Судові витрати у справі, відповідно до статті 44-49 ГПК України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 16, 22, 509, 526, 546, 901 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 173, 193, 231, 232 Господарського кодексу України, ст. ст. 1, 2, 12, 22, 32, 43, 44 - 49, 69, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1.Позовні вимоги задовольнити частково.
2.Стягнути з Дочірнього підприємства "Тернопільський облавтодор" ВАТ "Державної акціонерної компанії "Автомобільні дороги України" вул. О. Кульчицької, 8, м. Тернопіль, 46001 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВАРТО" вул. Старозамкова, буд.2, м. Івано-Франківськ 20.552,16 грн. пені за прострочення оплати, 2.569,02 грн. 3 % річних, 18.855,03 грн. інфляційних нарахувань, 460,296 грн. в повернення судових витрат.
3.В решті позову - відмовити.
4.Накази видати стягувачам після набрання судовим рішенням законної сили.
5.Рішення господарського суду набирає законної сили в десятиденний строк з дня його прийняття (підписання рішення).
6.На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.
Суддя Г.Б. Бучинська