"14" грудня 2009 р.Справа № 12/64-1950
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Френдій Н.А.
Розглянув справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальність "Лігос", вул. Вовчинецька, 192, м. Івано-Франківськ, 76018
до приватного підприємства "Продекспорт", вул. Живова, 15а, м. Тернопіль,46008
За участю представників від:
позивача: Процак Я.Я. - представник (довіреність від 19.02.2009р.);
відповідача: не з'явився.
В розпочатому судовому засіданні представнику позивача роз'яснено права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст.20, 22, 81-1 ГПК України.
Суть справи:
Товариство з обмеженою відповідальність "Лігос", м. Івано-Франківськ, звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом про стягнення з приватного підприємства "Продекспорт", м. Тернопіль, 19921грн.50коп. боргу за поставлений товар згідно договору постачання №84679 від 01.01.2009 року.
Відповідач документально обґрунтованого відзиву на позов суду не надав, його повноважний представник в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду спору був повідомлений належним чином (повідомлення про вручення поштових відправлень ухвал суду від 21.10.2009р., 05.11.2009р. та 30.11.2009р. знаходиться в матеріалах справи), проте своїм конституційним правом на захист не скористався.
Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарським судом встановлено наступне:
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до ст.ст. 627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, зміст договору складається з умов, які визначаються на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства, договір укладений (підписаний сторонами) є обов'язковим для виконання кожної із сторін.
01 січня 2009 року між приватним підприємством "Продекспорт" (надалі - покупець) та товариством з обмеженою відповідальність "Лігос" (надалі - продавець) укладено договір постачання №84679 (надалі - договір), згідно умов якого (п. 1.1.) продавець зобов'язався передавати (поставити, продати) товари (надалі - товар) у власність покупця на умовах та в строки, встановлені договором, а покупець в порядку та в строки встановлені договором, зобов'язався прийняти товари і оплатити їх.
У додатку № 3 до договору сторони погодили, що у зв'язку із проведенням постачальником (позивачем у справі) регулярних централізовано-кільцевих поставок згідно з договором №84679 від 01.01.2009р., за яким здійснюється систематичне завезення хлібобулочних виробів на торгівельні об'єкти покупця (відповідача у справі), передача покупцю товару постачальником здійснюється без довіреностей.
Як вбачається зі змісту вищезазначеного договору, такий по своїй правовій природі є договорами купівлі -продажу.
Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До вимог господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з врахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
У відповідності до ст. 509 Цивільного Кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
На виконання положень договору продавець за період з 01.06.2009р. по 30.09.2009р. поставив покупцю товар на загальну суму 19645грн.50коп., а також 02.10.2009р. та 05.10.2009р. поставив товар на суму 1386грн.00коп. (належним чином засвідчені копії відповідних накладних знаходяться в матеріалах справи, а.с. 15-67).
У п. 8.1. договору сторони узгодили, що покупець здійснює розрахунки з покупцем за поставлений товар по проходженню 30 (тридцять) календарних днів з моменту здійснення постачання товару.
Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.
Позивач стверджує, що відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару поставленого по договору виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, що підтверджується підписаним представниками та завіреним печатками сторін актом звірки взаєморозрахунків, згідно якого борг відповідача станом на 01.10.2009р. складав 18535грн.50коп., а також, як зазначило ТзОВ "Лігос" у позові та що підтвердив його повноважний представник у судовому засіданні, відповідач не сплатив за товар поставлений у жовтні 2009 року на суму 1386грн.00коп.
Відповідач на день розгляду справи будь-яких доказів, які б свідчили про погашення боргу у повному обсязі за отриманий згідно договору товар суду не надав, а тому згідно вимог ст.ст.33,34 ГПК України слід вважати, що за ним рахується борг в сумі 19921грн.50коп.
При таких обставинах та у відповідності до вимог ст.ст.11, 509, 526 ЦК України позов підлягає задоволенню як обґрунтовано заявлений і по суті неоспорений відповідачем.
Державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 43, 49, 82, 84, 85 ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з приватного підприємства "Продекспорт", вул. Живова, 15а, м. Тернопіль, 46008, ідентифікаційний код 30047671 на користь товариства з обмеженою відповідальність "Лігос", вул. Вовчинецька, 192, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний код 20547427 -19921грн.50коп. боргу за поставлений товар згідно договору постачання №84679 від 01.01.2009 року, 199грн.21коп. витрат по сплаті державного мита, 236грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення ___ ______ 2009р. через місцевий господарський суд.
Суддя Н.А. Френдій