25.12.09 Справа № 3/211-09.
За позовом: Приватного підприємства «Інтерком»,м. Суми
до відповідачів: 1) Сумської міської ради
2) Сумського міського об'єднання громадян «Гаражно-будівельний кооператив» «Харківський», м. Суми
Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Фізична особа-підприємець ОСОБА_2, м. Суми
про визнання недійсним рішення Сумської міської ради
за участю представників сторін:
від позивача: Нестеренко А. О.
від відповідачів: 1) Парфененко М. С.
2) Литвиненко В. М
від третьої особи: ОСОБА_2.
Суть спору: позивач у своїй позовній заяві від 03.06.2009 року просить суд визнати недійсним рішення Сумської міської ради від 26.03.2003 року № 374-МР в частині пункту 7, яким було передано другому відповідачеві у власність земельну ділянку в АДРЕСА_1 площею 0,0697га.
Позивач вважає, що передача у власність другому відповідачеві частини земельно ділянки, яка є прибудинковою територією житлового будинку по АДРЕСА_2, в якості земельної ділянки по АДРЕСА_1 порушило його права та законні інтереси на земельну ділянку по АДРЕСА_2.
Перший відповідач з таким твердженням позивача у своєму відгуку на позовну заяву позивача (т.1, а.с. 77-79) не погоджується, оскільки в технічній документації другого відповідача міститься акт про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки за адресою м. Суми, АДРЕСА_1 від 17.06.2003 року, в якому є підпис представника позивача, скріплений печаткою позивача.
Другий відповідач подав суду заяву (т. 1,а.с. 68-70) про застосування строку позовної давності, посилаючись на те, що позивач звернувся з позовом до суду після спливу позовної давності, що є підставою для відмови у позові, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України.
Третя особа підтримує позовні вимоги позивача.
Позивач подав суду клопотання про відновлення строку позовної давності, в якому заперечує проти заяви про застосування строку позовної давності, а в разі, якщо суд дійде висновку, що строк позовної давності пропущено, просить суд визнати причини такого пропуску поважними, оскільки, зокрема, підписання акту погодження меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 на думку позивача не може вважатися початком перебігу строку позовної давності, бо встановлення меж земельної ділянки в натурі мало місце лише формально, на папері. Крім того позивач стверджує що з акту погодження меж земельної ділянки він не міг дізнатися, що другому відповідачу передана земельна ділянка, яка частково співпадає з тією, щодо якої позивач має свій законний інтерес (прибудинковою територією житлового будинку по АДРЕСА_2), а також позивач зазначає, що з акту погодження меж земельної ділянки другого відповідача по АДРЕСА_1 він не міг довідатися про те, на підставі якого саме рішення Сумської міської ради передана ця земельна ділянка.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та пояснення третьої особи, господарський суд встановив:
Пунктом 7 рішення Сумської міської ради від 26.03.2003 року №374-МР було вирішено передати у власність другому відповідачу (на той час - Автогаражному товариству «Харківський», а на даний час внаслідок зміни назви - Сумському міському об'єднанню громадян «Гаражно-будівельний кооператив «Харківський») земельну ділянку в м. Суми по АДРЕСА_1 площею 0,0697га для гаражного будівництва.
17 червня 2003 року був складений акт про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки Автогаражного товариства «Харківський» на території Сумської міської ради по АДРЕСА_1. Цей акт складено на виконання технічного завдання начальника Сумського міського управління земельних ресурсів Дедерка С. П. директором ДП «Сумський міський центр державного земельного кадастру» Моргосліпом С. І. в присутності представника Автогаражного товариства «Харківський» та представників суміжних землекористувачів (в тому числі представника позивача - директора ПП «Інтерком» Павленка О. І., підпис, якого скріплено печаткою ПП «Інтерком»).
Згаданий акт свідчить про те, що 17.06.2003 року в присутності, зокрема, директора ПП «Інтерком» Павленка О. І. (повноважного представника позивача) директором ДП «Сумський міський центр державного земельного кадастру» Моргосліпом С. І. було проведено встановлення та закріплення в натурі меж земельної ділянки Автогаражного товариства «Харківський», що знаходиться на території Сумської міської ради по АДРЕСА_1.
В акті від 17.06.2003 року зазначено, що суміжні землевласниками (землекористувачами) ніяких претензій при встановленні меж землекористування не заявлено.
Розміри та місцезнаходження земельної ділянки нанесені на плані, що додається (план встановлення меж земельної ділянки на звороті акту від 17.06.2003 року, а.с. 79 том 1).
Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Заявивши про застосування позовної давності, другий відповідач доводить той факт, що позивач звернувся з позовом до суду після спливу позовної давності, посилаючись на Акт про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж своєї земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м. Суми від 17.06.2003 року.
Керуючись статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає згаданий Акт від 17.06.2003 року як належний та допустимий доказ, який має значення для даної справи,зокрема, при вирішенні питання щодо застосування позовної давності.
Згаданим Актом, який підписаний директором позивача Павленко О.І. та скріплений печаткою позивача безумовно підтверджується факт обізнаності позивача про виділення другому відповідачу Сумською міською радою земельної ділянки по АДРЕСА_1, яка межує з прибудинковою територією житлового будинку АДРЕСА_2, щодо якої має інтерес позивач.
На доданому до Акту плані встановлення меж земельної ділянки другого відповідача по АДРЕСА_1 визначені розміри та місцезнаходження земельної ділянки.
В Акті також зазначено, що межі земельної ділянки встановлено та закріплено в натурі і ніяких претензій при встановленні меж землекористування не було заявлено, в тому числі і позивачем.
Таким чином, позивач 17.06.2003 року достеменно знав про виділення Сумською міською радою другому відповідачеві земельної ділянки по АДРЕСА_1 в м. Суми, яка межує з прибудинковою територією житлового будинку НОМЕР_1 по АДРЕСА_2, знав про розміри і межі тієї земельної ділянки на плані і в натурі.
Твердження позивача, що встановлення меж в натурі мало місце лише формально на папері не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому не може бути прийняте судом до уваги.
Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України визначено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
У відповідності з ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Підписавши 17.06.2003 року Акт про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки другого відповідача по АДРЕСА_1 з доданим до нього планом встановлення меж (розмірів та місцезнаходження земельної ділянки по відношенню до земельних ділянок суміжних землекористувачів), будучи присутнім при проведенні встановлення та закріплення в натурі меж земельної ділянки другого відповідача, позивач міг довідатись про порушення свого права або інтересу та про особу, яка його порушила, міг довідатися про наявність рішення Сумської міської ради від 26.03.2003 року № 374-МР, пунктом сьомим якого було вирішено передати у власність земельну ділянку площею 0,0697га по АДРЕСА_1 в м. Суми другому відповідачеві для гаражного будівництва.
При цьому суд виходить з того, що позивачеві має бути відомо про повноваження міських рад у галузі земельних відносин на території відповідного міста, визначені ст. 12 Земельного кодексу України та статтею 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».
Таким чином, перебіг позовної давності в даному випадку для позивача почався з 17.06.2003 року і сплинула позовна давність 17.06.2006 року.
З позовною заявою, яка розглядається у даній справі, позивач звернувся до суду 03.06.2009 року, тобто, майже через три роки після спливу позовної давності.
Згідно ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
В даному випадку така заява подана суду другим відповідачем.
Частиною 4 статті 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Поряд з цим, частиною 5 статті 267 ЦК України передбачено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
В даному випадку позивач у своїх усних та письмових заперечення проти застосування строку позовної давності, а також у своєму необґрунтованому клопотанні про відновлення строку позовної даності по суті лише заперечує проти заяви про застосування позовної давності, заперечує сплив позовної давності, але не зазначає ніяких поважних причин пропуску позовної давності.
Клопотання позивача про відновлення строку позовної давності підлягає відхиленню судом, оскільки Цивільний кодекс України не передбачає відновлення строку позовної давності, а визнати поважними причини пропущення позовної давності немає підстав, оскільки сам позивач не наводить жодної поважної причини пропущення позовної давності.
Посилання на те, що позивач з Акту погодження меж земельної ділянки від 17.06.2003р. не міг довідатися про те, що земельна ділянка була передана саме на підставі рішення Сумської міської ради від 26.03.2003 року № 374-МР є безпідставни та необґрунтованим, про що вже зазначено вище, оскільки позивачеві достеменно відомо, що єдиною особою, яка може надавати в м. Суми земельні ділянки у власність або у користування є Сумська міська рада, яка з цього приводу приймає відповідні рішення, а тому, користуючись правами суміжного землекористувача позивач міг у будь-який час, починаючи з 17.06.2003 року довідатися про номер, дату та зміст оспорюваного ним на даний час рішення. Посилання на співпадання земельних ділянок, про яке не міг довідатися позивач з Акту та при встановленні меж земельної ділянки в натурі є також безпідставним та бездоказовим, оскільки позивач взагалі не має відведеної йому в установленому порядку земельної ділянки, а отже не може йти мова про співпадання земельної ділянки другого відповідача по АДРЕСА_1, межі якої визначені і, яка надана другому відповідачеві у власність, з земельною ділянкою прибудинкової території будинку по АДРЕСА_2, межі якої не визначені для позивача та не встановлені в натурі (відповідний акт про погодження (встановлення) та закріплення в натурі меж земельної ділянки ПП «Інтерком» по АДРЕСА_2 відсутній), будь-яких документів, які б посвідчували право власності чи право користування ПП «Інтерком» певною земельною ділянкою з визначеними межами по АДРЕСА_2 позивач не має.
Тому позивач в даному випадку має право захищати в суді не своє порушене право на земельну ділянку, оскільки належним чином оформленого прва на земельну ділянку у позивача немає, а захищає в даному випадку свій законний інтерес щодо земельної ділянки по АДРЕСА_2, яка межує з земельною ділянкою другого відповідача по АДРЕСА_1 в м. Суми, однак право на звернення до суду за захистом свого законного інтересу у позивача виникло 17.06.2003р. і позовна давність сплинула 17.06.2006 року.
Зважаючи на все вищевикладене, суд відмовляє позивачеві у позові у зв'язку зі спливом позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на позивача.
Тому, господарський суд, керуючись ст. ст. 256, 257, 261, ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України, ст. 12 Земельного кодексу України, ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» ст. ст. 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. В задоволені позову відмовити.
2. Копію рішення надіслати сторонам у справі та третій особі.
Повний текст рішення підписаний суддею 25.12.09р.
СУДДЯ П. І. ЛЕВЧЕНКО
Суддя